Ухвала суду № 47786065, 13.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2015 року м. Київ К/800/55268/13

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.06.2013 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2013 року

у справі № 804/6160/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Металургпром»

до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Металургпром» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.06.2013 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2013 року, позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби від 23.04.2013 року №0000542202, № 0000552202 та №0000572202.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погоджується, просить залишити без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

У зв'язку із неприбуттям в судове засідання належним чином повідомлених осіб, які беруть участь у справі, ця справа розглядалася у порядку письмового провадження згідно із статтею 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами планової виїзної документальної перевірки ТОВ Науково-виробниче підприємство «Металургпром» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року відповідачем складено акт від 08.04.2013 року №754/221/13463138, яким встановлено порушення: - п.п. 5.1, 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України з урахуванням норм пп. 14.1.36 п. 14.1, пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, пп. 8.1.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 144.1 ст. 144 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 759 843, 00 грн., - п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 та ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено залишок від'ємного значення ПДВ за липень 2011 року на загальну суму 139 348, 00грн., завищено бюджетне відшкодування згідно декларації за січень 2012 року на суму 47 177, 00 грн.; занижено ПДВ, що підлягає сплаті, на суму 334 532, 00 грн.; - ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», в результаті чого нараховано пеню в розмірі 6 196, 17 грн.; п. 51.1 ст. 51 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємство відобразило не у повному обсязі в податковому розрахунку за формою - 1 ДФ за IV квартал 2012 року виплату доходів фізичній особі-підприємцю.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 23.04.2013 року: - №0000542202, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 448 134, 50 грн., з яких за основним платежем - 358 608, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 89 526, 50 грн.; - № 0000552202, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 35 527, 00 грн.; - №0000572202, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 935 358, 00 грн., з яких за основним платежем - 759 843, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 175 515, 00 грн.

Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем протиправно, оскільки позивачем не допущено порушень норм податкового законодавства .

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, враховуючи таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за висновками податкового органу позивачем не включено до інших доходів вартість основних фондів як безоплатно отриманих, оскільки їх придбання/або спорудження не підтверджено первинними документами та, як наслідок, завищено амортизаційні відрахування.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

В силу пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді.

Відповідно до пп. 135.5.4 п. 135.5 ст.135 Податкового кодексу України інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Згідно із п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

В силу п. 144.1 ст. 144 Податкового кодексу України амортизації підлягають: витрати на придбання основних засобів, нематеріальних активів та довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності; витрати на самостійне виготовлення основних засобів вирощування довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності, в тому числі витрати на оплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних засобів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач протягом 2005-2010 років на платній основі отримував сировину, матеріали, послуги (роботи) на спорудження нежитлових будівель виробничої дільниці, розташованої в м. Марганець по вул. Лазо, буд. 24 г та виготовлення виробничого обладнання.

У зв'язку з залученням працівників до виконання робіт з виготовлення та встановлення обладнання на виробничій дільниці позивачем понесено витрати на заробітну плату та відрахування протягом 2006-2010 років у сумі 951 394, 97 грн., яка була нарахована та виплачена у встановлені строки, що підтверджується наказами (розпорядженнями), відомостями нарахування та виплати заробітної плати.

Встановлено, що позивачем отримано акт готовності об'єкта до експлуатації, сертифікат відповідності та в подальшому свідоцтво на право власності на нерухоме майно і витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Таким чином, враховуючи те, що капітальні інвестиції на спорудження нежитлових будівель виробничої дільниці та виготовлення обладнання виробничого призначення, які набули статусу основних фондів в момент введення їх в експлуатацію у ІІ кварталі 2010 року на загальну суму 2 146 355, 85 грн. та у ІІІ кварталі 2010 року на загальну суму 56 468, 83грн., відображені позивачем в бухгалтерському обліку та підтверджуються зокрема, договорами, податковими та видатковими накладними, актами здачі-прийнятті робіт, актами списання ТМЦ, документами про оплату, актами установки обладнання, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про відсутність заниження позивачем валових доходів.

Крім того, у зв'язку із тим, що основні фонди ТОВ НВП «Металургпром» не набули статусу безоплатно отриманих з огляду на вищевикладене, підприємство мало право на здійснення амортизації основних фондів протягом усього періоду їх експлуатації.

З приводу висновків контролюючого органу про здійснення позивачем протягом 2010-2011 років збиткової діяльності, що призвело до завищення валових витрат на суму збитків від реалізації на загальну суму 403 400, 00 грн., за 2011 рік на загальну суму 79 400, 00 грн., колегія суддів зазначає таке.

Згідно із п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються, зокрема: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі виграти з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті; суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов'язкових платежів), установлених Законом України «Про систему оподаткування».

Підпунктом 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно із пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником);

В силу п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10 - 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України).

Враховуючи те, що судами попередніх інстанцій встановлено, що витрати позивача підтверджені належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які були надані також під час перевірки посадовим особам відповідача, зокрема, накладними, актами здачі-передачі, розрахунковими документами, колегія суддів погоджується із висновками про відсутність порушень позивачем щодо завищення валових витрат за 2010 рік на суму 403 400, 00 грн., за 2011 рік на суму 79 400, 00 грн.

Крім того, вказаний висновок відповідача ґрунтується на показниках бухгалтерського обліку, в той час як в податковому обліку збитки не відображались, що підтверджується деклараціями з податку на прибуток.

Таким чином, господарські операції TOB НВП «Металургпром» проводилися з метою отримання фінансового прибутку, здійснювалися з рентабельністю та мали для підприємства економічний ефект.

Щодо висновків про реалізацію позивачем протягом 2010-2011 років товару нижче собівартості, в т.ч. на експорт, що призвело до завищення бюджетного відшкодування з ПДВ на загальну суму 358 608, 00 грн., слід зазначити таке.

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

В силу пп. «а» пп. 7.7.2 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Згідно із п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Статтею 14 Закону «Про ціни і ціноутворення» встановлено, що під час проведення експортних (імпортних) операцій у розрахунках з іноземними суб'єктами господарювання застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні) ціни, що формуються відповідно до цін і умов світового ринку.

Задовольняючи позов у відповідній частині, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем правомірно, за наявності належним чином оформлених первинних документів, на підставі даних бухгалтерського обліку та отриманих податкових накладних, в деклараціях з ПДВ відображено податковий кредит на суму ПДВ, перерахованого на рахунок постачальників.

Крім того, встановлено, що сума бюджетного відшкодування, визначена відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, підтверджується результатами документальних позапланових виїзних перевірок позивача.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позову у даній справі.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та встановлених обставин справи.

З урахуванням викладеного, судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено обґрунтовані рішення, які постановлені з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для їх скасування не вбачається.

Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.

Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.06.2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2013 року у справі № 804/6160/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.В.Ланченко

Н.Г.Пилипчук