Рішення № 47778207, 31.07.2015, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/789/2015(м)

266/4638/14-ц

Головуючий у І інстанції Сараєв І.А.

Категорія 39 Доповідач Ткаченко Т.Б.

Р і ш е н н я

І м е н е м У к р а ї н и

31 липня 2015 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

Головуючого - Ткаченко Т.Б.,

Суддів - Супрун М.Ю., Мальцевої Є.Є.,

При секретарі - Меркуловій Я.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права особистої приватної власності, визнання права власності на спадкове майно за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 03 червня 2015 року,

В с т а н о в и л а :

У листопаді 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просив: - визнати право власності на спадщину за заповітом, відкритої після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 за ним на 29/80 часток та за ОСОБА_2 на 51/80 часток домоволодіння АДРЕСА_1, яке складається з житлового будинку літ.А-1, житлової прибудови літ.А-1-1, ганків літ.а-1, а-2, и, літньої кухні (літ.Ж-1), гаражу літ.З-1, уборної літ. Л-1, вимощення літ.І, огорожи №1, 2.;- визнати за ним право власності на спадщину за законом за ним на 29/80 часток та за ОСОБА_2 на 51/80 часток будівельних матеріалів, використаних при будівництві сараїв літ. О-1, И-1, К-1, ганку літ.к-1, вбиральної літ. М-1, літнього душу літ.Н-1, сіней літ.а-1, які входять до складу вказаного домоволодіння;

- визнати за ним право власності на будівельні матеріали, використані при будівництві житлової прибудови літ.А-2-1, яка входить до складу цього домоволодіння;- визнати за ним та за ОСОБА_2 право власності на спадщину за законом по ? частини земельної ділянки, розташованої в АДРЕСА_1.

В обґрунтування позову посилався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла його мати, ОСОБА_3, після смерті якої залишилось спадкове майно у вигляді житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, розташованого за вищевказаною адресою, який вона заповідала в рівних частках йому та відповідачу. Спадщину після смерті матері він прийняв, оскільки проживав у спадковому будинку, та подав заяву до нотаріальної контори про видачу свідоцтва про право на спадщину. Зазначив, що 9/20 часток спадкового домоволодіння належало матері на підставі рішення Приморського районного суду м.Маріуполя від 04 листопада 1981 року. Під час шлюбу з відповідачем, на підставі договору купівлі-продажу від 11 березня 1988 року, мати придбала 11/20 часток цього домоволодіння та рішенням Приморського районного суду м.Маріуполя від 03 липня 2013 року визначено частки в спільній сумісній власності 11/20 часток померлої ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у розмірі по ? частки за кожним.

В період з 1993 по 2006 роки їх родиною були побудовані: житлова прибудова літ.А-2-1, сараї літ. О-1, И-1, К-1, ганок літ.к-1, вбиральня літ.М-1, літній душ літ.Н-1, сіні літ.а-1, які входять до складу домоволодіння, але є об'єктами самочинного будівництва, оскільки побудовані без відповідних дозвільних документів. Вважає, що до нього та відповідача може перейти тільки право власності на будівельні матеріали та обладнання тощо, які були використані в процесі будівництва сараїв літ. О-1, И-1, К-1, ганку к-1, вбиральні літ.М-1, літнього душу літ. Н-1, сіней літ. а-1. А житлова прибудова літ А-2-1 була побудована особисто ним та його дружиною, ОСОБА_4, з дозволу матері, але за власні особисті кошти. Тому вказана споруда не є предметом спадщини, а є його особистою власністю.

Земельна ділянка площею 0,10 га по АДРЕСА_1 належала його матері на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку. Мати в заповіті не висловила свою волю щодо вказаної ділянки, але фактично ще за життя надала йому за погодженням відповідача ? частину для будівництва житлової прибудови літ. А-2-1. Після смерті матері вони з відповідачем також домовились про поділ цієї земельної ділянки по ? частці кожному. За таких обставин вважає, що кожен з них набуває право власності на зазначену земельну ділянку по ? частині.

Проте нотаріус відмовив у вчиненні нотаріальної дії з підстави відсутності оригіналів документів про реєстрацію нерухомого майна за спадкодавцем.

Рішенням Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 03 червня 2015 року з внесеними на підставі ухвали Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 25 червня 2015 року виправленнями описки, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права особистої приватної власності, визнання права власності на спадкове майно задоволено частково.

Визнано право власності на спадщину по заповіту за ОСОБА_1 у вигляді 29/80 часток та за ОСОБА_2 у вигляді: 51/80 часток домоволодіння АДРЕСА_1, а саме: житлового будинку (літ. А-1) площею 67,29 кв.м., житлової прибудови (літ.А-1-1) площею 33,60 кв.м., ганків (літ.а-2, И), літньої кухні (літ.Ж-1) площею 30 кв.м., гаражу (літ.З-1) площею 26,70 кв.м., убиральні (літ.Л-1) площею 4,10 кв.м., вимощення (літ.1), огорожі (№1, 2), після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3

В частині ганку (літ.а-1) відмовлено через самовільну забудову.

Визнано право власності на спадщину по закону за ОСОБА_1 у вигляді 29/80 часток та за ОСОБА_2 у вигляді: 51/80 часток будівельних матеріалів, використаних при будівництві ганку (літ.к-1) вартістю 10043 грн., який входить до складу домоволодіння АДРЕСА_1 після смерті померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3

В частині сараїв (літ.О-1, літ.И-1, літ К-1), вбиральні (літ.М-1), літнього душу (літ.Н-1) відмовлено через самовільну забудову.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на будівельні матеріали, використані при будівництві житлової прибудови (літ.А-2-1) вартістю 53692 грн., яка входить до складу домоволодіння АДРЕСА_1.

Визнано право власності на спадщину по закону за ОСОБА_1 у вигляді 29/80 часток та за ОСОБА_2 у вигляді 51/80 часток земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3

Стягнуто судовий збір з ОСОБА_1 в сумі 291 грн., з ОСОБА_2 в сумі 325 грн.

З рішенням суду не погодився ОСОБА_2 в частині визначення судом часток сторін у праві на спадщину за заповітом на житлову прибудову (літ.А-1-1), ганків (літ.а-2, и), вбиральні (літ.Л-1), вимощення (літ.1); визнання права власності на житлову прибудову літ. «А-2-1» за ОСОБА_1 в цілому; в частині часток у праві на спадщину за законом на будівельні матеріали, використані при будівництві ганку літ «к-1», відмови у визнанні права власності на ганок літ. «а-1», сараї літ. О-1, И-1, К-1, вбиральні літ. М-1, літнього душу літ Н-1 та стягнення з нього судового збору и просить рішення в цій частині скасувати та ухвалити нове рішення, яким частково задовольнити позов, визнав право на спадщину в розмірі ? часток за ОСОБА_2 та ? частки за ОСОБА_1, яка складається з житлової прибудови літ. А-1-1, крильця літ «а-1, а-2, и», убиральні літ. «Л-1», вимощення літ. «1», житлової прибудови літ.А-2-1 та на будівельні матеріали, використані при будівництві сараїв літ. «О-1, И-1, К-1, вбиральні літ. «М-1», літнього душу літ. «Н-1» сіней літ. «а-1», ганку літ. «к».

Посилається в апеляційній скарзі на порушення судом норм матеріального і процесуального права, не відповідність висновків суду обставинам справи.

Зокрема зазначає, що суд неправильно визнав частки у праві на спадщину, оскільки визначені судом частки ОСОБА_1 - 29/80, ОСОБА_2 - 51/80 стосуються тільки: житлового будинку літ.А-1, літньої кухні літ. Ж-1, гаражу літ.З - 1, огорожи № 1,2.

Інші будівлі, а саме житлова прибудова літ А-1-1, ганок літ а-1, а-2, и, к , вбиральня літ. Л-1, замощення, самовільно збудовані: сараї літ О-1, И-1, К-1, вбиральня літ. М-1, літній душ літ.Н-1, сіні літ.а-1, житлова прибудова літ А-2-1, були придбані ним і ОСОБА_3 у шлюбі і не можуть бути поділені відповідно до визначених судом часток, оскільки спадкодавцю належить в них лише ? частка, а кожному спадкоємцю по 1/4. Тому вказані будівлі та будівельні матеріали повинні бути поділені в ? частці за ОСОБА_1 та ? частки за ОСОБА_2

Позивач не надав належних доказів щодо придбання будівельних матеріалів для будівництва ним житлової прибудови літ А-2-1, а пояснення свідків суперечливі та не узгоджуються з письмовими доказами, та технічною документацією на домоволодіння.

Суд необґрунтовано відмовив у визнанні права на спадщину щодо ганка літ. а-1, з посиланням на те, що він збудований самовільно, оскільки самовільно збудовані сіні літ. а-1, відносно яких суд не прийняв рішення.

Суд безпідставно стягнув з нього судовий збір 325 грн., оскільки він є інвалідом 2 групи і звільнений від сплати судового збору.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення відповідача ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_5, які підтримали доводи апеляційної скарги, просили скасувати рішення суду в оскаржуваній частині і ухвалити нове рішення, яким частково задовольнити позов ОСОБА_1 в цій частині, заперечення проти апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_6, які просили апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.ст. 11, 303 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або його зміни є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими ґрунтувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні данні (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Але зазначеним вимогам рішення суду не відповідає.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання права власності на спадщину за заповітом за ОСОБА_1 на 29/80 часток та за ОСОБА_2 на 51/80 часток спірного домоволодіння суд першої інстанції дійшов такого висновку, враховуючи те, що спадщина після смерті ОСОБА_3 відкрилась на 29/40 часток домоволодіння та складається з житлового будинку літ.А-1, літньої кухні літ.Ж-1, гаражу літ.З-1, огорожі № 1-2. Кожному із спадкоємців належить по ? частки спадкового майна, а саме по 29/80 часток. Спадкова частка позивача та відповідача в житловій прибудові літ.А-1-1, ганків літ. а-2, и, к, вбиральні літ.Л-1, замощення, які придбані спадкодавцем ОСОБА_3 в період шлюбу з відповідачем ОСОБА_2, складає по 1/4 частці. Сумарна частина відповідача ОСОБА_2 у вищезазначених будівлях становить ?.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині визнання за сторонами у відповідних частках права на спадщину за заповітом на ганок літ а-1, в частині визнання права власності за законом на будівельні матеріали, використані при будівництві сараїв літ О-1, И-1, К- 1, вбиральні М-1, літнього душу літ. Н-1, суд дійшов такого висновку враховуючі ті обставини, що зазначені будівлі самовільно збудовані.

Задовольняючи позов в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на будівельні матеріали, використані при будівництві житлової прибудови літ.А-2-1 вартістю 53692 грн. суд дійшов висновку, що ця прибудова самовільно збудована силами позивача, його дружини та за добровільною поміччю інших осіб.

Але з такими висновками суду першої інстанції не можна погодитись з огляду на наступне.

Статтею 1218 ЦК встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Згідно зі ст.1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини.

Відповідно до ч.1 ст.34, ч.2 ст.48, ст.ст.66-68 Закону України «Про нотаріат» обов'язок щодо встановлення спадкового майна, кола спадкоємців та видачі свідоцтв про право на спадщину покладено на органи нотаріату.

Зі справи вбачається, що на підставі рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 4 листопада 1981 року за ОСОБА_3 визнано право власності на ? частку домоволодіння, розташованого в АДРЕСА_1 та виділено в користування 9/20 часток вказаного домоволодіння, а саме, з житлового будинку літ.А-1: кухню 1-2, жилу кімнату 1-3, кухню 2-3, а також тамбур літ. а-1, сарай літ. З-1, сарай літ. и-1, вбиральню літ. Е-1.

За ОСОБА_7 визнано право власності на ? частку вказаного домоволодіння, та виділено в користування 11/20 часток, які складаються в житловому будинку літ.А-1: з коридору 2-1, житлової кімнати 2-2, а також тамбуру літ. а-1-1, житлової прибудови літ А-1-1, сараїв літ. Б-1,В-1,К-1, уборної Д-1, літ. Г-1 (а.с.15-17).

20 травня 1987 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 був зареєстрований шлюб (а.с.129).

На підставі договору купівлі - продажу, посвідченого Другою маріупольською держаною нотаріальною конторою 11 березня 1988 року за реєстром № 1209 та зареєстрованого в БТІ м.Маріуполя 21 березня 1988 року за номером 874, ОСОБА_3 придбала 11/20 часток житлового будинку та житлової прибудови з відповідними до цієї долі будівлями подвір'я, що знаходиться в АДРЕСА_1. На згаданій земельній ділянці знаходиться: один жилий будинок літ.А-1, жила прибудова літ.А-1-1, літня кухня літ.Ж, два сараї літ.Б.,В., дві уборні літ. Д, Г, гараж З, забори (а.с.13-14).

Рішенням Приморського районного суду міста Маріуполя від 03 липня 2013 року визнано частково недійсним заповіт від 13 квітня 2011 року, зареєстрований в реєстрі за № 578, складений ОСОБА_3 на ім'я ОСОБА_2 та ОСОБА_1, а саме в 11/40 його частки.

Визначено частки в спільній сумісній власності на 11/20 частин домоволодіння АДРЕСА_1 за померлою ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в розмірі ? частки за кожним (а.с.18).

Отже частка, яка належала на праві власності ОСОБА_3 у вищезазначених будівлях складала 29/40 (9/20 +11/40), частка ОСОБА_2 - 11/40.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 (а.с.11).

За життя ОСОБА_3 на випадок своєї смерті зробила заповіт, яким призначила ОСОБА_2 та ОСОБА_1 спадкоємцями належного їй будинку АДРЕСА_1, в рівних частках кожного. Зазначений заповіт посвідчений приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Макаревич В.Г. 13 квітня 2011 року за реєстром № 578 (а.с.12).

Згідно ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до ч.1, 3 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Зі спадкової справи щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 вбачається, що спадкоємці ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулись відповідно 23 листопада 2012 року та 30 листопада 2012 року до Другої маріупольської державної нотаріальної контори з заявами про видачу свідоцтва про спадщину за заповітом, в яких зазначили, що прийняли спадщину, оскільки постійно проживали разом із померлою ( а.с.126, 152).

Відповідно до п.211. Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року № 20/5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 03 березня 2004 року за № 283/8882, чинної на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3, свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто тим, які постійно проживали разом зі спадкодавцем чи подали заяву нотаріусу про прийняття спадщини. Доказом постійного проживання разом зі спадкодавцем можуть бути, крім іншого, реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

З домової книги на будинок АДРЕСА_1 вбачається, що ОСОБА_3 була постійно прописана в цьому будинку з 1974 року, ОСОБА_1 - з 1983 року, ОСОБА_2 - з 1989 року (а.с. 139 - 145).

Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.

Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, в тому числі й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини.

Постановами про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 519/02-31 від 10 квітня 2014 року та № 904/02-31 від 04 липня 2014 року державним нотаріусом Другої маріупольської державної нотаріальної контори у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на частку житлового будинку з належними до нього будівлями подвір'я, земельну ділянку, що розташовані по АДРЕСА_1 відповідно на ім'я ОСОБА_2 та ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_3 відмовлено з тих підстав, що до складу спадщини входить нерухоме майно, частка якого, що була визначена на підставі рішення Приморського районного суду міста Маріуполя від 03 липня 2013 року, не зареєстрована у відділі Державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Маріупольського міського управління юстиції (а.с.25, 183, 184).

Як роз'яснено в п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

З огляду на вищенаведене, колегія вважає, що після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина у вигляді 29/40 часток домоволодіння АДРЕСА_1, складовими частинами якого є: житловий будинок літ.А-1, житлова прибудова літ. А-1-1, літня кухня літ. Ж, гараж літ.З, убиральня літ. Л-1, вимощення 1, огорожа № 1-2.

Оскільки ОСОБА_3 на випадок своєї смерті розпорядилась належним їй майном, зробив заповіт на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частках, і останні прийняли спадщину, але позбавлені можливості у нотаріуса отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом, за кожним з них необхідно визнати право на спадщину за заповітом на 29/80 часток домоволодіння АДРЕСА_1, складовими частинами якого є: житловий будинок літ.А-1, житлова прибудова літ. А-1-1, літня кухня літ. Ж, гараж літ.З, убиральня літ. Л-1, вимощення 1, огорожа № 1-2.

Погодитися з доводами апеляційної скарги, що за ОСОБА_2 необхідно визнати право власності на ? часток спірного домоволодіння колегія суддів не може, оскільки позовні вимоги заявлені про визнання права на спадщину за заповітом на спірне домоволодіння і за законом на будівельні матеріали, а на час смерті ОСОБА_3 належало тільки 29/40 часток домоволодіння.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України ( ст.4 ЦПК України).

Згідно ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Оскільки до суду з позовом звернувся ОСОБА_1, в якому просив визнати право власності на спадщину за заповітом у вигляді 29/80 часток спірного домоволодіння за ним, та 51/80 частку за ОСОБА_2, а частка, яка належить останньому на праві власності в порядку спадкування за заповітом становить 29/80, а 11/40 часток цього домоволодіння належить йому на праві власності на підставі рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 03 липня 2013 року, колегія суддів не погоджується з рішенням суду в частині визнання за ОСОБА_2 права власності на спадщину за заповітом на 51/80 частку спірного домоволодіння.

Інші будівлі, розташовані на зазначеній земельній ділянці, які є предметом позову, а саме ганки літ. а-1, а-2, и, були зведені після набуття на відповідній правовій підставі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 права власності на домоволодіння, а саме у період з 1993 року по 2008 рік, що не заперечувалось сторонами в апеляційному суді та підтверджується матеріалами інвентарної справи № 17384 на домоволодіння АДРЕСА_1, дослідженими апеляційним судом та являються самовільно зведеними будівлями.

Відповідно до Положення про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів державного замовлення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05 серпня 1992 року № 449, ДБН А3.1-3-94 «Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів» та Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2004 року № 1243, чинних на час будівництва ганків літ. а-1, а-2, закінчені будівництвом (реконструкцією, реставрацією) та підготовлені до експлуатації згідно з затвердженим проектом об'єкти повинні прийматись до експлуатації державними приймальними комісіями.

Даних про дозвіл на будівництво зазначених будівель та споруд, а також акти державних приймальних комісій щодо прийняття цих будівель в експлуатацію в матеріалах справи відсутні, а тому підстав для визнання права власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 на ці споруди не має.

Як вбачається з позовної заяви, ОСОБА_1 просив визнати за ним та за ОСОБА_2 право власності на спадщину за законом відповідно на 29/80 та 51/80 часток будівельних матеріалів використаних при будівництві сараїв літ. О-1, И-1, К-1, ганка літ. к-1, вбиральні літ.М-1, літнього душу літ. Н-1, сіней літ. а-1, які входять до складу спірного домоволодіння (а.с.2-7).

Обгрунтовуючи рішення в цій частині позову, суд першої інстанції виходив з того, що на ці будівлі не може бути визнано право власності оскільки вони збудовані самовільно з порушенням чинного законодавства. При цьому суд не звернув уваги, що предметом позову в цій частині вимог, було не право власності на будівлі, а право власності на будівельні матеріали, використані при їх будівництві, чим вийшов за межі позовних вимог.

За таких обставин, рішення суду і в цій частині підлягає скасуванню.

Не можна погодитися і з рішенням суду в частини визнання права власності на спадщину за законом за ОСОБА_1 на 29/80 часток та за ОСОБА_2 на 51/80 часток будівельних матеріалів, використаних при будівництві ганку літ.к-1 вартістю 10043 грн., та в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на будівельні матеріали, використані при будівництві житлової прибудови літ. А-2-1, вартістю 53692 грн., виходячи з наступного.

Стаття 10 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог та заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як роз'яснено пунктом 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справі, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Пунктом 13 цієї ж Постанови зазначено, що резолютивна частина повинна мати вичерпні, чіткі, безумовні й такі, що випливають із встановлених фактичних обставин, висновки по суті розглянутих вимог. У ній, зокрема, має бути зазначено перелік майна, присудженій стороні.

У відповідності до вимог ч.2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскаржуване рішення у зазначеній частині таким вимогам не відповідає, оскільки факт наявності будівельних матеріалів та конструктивних елементів будинку і споруд, придбаних в процесі зведення ганку літ.к-1 ОСОБА_3 та житлової прибудови літ.А-2-1 особисто ОСОБА_1 нічим не підтверджений. З пояснень свідків можливо встановити тільки, що ОСОБА_3 та сторони сумісно проводили певні будівельні роботи, але будівельно-технічна експертиза у справі не проводилася, та клопотання щодо її проведення сторонами не заявлялось, які будівельні матеріали були використані при будівництві ганку літ к-1, прибудови літ. А-2-1, а також сараїв літ. О-1, И-1, К-1, вбиральні літ.М-1, літнього душу літ. Н-1, сіней літ. а-1, як позивач в позовній заяві так і суд в рішенні, не зазначили, вартість будівельних матеріалів, використаних при будівництві вказаного ганку та прибудови, визначена виходячи з інвентаризаційної вартості цих будівель в цілому (а.с.23). Склад і кількість будівельних матеріалів, використаних при їх будівництві судом не перевірявся.

Визнаючи за позивачем права власності на будівельні матеріали, використані при будівництві житлової прибудови літ.А-2-1, суд зазначив в рішенні, що вказана прибудова самовільно збудована силами позивача, його дружини та за добровільною поміччю інших осіб.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази, що для будівництва вказаної прибудови, були використані матеріали, придбані за особисті кошти ОСОБА_1 Не надано таких доказів і під час розгляду справи апеляційним судом.

Надані позивачем до матеріалів справи на підтвердження своїх вимог щодо визнання права власності на будівельні матеріали, використані при будівництві житлової прибудови літ. А-2-1, витратні накладні на матеріали (а.с.49 -54) містять в собі інформацію про реалізацію їх в 2011 році, а будівництво вказаної прибудови, як пояснили сторони в апеляційному суді здійснено в період з 1993 року по 2000 рік.

Враховуючи зазначене та вимоги закону, колегія суддів вважає, що рішення суду, в частині визнання права власності на спадщину за заповітом за ОСОБА_1 у вигляді 29/80 часток та за ОСОБА_2 51/80 часток домоволодіння АДРЕСА_1, до складу якого входить відповідна частина домоволодіння, визнання за ОСОБА_1 права власності на спадщину за законом за ОСОБА_1 у вигляді: 29/80 часток та за ОСОБА_2 51/80 часток будівельних матеріалів, використаних при будівництві ганку (літ.к-1) вартістю 10043 грн., визнання за ОСОБА_1 права власності на будівельні матеріали, використані при будівництві житлової прибудови (літ.А-2-1) вартістю 53692 грн., відмови у визнанні за сторонами права власності в порядку спадкування за заповітом на ганок (літ.а-1) та в порядку спадкування за законом на сараї (літ.О-1, літ.И-1, літ К-1), вбиральню (літ.М-1), літній душ (літ.Н-1) та в частині стягнення з ОСОБА_2 судового збору 325 грн., як таке, що не відповідає вимогам ст.ст.10,11,60,213,214 ЦПК України, підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про часткове задоволення позову, а саме визнання за ОСОБА_1 та за ОСОБА_2 право на спадщину за заповітом по 29/80 часток домоволодіння АДРЕСА_1 за кожним, складовими частинами якого є: житловий будинок літ.А-1, площею 67,20 кв.м., житлова прибудова літ. А-1-1, площею 33,60 кв.м., літня кухня літ. Ж, площею 30,00 кв.м., гараж літ.З, площею 26,70 кв.м., убиральня літ. Л-1, площею 4,10 кв.м., вимощення 1, огорожа № 1-2.

В решті позовних вимог, окрім визнання права на спадщину за законом на земельну ділянку, з огляду на вищенаведене, необхідно відмовити.

Земельна ділянка площею 0,1000 га, розташована по АДРЕСА_1, на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серія ДН від 03 грудня 1998 року належить ОСОБА_3(а.с.24).

Правомірність часткового задоволення позову щодо визнання права власності на спадщину за законом за ОСОБА_1 29/80 часток та за ОСОБА_2 51/80 часток на земельну ділянку по АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_3 не є предметом даного апеляційного оскарження, в зв'язку з чим законність та обґрунтованість рішення суду в цій частині апеляційною інстанцією не перевіряється виходячи з меж перегляду справи в порядку апеляції.

Вирішуючи питання про стягнення зі сторін судового збору та його розміру суд першої інстанції допустився помилки, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.88 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено ріщення, звільнено від оплат судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 9 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3574-У1, який набрав чинності з 01 листопада 2011 року, передбачено, що від сплати судового збору звільняються інваліди 1 та ІІ групи.

Матеріали справи містять докази про те, що відповідач ОСОБА_2 є інвалідом ІІ групи довічно, що підтверджується довідкою серія ДОН-04 № 015064 (а.с.57), а судом з нього стягнуто 325 грн. без зазначення на користь кого, колегія суддів вважає за необхідне відповідно до вимог п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», ч.2 ст.88 ЦПК України, скасувати і рішення в частині стягнення з ОСОБА_2 судового збору у розмірі 325 грн.

Крім того, рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_1 судового збору у розмірі 291 грн. підлягає зміні, оскільки ним заявлені вимоги на 29/80 часток спірного домоволодіння, що складає 37540 грн.50 коп., крім прибудови літ.А-2-1, вартістю 53692 грн., відносно якої він заявляв вимоги в цілому, а саме на суму 91232 грн. 50 коп.

Враховуючи, що при зверненні з позовом ним сплачено судовий збір 243 грн.60 коп., з ОСОБА_1 в дохід держави на розрахунковий рахунок 31212206780015, код бюджетної класифікації доходів: 22030001 «Судовий збір (Державна судова адміністрація України)», МФО 834016, Банк: ГУ ДКСУ у Донецькій області, ЄДРПОУ 37868870, отримувач: Артемівське УК /м.Артемівськ/22030001, призначення платежу: судовий збір Апеляційний суд Донецької області (м.Маріуполь) ЄДРПОУ 02891428, підлягає стягненню судовий збір 668 гривень 72 копійки (912,32 грн. - 243,60 грн.).

Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,

В и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 03 червня 2015 року в частині задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадщину по заповіту за ОСОБА_1 у вигляді 29/80 часток та за ОСОБА_2 на 51/80 часток домоволодіння АДРЕСА_1, визнання права власності на спадщину по закону за ОСОБА_1 на 29/80 часток та за ОСОБА_2 на 51/80 часток будівельних матеріалів, використаних при будівництві ганку (літ.к-1) вартістю 10043 грн., визнання за ОСОБА_1 права власності на будівельні матеріали, використані при будівництві житлової прибудови (літ.А-2-1) вартістю 53692 грн., в частині відмови у задоволенні позову про визнання за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 права власності в порядку спадкування за заповітом на ганок (літ.а-1) та в частині відмови у задоволенні позову про визнання за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 права власності в порядку спадкування за законом на будівельні матеріали, використаних при будівництві сараїв (літ.О-1, літ.И-1, літ К-1), вбиральні (літ.М-1), літнього душу (літ.Н-1) скасувати і позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 та за ОСОБА_2 право на спадщину за заповітом по 29/80 часток домоволодіння АДРЕСА_1 за кожним, складовими частинами якого є: житловий будинок літ.А-1, площею 67,20 кв.м., житлова прибудова літ. А-1-1, площею 33,60 кв.м., літня кухня літ. Ж, площею 30,00 кв.м., гараж літ.З, площею 26,70 кв.м., убиральня літ. Л-1, площею 4,10 кв.м., вимощення 1, огорожа № 1-2, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання за ним права власності на спадщину за заповітом на 29/80 часток та за ОСОБА_2 на 51/80 часток ганків літ. а-1, а-2, и, про визнання за ним права власності на спадщину за законом на 29/80 часток та за ОСОБА_2 на 51/80 часток будівельних матеріалів, використаних при будівництві сараїв літ. О-1, И-1, К-1, ганку літ.к-1, вбиральні літ. М-1, літнього душу літ.Н-1, сіней літ.а-1, про визнання за ОСОБА_1 права власності на будівельні матеріали, використані при будівництві житлової прибудови літ.А-2-1, які входять до складу домоволодіння АДРЕСА_1, відмовити.

Це ж рішення в частині стягнення з ОСОБА_2 судового збору в сумі 325 грн. скасувати, в частині стягнення судового збору з ОСОБА_1 291 грн. змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави на розрахунковий рахунок 31212206780015, код бюджетної класифікації доходів: 22030001 «Судовий збір (Державна судова адміністрація України)», МФО 834016, Банк: ГУ ДКСУ у Донецькій області, ЄДРПОУ 37868870, отримувач: Артемівське УК /м.Артемівськ/22030001, призначення платежу: судовий збір Апеляційний суд Донецької області (м.Маріуполь) ЄДРПОУ 02891428 судовий збір 668 гривень 72 копійки.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий Т.Б.Ткаченко

Судді Є.Є.Мальцева

М.Ю.Супрун