Ухвала суду № 47775464, 22.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2015 року м. Київ К/9991/40516/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

за участю: секретаря Кохан О.С.,

представника позивача Рахильчука О.В.,

представника відповідача Української Т.О.,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.12.2011 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2012 по справі №2а-10446/11/2070 за позовом Державного науково-виробничого підприємства «Об'єднання Комунар» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 05.12.2011 позовні вимоги Державного науково-виробничого підприємства «Об'єднання Комунар» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено частково. Скасовано податкові повідомлення-рішення від 02.08.2011 №0000550841 в частині зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 2925589,95грн.; №0000560841 в частині зменшення позивачу розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 515547,38грн.; №0000540841 в частині збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 15553,50грн. В решті - позовні вимоги залишено без задоволення.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2012 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.12.2011 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо скасування податкових повідомлень-рішень від 02.08.2011 №0000550841 в частині зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 2594469,05грн., №0000560841 в частині зменшення позивачу розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 801989,62грн. та штрафних санкцій у розмірі 01,00грн., №0000540841 в частині збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 47983,50грн. та прийнято в цій частині нове рішення про задоволення позову. В решті - рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у місті Харкові Державної податкової служби 15.06.2012 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 04.09.2012 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.12.2011 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2012, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пунктів 198.1, 198.3, 198.4 статті 198, пункту 200, пунктів 201.1, 201.4, 201.11 статті 201 Податкового кодексу України, статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у місті Харкові проведено документальну позапланову виїзну перевірку Державного науково-виробничого підприємства «Об'єднання Комунар» з питання законності декларування від'ємного значення з податку на додану вартість по деклараціях з податку на додану вартість за червень, серпень, жовтень, листопад, грудень 2010 року, січень, лютий, березень, квітень 2011 року та достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2011 року на рахунок платника у банку.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог статей 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пунктів 198.1, 198.3, 198.4 статті 198, пункту 200, пунктів 201.1, 201.4, 201.11 статті 201 Податкового кодексу України, а саме: формування податкового кредиту з ПДВ за рахунок проведення господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпромпостачсервіс», Товариством з обмеженою відповідальністю «ТМС Монтаж», Товариством з обмеженою відповідальністю «Альфа-Експерт», Товариством з обмеженою відповідальністю «Біотопресурс», Товариством з обмеженою відповідальністю «Дилмет», «Акваметсервіс», Товариством з обмеженою відповідальністю «Укртекстиль», фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, Товариством з обмеженою відповідальністю «Есполіо», фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, Товариством з обмеженою відповідальністю «Ітер», Товариством з обмеженою відповідальністю «Промбудмонтажінвест», Товариством з обмеженою відповідальністю «Дом і К», Товариством з обмеженою відповідальністю «Кварц», Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрнадраресурси», Товариством з обмеженою відповідальністю «Техенергоресурс», що відбувались в межах нікчемних правочинів; формування податкового кредиту на підставі касових чеків на придбання пального та письмових скарг на постачальників, котрі не видали податкові накладні, але за відсутності самих податкових накладних; формування податкового кредиту за взаємовідносинами з постачальниками, щодо яких виявлені розбіжності в сумах задекларованих податкових зобов'язань з ПДВ.

За результатами перевірки Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у місті Харкові складено акт від 19.07.2011 №1798/41-018/14308730 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 02.08.2011 №0000550841 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 5521061,00грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 1,00грн.; від 02.08.2011 №0000560841 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 1317537,00грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 1,00грн.; від 02.08.2011 №0000540841 про збільшення суми грошового зобов'язання за податку на додану вартість в загальному розмірі 63537,00грн., у тому числі за основним платежем - 42358,00грн., за штрафними санкціями - 21179,00грн.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, аналіз наведених приписів дає підстави для висновку, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів, оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог статті 228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Проте, існування відповідних обставин у даній справі податковим органом не доведено.

В той же час, реальність спірних господарських операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпромпостачсервіс», Товариством з обмеженою відповідальністю «ТМС Монтаж», Товариством з обмеженою відповідальністю «Альфа-Експерт», Товариством з обмеженою відповідальністю «Біотопресурс», Товариством з обмеженою відповідальністю «Дилмет», «Акваметсервіс», Товариством з обмеженою відповідальністю «Укртекстиль», фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, Товариством з обмеженою відповідальністю «Ітер», Товариством з обмеженою відповідальністю «Промбудмонтажінвест», Товариством з обмеженою відповідальністю «Дом і К», Товариством з обмеженою відповідальністю «Кварц», Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрнадраресурси», Товариством з обмеженою відповідальністю «Техенергоресурс» підтверджується матеріалами справи, зокрема, наданими позивачем договорами, податковими накладними, видатковими накладними, платіжними дорученнями, специфікаціями, прибутковими ордерами, картками складського обліку та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Крім того, придбані у зазначених контрагентів товари були використані позивачем у власній господарській діяльності при виробництві замовлень.

Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що сама по собі відсутність товарно-транспортних накладних не може бути беззаперечним свідченням протиправності формування позивачем податкового кредиту по операціям з контрагентами за встановлених обставин щодо реального виконання таких операцій та фактичної зміни активів товариства.

Судом апеляційної інстанції також правомірно відхилено посилання податкового органу на стосовно неправомірність віднесення до податкового кредиту суми сплаченого при придбання палива ПДВ, що підтверджені фіскальними чеками, за відсутності оригіналів податкових накладних, оскільки позивачем у встановленому законодавством порядку було подано до податкового органу скарги на постачальників, які не видали податкові накладні, разом з фіскальними касовими чеками, що є підставою для формування податкового кредиту за відповідними операціями.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів.

Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

А відтак, за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Таким чином, слід погодитися з висновками суду апеляційної інстанції, що позивач підтвердив факт реальності господарських операцій з вищезазначеними контрагентами.

Враховуючи викладене та з огляду на положення частини другої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України щодо перегляду судом касаційної інстанції судових рішень у межах касаційної скарги, висновки суду апеляційної інстанцій про неправомірність податкових повідомлень-рішень від 02.08.2011 №0000540841 та від 02.08.2011 №0000560841, а також податкового повідомлення-рішення від 02.08.2011 №0000550841 в частині зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 5520059,00грн. є правильними.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 160, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, та частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2012 по справі №2а-10446/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв