Постанова № 47784232, 26.09.2011, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2011 року Справа № 1170/2а-2278/11

Кіровоградський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого судді Кармазиної Т.М.

за участю секретаря Сириці І.О.,

за участю представників:

позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кіровограді справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Апріорі К до Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції про визнання бездіяльності протиправною та зобовязання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправною бездіяльність Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції щодо незарахування даних ТОВ Апріорі К за період з 01.12.2010р. по 31.01.2011р., а саме податкового кредиту за рахунок сум податку на додану вартість на загальну суму 1849783 грн. та податкових зобовязань на загальну суму 1861474 грн., а також зобовязати відповідача зарахувати вищезазначені дані.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідачем протиправно визнано відсутніми податкові зобовязання ТОВ Апріорі К за період з 01.12.2010р. по 31.01.2011р. на суму 1861474 грн. та сформований позивачем податковий кредит за даний період в сумі 1849783 грн.. Правочини, за наслідками укладення яких, позивачем було нараховано податкові зобовязання та податковий кредит з податку на додану вартість за період з 01.12.2010р. по 31.01.2011р., спрямовані на реальне настання правових наслідків, обумовлених ними.

Також, посилався на те, що перевіряючим в акті перевірки не описано, яким чином відповідачем встановлено нікчемність вищезазначених правочинів, не обґрунтовано те, що дані договори порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави. При цьому зазначає, що податковим інспектором не досліджувались первинні документи на підтвердження господарських відносин, їх виду, обсягу, реальності поставок товарів, розрахунків, що здійснювалися між позивачем та іншими субєктами господарювання.

Крім того, зазначив, що посилання відповідача в акті перевірки на ч.5 ст.203, ч.ч.1,2 ст.215, ст.216 Цивільного кодексу України є безпідставними, оскільки, на думку позивача, зазначені норми можуть застосовуватись лише у випадку визнання правочинів недійсними в судовому порядку.

Представники відповідача в судовому засіданні в обґрунтування заперечень проти позову посилалися на те, що в ході проведення перевірки ТОВ Апріорі К податковим органом не встановлено факт надання позивачу послуг, передання останньому товарів, в звязку з відсутністю актів приймання передачі товару, актів виконаних робіт, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування та зберігання товарів, а також надання послуг.

Таким чином, на думку відповідача, перевіркою ТОВ Апріорі К встановлено відсутність обєктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) за період з 01.12.2010р. по 31.01.2011р., в розумінні ст.3 Закону України „Про податок на додану вартість. У звязку з чим, відповідач вважає, що ТОВ Апріорі К безпідставно сформовано податковий кредит за рахунок сум ПДВ згідно податкових накладних, виписаних позивачу на загальну суму 1861474 грн. та сформовано податкові зобовязання на суму 1849783 грн..

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, письмові заперечення проти позову, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

ТОВ Апріорі К зареєстровано виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради 26.08.2010 року, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №749658 (т.1 а.с.52), перебуває на обліку у Кіровоградській обєднаній державній податковій інспекції як платник податків та є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість. (т.1 а.с.51)

Відповідно до акту Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції №23/23-1/37231682 від 17.03.2011р. про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ Апріорі К з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правомірності нарахування податкових зобовязань та податкового кредиту з податку на додану вартість та правомірності декларування валових доходів та валових витрат з податку на прибуток за період з 01.12.2010р. по 31.01.2011р., перевіркою встановлено порушення позивачем вимог ч.5 ст.203, ч.ч.1,2 ст.215, ст.216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ Апріорі К при придбанні та продажу товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не були передані в порушення ст.ст.662, 655, 656 Цивільного кодексу України.

Крім того, в даному акті зазначено, що перевіркою ТОВ Апріорі К не підтверджено обєкт оподаткування з ПДВ при придбанні та продажу товарів (послуг) за період з 01.12.2010р. по 31.01.2011р., які підпадають під визначення ст.3 Закону України „Про податок на додану вартість (далі за текстом Закон №168/97-ВР). Підприємствамипокупцями ТОВ Апріорі К безпідставно сформовано податковий кредит за рахунок сум ПДВ, згідно податкових накладних, виписаних позивачем на загальну суму 1861474 грн., а також те, що підприємствамипостачальниками ТОВ Апріорі К безпідставно сформовано податкові зобовязання на суму 1849783 грн. (т.1 а.с.12-19).

При цьому, податковим органом в акті перевірки рекомендовано позивачу зменшити суми валового доходу та суми валових витрат у податкових деклараціях з податку на прибуток відповідних податкових періодів.

Після проведення зазначеної перевірки Кіровоградською обєднаною державною податковою інспекцією листом від 25.03.2011р. за вих.№8838/10/23-1 повідомлено позивача, що податковим органом визнано правочини, укладені ТОВ Апріорі К, такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків, у звязку з чим відповідачем визнано відсутніми податкові зобовязання ТОВ Апріорі К за період з 01.12.2010р. по 31.01.2011р. на суму 1861474 грн., у тому числі за грудень 2010 р. в сумі 646274 та за січень 2011р. в сумі 1215200 грн., а також визнано відсутнім податковий кредит за даний період в сумі 1849783 грн., у тому числі за грудень 2010р. в сумі 805272 грн. та за січень 2011р. в сумі 1044511 грн., а також зазначено, що дані суми податкових зобовязань та податкового кредиту позивача в подальшому не враховуватимуться при розрахунках податків, що підлягають сплаті до бюджету (т.1 а.с.21).

Суд вважає вищезазначені висновки податкового органу необґрунтованими та безпідставними з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач протягом перевіряємого періоду перебував у фінансовогосподарських відносинах з ТОВ „Агробуднафта, ПФ „Альтан 99, ПП ОСОБА_4, ПП „Будсантех, ДЛАУ, ВАТ „Долинський хлібзавод, ФГ ОСОБА_5, СТОВ „Золотий колос, ФГ „Зоря, ТОВ „Інтер Вікон, ТОВ „Кіровоградавторма ВЗФ, ФГ „Козаков, Колективне підприємство „Кокпіт, ВСК „Колос, СФГ „Кондратенко, ФГ ОСОБА_6, КРЕП №9, ФОП ОСОБА_7, СФГ „ОСОБА_8М., ФОП ОСОБА_9І, ПП „Леол-Трейд, ФОП ОСОБА_10, ПП „Приватна агрофірма „Мюннт, ТОВ „Нью-Ніка, ДП „СП Октопус ТОВ „Октопус, ТОВ „Олвін ОСОБА_11, ЗАСТ „Олексіївське, ОСОБА_10 НАСК, ТОВ „Північ - ойл, ТОВ „Прогрес, ФГ „Губівка „Прометей, ТОВ „Профі Стан, ТОВ „Респект-Інвест, СВ ЗАТ „Рос Агро, ТОВ „Сервіс-Канон, ПП ОСОБА_12, СФГ „ОСОБА_13П., ТОВ „ТОТ Нафта, ТОВ „Украгроойл, ТОВ „Цибулівське хлібоприймальне підприємство, ТОВ „Юві-Лайф, ПП „Юві-Ленд, ПП „Артур.

Зокрема, з даними юридичними особами позивачем укладено договори, згідно яких зазначеними контрагентами протягом перевіряємого періоду отримано від позивача товар на загальну суму 11168848 грн., в тому числі ПДВ 1861474 грн..

Отже, позивачем за перевіряємий період сформовано по взаємовідносинам з вищезазначеними контрагентамипокупцями податкові зобовязання в сумі 1861474 грн., у тому числі за грудень 2010 р. в сумі 646274 та за січень 2011р. в сумі 1215200 грн., про що також зазначено в акті перевірки №23/23-1/37231682 від 17.03.2011р..

Факти продажу позивачем даним юридичним особам товару підтверджуються первинними бухгалтерськими документами, а саме: видатковими накладними (т.1 а.с.122, 124-126, 132, 136, 142, 144, 148, 150-156, 158-160, 173, 175-176, 181, 185, 187-188, 194, 198, 202, 204, 209, 211, 216, 220, 227, 229, 233, 235, 237, 239, 245, 249, т.2 а.с.3, 5-10, 12-13, 24, 28, 30-33, 35-38, 49, 51, 56, 59, 63, 65, 70, 72, 73, 82, 86, 89, 93, 97, 102, 104, 106, 108, 110, 118, 120, 125, 129, 131, 136, 138-142, 151, 155, 157-158, 160-161, 168, 172, 177, 179, 184, 186, 188, 190, 191) та податковими накладними (т.1 а.с.128-130, 134, 138, 139-140, 145, 146, 161-171, 177-179, 183, 190-192, 196, 200, 206-207, 213, 214, 218, 222, 224-225, 230, 231, 240-243, 247, т.2 а.с.1, 14-22, 26, 39-47, 53-54, 57, 61, 67-68, 75-77, 80, 84, 87, 91, 95, 99, 100, 112-116, 122-123, 127, 133, 134, 144-149, 153, 162-166, 170, 174-175, 181-182, 192-196).

Вищезазначені податкові накладні, виписані позивачем, його контрагентами покупцями включено до складу податкового кредиту за перевіряємий період, що встановлено податковим органом при перевірці та відображено в акті №23/23-1/37231682 від 17.03.2011р..

Згідно ст.1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999р. №996-XIV (далі за текстом Закон №996-XIV) первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частинами 1, 2 ст.9 Закону №996-XIV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, враховуючи наведені норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій щодо придбання ТОВ „Агробуднафта, ПФ „Альтан 99, ПП ОСОБА_4, ПП „Будсантех, ДЛАУ, ВАТ „Долинський хлібзавод, ФГ ОСОБА_5, СТОВ „Золотий колос, ФГ „Зоря, ТОВ „Інтер Вікон, ТОВ „Кіровоградавторма ВЗФ, ФГ „Козаков, Колективне підприємство „Кокпіт, ВСК „Колос, СФГ „Кондратенко, ФГ ОСОБА_6, КРЕП №9, ФОП ОСОБА_7, СФГ „ОСОБА_8М., ФОП ОСОБА_9І, ПП „Леол-Трейд, ФОП ОСОБА_10, ПП „Приватна агрофірма „Мюннт, ТОВ „Нью-Ніка, ДП „СП Октопус ТОВ „Октопус, ТОВ „Олвін ОСОБА_11, ЗАСТ „Олексіївське, ТОВ „Північ - ойл, ТОВ „Прогрес, ФГ „Губівка „Прометей, ТОВ „Профі Стан, ТОВ „Респект-Інвест, СВ ЗАТ „Рос Агро, ТОВ „Сервіс-Канон, ПП ОСОБА_12, СФГ „ОСОБА_13П., ТОВ „ТОТ Нафта, ТОВ „Украгроойл, ТОВ „Цибулівське хлібоприймальне підприємство, ТОВ „Юві-Лайф, ПП „Юві-Ленд, ПП „Артур у позивача товарів на загальну суму 11168848 грн., в т.ч. ПДВ 1861474 грн., згідно договорів з даними контрагентами, є належні первинні документи, які містять всі необхідні реквізити та відповідають вимогам, встановленим чинним законодавством для первинних документів, які фіксують факт здійснення даних господарських операцій.

Судом встановлено, що протягом періоду з 01.12.2010р. по 31.01.2011р. позивачем укладено з ТОВ „ОСОБА_11 Україна, ТОВ „Бест ойл, ВАТ „Інститут Кіровоградагропроект, ВАТ „Київ-Дніпровсье міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту, ПП „Лукойл-Україна, ТОВ „Новий стиль, ТОВ „Олві-Техцентр, ТОВ „Укравтозапчастина, ПП „Юві-Ленд, ТОВ „Синтез-Продукт, ТОВ „Олвін Оіл, ТОВ „Паливно-заправна компанія „ТНК-Авіа договори купівлі-продажу та надання послуг, згідно яких позивачем придбано у даних контрагентів нафтопродукти та послуги по зберіганню, перевезенню нафтопродуктів на загальну суму 11161685 грн., в тому числі ПДВ 1849783 грн. (т.2 а.с.199-200, 212-218, 242-244, т.3 а.с.9-10, 31, 36-37, 52-53, 79-84, 102-104, 126-134).

Факти придбання позивачем у даних контрагентів вищезазначеного товару та послуг підтверджуються первинними бухгалтерськими документами, а саме: видатковими накладними (т.2 а.с.219, 225, 231, т.3 а.с.11, 16, 20, 26, 39, 42, т.3 а.с.98), податковими накладними (т.2 а.с.208, 235-237, 245, т.3 а.с.6, 13, 17, 22, 28, 34, 67-73, 95, 99, 116-120, 135, 138, 142-144, 150), товарно-транспортними накладними ( т.2 а.с.201-206, 221-224, 227-230, 233-234, 40, 43, 48, 54-66, 106-108, 110, 112, 114-115, 136, 139-140), актами прийому-передачі товару та послуг (т.2 а.с.220, 226, 232, т.3 а.с.5, 33, 47, 105, 109, 111, 113, 149, 151).

Судом встановлено, що вищезазначені податкові накладні позивачем включено до складу податкового кредиту за грудень 2010 року та січень 2011 року на суму 1849783 грн..

Позивачем за отриманий товар перераховано на розрахункові рахунки ТОВ „ОСОБА_11 Україна, ТОВ „Бест ойл, ВАТ „Інститут Кіровоградагропроект, ВАТ „Київ-Дніпровсье міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту, ПП „Лукойл-Україна, ТОВ „Новий стиль, ТОВ „Олві-Техцентр, ТОВ „Укравтозапчастина, ПП „Юві-Ленд, ТОВ „Синтез-Продукт, ТОВ „Олвін Оіл, ТОВ „Паливно-заправна компанія „ТНК-Авіа вартість отриманого товару та наданих послуг, про що свідчать виписки банку по рахунках позивача (т.2 а.с.209-210, 238-240, 247, т.3 а.с.7, 14, 18, 24, 29, 44-45, 50, 74-77, 96, 100, 221-124, 145-146, 152-153).

В акті перевірки податковий орган дійшов висновку, що підприємствами постачальниками ТОВ Апріорі К безпідставно сформовано податкові зобовязання на суму 1849783 грн..

Відповідно до пунктів 1.6, 1.7 статті 1 Закону №168/97-ВР податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом; податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, або придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі, при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Аналіз наведеної норми дає підстави вважати, що для віднесення платником податку до податкового кредиту суми податку на додану вартість необхідно, зокрема, підтвердити відповідними бухгалтерськими документами факти отримання товару (послуги) та його оплати, а також наявність мети отримання послуг, повязаної із подальшим використанням отриманих послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням

товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР платник податку зобовязаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону №168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Суд також враховує, що наявність вищевказаних законодавчо визначених обставин для формування податкового кредиту є обов'язковою, але, не є безумовною підставою для визнання правомірності такого формування за умови, якщо податковий орган доведе, що відомості у документах, на підставі яких вони сформовані, не відповідають дійсності, в тому числі, коли господарські операції з придбання товару (робіт, послуг) не мали реального характеру.

Судом встановлено, що також не спростовується і в акті перевірки, що ТОВ „ОСОБА_11 Україна, ТОВ „Бест ойл, ВАТ „Інститут Кіровоградагропроект, ВАТ „Київ-Дніпровсье міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту, ПП „Лукойл-Україна, ТОВ „Новий стиль, ТОВ „Олві-Техцентр, ТОВ „Укравтозапчастина, ПП „Юві-Ленд, ТОВ „Синтез-Продукт, ТОВ „Олвін Оіл, ТОВ „Паливно-заправна компанія „ТНК-Авіа, станом на час укладення договорів з позивачем, були платниками податку на додану вартість.

Відповідно до п.1.3 ст.1 Закону 168/97-ВР платника податку визначено, як особу, яка згідно із цим Законом зобовязана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з п.10.2 ст.10 Закону 168/97-ВР платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Також, необхідно зазначити, що пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону 168/97-ВР, право платника податку на податковий кредит ставиться в залежність від отримання податкової накладної, а не від сплати його контрагентами податку до бюджету та їх знаходження за юридичними адресами після здійснення господарських операцій.

Із наведеного вбачається, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем.

Враховуючи те, що факт придбання позивачем у ТОВ „ОСОБА_11 Україна, ТОВ „Бест ойл, ВАТ „Інститут Кіровоградагропроект, ВАТ „Київ-Дніпровсье міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту, ПП „Лукойл-Україна, ТОВ „Новий стиль, ТОВ „Олві-Техцентр, ТОВ „Укравтозапчастина, ПП „Юві-Ленд, ТОВ „Синтез-Продукт, ТОВ „Олвін Оіл, ТОВ „Паливно-заправна компанія „ТНК-Авіа товарів та послуг на загальну суму 11161685 грн., в т.ч. ПДВ 1849783 грн., згідно договорів з даними контрагентами підтверджується належними первинними бухгалтерськими документами, суд дійшов висновку про фактичне підтвердження наявності у позивача підстав для віднесення суми сплаченого даним контрагентам ПДВ у розмірі 1849783 грн. до податкового кредиту.

Що стосується посилання відповідача на порушення позивачем вимог ч.5 ст.203, ч.ч.1,2 ст.215, ст.216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ Апріорі К при придбанні та продажу товарів (послуг).

Висновок про вказане порушення ґрунтується на тому, що у позивача відсутні офісні та складські приміщення, автомобільний та інший транспорт, устаткування, трудові та матеріальні ресурси, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності, що унеможливлює виконання ним робіт власними силами. Як наслідок, правочини позивача із контрагентами покупцями та постачальниками у грудні 2010р. та січні 2011р. є такими, що не направлені на настання правових наслідків обумовлених цими правочинами.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. (ст.204 ЦК України).

Відповідно до Пленуму Верховного суду України від 06 листопада 2009 року №9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними встановлений перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Акт перевірки не тільки не містить таких посилань, а й не доводить умислу ТОВ Апріорі К щодо порушення публічного порядку, не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає.

У відповідності з вимогами статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Визнання правочину недійсним судом не вимагається лише у тому випадку, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно статті 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Недійсними правочини можуть вважатися лише за умови доведеності фактів, що свідчать про нікчемність даного правочину. Укладені між позивачем та його контрагентами правочини відповідають обов'язковим загальним вимогам, що передбачені статтею 203 ЦК України, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Оскільки при укладенні договорів не порушено жодної з перелічених умов, такий правочин не може тягнути за собою його недійсність.

Як вбачається із змісту акта перевірки висновок відповідача про нікчемність правочину є необгрунтованим, оскільки ним не наведено жодної підстави та не надано належних доказів вважати укладені позивачем договори нікчемними правочинами.

Відповідно до частин 1, 5 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Жодний із правочинів, укладених між позивачем та контрагентами на час розгляду справи не визнаний недійсним у судовому порядку.

Згідно ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно статті 216 ЦК України до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним, правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю не настають.

Посилання відповідача на ч.5 ст.203, ст.215, ч.1 ст.216 ЦК України є безпідставними, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Інших підстав визнання правочину нікчемним діюче законодавство не передбачає.

Недійсність правочинів між позивачем та контрагентами не визнана в судовому порядку, у звязку з чим, факти, викладені в акті перевірки, не можуть бути належними доказами наявності порушень позивачем вимог ст.ст.203, 215, 216 ЦК України відносно того, що укладені ним у грудні 2010 року та січні 2011 року правочини з контрагентами не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, та є підставою для визнання таких правочинів недійсними.

Також, відповідно до ч.1 ст.207 ГК України господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Крім того, перевіряючим в акті перевірки зазначено про те, що фінансово-господарські взаємовідносини між позивачем та контрагентами, є фіктивними правочинами, але на підтвердження даних фактів відповідачем не надано жодного доказу.

Згідно вимог статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Таким чином, фіктивний правочин не є нікчемним правочином, а є оспорюваним правочином, тобто таким, визнання якого недійсним здійснюється тільки в судовому порядку.

Відповідачем не надано рішення суду, яке набрало чинності, про визнання недійсними установчих документів ТОВ Апріорі К та договорів, укладених між вказаними контрагентами позивачем, а отже, такий висновок відповідача є передчасним.

Аналізуючи наведені норми, можна дійти висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені підприємством правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі позовної заяви зацікавленої особи після повного та всебічного судового розгляду. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Отже, відповідач, зробивши висновок у акті перевірки про нікчемність правочинів, міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів, його позиція про те, що ці правочини очевидно суперечать інтересам держави, не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, не підкріплені належними доказами чи відповідними судовими рішеннями.

Також суд зазначає, що з правового аналізу положень ст.20 Податкового кодексу України, які регламентують права органів державної податкової служби, вбачається, що податковим органам, відповідно до покладених на них функцій та повноважень, не надано права здійснення висновків в актах перевірки про нікчемність, або недійсність правочинів, укладених суб'єктами господарювання.

До того ж, відповідно до абз.2 п.3 розд.І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 року, акт службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до п.п.6.1 п.6 розд.ІІ вказаного Порядку у висновку акту зазначається опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень.

Так, згідно ст.10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" № 509-ХІІ від 04.12.1990 року державні податкові інспекції здійснюють, зокрема, контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів; контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів; здійснюють у межах своїх повноважень контроль за законністю валютних операцій, додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, що видають ці документи, за наявністю торгових патентів.

Виходячи з викладеного, приймаючи до уваги мету, з якою відповідач здійснює свої контрольні повноваження, вбачається, що норми ч.5 ст.203, ст.215, ч.1 ст.216 ЦК України не відносяться ні до податкового, ні до валютного, ні до іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Таким чином, орган податкової служби при складанні акту протиправно вийшов за межи своїх повноважень і самостійно, поза судової процедури, визнав правочини, укладені позивачем недійсними.

Суд вважає помилковими та необґрунтованими висновки органу державної податкової служби про безтоварність та нікчемність фінансово-господарських операцій між позивачем та його контрагентами - покупцями і продавцями у грудні 2010р. та січні 2011р.

До того ж, зазначення податковим органом в акті перевірки про відсутність у позивача трудових ресурсів, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентами, без відповідних доказів, є лише припущенням податкового органу.

Суд зазначає, що предметом оскарження позивачем в рамках даної адміністративної справи є бездіяльність відповідача, як субєкта владних повноважень, щодо не зарахування даних ТОВ Апріорі К за період з 01.12.2010р. по 31.01.2011р., а саме податкового кредиту на суму 1849783 грн. та податкових зобовязань на суму 1861474 грн..

Факт декларування позивачем по вказаним контрагентам зазначених сум податкового кредиту та податкових зобовязань, підтверджується наданими позивачем податковими деклараціями з ПДВ за грудень 2010 р. та січень 2011 р. з додатками №5 - Розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів та реєстри виданих та отриманих податкових накладних(т.1 а.с.24-50).

Відповідно до п.п.86.7, 86.8 ст.86 Податкового кодексу України та п.7 розділу ІV Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України №984 від 22.12.2010р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772 за результатами розгляду керівником органу державної податкової служби (його заступником) акта перевірки, заперечень посадових осіб платника податків або його законних представників та інших матеріалів перевірки, у терміни та порядку, встановлені Кодексом, приймаються відповідні податкові повідомлення-рішення. Рішення про визначення грошових зобов'язань приймається керівником органу державної податкової служби (або його заступником) з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності). Платник податків або його законний представник може бути присутнім під час прийняття такого рішення.

Податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Згідно п.14.1.157 ст.14 Податкового кодексу податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Натомість відповідачем за результатами проведеної перевірки податкове повідомлення-рішення не приймалось, при цьому відповідач зазначає, що податкові зобовязання та податковий кредит позивача визнано відсутніми.

В судовому засідання представник відповідача пояснив, що в якості підстав для визнання відсутніми податкового зобовязання та податкового кредиту позивача є акт перевірки №23/23-1/37231682 від 17.03.2011р..

При вирішені питання щодо можливості оскарження бездіяльності відповідача, а саме не зарахування задекларованих та сплачених сум податків ТОВ Апріорі К, в порядку адміністративного судочинства та обрання належного способу судового захисту прав позивача від наслідків такої бездіяльності, суд виходить з наступного.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч.1 ст.6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

З наведених положень Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень можуть бути оскаржені в порядку адміністративного судочинства, якщо такі дії чи бездіяльність порушують права, свободи та інтереси позивача.

У частині 1 статті 2 КАС України та інших положеннях КАС України йдеться про захист не будь-якого інтересу, а тільки того, що охороняється законом, визначення якого наведено в Рішенні Конституційного суду від 01.12.2004р. №18-рп/2004.

Контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), а також контроль за поданням платниками податків податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, перевірка їх достовірності є одними з основних функцій державних податкових інспекцій в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об'єднаних державних податкових інспекцій.

Так, Наказом ДПА України від 18.04.2008р. №266 Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів (далі Наказ №266), затверджені відповідні Методичні рекомендації щодо такої взаємодії.

Згідно п.1.3 даного Наказу для реалізації Методичних рекомендацій створені такі програмні продукти: система формування та подання до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку податкової звітності в електронному вигляді щодо ведення обліку розшифрування податкового кредиту та податкових зобов'язань у розрізі контрагентів; система приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності щодо проведення автоматизованого контролю податкової декларації з податку на додану вартість на районному рівні; система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Відповідно до п.2.14 Наказу №266 передбачає, що інформація податкової звітності з ПДВ, надіслана до центральної бази даних податкової звітності, підлягає розподілу відповідно до вимог Методичних рекомендацій щодо порядку розподілу платників податків за категоріями уваги та співставленню засобами системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997р. №166 (чинного на час заповнення та подання позивачем податкової звітності за грудень 2010 р. та січень 2011р.) затверджена форма податкової декларації з податку на додану вартість та порядок її заповнення і подання. Так, згідно п.3.4 Наказу №166 платник податку самостійно обчислює суму податкового зобовязання, яку зазначає в декларації. Дані наведені в декларації мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника (які підписують декларацію), зареєстрованим у порядку, визначеному законодавством.

Також цим наказом встановлено, що одночасно з декларацією повинні подаватися всі необхідні додатки до декларації, подання яких передбачено цим Порядком, а також розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та додаток 2 до податкової декларації з податку на додану вартість (скороченої)). У разі подання уточнюючих розрахунків, в яких проводиться коригування податкових зобов'язань та/або податкового кредиту, такі ж розшифровки подаються на суму уточнення.

Відповідно до пп.4.1.1., 4.1.2 п. 4.1 ст.4 Закону України Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами(в редакції Закону чинного на дату виникнення у позивача права на податковий кредит та податкових зобовязань грудень 2010р.) платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті. Прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу.

Також підпунктом 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України, передбачено, що платник податків зобовязаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, повязані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Статті 46-50 Податкового кодексу України визначають порядок складання та подання податкової декларації до органів державної податкової служби, зокрема п.49.8 ст.49 встановлено, що прийняття податкової декларації є обовязком органу державної податкової служби .

Відповідно до Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, затверджених наказом ДПА України від 31.12.2008 р. № 827, за відсутності зауважень до оформлення податкової звітності вона реєструється і вважається прийнятою. Обробка та занесення інформації до електронних баз виконується підрозділом ведення та захисту податкової звітності, у разі відсутності зазначеного підрозділу - підрозділами, на які покладено цю функцію. За відповідність інформації у базах податкової звітності даним податкових документів, наданих платником податків, несуть відповідальність підрозділи ведення та захисту податкової звітності.

З наведених нормативних актів вбачається, що обовязок платника податків подати декларацію з ПДВ узгоджується з обовязком податкового органу прийняти таку декларацію та, при відсутності зауважень до її оформлення, відобразити показники цієї декларації у відповідних базах податкової звітності.

Суд погоджується з позицією позивача, що не зарахування задекларованих та сплачених сум податків ТОВ Апріорі К, порушує його права та інтереси оскільки позивач, як платник податків, має право розраховувати на те, що задекларовані ним в податкових деклараціях показники податкового кредиту та податкових зобовязань відповідають показникам з централізованої бази даних податкової звітності.

Виходячи з специфіки податку на додану вартість, який сплачується у складі ціни товарів (робіт, послуг), одна операція з продажу товару викликає відповідні податкові наслідки у обох сторін цієї операції, які є платниками ПДВ, а саме у продавця податкові зобовязання, а у покупця податковий кредит на аналогічну суму.

Тому суд вважає, що не зарахування показників податкового кредиту та податкового зобовязання, які задекларовані позивачем у деклараціях з ПДВ, має безпосередній вплив на права та інтереси позивача, оскільки незарахування може мати для позивача негативні наслідки: погіршення його ділової репутації, як належного платника податків, відмова його контрагентів від подальших господарських відносин з позивачем з метою уникнення негативних податкових наслідків для себе від таких операцій, тощо.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що бездіяльність податкового органу щодо не зарахування даних ТОВ Апріорі К за період з 01.12.2010р. по 31.01.2011р., а саме податкового кредиту на суму 1849783 грн. та податкових зобовязань на суму 1861474 грн., можуть бути предметом оскарження в порядку адміністративного судочинства, а належним способом захисту прав та інтересів платника податків у випадку протиправності такої бездіяльності повинно бути зобовязання відповідача зарахувати дані ТОВ Апріорі К, а саме податковий кредит та податкові зобовязання, які задекларував платник податків у податкових деклараціях з податку на додану вартість за грудень 2010р. та січень 2011р..

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність у податкового органу підстав для не зарахування даних ТОВ Апріорі К за період з 01.12.2010р. по 31.01.2011р., а саме суми податкового кредиту з податку на додану вартість в розмірі 1849783 сформованого по взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками та суми податкових зобовязань у розмірі 1861474 грн., що виникли по взаємовідносинам із контрагентами-покупцями.

Відповідно до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні базується на принципах, відповідно до яких ніхто не може бути змушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи повинні діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією і законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем по справі, як суб'єктом владних повноважень, не виконано покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності, законності та обґрунтованості своєї бездіяльності.

На підставі аналізу встановлених обставин і правовідносин, що їм відповідають, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Таким чином, судові витрати у розмірі 03 грн. 40 коп., здійснені позивачем, підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь ТОВ Апріорі К.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції щодо не зарахування даних товариства з обмеженою відповідальністю Апріорі К за період з 01.12.2010р. по 31.01.2011р., а саме суми податкового кредиту з податку на додану вартість в розмірі 1849783 (один мільйон вісімсот сорок девять тисяч сімсот вісімдесят три) грн. сформованого по взаємовідносинам з ТОВ „ОСОБА_11 Україна, ТОВ „Бест ойл, ВАТ „Інститут Кіровоградагропроект, ВАТ „Київ-Дніпровсье міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту, ПП „Лукойл-Україна, ТОВ „Новий стиль, ТОВ „Олві-Техцентр, ТОВ „Укравтозапчастина, ПП „Юві-Ленд, ТОВ „Синтез-Продукт, ТОВ „Олвін Оіл, ТОВ „Паливно-заправна компанія „ТНК-Авіа, та суми податкових зобовязань у розмірі 1861474 (один мільйон вісімсот шістдесят одна тисяча чотириста сімдесят чотири) грн., що виникли по взаємовідносинам із ТОВ „Агробуднафта, ПФ „Альтан 99, ПП ОСОБА_4, ПП „Будсантех, ДЛАУ, ВАТ „Долинський хлібзавод, ФГ ОСОБА_5, СТОВ „Золотий колос, ФГ „Зоря, ТОВ „Інтер Вікон, ТОВ „Кіровоградавторма ВЗФ, ФГ „Козаков, Колективне підприємство „Кокпіт, ВСК „Колос, СФГ „Кондратенко, ФГ ОСОБА_6, КРЕП №9, ФОП ОСОБА_7, СФГ „ОСОБА_8М., ФОП ОСОБА_9І, ПП „Леол-Трейд, ФОП ОСОБА_10, ПП „Приватна агрофірма „Мюннт, ТОВ „Нью-Ніка, ДП „СП Октопус ТОВ „Октопус, ТОВ „Олвін ОСОБА_11, ЗАСТ „Олексіївське, ОСОБА_10 НАСК, ТОВ „Північ - ойл, ТОВ „Прогрес, ФГ „Губівка „Прометей, ТОВ „Профі Стан, ТОВ „Респект-Інвест, СВ ЗАТ „Рос Агро, ТОВ „Сервіс-Канон, ПП ОСОБА_12, СФГ „ОСОБА_13П., ТОВ „ТОТ Нафта, ТОВ „Украгроойл, ТОВ „Цибулівське хлібоприймальне підприємство, ТОВ „Юві-Лайф, ПП „Юві-Ленд, ПП „Артур, які визначені ТОВ Апріорі К у податкових деклараціях з податку на додану вартість за грудень 2010 року та січень 2011 року.

Зобовязати Кіровоградську обєднану державну податкову інспекцію зарахувати дані товариства з обмеженою відповідальністю Апріорі К за період з 01.12.2010р. по 31.01.2011р., а саме суму податкового кредиту з податку на додану вартість в розмірі 1849783 (один мільйон вісімсот сорок девять тисяч сімсот вісімдесят три) грн. сформованого по взаємовідносинам з ТОВ „ОСОБА_11 Україна, ТОВ „Бест ойл, ВАТ „Інститут Кіровоградагропроект, ВАТ „Київ-Дніпровсье міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту, ПП „Лукойл-Україна, ТОВ „Новий стиль, ТОВ „Олві-Техцентр, ТОВ „Укравтозапчастина, ПП „Юві-Ленд, ТОВ „Синтез-Продукт, ТОВ „Олвін Оіл, ТОВ „Паливно-заправна компанія „ТНК-Авіа, та суму податкових зобовязань у розмірі 1861474 (один мільйон вісімсот шістдесят одна тисяча чотириста сімдесят чотири) грн., що виникли по взаємовідносинам із ТОВ „Агробуднафта, ПФ „Альтан 99, ПП ОСОБА_4, ПП „Будсантех, ДЛАУ, ВАТ „Долинський хлібзавод, ФГ ОСОБА_5, СТОВ „Золотий колос, ФГ „Зоря, ТОВ „Інтер Вікон, ТОВ „Кіровоградавторма ВЗФ, ФГ „Козаков, Колективне підприємство „Кокпіт, ВСК „Колос, СФГ „Кондратенко, ФГ ОСОБА_6, КРЕП №9, ФОП ОСОБА_7, СФГ „ОСОБА_8М., ФОП ОСОБА_9І, ПП „Леол-Трейд, ФОП ОСОБА_10, ПП „Приватна агрофірма „Мюннт, ТОВ „Нью-Ніка, ДП „СП Октопус ТОВ „Октопус, ТОВ „Олвін ОСОБА_11, ЗАСТ „Олексіївське, ОСОБА_10 НАСК, ТОВ „Північ - ойл, ТОВ „Прогрес, ФГ „Губівка „Прометей, ТОВ „Профі Стан, ТОВ „Респект-Інвест, СВ ЗАТ „Рос Агро, ТОВ „Сервіс-Канон, ПП ОСОБА_12, СФГ „ОСОБА_13П., ТОВ „ТОТ Нафта, ТОВ „Украгроойл, ТОВ „Цибулівське хлібоприймальне підприємство, ТОВ „Юві-Лайф, ПП „Юві-Ленд, ПП „Артур, які визначені ТОВ Апріорі К у податкових деклараціях з податку на додану вартість за грудень 2010 року та січень 2011 року.

Присудити товариству з обмеженою відповідальністю Апріорі К з Державного бюджету України судові витрати в сумі 3 грн. 40 коп..

Постанова суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.254 КАС України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, копія якої одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складено 30.09.2011р..

Суддя підпис

З оригіналом згідно:

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду ОСОБА_14