Ухвала суду № 47775513, 22.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" липня 2015 р. м. Київ К/800/20691/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

за участю: секретаря Кохан О.С.,

представника позивача Козака А.Ю.,

представника відповідача Пивовара В.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю «Пресдеталь» ЛТД на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2013 по справі №2а-0370/2514/12 (№148895/12/9104) за позовом Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю «Пресдеталь» ЛТД до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 04.09.2012 позовні вимоги Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю «Пресдеталь» ЛТД до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 15.06.2012 №0004922301 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 231226,00грн., в тому числі 231225,00грн. за основним платежем та 1,00грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2013 постанову Волинського окружного адміністративного суду від 04.09.2012 скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, Науково-виробниче товариство з обмеженою відповідальністю «Пресдеталь» ЛТД 16.04.2013 звернулось з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 17.04.2013 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2013 та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, пункту 56.4 статті 56, статей 198, 201 Податкового кодексу України, статей 11, 95, 202, 509, 626, 627 Цивільного кодексу України, статей 173, 174, 175, 179, 181, 25, 266 Господарського кодексу України, статей 10, 11, 69, 71, 72, 159, 195, 207 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що працівниками Луцької об'єднаної державної податкової інспекції та Державної податкової адміністрації у Волинській області проведено планову виїзну перевірку Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю «Пресдеталь» ЛТД з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 по 31.03.2012 та іншого законодавства за період з 01.10.2009 по 31.03.2012, про що складено акт від 14.06.2012 №1923/22-1/20147350.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпункту 14.1.181 пункту 14.1. статті 14, пунктів 198.1, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту по податку на додану вартість за травень 2011 року в сумі 231225,00грн., внаслідок включення до складу податкового кредиту за відсутності податкових накладних суми податку на додану вартість.

На підставі акту перевірки від 14.06.2012 №1923/22-1/20147350 Луцькою об'єднаною державною податковою інспекцією прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.06.2012 №0004922301, яким позивачу було визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 244536,00грн., у тому числі за основним платежем на суму 241873,00грн. та за штрафними санкціями на суму 2663,00грн.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, аналіз наведених приписів дає підстави для висновку, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів, оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Проте, слід наголосити, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

З метою дослідження фактичного виконання господарських операцій необхідно аналізувати умови договорів позивача з контрагентом, а також досліджувати всі первинні бухгалтерські документи.

Разом з тим, ні судом першої інстанції, ні судом апеляційної інстанції не надано належної оцінки обставинам справи щодо реальності вчинення спірних господарських операцій позивача з Товариством що обмеженою відповідальністю «Металобази Комекс».

Так, задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що висновок податкового органу про відсутність у позивача податкових накладних є безпідставним, оскільки товариством надано суду відповідні податкові накладні.

Колегія суддів звертає увагу, що обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 7, частин четвертої та п'ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України.

Проте, суд першої інстанції зазначених вимог процесуального законодавства не виконав та обмежився формальною перевіркою наявності у товариства податкових накладних, не перевіривши реальності спірних господарських операцій.

В той же час, суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволені позовних вимог виходив з того, що договір від 01.02.2011 №256 є нікчемним, оскільки цим договором сторони не погодили предмет, ціну, строк дії, та інші умови договору, а тому такий договір не породжує правових наслідків.

Разом з тим, відсутність погодження контрагентами певних умов договору при фактичному та реальному здійснені господарських операцій обома сторонами та за їх належного підтвердження первинними документами не може свідчити про те, що такий договір не створює правових наслідків у бухгалтерському та податковому обліку товариства.

При цьому, реальність господарських операцій позивача з Товариством що обмеженою відповідальністю «Металобази Комекс» апеляційним судом не перевірялася.

Окрім того, колегія звертає увагу на те, що факт виписки накладних на придбання металопродукції філією контрагента позивача - Товариства що обмеженою відповідальністю «Металобази Комекс», а податкових накладних головним підприємством не може свідчити про невідповідність зазначених документів вимогам законодавства у випадку надання філії права формувати накладні за поставками, які здійснюються підрозділом, що судом апеляційної інстанції також залишено поза увагою.

Враховуючи викладене, для правильного вирішення справи судам необхідно з'ясувати умови договору від 01.02.2011 №256 та перевірити факт укладення контрагентами додаткових угод, встановити специфіку кожної господарської операції позивача з відповідним контрагентом, перевірити питання щодо обґрунтованості господарської мети та економічної доцільності спірних операцій та обставини справи щодо оприбуткування позивачем отриманих товарів, та відображення їх у бухгалтерському обліку, подальше використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливлюють встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки встановлення нових обставин вимагає дослідження доказів, що знаходиться поза межами касаційного розгляду справи, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції із скасуванням ухвалених судових рішень судів попередніх інстанцій як таких, що не відповідають статті 159 цього Кодексу.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, повно і всебічно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, вирішити чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Керуючись статтями 160, 210, 220, 221, 223, 227, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю «Пресдеталь» ЛТД задовольнити частково.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 04.09.2012 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2013 по справі №2а-0370/2514/12 (№148895/12/9104) скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв