Ухвала суду № 47775491, 22.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2015 року м. Київ К/800/24249/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Дніпропетровської митниці Міндоходів на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.03.2012 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.04.2013 по справі №2а/0470/3273/12 за позовом Приватного підприємства «ГІФ» до Дніпропетровської митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.03.2012, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.04.2013, позовні вимоги Приватного підприємства «ГІФ» до Дніпропетровської митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення від 27.02.2012 №32 та №33.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Дніпропетровська митниця Міндоходів 26.04.2013 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 14.05.2013 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.03.2012 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.04.2013, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування своїх вимог Дніпропетровська митниця Міндоходів посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 41, 69, 312 та 313 Митного кодексу України, Податкового кодексу України, статей 86 та 159 Кодексу адміністративного судочинства.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Дніпропетровською митницею проведено невиїзну документальну перевірку Приватного підприємства «ГІФ» щодо дотримання законодавства України з питань митної справи.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог Митного кодексу України та Закону України «Про Митний тариф України», а саме: невідповідність заявленого коду товару згідно УКТЗЕД при декларуванні товару «бананове пюре», імпортованого в Україну за ВМД від 04.05.2011 №110000013/2011/307625; від 14.06.2011 №110000013/2011/310477; від 15.04.2011 №110000013/2011/306479; від 23.03.2011 №110000013/2011/304794; від 27.01.2011 №110000011/2011/101118, що призвело до заниження податкових зобов'язань за ввізним митом та податком на додану вартість.

За результатами перевірки Дніпропетровською митницею складено акт від 30.01.2012 №Н08/11/110000000/32014056 та прийнято податкові повідомлення форми «Р» від 27.02.2012 №32, яким Приватному підприємству «ГІФ» визначено грошове зобов'язання за ввізним митом в сумі 159627,84грн., в тому числі основний платіж - 159622,84грн., штрафні санкції - 5,00грн.; від 27.02.2012 №33, яким Приватному підприємству «ГІФ» визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 31929,57грн., в тому числі основний платіж - 31924,57грн., штрафні санкції - 5,00грн.

Відповідно до пунктів 35 та 19 статті 1 Митного кодексу України пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур

Митні процедури - це операції, пов'язані зі здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів.

Згідно зі статтею 313 Митного кодексу України класифікація товарів, тобто віднесення товарів до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗЕД, є виключною компетенцією митних органів.

Відповідно до статті 69 Митного кодексу України незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи.

З аналізу зазначених норм вбачається, що митний контроль можливий після завершення митного оформлення за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України.

Разом з тим, зазначених обставин у цій справі не встановлено і в рішеннях судів попередніх інстанцій не наведено.

Натомість, судами попередніх інстанцій встановлено, що під час здійснення митного оформлення та контролю за розмитненням вищевказаного товару у відповідача були відсутні будь-які зауваження щодо порушення відповідачем законодавства України, а також і щодо невірного визначення коду товару.

Таким чином, якщо митні органи, приймаючи ВМД, віднесли товар до певного коду товарної номенклатури та пропустили його на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), то в подальшому вони не мали правових підстав для прийняття податкового повідомлення-рішення про донарахування податкових зобов'язань у зв'язку з виявленням помилки у класифікації товару, зокрема з посиланням на результати перевірки та на положення підпункту 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України.

Враховуючи викладене, висновок судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для скасування податкових повідомлень від 27.02.2012 №32 та №33 є правильним.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210, 2201, 223, 224, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Дніпропетровської митниці Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.03.2012 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.04.2013 по справі №2а/0470/3273/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв