Рішення № 47768281, 29.07.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 230/1537/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Міщенко Т.М.

Провадження № 22-ц/778/4673/15 Суддя-доповідач: Пільщик Л.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«29» липня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Пільщик Л.В.

суддів: Сапун О.А.

Савченко О.В.

при секретарі: Евальд Д.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк»

на заочне рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 23 квітня 2015 року по справі

за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» про стягнення депозиту, -

ВСТАНОВИЛА:

В лютому 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» про стягнення депозиту.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 23 вересня 2014 року уклав з відповідачем договір банківського вкладу НВУ «Щомісячний» № 846852/2014, відповідно до якого передав банку грошову суму в розмірі 20 000 доларів США та термін до 23 жовтня 2015 року зі сплатою 10,6% річних.

05 вересня 2014 року між ним та відповідачем укладено договір банківського вкладу на вимогу «Для виплат» НОМЕР_1 та відкрито на ім'я вкладника іменного вкладу рахунок за вкладом на вимогу «Для виплат» фізичної особи в іноземній валюті - долар США НОМЕР_1.

Відповідно до п. 1.6 договору 23 жовтня 2014 року він звернувся до банку з усною вимогою щодо повернення вкладу та нарахованих відсотків, у зв'язку з чим вважає, що термін дії договору банківського вкладу НВУ «Щомісячний» № 846852/2014 закінчився 23 жовтня 2014 року.

31 січня 2015 року звернувся з письмовою заявою про припинення договору банківського вкладу НВУ «Щомісячний» № 846852/2014, зазначивши, що бажає забрати вклад в повному розмірі.

Проте, в повному обсязі відповідачем кошти йому не повернуті, відповідачем кошти зараховані на поточний рахунок НОМЕР_1.

Згідно виписки по поточному рахунку НОМЕР_1 заборгованість банку становить 13488,95 доларів США.

Вважає, що обмеження банком його прав щодо отримання коштів, які є його власністю, є безпідставними та такими, що суперечать чинному законодавству та порушують його права як споживача банківських послуг.

На підставі зазначеного просив стягнути з ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» на його користь грошові кошти в розмірі 13488,95 доларів США.

Заочним рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 23 квітня 2015 року позов задоволено.

Стягнуто з ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» на користь ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 13488,95 доларів США.

Вирішено питання про судові витрати.

Ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 04 червня 2015 року заяву ПАТ «ВіЕйБі Банк» про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

Апеляційне провадження відкрито за апеляційною скаргою ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банк ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» Славкіної М.А.

В апеляційній скарзі посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_3, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Виходячи з п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є, зокрема, порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає.

При ухваленні рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції з посиланням на вимоги ст.ст. 526, 533, 629, 1058, 1060, 1061 ЦК України виходив з того, що банк не виконує умови договору про видачу вкладу і порушує права позивача на отримання коштів в сумі 13488,95 доларів США.

Проте, з такими висновком суду першої інстанції, не можна погодитись

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором, до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовується положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Згідно ч. 2 ст. 1060 ЦК України за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Відповідно до статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами. Банк зобов'язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам (частини перша, друга статті 1067 ЦК України).

Згідно з положеннями частин першої, другої статті 1070 ЦК України за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, банк сплачує проценти, сума яких зараховується на рахунок, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка або законом. Сума процентів зараховується на рахунок клієнта у строки, встановлені договором, а якщо такі строки не встановлені договором, - зі спливом кожного кварталу. Проценти, передбачені частиною першою цієї статті, сплачуються банком у розмірі, встановленому договором, а якщо відповідні умови не встановлені договором, - у розмірі, що зазвичай сплачується банком за вкладом на вимогу.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» ліквідація банку - процедура припинення функціонування банку як юридичної особи відповідно до положень цього Закону та Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Згідно з п. 16 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до п. 6 ст. 2 цього Закону України ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Таким чином, у спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Однак, ухвалюючи заочне рішення, та відмовляючи ПАТ «ВіЕйБі Банк» в перегляді заочного рішення, суд не врахував положень ст. ст. 26, 36, 46, 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом у розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами 200 000 грн., встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку.

Згідно з ч. 5 п. 1 ст. 36 зазначеного Закону під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку, нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 вказаного Закону з дня призначення уповноваженої особи Фонду щодо ліквідації банку, зокрема, припиняються всі повноваження органів управління банку та органів контролю, строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав, припиняється нарахування відсотків, неустойки (штрафу, пені) та застосування інших санкцій за всіма видами заборгованості банку.

Згідно з ч. 5 ст. 45 Закону протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду кредитори мають право заявити уповноваженій особі Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються.

За змістом ч. 6 ст. 36 Закону обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, в національній валюті України.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 цього Закону з дня призначення уповноваженої особи Фонду банківська діяльність завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню чи збільшенню ліквідаційної маси.

Згідно ч.1 ст.52 Закону кошти, одержані в результаті ліквідації та реалізації майна банку, спрямовуються уповноваженою особою Фонду на задоволення вимог кредиторів у такій черговості: 1) зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян; 2) грошові вимоги щодо заробітної плати, що виникли із зобов'язань банку перед працівниками до прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; 3) вимоги Фонду, що виникли у випадках, визначених цим Законом, у тому числі щодо повернення цільової позики банку, наданої протягом здійснення тимчасової адміністрації з метою забезпечення виплат відповідно до пункту 1 частини шостої статті 36 цього Закону, та щодо покриття витрат Фонду, передбачених у пункті 17 частини п'ятої статті 12 цього Закону; 4) вимоги вкладників - фізичних осіб у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом; 5) вимоги Національного банку України, що виникли в результаті зниження вартості застави, наданої для забезпечення кредитів рефінансування; 6) вимоги фізичних осіб, платежі яких або платежі на ім'я яких заблоковано (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності);7) інші вимоги, крім вимог за субординованим боргом; 8) вимоги за субординованим боргом.

Відповідно до частини 3 статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження коштів від реалізації майна банку після повного задоволення вимог попередньої черги.

Із матеріалів справи вбачається, що 23 вересня 2014 року між ОСОБА_3 та ПАТ «ВіЕйБі Банк» укладено договір банківського вкладу НВУ «Щомісячний» № 846852/2014, відповідно до якого ОСОБА_3 передав банку кошти в розмірі 20 000 доларів США на термін до 23 жовтня 2015 року.

У зв'язку з заявою про дострокове припинення договору, 23 жовтня 2014 року грошові кошти та нараховані проценти банком перераховано на поточний рахунок ОСОБА_3

Отже, 23 жовтня 2014 року (день перерахування банком депозитного вкладу та процентів на вклад на поточний рахунок вкладника) між сторонами виникли правовідносини, що випливають з договору банківського рахунка.

Постановою Правління Національного банку України від 20.11.2014 N733 віднесено Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до категорії неплатоспроможних.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 20.11.2014 N 123 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «ВіЕйБі Банк» розпочато процедуру виведення ПАТ «ВіЕйБі Банк» з ринку та здійснення в ньому тимчасової адміністрації з 21.11.2014 року по 20.02.2015 року.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 17.02.2015 N 35 « Про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «ВіЕйБі» продовжено здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «ВіЕйБі Банк» по 20 березня 2015 року (включно).

19.03.2015 Правлінням Національного банку України Постановою прийнята постанова № 188 від «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк», а 20.03.2015 р. Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення N 63 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «ВІЕЙБІ Банк».

Судом встановлено, що 10 лютого 2015 року тимчасовою адміністрацією позивачу кошти по вкладу в сумі 6511,05 доларів США та процентів 3870,56 доларів США були виплачені в національній валюті України після перерахування суми вкладу за офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановленим Національним банком України, тобто в межах 200 000 грн. відповідно до положень ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб (а.с. 60).

Як вбачається з матеріалів справи, 27.03.2015 р. ОСОБА_3 на ім'я уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ ««ВІЕЙБІ Банк» була направлена заява про визнання його кредитором в рамках вимог ч.4 ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», відповідно до якої позивач просить включити його до реєстру кредиторів з метою повернення грошових коштів за договором НОМЕР_1, які визнані відповідачем в повному обсязі 13488,95 доларів США, еквівалентно 335072,20 грн., про що відповідач зазначив в апеляційній скарзі, та надав виписку по особовому рахунку (а.с.58,59 зв.).

Отже, оскільки банк перебуває в процедурі ліквідації, повернення ОСОБА_3 зазначеної суми, яка перевищує 200 000 грн., має відбувається виключно у порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Виходячи з вищенаведеного, у суду не було правових підстав для задоволення позову і стягнення з банку на користь ОСОБА_3 13488,95 доларів США.

З огляду на викладені обставини та відповідно до п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про стягнення 13488,95 доларів США.

Керуючись ст. ст. 307,309 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» задовольнити.

Заочне рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 23 квітня 2015 року скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у позові.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення.

Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: