Ухвала суду № 47768898, 13.02.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа № 334/824/15-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 334/824/15-к Головуючий у 1 інстанції Нікітенко Н.П.

Провадження № 11-сс/778/136/15 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1

Категорія оскарження ст.183 КПК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого судді Літвіної В.В.,

суддів Бочарникова С.О., Смолки Н.О.,

секретаря Бойко О.А.,

прокурора Коваль І.М.,

адвоката ОСОБА_2,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_2 (в інтересах підозрюваного ОСОБА_3К.) на ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 03 лютого 2015 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого СВ Ленінського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області, погоджене прокурором прокуратури Ленінського району м. Запоріжжя та застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, зі строком дії ухвали до 03 квітня 2015 року до 18-00 години, з одночасним визначенням застави в розмірі 24360,00 грн., стосовно

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше судимого:

- 01 лютого 2005 року Ленінським районним судом м. Запоріжжя за ст. 185 ч.3 КК України на 4 роки позбавлення волі із застосуванням ст. ст. 75, 76 КК України з іспитовим строком 2 роки;

- 19 червня 2007 року Хортицьким районним судом м. Запоріжжя за ст. ст. 187 ч.2, 186 ч.2, 70 КК України на 7 років позбавлення волі;

- 02 листопада 2011 року Бердянським міськрайонним судом Запорізької області за ст. 309 ч. 1, 71 КК України на 3 роки позбавлення волі;

підозрюваного у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 289 ч.2 КК України.

Органом досудового розслідування ОСОБА_3 підозрюється у тому, що він, 30 січня 2015 року, приблизно о 13 годин 30 хвилин, маючи умисел на незаконне заволодіння транспортним засобом, діючи повторно, за попередньою змовою з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6, з корисливих мотивів, знаходячись напроти пятого підїзду будинку № 9/12 по вул. Бородинська-Ладозька в м. Запоріжжя, шляхом підбору ключа, незаконно заволоділи автомобілем ВАЗ-21053, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, в кузові червоного кольору, який належить ОСОБА_6, чим спричинили останньому матеріальну шкоду на суму 20 000 гривень.

При цьому ОСОБА_3, будучи особо раніше судимою за скоєння корисливих злочинів, а також злочинів повязаних з незаконним обігом наркотичних засобів, судимість за які у встановленому законом порядку не знята і не погашена, на шлях виправлення і перевиховання не став, належних висновків для себе не зробив, та знов скоїв аналогічний злочин проти власності майже зразу після звільнення з місць позбавлення волі.

30 січня 2015 року внесено відомості до ЄРДР по кримінальному провадженню № 12015080050000448 за ознаками злочину, передбаченого ст.289 ч.2 КК України.

03 лютого 2015 року ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 289 ч.2 КК України.

03 лютого 2015 року старший слідчий СВ Ленінського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області звернувся до суду з клопотанням, погодженим з прокурором прокуратури Ленінського району м. Запоріжжя про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_3 в обґрунтування якого зазначив, що наявна обґрунтована підозра в скоєні злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, покарання за який передбачає позбавлення волі на строк від пяти до восьми років з конфіскацією майна, раніше судимий за вчинення корисливих злочинів, судимість за яке у встановленому законом порядку не знята та не погашена, знову вчинив тяжкий злочин, має реальну можливість сховатися від слідства або суду, продовжити займатися злочинною діяльністю, чинити тиск на потерпілого та свідків, і таким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні.

Задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя послався на те, що ОСОБА_3 обґрунтовано підозрюється у скоєнні тяжкого злочину, за який законом передбаченого покарання у вигляді позбавлення волі на строк від пяти до восьми років з конфіскацією майна, знаходячись на свободі, він зможе незаконно впливати на інших підозрюваний у кримінальному провадженні, підозрюваний не має постійних заробітків, місця роботи та стійких соціальних звязків, має стійку кримінальну спрямованість, тому наявні ризики вчинення ним нових злочинів. За цих підстав, більш мякі запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не зможуть запобігти доведеним слідчим і прокурором ризикам, зазначеним у ст. 177 КПК України.

В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_2, (в інтересах підозрюваного ОСОБА_3К.) вважає, що ухвала слідчого судді є необґрунтованою, оскільки, відсутні підстави для застосування найбільш суворої міри запобіжного заходу. Просить ухвалу слідчого судді скасувати та ухвалити нову, якою обрати підозрюваному ОСОБА_3 більш мякий запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.

Заслухавши доповідача; адвоката ОСОБА_2 на підтримання доводів апеляційної скарги; думку прокурора, який вважав судове рішення законним та обґрунтованим; перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги судова колегія вважає, що остання не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 131, 132 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Як вбачається з оскаржуваної ухвали, слідчий суддя своє рішення про задоволення клопотання про обрання ОСОБА_3 міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою мотивував тим, що в судовому засіданні прокурором доведено наявність всіх обставин, передбачених ч.1 ст.194 КПК України, у тому числі, недостатність застосування більш мяких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні слідчого, у відповідності до ст. 183 КПК України до підозрюваного може бути застосовано тримання під вартою; слідчим суддею були взяті до уваги обставини, які у відповідності до ст.178 КПК України повинні враховуватися при обранні запобіжного заходу.

Колегія суддів вважає, що при розгляді клопотання слідчим суддею належним чином досліджені клопотання слідчого та матеріали провадження, встановлена наявність передбачених законом обставин, які повязують можливість застосування стосовно ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, наявна обґрунтована підозра, існують ризики, передбачені ст. 177 КК України, а також недостатність застосування більш мяких запобіжних заходів для запобігання встановленим ризикам, та прийнято обґрунтоване рішення про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Приймаючи рішення, слідчий суддя врахував вимоги ст. 177 КПК України, відповідно до якої метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обовязків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, а також наявність обґрунтованої підозри та ризиків, які дають достатні підстави вважати слідчому судді, суду, що підозрюваний може здійснити зазначені дії. Оскільки, ОСОБА_3, будучи неодноразово засудженим за скоєння корисливих злочинів, новий злочин скоїв майже зразу після звільнення з місць позбавлення волі.

Обираючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, слідчий суддя цілком обґрунтовано, з дотримання положень ч.3 ст. 183 КПК України та з врахуванням підстав та обставин обрання запобіжного заходу визначив розмір застави у кримінальному провадженні.

За таких обставин, аргументи захисника ОСОБА_2 (в інтересах підозрюваного ОСОБА_3К.) стосовно необґрунтованих в клопотанні слідчого та ухвалі слідчого судді підстав для обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, є безпідставними та спростовуються матеріалами провадження.

З урахуванням вищевикладеного колегія суддів не вбачає правових підстав, зазначених у ст. 409 КПК України, для скасування судового рішення за доводами апеляційної скарги.

Щодо заяви адвоката ОСОБА_2 про дату та законність затримання ОСОБА_3, законність вилучення його речей, цей факт підлягає дослідженню.

Керуючись ст.ст. 404, 407, 419, 422 КПК України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 03 лютого 2015 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_3 залишити без змін, апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_2В.(в інтересах підозрюваного ОСОБА_3К.) без задоволення.

Згідно ч.6 ст. 206 КПК України доручити прокурору Ленінського району м. Запоріжжя провести дослідження фактів, викладених в апеляційній скарзі в інтересах ОСОБА_3, щодо дати та законності його затримання та законності вилучення його речей.

Ухвала суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає, набирає законної сили з моменту її проголошення.

Головуючий: Судді: