Постанова № 47764412, 23.07.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/694/15 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А.

Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 липня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючої-судді: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Мамчура Я.С.,

Шостака О.О.,

при секретарі: Оліщук А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 09 квітня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лирокс-Груп» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лирокс-Груп» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у місті Києві та просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 11 листопада 2014 року №0001471502.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 квітня 2015 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що позивачем були неправомірно віднесені до складу податкового кредиту суми за господарськими операціями з ФГ «Досвід», оскільки господарські операції між вказаними підприємствами не спрямовані на настання реальних наслідків та мають ознаки фіктивних.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явилися у судове засідання, вивчивши матеріали справи, дослідивши й проаналізувавши доводи апеляційної скарги і докази на їх підтвердження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість року ТОВ «ЛИРОКС ГРУПП» з питань перевірки правомірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за вересень 2014 року, за результатами якої складено Акт від 28.10.2014 №1454/1-26-50-15-20-38934205.

В ході проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем: пунктів 198.2, 198.6 статті 198 розділу V ПК України, в результаті чого позивачем було завищено податковий кредит з ПДВ на суму 38 665 315,00 грн.; завищено від'ємне значення між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за вересень 2014 року на сумму 38 665 315,00 грн.

Висновки податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства ґрунтуються на тому, що згідно додатку 5 податкової декларації з ПДВ за вересень 2014 року основним постачальником позивача є ФГ «Досвід», за взаємовідносинами з яким і було сформовано податковий кредит в сумі 38 665 315,00 грн. Натомість, відповідно до бази даних 1С «Податковий блок» ФГ «Досвід» не подано декларацію з податку на додану вартість за вересень 2014 року та не відобразило податкові зобов'язання за податковими накладними на суму 231 991 890,00 грн. в т.ч. ПДВ 38 665 315,00 грн., на підставі яких ТОВ «ЛИРОКС ГРУПП» було сформовано податковий кредит за вересень 2014 року.

На підставі вищеозначеного Акту перевірки податковим органом було прийнято податкове повідомлення - рішення від 11 листопада 2014 року №0001471502, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2014 року у розмірі 38 665 315,00 грн.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень не надано будь-яких доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання спірних господарських операцій, доводили б невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування податкового кредиту.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо, - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених позивачем у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Однак, сама по собі податкова накладна не утворює підстави для формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (яка має усі обов'язкові реквізити).

Відсутність хоча б одного з наведених елементів, навіть за наявності певних первинних документів, виключає можливість формування платником податків валових витрат при обчисленні податкового кредиту з податку на додану вартість.

Як вбачається з матеріалів справи, 02 вересня 2014 року між ТОВ «Лирокс-Груп» та ФГ «Досвід» було укладено договір поставки №17, за умовами якого Фермерське господарство «ДОСВІД» зобов'язалось поставити на користь позивача зернові та соняшник у загальній кількості 25000 тон плюс/мінус 10,0% а позивач, в свою чергу, зобов'язався сплатити їх вартість на умовах, визначених в договорі.

17 Вересня 2014 року між позивачем та ФГ «Досвід» укладено аналогічний вищезазначеному договір поставки №23, за умовами якого Фермерське господарство «ДОСВІД» зобов'язалось поставити на користь позивача зернові та соняшник у загальній кількості 30000 тон плюс/мінус 10,0%, а позивач, в свою чергу, зобов'язався сплатити їх вартість на умовах, визначених в договорі, період поставки товару - з 20 вересня 2014 року по 20 жовтня 2014 року.

На підтвердження виконання вищеозначених господарських операцій позивачем було надано низку первинних бухгалтерських документів.

Дослідивши їх зміст та форму, колегія судді дійшла висновку, що вони не є належними та допустимими доказами реальності спірних господарських операцій, з огляду на наступне.

Так, на підтвердження поставки за Договором від 17.09.2014 №23 позивачем, зокрема, були надані податкові накладні №РН-0000027 від 22.10.2014 та №0000027 від 27.10.2014.

Водночас, як вже було зазначено вище поставка соняшника на адресу ТОВ «Лирокс-Груп» за Договором №23 від 17.09.2014 мала бути проведена у період з 20 вересня 2014 року по 20 жовтня 2014 року.

Жодних первинних документів на уточнення періоду поставки позивачем суду не надано.

Також, колегія суддів звертає увагу, що податкові накладні за Договором №17 від 02.09.2014 завізовані печатками ФГ «Досвід» та ТОВ «ОІЛ ІНТРЕЙД», однак внесення змін до назви підприємства-позивача з ТОВ «Лирокс-Груп» на ТОВ «ОІЛ ІНТРЕЙД» відбулось значно пізніше, ніж датованопідписання таких накладних.

Жодних пояснень з приводу вищеозначених розбіжностей позивачем не надано.

Досліджуючи можливість виконання ФГ «Досвід» спірних договірних зобов'язань, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Так, з наявних у податкового органу відомостей ФГ «Досвід» об'єктивно необхідних ресурсів для виконання спірних договірних зобов'язань не має, а саме у підприємства відсутні земельні угіддя, придатні для вирощування зернових культур, наймані працівники, техніка, складські приміщення, тощо.

Більше того, саме підприємство не підтверджує виконання таких зобов'язань, оскільки ФГ «Досвід» декларації з податку на додану вартість за вересень 2014 року подано не було, так само як і не відображено в податковій звітності зобов'язання за такими операціями.

Також слід зазначити, що згідно Довідки від 04.02.2014 №561 ФГ «Досвід» у своїй діяльності використовує земельні ділянки в адміністративних межах Балаклеївської сільської ради загальною площею 4,818 га ( в т.ч.3,8303 ріллі та 0,9877 га господарських дворів).

Тобто, навіть за умов найкращої врожайності в Смілянському районі, яка за статистичними даними, складає 31,1 ц/га, ФГ «Досвід» могло б зібрати в 2014 році лише 14,98 тон соняшника.

Крім того, в провадженні СУ ФР ГУ ДФС у Черкаській області перебуває кримінальне провадження №32014250000000135 стосовно посадових осіб ФГ «Досвід», внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.10.2014, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.205 КК України.

В межах вищеозначеного кримінального провадження як свідок був допитаний ОСОБА_3, - попередній власник ФГ «Досвід» (протокол допиту долучено до матеріалів справи), який повідомив, що ФГ «Досвід» було зареєстровано ним в 2007 році з власної ініціативи. З 2007 року по 2012 господарство займалось розведенням свиней, а з 2012 по 2014 рік додатково вирощувало малину та виробляло біогумус. В зв'язку зі скрутним матеріальним становищем в травні 2014 року він був змушений розмістити в інформаційній мережі Інтернет оголошення про продаж товариства. За твердженням ОСОБА_3, на оголошення відгукнулась жінка на ім'я Діана, яка зв'язалась з ним засобами телефонного зв'язку, та запропонувала купити господарство за умови зміни його виду діяльності на «вирощування зернових». При цьому, на земельних ділянках, що перебували в оренді ФГ «Досвід», жодних зернових культур в 2014 році посіяно не було. В липні 2014 року ФГ «Досвід» було перереєстроване на гр. ОСОБА_4, яка зареєстрована в АДРЕСА_1, та змінено вид діяльності на «вирощування зернових».

На переконання колегії суддів, наведені у сукупності доводи податкового органу, обставини справи та наявні в матеріалах справи документальні докази свідчать про те, що фактично ФГ «Досвід» не мало реальної можливості поставити на адресу позивача десятки тон соняшника, тобто за спірними операціями лише оформлювались окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентами обумовлених зобов'язань, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди.

У відповідності до ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В ході судового розгляду справи наведені вище обставини позивачем спростовані не були, що на переконання колегії судів, свідчить про обґрунтованість висновків податкового органу щодо «фіктивного» характеру спірних господарських відносин.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів приходить висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги, які повністю спростовують висновки суду першої інстанції.

Таким чином, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, оскаржуване рішення ухвалено з порушенням норм матеріального права, а тому, у відповідності до ст.202 КАС України, - підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст.160, 167, 195, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у місті Києві задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 квітня 2015 року скасувати.

Товариству з обмеженою відповідальністю «Лирокс-Груп» в задоволенні адміністративного позову до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча:

Судді:

Повний текст постанови виготовлено 28 липня 2015 року.

Головуючий суддя Желтобрюх І.Л.

Судді: Мамчур Я.С

Шостак О.О.