Ухвала суду № 47764837, 30.07.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2015 року Справа № 876/4638/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді: Кухтея Р.В.

суддів: Сапіги В.П., Хобор Р.Б.

з участю секретаря судового засідання: Гелецького П.В.

представника позивача :ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Луцької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 19 березня 2015 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотий Екватор» до Луцької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в :

В лютому 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю (далі ТзОВ) «Золотий Екватор» звернулося в суд із зазначеним адміністративним позовом до Луцької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі Луцька ОДПІ), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 від 24.10.2014 р.

Позов мотивований тим, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, на підставі якого були винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать нормам чинного законодавства. Для підтвердження правомірності відображення в податковому обліку витрат для перевірки були надані всі необхідні первинні документи, що відображено в акті перевірки, зокрема, щодо отримання кредиту на купівлю нафтопродуктів з подальшою їх реалізацією, а тому відсотки за користування кредитом є витратами господарської діяльності відповідно до положень п.п.138.10.5 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України (далі - ПК України). Крім того, покладення додаткових податкових зобовязань на позивача у звязку із неможливістю підтвердження господарських операцій його контрагентами при тому, що сам позивач має документальні підтвердження цих операцій, є неправомірним. Також позивач зауважує, що можливість коригування податкових зобовязань у сторону їх зменшення ним здійснено в порядку, передбаченому п.192.3 ст.192 ПК України.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 19.03.2015 р. позов було задоволено повністю.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, її оскаржила Луцька ОДПІ. Апеляційну скаргу мотивує тим, що на вимогу податкового органу ТзОВ «Золотий Екватор» не було надано до перевірки та при розгляді справи судом документів, що підтверджують придбання та використання в господарській діяльності придбаних товарів у контрагентів ТзОВ ТД «Меганом Дніпро», ФОП ОСОБА_2, ПП фірма «Процес Йде», ТзОВ «Дизель Плюс» та ТзОВ «Площа Еволюції», зокрема товарно-транспортних накладних, документів на оприбуткування товарів, їх використання тощо. Крім того, стосовно контрагента позивача ОСОБА_3 «Дизель Плюс», то Луцькою ОДПІ було отримано від ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва акт від 04.06.2014 р. про неможливість проведення зустрічної звірки зазначеного товариства, оскільки його місцезнаходження не встановлено. Згідно акту про неможливість проведення зустрічної звірки ПП фірма «Процес Йде», отриманого відповідачем від ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва, то відносно даного підприємства триває процедура припинення. Стосовно взаємовідносин з ТзОВ «Площа Еволюції», то апелянт зазначає, що до перевірки не було надано акти приймання-здачі рекламних матеріалів по кожному обєкту, яких було близько 400 на місяць, у товариства відсутні основні фонди та фізична можливість здійснити в стислі терміни такий обсяг робіт на всій території України. Крім того, не надано документів, що свідчать про відрядження осіб у місця приймання-здачі робіт. Також, до перевірки не було надано документів, що свідчать про оренду місць розташування рекламної продукції. Згідно даних бухгалтерського обліку перевіркою не встановлено придбання та списання рекламної продукції. Апелянт також звертає увагу на те, що судом безпідставно взято до уваги договори, укладені ТзОВ «Площа Еволюції» з іншими контрагентами, оскільки такі не були надані в ході перевірки. Крім того, ТзОВ «Золотий Екватор» надаючи поворотну фінансову безвідсоткову допомогу іншим субєктам господарювання одночасно отримував кредитні кошти та в порушення вимог п.п.14.1.231 п.14.1 ст.14, п.п.138.10.5 п.138.10 ст.138, п.141.1 ст.141 ПК України відносив відсотки за їх користування до складу витрат, що враховуються при визначенні обєкта оподаткування. Стосовно коригування податкових зобовязань в сторону їх зменшення з податку на додану вартість, то перевіркою не встановлено руху товарів та документів, які б підтверджували повернення товару (нафтопродуктів), зокрема видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, шляхові листи, акти прийому-передачі товарів тощо, а тому таке коригування є неправомірним. Крім того, податкові накладні, по яким позивачем було сформовано податковий кредит на суму 1 678 095 грн., які були видані ТзОВ ТД «Меганом Дніпро», ФОП ОСОБА_2, ПП фірма «Процес Йде», ТзОВ «Дизель Плюс», ТзОВ «Площа Еволюції» не можна вважати належно оформленими та підписаними уповноваженою особою звітним документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг. Тому просить скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 19.03.2015 р. та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача ОСОБА_1, який просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що в період з 15.04.2014 р. по 04.08.2014 р. посадовими особами Луцької ОДПІ відповідно до плану-графіку проведення документальних перевірок на квартал 2014 року та на підставі наказу Луцької ОДПІ № 844 від 31.03.2014 р. було проведено планову виїзну перевірку ТзОВ «Золотий Екватор» з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 р. по 31.12.2013 р., за результатами якої складено акт № 5753/22-1/3742075 від 18.08.2014 р., яким встановлено, зокрема, такі порушення : п.44.1, п.44.6, п.44.7 ст.44, п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.8, п.п.138.10.3 п.138.10 ст.138, п.п.139.1.9. п.139.1 ст.139, ст.141 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 34 156 236 грн., в тому числі за 3 квартал 2012 року в сумі 20 395 527 грн., за 4 квартал 2012 року на 2 884 906 грн., за 2013 рік на 10 875 803 грн.; п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 19 975 167 грн., в тому числі за листопад 2012 року на суму 18 297 072 грн., за липень 2012 року на суму 12 359 грн., за серпень 2012 року на суму 17 188 грн., за вересень 2012 року на суму 9 922 грн., за жовтень 2012 року на суму 1 920 грн., за лютий 2013 року на суму 1 020 грн., за березень 2013 року на суму 380 грн., за квітень 2013 року на суму 177 686 грн., за травень 2013 року на суму 270 842 грн., за червень 2013 року на суму 251 116 грн., за липень 2013 року на суму 214 499 грн., за серпень 2013 року на суму 263 559 грн., за вересень 2013 року на суму 301 769 грн., за жовтень 2013 року на суму 97 501 грн., за листопад 2013 року на суму 28 667 грн., за грудень 2013 року на суму 29 667 грн.

Не погодившись з висновками перевірки, викладеними в акті № 5753/22-1/3742075 від 18.08.2014 р., ТзОВ «Золотий Екватор» подало письмові заперечення Луцькій ОДПІ № 741 від 27.08.2014 р.

В період з 28.08.2014 р. по 01.0.2014 р. посадовими особами Луцької ОДПІ на підставі направлень № 002176, № 002175, 002177 від 28.08.2014 р., № 002359, № 002360 від 18.09.2014 р. було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТзОВ «Золотий Екватор» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.07.2012 р. по 31.12.2013 р., що становлять предмет заперечення від 27.08.2014 р. за вх.№ 15464/10 від 27.08.2014 р., за результатами якої складено акт № 8322/22-01/37425075 від 15.10.2014 р., в якому зроблено висновок про те, що перевіркою повністю підтверджено висновки планової виїзної документальної перевірки, викладені в акті № 5753/22-1/3742075 від 18.08.2014 р., щодо порушень, викладених в пункті 1 абзацу 5 розділу 3.1.2 «Витрати», в пункті 5 абзацу 5 розділу 3.1.2 «Податкові зобовязання», в пункті 1 абзацу 4 розділу 3.2.2; частково підтверджено висновки планової виїзної документальної перевірки, викладені в акті № 5753/22-1/3742075 від 18.08.2014 р., по порушеннях викладених в пункті 4 абзацу 5 розділу 3.1.2 «Витрати»; не підтверджено висновки планової виїзної документальної перевірки, викладені в акті № 5753/22-1/3742075 від 18.08.2014 р., щодо порушень, викладених в пункті 5 абзацу 5 розділу 3.1.2 «Витрати».

На підставі акту перевірки № 8322/22-01/37425075 від 15.10.2014 р. Луцькою ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 24.10.2014 р., яким ТзОВ «Золотий Екватор» було збільшено грошове зобовязання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 29 962 750,50 грн., в тому числі 19 975 167 грн. за основним платежем та 9 987 583,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) та № НОМЕР_2 від 24.10.2014 р., яким товариству було збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на прибуток підприємств на загальну суму 2 424 610,50 грн., в тому числі 1 616 407 грн. за основним платежем та 808 203,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, ТзОВ «Золотий Екватор» було подано скарги від 07.11.2014 р. Головному управлінню ДФС у Волинській області та від 08.12.2014 р. Державній фіскальній службі України.

Рішеннями Головне управління ДФС у Волинській області № 747/10/03-20-10-03-06 від 25.11.2014 р. та Державна фіскальна служба України № 1315/16/99-99-10-01-01-15 від 23.01.2015 р. податкові повідомлення-рішення від 24.10.2014 р. за № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 були залишені без змін, а скарги без задоволення.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що на підтвердження факту придбання паливно-мастильних матеріалів у ТзОВ «Дизель Плюс» позивачем було надано реєстр документів (податкових накладних) по контрагенту ТзОВ «Дизель Плюс», видаткові накладні на нафтопродукти, податкові накладні, картку рахунку 631, розшифровки по транзакціях, виписку з банку та платіжне доручення, а придбаний товар в подальшому був реалізований іншим контрагентам, що підтверджується видатковими та податковими накладними, актами приймання-передачі паливно-мастильних матеріалів. На виконання умов укладеного з ТзОВ «Площа Еволюції» було надано реєстр документів (податкових накладних), в якому зазначені дата та номери податкових накладних, карточку рахунку 631, виписки з банку та акти здачі-прийняття робіт (надання послуг). Стосовно заперечень відповідача щодо неможливості виконання умов договору ТзОВ «Площа Еволюції» у звязку з відсутністю необхідної кількості працівників та основних фондів для виконання таких робіт, то суд першої інстанції вказав, що контролюючим органом при проведенні перевірки не було зясовано питання щодо залучення ТзОВ «Площа Еволюції» інших осіб для проведення рекламної кампанії. Всі первинні документи оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства та містять всі необхідні реквізити передбачені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, а тому суд першої інстанції прийшов до висновку, що господарська операція між контрагентами відбулася і поставку товару та надання послуг було здійснено в повному обємі, що підтверджується фактичними обставинами по справі. Щодо правовідносин, які склалися між позивачем та ФОП ОСОБА_2 та ПП «Процес Йде», то суд зазначив, що ні під час проведення перевірок, ні в судовому засіданні представник відповідача не надав доказів на підтвердження того, що під час здійснення господарських операцій із зазначеними контрагентами позивачем було порушено вимоги податкового законодавства, а посилання відповідача на акт ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області «Про неможливість проведення зустрічної звірки ФОП ОСОБА_2С.» та на акт ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Процес Йде» щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ТзОВ «Золотий Екватор» за період з 01.07.2012 р. по 31.12.2013 р.», то такі є неналежним доказом, оскільки акт про неможливість проведення зустрічної звірки субєкта господарювання засвідчує лише факт неможливості її проведення без встановлення висновків стосовно документального підтвердження господарських відносин з платником податків, зборів, підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснюються між ними, зясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Стосовно господарських операцій з ТзОВ «Континент ОСОБА_4», то коригування податкових зобовязань з податку на додану вартість відбулось з дотриманням вимог п.192.1 ст.192 ПК України, операції були належним чином відображені в бухгалтерському та податковому обліках позивача та його контрагента. Щодо отримання кредитних коштів, то суд першої інстанції встановив, що такі були використані в господарській діяльності ТзОВ «Золотий Екватор».

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, з огляду на наступне.

Як вірно встановив суд першої інстанції, підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень було завищення задекларованих позивачем показників в рядку 05.1 СВ податкових декларацій з податку на прибуток підприємства «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) на загальну суму 8 218 021,00 грн. за третій квартал 2012 року на суму 32 891,00 грн., 4 квартал 2012 року на суму 1 600,00 грн. та 8 183 530,00 грн. по взаємовідносинах з ТзОВ ТД «Меганом Дніпро», ФОП ОСОБА_2, ПП фірма «Процес Йде», ТзОВ «Дизель плюс» та ТзОВ «Площа Еволюції». Одночасно податковим органом по даних контрагентах встановлено завищення позивачем податкового кредиту на загальну суму 1 678 095,00 грн. за вказаний період.

Також перевіркою встановлено завищення позивачем задекларованих показників у рядку 06.3 «Фінансові витрати» відповідно до п.п.138.10.5 п.138.10 ст.138 ПК України за 3 квартал 2013 року на загальну суму 285 755,00 грн. у звязку із віднесенням сплачених відсотків за користування кредитними коштами відповідно до договору № 06.1-1.20/144 від 29.07.2013 р.. укладеного з ПАТ «Укрсоцбанк».

Крім того, Луцькою ОДПІ зроблено висновок, що всупереч ст.ст.23, 44, п.187.1 ст.187, ст.192 ПК України, ТзОВ «Золотий Екватор» неправомірно було здійснено коригування податкових зобовязань по податковому кредиту в сторону їх зменшення в сумі 18 297 072,00 грн. за листопад 2012 року по взаємовідносинах із ТзОВ «Континент ОСОБА_4 Трейд».

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, ПК України, Кодексом адміністративного судочинства України (далі КАС України).

Згідно ст.67 Конституції України, кожен зобовязаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобовязані вести облік доходів, витрат та інших показників, повязаних з визначенням обєктів оподаткування та/або податкових зобовязань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, повязаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Підпунктом 138.1.1 пункту 138 статті 138 ПК України віднесено до витрат операційної діяльності собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати, які беруться для визначення обєкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ.

Відповідно до п.138.2 ст.138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення обєкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обовязковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобовязання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 185.1 статті 185 ПК України передбачено, що обєктом оподаткування є, зокрема, операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на обєкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі обєкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю, постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно п.187.1 ст.187 цього Кодексу, датою виникнення податкових зобовязань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше : а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Підпунктом 198.1 пункту 198.2 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше : дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з : придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у звязку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

Згідно п.201.10 ст.201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, ПК України визначає, що обовязковою умовою для правомірного формування платником податків податкового кредиту є податкова накладна, яка засвідчує факт придбання товарів (послуг) з метою їх подальшого використання в межах господарської діяльності.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

З матеріалів справи видно, що між ТзОВ «Дизель Плюс» (продавець) та ТзОВ «Золотий Екватор» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів з використанням смарт-карт на АЗС № С384Е від 01.03.2012 р., за умовами якого продавець зобовязався передавати у власність покупця через систему АЗС з використанням смарт-карт паливно-мастильні матеріали, а покупець приймати у власність та оплачувати їх вартість на умовах даного договору. Цього ж дня, було укладено додаткові угоди до договору купівлі-продажу № С384Е від 05.10.2011 р.

На підтвердження факту придбання паливно-мастильних матеріалів позивачем було надано реєстр документів (податкових накладних) по контрагенту ТзОВ «Дизель Плюс» з 01.07.2012 р. по 30.09.2012 р., видаткові накладні на нафтопродукти № РНП-003252 від 31.07.2012 р., № РНП-003984 від 31.08.2012 р., № РНП-004606 від 30.09.2012 р., податкові накладні № 3127 від 31.07.2012 р., № 3797 від 31.08.2012 р., № 4180 від 30.09.2012 р., картку рахунку 631 по контрагенту ТзОВ «Дизель Плюс», розшифровки по транзакціях, виписку з банку та платіжне доручення № 5795 від 29.08.2012 р.

Крім того, судом встановлено, що придбані паливно-мастильні матеріали в подальшому були реалізовані іншим контрагентам, що підтверджується видатковими накладними № 39618 від 31.07.2012 р., № 47202 від 31.08.2012 р., № 54700 від 30.09.2012 р., № 42824 від 31.07.2012 р., № 50258 від 31.08.2012 р., № 57517 від 30.09.2012 р., № 42630 від 31.07.2012 р., № 49961 від 31.08.2012 р., № 57441 від 30.09.2012 р., податковими накладними № 3705 від 31.07.2012 р., № 4032 від 31.08.2012 р., № 3879 від 30.09.2012 р., № 7881 від 31.07.2012 р., № 6994 від 31.08.2012 р., № 6884 від 30.09.2012 р., № 803 від 10.08.2012 р., актами приймання-передачі паливно-мастильних матеріалів за період з 01.07.2012 р. по 31.07.2012 р., за період з 01.08.2012 р. по 31.08.2012 р., за період з 01.09.2012 р. по 30.09.2012 р.

Також, судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між ТзОВ «Площа Еволюції» (виконавець) та ТзОВ «Золотий Екватор» (замовник) було укладено договір на проведення рекламної(их) компанії(й) № 130118 від 18.01.2013 р., за умовами якого виконавець зобовязувався протягом строку дії договору професійно і якісно проводити рекламну кампанію для замовника або клієнтів замовника на території України на узгоджених сторонам поверхнях спеціальних конструкцій, а замовник зобовязався прийняти і вчасно й у повному обсязі оплачувати роботи та послуги виконавця в строки та на умовах, визначених даним договором.

Також, між цими ж сторонами було укладено додатки до договору № 130118 від 18.01.2013 р., а саме : № 01 від 18.01.2013 р., № 02 від 20.03.2013 р., № 04 від 23.04.2013 р., № 05 від 24.05.2013 р., № 06 від 24.06.2013 р., № 07 від 24.07.2013 р., № 07-02 від 22.08.2013 р. № 08, № 08.01, від 20.09.2013 р. № 09, № 09.01, від 20.10.2013 р. № 10, № 10.01., від 20.11.2013 р. № 11, № 11.01.

З матеріалів справи видно, що на підтвердження факту виконання вказаного договору ТзОВ «Золотий Екватор» було надано реєстр документів (податкових накладних) по контрагенту ТзОВ «Площа Еволюції» з 01.07.2012 р. по 31.12.2013 р., в якому зазначені дата та номери податкових накладних на загальну суму 8 178 901,37 грн., карточку рахунку 631 по контрагенту ТзОВ «Площа Еволюції» за липень 2012 року по грудень 2013 року, виписки з банку, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000019 від 28.02.2013 р. на суму 5 100 грн. (без ПДВ), № ОУ-0000029 від 15.03.2013 р. на суму 1 900 грн. (без ПДВ), № ОУ-0000042 від 02.04.2013 р. на суму 37 820,83 грн. (без ПДВ), № ОУ-0000043 від 30.04.2013 р. на суму 740 487,19 грн. (без ПДВ), № ОУ-0000049 на суму 106 820,83 (без ПДВ), № ОУ-0000048 на суму 3 300 грн. (без ПДВ), № ОУ-0000057 від 13.05.2013 р. на суму 34 941,67 грн. (без ПДВ), № ОУ-0000059 від 31.05.2013 р. на суму 1 319 269,78 грн. (без ПДВ), № ОУ-0000066 від 10.06.2013 р. на суму 57 275 грн. (без ПДВ), № ОУ-0000067 від 30.06.2013 р. на суму 1 198 306 грн.(без ПДВ), № ОУ-0000085 від 31.07.2013 р. на суму 969 662,49 грн. (без ПДВ), № ОУ-0000081 від 31.07.2013 р. на суму 28 458 грн. (без ПДВ), № ОУ-0000080 від 03.07.2013 р. на суму 845,81 (без ПДВ), № ОУ-0000082 від 10.07.2013 р. на суму 17 500 грн. (без ПДВ), № ОУ-0000084 від 30.07.2013 р. на суму 46 128 грн. (без ПДВ), № ОУ-0000079 від 31.07.2013 р. на суму 3 300 грн. (без ПДВ), № ОУ-0000077 від 03.07.2013 р. на суму 3 300 грн. (без ПДВ), № ОУ-0000094 від 07.08.2013 р. на суму 17 158,33 грн. (без ПДВ), № ОУ-0000092 від 07.08.2013 р. на суму 1 208,30 грн. (без ПДВ), № ОУ-0000100 від 30.08.2013 р. на суму 124 812,50 грн. (без ПДВ), № ОУ-0000101 від 31.08.2013 р. на суму 140 545,80 грн. (без ПДВ), № ОУ -0000093 на суму 33 900 грн. (без ПДВ), № ОУ-0000102 на суму 10 720 грн. (без ПДВ), № ОУ-0000095 на суму 986 150,79 грн. (без ПДВ), № ОУ-0000112 від 20.09.2013 р. на суму 35 700 грн. (без ПДВ), № ОУ-0000110 від 30.09.2013 р. на суму 3 300 грн. (без ПДВ), № ОУ-0000116 на суму 379 149 грн. (без ПДВ), № ОУ-0000113 на суму 1 086 069,35 грн. (без ПДВ), № ОУ-0000122 від 31.10.2013 р. на суму 129 170,70 грн. (без ПДВ), № ОУ-0000120 на суму 358 334,34 грн. (без ПДВ), № ОУ-0000132 від 30.11.2013 р. на суму 143 333,33 грн. (без ПДВ), № ОУ-0000157 від 31.12.2013 р. на суму 50 000 грн. (без ПДВ), № ОУ-0000156 на суму 98 333,33 грн. (без ПДВ), а також надано фотозвіти.

На підтвердження виконання умов вказаного договору ТзОВ «Золотий Екватор» суду були надані договори, які були укладені ТзОВ «Площа Еволюції» з іншими контрагентами, а саме : договір № 57 від 01.05.2013 р. на проведення рекламної кампанії на спеціальних конструкціях, укладений з ТзОВ «Фенікс»; договір № 26/03/13_Д від 26.03.2013 р. на розміщення зовнішньої реклами, укладений з ТзОВ «РА «Давід»; договір № 3250 від 26.03.2013 р. на проведення рекламної кампанії на спеціальних конструкціях, укладений з ТзОВ «РТМ-Україна»; договір № 103 від 01.10.2013 р. про проведення рекламної кампанії, укладений з ТзОВ «РА «Національні технології»; договір № 452012 від 24.10.2012 р. на проведення рекламної кампанії, укладений з ТзОВ «Обєднаний формат»; договір № 32/13 від 26.03.2013 р. на розміщення зовнішньої реклами, укладений з ТзОВ «Віал-Медіа»; договір № 060/13 від 25.03.2013 р. про надання послуг по розміщенню внутрішньої реклами на рекламоносіях, укладений з ТзОВ «Борди України ОСОБА_5»; договір № 310112 від 31.01.2012 р. на проведення рекламних кампаній, укладений з ТзОВ «ОСОБА_5 Сіті»; договір № 281211/1 від 28.12.2011 р. на розміщення зовнішньої реклами, укладений з ТзОВ «ОСОБА_4 Справа Аутдор»; договір № 217-11 від 01.05.2011 р. про надання послуг з проведення рекламної кампанії, укладений з ТзОВ «Октагон-Аутдор»; договір № ПМ-137 від 25.02.2010 р. на проведення рекламної кампанії, укладений з ТзОВ «ОСОБА_5 ОСОБА_4»; договір № ДЗ-04/12 від 29.02.2012 р., укладений з ТзОВ «Дикий Захід» та договір № 82-12 від 12.10.2012 р. про надання послуг з розміщення зовнішньої реклами, укладений з ТзОВ «Містраль».

Згідно ст.70 КАС України,належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Частиною 1 статті 71 цього Кодексу передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, представник відповідача не спростував доводи позивача та висновки суду першої інстанції щодо належності та допустимості вказаних доказів, а тому колегія суддів вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права.

На підтвердження виконання договору поставки № 015 від 07.03.2012 р., укладеного позивачем з ТзОВ ТД «Меганом Дніпро» були надані реєстр документів по зазначеному контрагенту з 01.07.2012 р. по 31.12.2013 р., видаткові накладні та податкові накладні, які містяться в матеріалах справи та були досліджені судом першої інстанції.

Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р., первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Згідно п.2.4 цього Положення, первинні документи повинні мати такі обовязкові реквізити : найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, з чим погоджується колегія суддів, всі первинні документи оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства та містять всі необхідні реквізити, які передбачені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.2.4 зазначеного Положення, а тому суд прийшов до правильного висновку, що господарська операція між контрагентами відбулася і поставку товару та надання послуг було здійснено в повному обємі, що підтверджується фактичними обставинами по справі, на підставі документів, складених контрагентами ТзОВ «Золотий Екватор», останнім був сформований податковий кредит та валові витрати відповідних звітних періодів.

Проте, представником відповідача не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовувалися його доводи, а також висновки, які відображені в акті перевірки, складеного за результатами перевірки позивача, як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанції.

Стосовно правовідносин, які склалися між ТзОВ «Золотий Екватор» та ФОП ОСОБА_2, ПП «Процес Йде», суд першої інстанції вказав, що ні під час проведення перевірок, ні в судовому засіданні представник відповідача не надав доказів на підтвердження того, що під час здійснення господарських операцій із зазначеними контрагентами позивачем було порушено вимоги податкового законодавства, а його посилання на акт ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаєвській області «Про неможливість проведення зустрічної звірки ФОП ОСОБА_2С.» та на акт ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Процес Йде» щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ТзОВ «Золотий Екватор» за період з 01.07.2012 р. по 31.12.2013 р.» є безпідставними, оскільки акт про неможливість проведення зустрічної звірки субєкта господарювання засвідчує лише факт неможливості її проведення без встановлення висновків стосовно документального підтвердження господарських відносин з платником податків, зборів, підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснюються між ними, зясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Крім того, зазначив, що податковим органом фактично виявлені порушення в ланцюгу постачальників другої черги без фактичного дослідження реальності господарських операцій позивача.

З такими висновками погоджується колегія суддів та зазначає, що факт порушення контрагентами-постачальниками продавця своїх податкових зобовязань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди, якщо податковий орган доведе, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти.

Таким чином, операції з вказаними вище контрагентами позивача в повній мірі були належним чином відображені в бухгалтерському та податковому обліку ТзОВ «Золотий Екватор», а досліджені в судовому засіданні докази підтверджують реальність здійснення господарських операцій з придбання паливно-мастильних матеріалів та надання послуг, а тому валові витрати, що враховуються при визначенні обєкта оподаткування та податковий кредит за наслідками цих операцій ТзОВ «Золотий Екватор» сформовані правомірно.

Отже, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що позивачем підтверджено наявність господарської мети, одержання прибутку внаслідок його подальшої реалізації та належне оформлення первинних документів, а тому правильного дотримано умов формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат по операціях з придбання товарів та послуг у контрагентів, а висновки податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи.

Стосовно висновків суду першої інстанції щодо правомірності здійснення коригування сум податкових зобовязань по податковому кредиту в сторону їх зменшення в сумі 18297072,00 грн. за листопад 2012 року по взаємовідносинах із ТзОВ «Континент ОСОБА_4 Трейд», колегія суддів зазначає наступне.

Як видно з матеріалів справи, 05.10.2011 р. між ТзОВ «Золотий Екватор» (продавець) та ТзОВ «Континент ОСОБА_4 Трейд» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 194, за умовами якого продавець зобовязався продати та передати у власність покупця товар - нафтопродукти в асортименті, а покупець зобовязався прийняти товар від продавця та оплатити його загальну вартість на умовах даного договору. Цього ж дня, було укладено додаткові угоди до цього договору.

На підтвердження виконання зазначеного договору позивачем було надано реєстр документів (податкових накладних) по вказаному контрагенту з 31.10.2011 р. по 30.11.2012 р., податкові накладні, реєстр документів (видаткових накладних) за період з 31.10.2011 р. по 30.11.2012 р. та видаткові накладні, які містяться в матеріалах справи та були повністю досліджені судом першої інстанції.

20.11.2012 р. між ТзОВ «Золотий Екватор» та ТзОВ «Континент ОСОБА_4 Трейд» було укладено додаткову угоду про розірвання договору купівлі-продажу № 194 від 05.10.2011 р., в якій зазначено, що згідно умов цього договору продавець поставив покупцю товар на загальну суму 109 782 432 грн. У звязку з неможливістю оплатити товар у вказаній сумі сторони прийшли згоди, що протягом 10 банківських днів з моменту підписання даної угоди покупець зобовязується повернути продавцю товар, поставлений продавцем на виконання умов договору № 194 від 05.10.2011 р.

30.11.2012 р. ТзОВ «Золотий Екватор» було проведено коригування податкових зобовязань по ТзОВ «Континент ОСОБА_4 Трейд» на загальну суму (-) 109 782 432 грн., де обсяг постачання (-) 91 485 360 грн., сума податку на додану вартість (-) 18 297 072 грн., що підтверджується розрахунками коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних, наявних в матеріалах справи, згідно накладної на повернення № 11 від 30.11.2012 р. на суму 109 782 432 грн. Вказані письмові докази містяться в матеріалах справи та були досліджені судом першої інстанції.

Дане коригування було відображено у рядку 8 декларації «коригування на основі попередніх звітних періодів» на загальну суму 18 297 072,00 грн., в тому числі за листопад 2012 року на суму 18 297 072,00 грн., із зазначенням причини «у звязку з поверненням товару». Вказані операції були належним чином відображені в бухгалтерському та податковому обліках позивача та його контрагента.

Пунктом 192.1 ст.192 ПК України передбачено, що суми податкових зобовязань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг.

Згідно п.п.192.1.1 п.192.1 ст.192 ПК України, якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то постачальник відповідно зменшує суму податкових зобовязань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку, а отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що суд правильно встановив, що коригування податкових зобовязань з податку на додану вартість у сумі 18 297 072,00 грн. є правомірним.

Додатково слід зазначити, що в акті перевірки зазначено, що перевіркою встановлено невідповідність номенклатури товарно-матеріальних цінностей, зокрема у видаткових накладних по вказаному вище контрагенту позивача на загальну суму 109 782 432 грн., в тому числі податку на додану вартість 18 297 072 грн. зазначено номенклатуру картки на паливно-мастильні матеріали (бензин, дизпаливо). а у розрахунках коригування, які зареєстровані у Єдиному державному реєстрі отриманих та виданих податкових накладних паливно-мастильні матеріали (бензин, дизпаливо).

Проте, такі висновки суперечать матеріалам справи, з якими був ознайомлений відповідач та не спростував їх в ході розгляду справи як в суді першої інстанції, так і в ході апеляційного розгляду справи.

Крім того, з матеріалів справи видно, що за умовами кредитного договору № 06.1-20/144 від 29.07.2013 р., який був укладений між ТзОВ «Золотий Екватор» та ПАТ «Укрсоцбанк», позивачем було отримало кредитні кошти в сумі 125 015 166,60 грн., які в подальшому були перераховані ТзОВ «Пром-Газ-Інвест» відповідно до договору про надання фінансової допомоги № 793 від 19.08.2013 р., як надана безвідсоткова фінансова допомога, яка була повернута ТзОВ «Пром-Газ-Інвест» частково 30.08.2013 р. та 24.09.2013 р.

Як зазначив суд першої інстанції, дані кошти, пізніше були використані позивачем для придбання паливно-мастильних матеріалів, що відповідає господарській меті діяльності підприємства. Дана обставина не заперечується представниками сторін, а тому у відповідності до вимог ч.3 ст.72 КАС України не доказується перед судом і з урахуванням наданих доказів, в суду не виникає сумніву щодо їх достовірності та добровільності їх визнання.

Згідно п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобовязань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

У відповідності до п.п.138.10.5 п.138.10 ст.138 цього Кодексу, до складу інших витрат включаються, зокрема : фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, повязані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).

При цьому, згідно п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 141.1 статті 141 цього ж Кодексу передбачено, що до складу витрат включаються будь-які витрати, повязані з нарахуванням процентів за борговими зобовязаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у звязку з провадженням господарської діяльності платника податку.

Таким чином, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що позивачем, у відповідності до вищевказаних норм ПК України, правомірно було віднесено до складу витрат, що враховуються при визначенні обєкта оподаткування, нараховані відсотки за вказаним вище кредитним договором у сумі 285 755 грн.

Крім того, судом встановлено, що діяльність ТзОВ «Золотий Екватор» спрямована на досягнення прибутку, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами і протилежного, згідно до вимог ч.2 ст.71 КАС України. відповідачем не було доведено та не було встановлено судом.

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень Луцької ОДПІ від 24.10.2014 р. та наявність підстав для їх скасування.

У відповідності до ст.86 цього Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності.

У відповідності до вимог ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною, доводи, викладені в апеляційній скарзі висновків суду першої інстанції не спростовують, як і не були спростовані вони в ході апеляційного розгляду, при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції допущено не було, тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Луцької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 19 березня 2015 року по справі № 803/236/15-а - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий : Р.В.Кухтей

Судді : В.П.Сапіга

ОСОБА_6

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 30.07.2015 р.