Ухвала суду № 47764517, 28.07.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/1927/15 Головуючий у 1-й інстанції: Брагіна О.Є. Суддя-доповідач: Борисюк Л.П.

У Х В А Л А

Іменем України

28 липня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддів за участю секретаря представника позивача представника відповідачаБорисюк Л.П., Ключковича В.Ю., Петрика І.Й. Приходько К.М. Богатова Ю.М. Норця В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 08 червня 2015 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Кондитерська фабрика «Лагода» до Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

В травні 2015 року ПАТ «Кондитерська фабрика «Лагода» звернулося до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.12.2014 № 0001791500.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 08 червня 2015 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 10.12.2014 № 0001791500.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 09.12.2014 Кагарлицьким відділенням Миронівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області було проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток ПАТ «Кондитерська фабрика «Лагода» за звітний податковий період 2013 року.

В ході проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток протягом строків, визначених п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено Акт перевірки від 09.12.2014 № 206/15-00/32967502 на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.12.2014 № 0001791500 про нарахування позивачу штрафних санкцій у розмірі 10% за несвоєчасну сплату грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 21 122,10 грн.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом з вимогою про його скасування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не було доведено порушення позивачем термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток за 2013 рік.

З таким висновком суду колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно п. 31.1 ст. 31 Податкового кодексу України, строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Пунктом 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України, податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року; календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу; календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - підприємців - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

При цьому, в силу п. 49.20 ст. 49 Податкового кодексу України, якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем. Граничні строки подання податкової декларації можуть бути збільшені за правилами та на підставах, які передбачені цим Кодексом.

Враховуючи положення пп. 49.18.3 п. 49.18, п. 49.20 ст. 49 Податкового кодексу України, останній (шістдесятий) календарний день, що настає за останнім календарним днем звітного (податкового) 2013 року, для подачі декларації з податку на прибуток припадає на 01 березня 2014 року. Однак, у зв'язку з тим, що 01 березня 2014 року вихідний день, то останнім днем строку вважається наступний за вихідним операційний (банківський) день, а саме - 03 березня 2014 року, тобто останнім граничним днем для подачі декларації з податку на прибуток звітного 2013 року є 03 березня 2014 року.

В силу п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, позивач зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання в розмірі 598 230 грн. (ряд. 14), зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації. При цьому, законодавець пов'язує початок перебігу терміну сплати самостійно визначеного податкового зобов'язання саме з останнім днем відповідного граничного строку для подання податкової декларації, тобто протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку - 03 березня 2014 року.

Відповідно до ст. 126 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем 12 березня 2014 року, в межах строку, передбаченого чинним законодавством для сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання, сплачено грошове зобов'язання з податку на прибуток за 2013 рік, у відповідності до поданої позивачем податкової декларації, тому твердження відповідача щодо порушення позивачем п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, є безпідставними та необґрунтованими, оскільки позивач діяв у відповідності до вимог податкового законодавства України та своєчасно сплатив грошове зобов'язання з податку на прибуток.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 27 січня 2015 року у справі № К/800/56446/14 та постанові Верховного Суду України від 01 квітня 2014 року у справі № 21-30а14.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Разом з тим, у відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 08 червня 2015 року - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 08 червня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Л.П. Борисюк В.Ю. Ключкович І.Й. Петрик

Повний текст ухвали складено та підписано - 31.07.2015

Головуючий суддя Борисюк Л.П.

Судді: Ключкович В.Ю.

Петрик І.Й.