Ухвала суду № 47776316, 23.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2015 року м. Київ К/9991/61558/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого), Маринчак Н.Є., Рибченка А.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Андрушівському районі на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 04.07.2011 та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 07.09.2011 по справі № 0670/2766/11

за позовом Державного підприємства "Червоненський завод продтоварів"

до Державної податкової інспекції в Андрушівському районі

про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Підприємством до суду заявлений позов про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 10.03.2011 №0000052301/0 та №0000062301/0, якими позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на суму 1 115 852,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями на суму 278 963,00 грн. та з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за основним платежем на суму 891 773,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями на суму 222 943,00 грн. за порушення вимог Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Закону України "Про податок на додану вартість".

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 04.07.2011 позовні вимоги задоволено, оскаржувані податкові повідомлення - рішення визнано протиправними та скасовано.

Судове рішення обґрунтовано тим, що позивачем цілком правомірно віднесено витрати на валові та сформовано податковий кредит з огляду на наявність у платника податку (позивача у справі) належним чином оформлених первинних документів та реальність здійснення господарських операцій.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 07.09.2011 рішення суду першої інстанції в частині скасування податкових повідомлень - рішень від 10.03.2011 №0000052301/0 на суму 311 994,00 грн. та №0000062301/0 на суму 61 783,00 грн. скасовано та у задоволенні позову в цій частині відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту сум коштів сплачених при отриманні транспортних послуг від ТОВ "Червоне - Продсервіс" суд апеляційної інстанції дійшов висновку про непідтвердженість фактичного отримання позивачем транспортних послуг та їх пов'язаність з господарською діяльністю з огляду на ненадання останнім належних первинних документів, а саме подорожніх листів.

Не погодившись із судовим рішенням апеляційної інстанції в частині задоволених позовних вимог, відповідач до Вищого адміністративного суду України подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді, перевіривши повноту встановлених обставин справи та правильність їх юридичної оцінки судами, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Державною податковою інспекцією проведена планова виїзна перевірка Підприємства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 по 30.09.2010, за підсумками якої складено акт від 22.02.2011 № 33/23/00374663.

У ході зазначеної перевірки встановлено порушення позивачем п. 5.1, пп. 5.2.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1 115 852,00 грн. та ПДВ на суму 891 773,00 грн.

Такі висновки фахівців контролюючого органу вмотивовано тим, що договір продажу теплової енергії між позивачем та його контрагентом ТОВ "Червоне - Продсервіс" є нікчемним, оскільки у вказаного контрагента відсутня ліцензія на виробництво та постачання теплової енергії, чим порушено, зокрема, вимоги п. 42 ст. 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" та ст. 23 Закону України "Про теплопостачання", а отже вказаний правочин не породжує правових наслідків, зокрема, і щодо формування валових витрат та податкового кредиту. Крім того, контролюючий орган зазначив, що надані товарно - транспортні накладні не є належними первинними документами, що підтверджують фактичне отримання позивачем транспортних послуг (перевезення посадових осіб підприємства) та їх пов'язаність з господарською діяльністю, оскільки вказані накладні є належним доказом отримання транспортних послуг лише при перевезенні вантажів.

Зазначені висновки щодо нікчемності договору продажу теплової енергії між позивачем та ТОВ "Червоне - Продсервіс" покладені в основу основних мотивів касаційної скарги.

Так, відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємства" валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Положеннями пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, а пп. 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 Закону № 334/94-ВР встановлено, що до складу валових витрат платника податку включаються витрати на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку.

А відповідно до положень пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" покупець має право відобразити сплачені суми податку у податковому кредиті за умови використання отриманих товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Згідно з пп. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону № 168/97ВР не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

А за змістом положень пп. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону № 168/97-ВР, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Отже, всі витрати господарюючого суб'єкта мають бути здійснені саме для і в межах провадження господарської діяльності, а не з іншими цілями, та підтверджені відповідними первинними документами. Це однаковою мірою стосується як витрат, пов'язаних із одержанням доходу, так і сум податкового кредиту з ПДВ.

Водночас, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів.

У ході розгляду справи судами було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем та зібраних судом на підставі ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, та іншим обставинам, що спростовують позицію державного податкового органу про недостовірність даних податкового обліку платника податків. Зокрема, судами досліджено первинні документи, які є підставою для бухгалтерського обліку та податкового обліку, встановлено реальне виконання договору на постачання теплової енергії, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями належно оформлених первинних документів (накладні, податкові накладні, платіжні документи, акти прийому - передачі теплоенергії).

Доводи відповідача про нікчемність, укладеної угоди між позивачем та його контрагентом з підстав відсутності у останнього ліцензії на виробництво та постачання теплової енергії, судами попередніх інстанцій правомірно не прийнято до уваги, з огляду на наступне.

Так, Законом України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" та Законом України "Про теплопостачання" визначено, що господарська діяльність з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії підлягає ліцензуванню в порядку, встановленому законом.

В свою чергу, відповідальність суб'єктів господарювання за порушення законодавства у сфері ліцензування передбачено Законом України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності".

Так, відповідно до ст. 20 вказаного Закону контроль за додержанням ліцензіатами ліцензійних умов здійснюють органи ліцензування та спеціально уповноважений орган з питань ліцензування в межах своїх повноважень шляхом проведення планових і позапланових перевірок.

Податкові органи відповідно до п. 1 ст. 8, п. 4 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) здійснюють контроль за наявністю ліцензій.

Отже, враховуючи перелік функцій (пп. 10 - 11), зазначених у ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", органи державної податкової служби за фактами порушень ліцензійних умов, зокрема відсутності ліцензій, мають право лише передати матеріали до органу ліцензування або спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування, який вживає відповідних заходів з метою усунення виявлених порушень.

А згідно ч. 2 та ч. 4 ст. 22 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" до суб'єктів господарювання за провадження господарської діяльності без ліцензії застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у розмірах, встановлених законом. Рішення про стягнення штрафів, приймаються органом, на який згідно з чинним законодавством покладено функції контролю за наявністю ліцензій

Також, колегія суддів зазначає, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за порушення контрагентом правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни, зокрема і щодо ліцензування певних видів діяльності. У разі якщо контрагентом були допущені порушення норм податкового чи норм іншого законодавства то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Крім того, наявність чи відсутність певних обставин встановлюється на підставі будь-яких фактичних даних, що мають значення для справи, та які є доказами у розумінні ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України та відповідають висунутим процесуальним законом критеріям належності, допустимості та достовірності таких доказів, а тому, за обставин, які склалися у даній справі, визначенню правочину як такого, що є нікчемний, повинен передувати або вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який би набрав законної сили, або рішення суду про визнання правочину недійсним.

Проте, всупереч вимогам ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем належних та допустимих доказів суду надано не було.

Враховуючи викладене та з огляду на те, що контролюючим органом фактично не ставиться під сумнів добросовісність дій позивача, наявності в нього належно оформлених податкових накладних, отриманих від контрагента, а також встановлену судами реальність вчинених господарських операцій та фактичну сплату Підприємством коштів за отриманий товар (послуги), зокрема сум ПДВ, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про правомірність формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ за господарським операціям проведеними в межах договору поставки теплової енергії ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Таким чином, в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення апеляційної інстанції залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Андрушівському районі відхилити.

Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 07.09.2011 по справі № 0670/2766/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді Н.Є.Маринчак

А.О. Рибченко