Ухвала суду № 47765264, 30.07.2015, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/75/15-а

Головуючий у 1-й інстанції: Яремчук К.О.

Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.

30 липня 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Смілянця Е. С.

суддів: Залімського І. Г. Сушка О.О. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Марцісь Ю.А.,

позивача ОСОБА_2

представника позивача ОСОБА_3

представника відповіда Гаєвик Я.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємеця ОСОБА_2 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 02 квітня 2015 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Іллінецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

19 січня 2015 року позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Іллінецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправними дії головних державних ревізорів - інспекторів відділу ліцензування та контролю за обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів управління контролю за оподаткуванням підакцизних товарів Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області ОСОБА_5 та ОСОБА_6 щодо проведення перевірки; визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Іллінецької об'єднаної державної податкової інспекції від 17.12.2014 № 0001092200.

Вінницький окружний адміністративний суд постановою від 02.04.2015 року у задоволенні вказаного позову відмовив повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задоволити позовні вимоги в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, в свою чергу представник відповідача заперечив проти апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що на підставі наказу про проведення перевірки від 17.11.2014 № 15 та направлень на перевірку від 21.11.2014 № 5 та № 6 службові особи ГУ ДФС у Вінницькій області 21.11.2014 о 12:05 провели фактичну перевірку з питань дотримання ФОП ОСОБА_2 вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання, транспортування, оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами. За результатами цієї перевірки 21.11.2014 складено акт фактичної перевірки.

В акті йдеться про виявлене під час перевірки порушення ФОП ОСОБА_2 вимог статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", що полягає у безліцензійній роздрібній торгівлі алкогольними напоями.

На підставі зазначеного акта перевірки 17.12.2014 Іллінецька ОДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення № 0001092200, яким до ФОП ОСОБА_2 застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн.

Не погоджуючись з такими рішеннями, позивач оскаржив їх до Вінницького окружного адміністративного суду.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи рішення, суд першої інстанції, виходив з того, що вказані рішення відповідача прийняті обґрунтовано, та з урахуванням усіх обставин що мають значення для прийняття рішення, оскільки останнім днем дії ліцензій на торгівлю алкогольними та тютюновими виробами є 20 листопада 2014 року, а не 21 листопада 2014 року, а тому позивач безпідставно здійснював торгівлю алкогольними напоями 21 листопада 2014 року без наявності ліцензії.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до ч. 21 ст. 1 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" вiд 19 грудня 1995 року №481/95-ВР документом, що засвідчує право суб'єкта підприємницької діяльності здійснювати продаж алкогольних напоїв та тютюнових виробів протягом визначеного строку є ліцензія.

Статтею 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного, плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" встановлено, що роздрібна торгівля алкогольними напоями та тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами підприємницької діяльності всіх форм власності за наявності у них ліцензій.

Згідно із ст. 1 Закону України "Про державне регулювання виробництва торгівлі етиловим, коньячним, і плодовим спиртом, алкогольними напоями та тютюновим виробами" ліцензія (спеціальний дозвіл) - це документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта підприємницької діяльності на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.

Так, відповідно до ч. 14 ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного, плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади в містах, районах, районах у містах Києві та Севастополі за місцем торгівлі суб'єкта підприємницької діяльності терміном на один рік і підлягають обов'язковій реєстрації в органі державної податкової служби, а у сільській місцевості - і в органах місцевого самоврядування за місцем торгівлі суб'єкта підприємницької діяльності.

Відповідно до абзацу 5 частини 2 статті 17 цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової (включаючи імпорт та експорт) і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним. Спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій, - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 1700,00 грн.

Згідно із матеріалами справи, позивачу 20 листопада 2013 року було видано ліцензію серії АЕ №362522, реєстраційний номер 30215-64-06317 на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями на термін з 21.11.2013 року до 21.11.2014 року .

Відповідно до статті 254 Цивільного кодексу України, строк, що визначений роками спливає у відповідні місяць та число останнього дня строку.

Судом першої інстанції зазначено, що суб'єкт господарювання має право здійснювати торгівлю алкогольними напоями до дати зазначеної в ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями, при цьому, останнім днем торгівлі буде дата, що передує даті, зазначеній у такій ліцензії.

Враховуючи, що строк ліцензії діє до 21.11.2014 року, то останній термін дії ліцензії закінчився 20.11.2014 року.

Що стосується посилань апелянта на те, що ним сплачено кошти за отримання ліцензції, то колегія суддів зазначає, що відповідно до чинного законодавства факт сплати коштів за ліцензію не надає можливість здійснювати роздрібну торгівлю алкогольними напоями, в разі сплати коштів за ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями не виникає право на торгівлю алкогольними напоями за відсутності самої ліцензії, таке право виникає лише після її отримання.

Отже, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що 21.11.2014 позивачем здійснювалася роздрібна торгівля алкогольними напоями без наявності ліцензії, тому позов не підлягає задоволенню.

Згідно положень ч. 14 ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного, плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", ліцензія видається терміном на один рік. Відповідно до вище наведених правових норм, роками визначається строк. Таким чином, практичне застосування цієї статті має визначатися сукупно щодо початку перебігу строку та визначення терміну.

Надаючи оцінку оскаржуваним діям головних державних ревізорів - інспекторів відділу ліцензування та контролю за обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів управління контролю за оподаткуванням підакцизних товарів Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області ОСОБА_5 та ОСОБА_6 щодо проведення перевірки, суд зважає на таке.

Зокрема, з аналізу зазначених норм слідує, що строк дії ліцензій на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами починається з наступного дня після дати їх видачі, а закінчується датою, яка зазначена днем їх видачі, через один рік. В свою чергу, термін визначається вказівкою на календарну дату, тобто конкретний день, який чітко зазначений у ліцензії.

За таких обставин, враховуючи, що ліцензія АЕ №362522 видана 20 листопада 2013 року термін дії зазначений з 21 листопада 2013 року до 21 листопада 2014 року, висновки відповідача про те, що позивач 21 листопада 2014 року здійснював роздрібну торгівлю алкогольними напоями без наявності відповідної ліцензії є правомірними, що в свою чергу підтверджує висновок про порушення вимог статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".

Отже, на час перевірки наявна у позивача ліцензія на роздрібну торгівлю алкогольними напоями була вже недійсна.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративого суду України від 13 березня 2014 року №К/9991/20922/11.

Враховуючи викладене, 21 листопада 2014 року вказана ліцензія чинною не була та не надавали право позивачу здійснювати роздрібну торгівлю алкогольними напоями, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність порошення у діях Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2.

З урахуванням вищевикладених норм чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини сторін, та встановлених обставин даної справи, колегія суддів дійшла висновку про необгрунтованість заявлених позивачем вимог, які правомірно залишені судом першої інстанції без задоволення.

Апелянтом не надано достатніх доказів в підтвердження доводів апеляційної скарги, у зв'язку з чим остання задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для задоволення вимог апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 02 квітня 2015 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Головуючий Смілянець Е. С.

Судді Залімський І. Г.

Сушко О.О.