Ухвала суду № 47786036, 14.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2015 року м. Київ К/800/8505/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Білуги С.В.

суддів Заїки М.М.

Загороднього А.Ф.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 червня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" до Державної виконавчої служби України, Головного управління юстиції у м. Києві про визнання дій протиправними та скасування постанови,

встановила:

У липні 2012 року ПАТ "Родовід Банк" звернувся до суду з позовом до Державної виконавчої служби України, Головного управління юстиції у м. Києві про визнання дій протиправними та скасування постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 30.01.2012 ВП №30634725 та постанови про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови про стягнення виконавчого збору від 03.10.2012 ВП №34519338.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2013 року, в задоволенні позовних вимог ПАТ "Родовід Банк" відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10 квітня 2014 року касаційну скаргу ПАТ "Родовід Банк" задоволено частково, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2013 року у справі скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 червня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2015 року, в задоволенні позовних вимог ПАТ "Родовід Банк" відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій ПАТ "Родовід Банк" подало касаційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 червня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо правильності застосування ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що Господарським судом міста Києва 04 квітня 2011 року постановлено рішення, яким стягнуто з ПАТ «Родовід банк» на користь Головного фінансового управління Івано-Франківської обласної державної адміністрації 42 801 136,00 грн. неповерненого вкладу та 476833,52 грн. пені.

12 вересня 2011 року, після набрання рішенням законної сили, Господарським судом міста Києва був виданий відповідний наказ зі строком пред'явлення до виконання до 13 липня 2012 року.

За результатами розгляду заяв ПАТ «Родовід банк» про визнання наказу Господарського суду міста Києва №3/86 від 12 вересня 2011 року таким, що не підлягає виконанню, 20 грудня 2011 року Господарським судом міста Києва постановлена ухвала, якою зазначений наказ визнано таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення з ПАТ «Родовід банк» 22446045,69 грн.

Водночас 04 січня 2012 року на адресу Державної виконавчої служби України надійшла заява виконуючого обов'язки прокурора Івано-Франківської області про відкриття виконавчого провадження на підставі наказу Господарського суду міста Києва від 12 вересня 2011 року №3/86.

12 січня 2012 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень ДВС України Гречухом О.Я. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та визначено боржнику строк в 7 днів з моменту винесення (отримання) постанови для самостійного виконання рішення суду. У зв'язку з невиконанням боржником у наданий для добровільного виконання наказу строк, 30 січня 2012 року державним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 4327796,95 грн.

10 серпня 2012 року у зв'язку з фактичним виконанням рішення Господарського суду міста Києва від 14 квітня 2011 року, а саме сплатою ПАТ «Родовід банк» коштів у сумі 43277969,52 грн., що підтверджується копіями меморіальних ордерів та заявою стягувача, державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у м. Києві від 03 жовтня 2012 року ВП № 34519338 постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 30 січня 2012 року №30634725 виділено в окреме виконавче провадження.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що стягнення виконавчого збору було здійснено в строки та в порядку визначеному Законом України «Про виконавче провадження».

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанцій з огляду на наступне.

Законом України «Про виконавче провадження» визначено умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до статті 5 Закон України «Про виконавче провадження» у вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України.

За змістом статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусові виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведення виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Згідно зі статтею 27 Закону України «Про виконавче провадження» у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною 2 статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Відповідно до норм частини 1 статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувану за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника фізичної особи в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника юридичної особи. У зазначених розмірах стягується З боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Положеннями частини 7 статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі завершення виконавчого провадження з виконання рішення немайнового характеру та в разі закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтею 49 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після завершення (закінчення) такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору.

Оскільки боржником не було самостійно виконано рішення, в строк, встановлений для добровільного виконання, то відповідно було правомірно розпочато примусове виконання цього рішення та винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору відповідно до вимог статтей 25, 28 Закону України «Про виконавче провадження».

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло б призвести до невірного вирішення спору, а тому оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими і підстави для їх скасування відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

ухвалила:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 червня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" до Державної виконавчої служби України, Головного управління юстиції у м. Києві про визнання дій протиправними та скасування постанови - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Білуга

Судді М.М. Заїка

А.Ф. Загородній