Ухвала суду № 47776359, 28.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2015 року м. Київ К/800/37353/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2014

та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.04.2014

у справі № 826/3099/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Классік-Ассістанс»

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Классік-Ассістанс» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 06.11.2013 № 0000621530, № 0000631530, № 0000641530.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.04.2014, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2014, позов задоволено; визнано протиправними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Классік-Ассістанс» правомірності бюджетного відшкодування податку на додану вартість задекларованого на рахунок платника у банку за серпень 2012 року, січень, березень, травень - серпень 2013 року, складено акт № 1874/15-01/32377407 від 18.10.2013, в якому зафіксовані порушення: п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 187.9 ст. 187, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.4, п. 198.6 ст. 198, п. 200.4, абз. б п. 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим завищено суму податкового кредиту, що призвело до завищення бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку по деклараціях за: серпень 2012 року на 109 143 грн., за січень 2013 року на 139 450 грн., за березень 2013 року на 96 475 грн., за травень 2013 року на 170 596 грн., за червень 2013 року на 50 905 грн., за липень 2013 року на 34 717 грн., за серпень 2013 року на 25 422 грн.; завищено суму від'ємного значення по декларації за серпень 2012 року в розмірі 35 200 грн., встановлено заниження суми позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за червень 2013 року на 1 620 грн.

На підставі результатів проведеної перевірки 06.11.2013 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000621530 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 626 708 грн.;

- № 0000631530 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 35 200 грн.;

- № 0000641530 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2 430 грн., в т.ч.: 1 620 грн. основного платежу та 810 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

Під час проведення перевірки встановлено, що до складу податкового кредиту по деклараціях за липень 2012 року, серпень 2012 року, грудень 2012 року, лютий 2013 року, квітень 2013 року, травень 2013 року, червень 2013 року, липень 2013 року ТОВ «Классік-Ассістанс» віднесено податкові накладні, видані Гаражно-будівельним кооперативом «Ямський». В номенклатурі товарів/послуг продавця зазначено - часткове фінансування будівництва багатоповерхового комплексу по вул. Старонаводницькій, 2-20 на підставі договору № 2/2 від 27.07.2004. На запити податкового органу щодо проведення зустрічної звірки Гаражно-будівельного кооперативу «Ямський» відповіді не отримано.

Матеріалами справи встановлено, що у перевіряємому періоді позивач мав господарські операції з контрагентом Гаражно-будівельний кооператив «Ямський».

Так, на виконання додаткової угоди № 6 від 18.08.2006 до договору № 2/2 від 27.07.2004 про дольову участь в будівництві (укладеного між ГБК «Ямський» та ТОВ «Классік-Ассістанс»), ТОВ «Классік-Ассістанс» отримало від ГБК «Ямський» податкові накладні.

Згідно умов зазначеного договору, з урахуванням додаткової угоди № 6, сторони на умовах, визначених договором, домовились взяти дольову участь у будівництві багатоповерхового офісно-гаражного комплексу по вул. Старонаводницька, 2-20 в м. Києві (надалі - Комплекс); ТОВ «Классік-Ассістанс» самостійно та/або із залученням інших інвесторів зобов'язалось здійснювати фінансування будівництва 1070 машиномісць, з яких 624 машиномісця розміщені в 494 гаражних боксах, що містять по одному або декілька машиномісць, адміністративних, торгових, допоміжних та інших приміщень (включаючи СТО, кафе тощо) на 4 і 5 поверхах об'єкту з відповідним устаткуванням; офісних приміщень на 11-14 поверхах Об'єкту загальною площею (з урахуванням терас) 1 4614 м2, а також: всіх інших приміщень, не зазначених в п. 1.5.1 та п. п. 1.5.3.-1.5.5. договору; позивач набуває право на оформлення у власність площ та приміщень вказаних у п. 1.7 договору.

Згідно вказаного договору про дольову участь у будівництві, на підставі якого ТОВ «Классік-Ассістанс» здійснювало платежі, саме на ГБК «Ямський» від імені дольовиків покладаються обов'язки, зокрема, із забезпечення охорони об'єкту будівництва, сплати податку на землю, що належить йому на праві власності і передана для дольового будівництва, а також ряд інших функцій з організації спільного будівництва.

Факт виконання господарських зобов'язань за укладеним договором судами обох інстанцій встановлено з підтвердженням матеріалів справи, а саме: податковими накладними, платіжним дорученням.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 зазначеного Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Слід зазначити, що право платника податку на податковий кредит законодавство не ставить в залежність від факту проведення зустрічної звірки даних суб'єкта господарювання (постачальника товару, виконавця робіт, послуг) щодо платника податків.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може обумовлюватись лише неотриманням відповідей на запити податкового органу щодо проведення зустрічної звірки контрагента платника податків.

В судовому порядку встановлено формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість спірного періоду на підставі належним чином оформлених податкових накладних, виданих особою, яка була зареєстрована платником податку на додану вартість, та встановлено, що господарські операції мали місце, підтверджені первинними бухгалтерськими документами.

Відповідно до п. п. 200.1, 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду; при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду (п. 200.4 ст. 200 ПК України).

Таким чином, визначальним фактом права платника на бюджетне відшкодування податку на додану вартість в даному випадку є фактична оплата ним сум такого податку контрагенту у попередніх податкових періодах, яка позивачем здійснена, що підтверджується дослідженими судами доказами. При цьому будь-які порушення контрагентами платника податку вимог податкового законодавства стосовно податку на додану вартість не впливають на право платника податку - покупця отримати бюджетне відшкодування, за умови дотримання останнім цих вимог.

Оскільки, в судовому порядку встановлено правомірне формування позивачем бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за результатами взаємовідносин з контрагентом - ГБК «Ямський» та помилковість висновків податкового органу про завищення позивачем бюджетного відшкодування за серпень 2012 року, січень, березень, травень-серпень 2013 року та від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту за серпень 2012 року, прийняття спірних податкових повідомлень-рішень є безпідставним.

Враховуючи вказані обставини, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві відхилити.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2014 та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.04.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний