Ухвала суду № 47764386, 21.07.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/4687/15 Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П. Суддя-доповідач: Грищенко Т.М.

У Х В А Л А

Іменем України

21 липня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Грищенко Т.М.,

суддів Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е.,

при секретарі Киш С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор плюс" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 травня 2015 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор плюс" до Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві, Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в м. Києві, Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Херсонській області, третя особа - ОСОБА_3 про визнання протиправними арештів та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор плюс» звернулося з позовом до Відділу Державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києва, Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в м. Києві, Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Херсонській області, третя особа: ОСОБА_3 про визнання протиправними арешт на все майно відповідно до постанови №30586353 від 12 січня 2012 року ВДВС Дніпровського РУЮ, арешт на все майно відповідно до постанови №34226173 від 12 вересня 2012 року Відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у м. Києві, арешт на все майно відповідно до постанови № 35728996 від 04 червня 2013 року Відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у Херсонській області, арешт на все майно відповідно до постанови №41005947 від 09 грудня 2013 року Відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у м. Києві, арешт на все майно відповідно до постанови №42456968 від 26 березня 2014 року ВДВС Дніпровського РУЮ, арешт на все майно відповідно до постанови №43417060 від 23 травня 2014 року ВДВС Дніпровського РУЮ, арешт на все майно відповідно до постанови №46217472 від 28 січня 2015 року ВДВС Дніпровського РУЮ, в частині накладення арешту на нерухоме майно: житловий будинок з господарськими і побутовими будівлями (365,2 кв.м) на земельній ділянці (9,58 сот) АДРЕСА_1, НОМЕР_1.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 травня 2015 року відмовлено в задоволенні адміністративного позову.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення адміністративного позову.

Апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на його переконання підставою для зміни судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що між акціонерним комерційним банком «ТАС-Комерцбанк» (банк) та ОСОБА_3 (позичальник) було укладено кредитний договір №2101/0906/88-002 від 05 вересня 2006 року, відповідно умов якого до якого банк зобов'язується надати позичальнику грошові кошти у вигляді кредиту в розмірі 240000,00 доларів США на строк з 05 вересня 2006 року по 05 вересня 2011 року та на умовах передбачених у цьому договорі, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати свої зобов'язання у повному обсязі у строки, передбачені цим договором. Кредит надається лише після підписання іпотечного договору, що забезпечує повернення кредиту, процентів за користування ним, пені за несвоєчасну сплату процентів та несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, а також відшкодування збитків у зв'язку із порушенням умов цього договору та інших витрат банку, пов'язаних з одержанням виконання (п.1.1).

Забезпеченням виконання зобов'язання по погашенню заборгованості за кредитом, сплаті процентів за користування кредитом, пені за несвоєчасну сплату процентів і несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, відшкодування збитків у зв'язку із порушенням умов даного договору та інших витрат банку, пов'язаних з одержанням виконання, виступає іпотека - земельна ділянка та житловий будинок, розташований за адресою - АДРЕСА_1, НОМЕР_1 (п.2.1).

У зв'язку з вищевикладеним, між акціонерним комерційним банком «ТАС-Комерцбанк» (іпотекодержатель) та ОСОБА_3 (іпотекодавець) було укладено іпотечний договір від 05 вересня 2006 року, відповідно до якого іпотекою забезпечується виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором №2101/0906/88-002 від 05 вересня 2006 року з повернення кредиту у сумі 240000,00 доларів США; строк до 05 вересня 2011 року або в інших випадках (в тому числі при зміні строків виконання зобов'язань), встановленим зазначеним вище кредитним договором, повністю погасити заборгованість за кредитом перед іпотекодержателем; сплачувати щомісяця проценти за користування кредитом у розмірі 14% річних; сплатити неустойку та штрафи у випадках, передбачених кредитним договором (п.2).

На забезпеченням виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором іпотекодавець надав в іпотеку нерухоме майно: жилий будинок під номером НОМЕР_1, що розташований в АДРЕСА_1 на земельній ділянці розміром 958 кв.м. (п.6).

В подальшому, публічним акціонерним товариством «Сведбанк», який виступає правонаступником відкритого акціонерного товариства «Сведбанк», яке в свою чергу виступає правонаступником акціонерного комерційного банку «ТАС-Комерцбанк» були відступлені права вимоги заборгованості по кредитних договорах ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс», що підтверджується договором факторингу №15 від 28 листопада 2012 року.

13 березня 2015 року ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс» стало відомо, що постановами про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 12 січня 2012 року №30586353, від 26 березня 2014 року №42456968, від 23 травня 2014 року №43417060, від 28 січня 2015 року №46217472, винесені ВДВС Дніпровського районного управління юстиції у м. Києва, від 12 вересня 2012 року №34226173, від 09 грудня 2013 року №41005947, винесені Відділом примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції в м. Києві, від 04 червня 2013 року №35728996, винесені Підрозділом примусового виконання рішень ВДВС Головного управління юстиції у Херсонській області, були накладені арешти на все майно ОСОБА_3, в тому числі на нерухоме: житловий будинок з господарськими і побутовими будівлями (365,2 кв.м.) на земельній ділянці (9,58 сот.) АДРЕСА_1, НОМЕР_1, яке є предметом іпотеки, відповідно до іпотечного договору від 05 вересня 2006 року №2101/0906/88-002.

Не погоджуючись з накладеним арештом на нерухоме майно, позивач звернувся до суду.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія Київського апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом. Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Статтею 17 вищезазначеного Закону передбачено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом, відповідно до якого підлягають виконанню державною виконавчою службою, серед іншого, виконавчі листи, що видаються судами.

Відповідно до ст.25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, у якій вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова. Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Відповідно до ст.32 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.

Згідно ст.52 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження. У разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.54 вищевказаного Закону звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя. Для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

Відповідно до ч.8 ст.54 вищевказаного Закону примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до ст.57 вищевказаного Закону арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом, серед іншого, винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно ч.6 ст.3 зазначеного Закону, у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Таким чином, у іпотекодержателя виникає право на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки тільки у випадку порушення боржником основного зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи, 13 березня 2015 року ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс» стало відомо, що постановами про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 12 січня 2012 року №30586353, від 26 березня 2014 року №42456968, від 23 травня 2014 року №43417060, від 28 січня 2015 року №46217472, винесені ВДВС Дніпровського районного управління юстиції у м. Києва, від 12 вересня 2012 року №34226173, від 09 грудня 2013 року №41005947, винесені Відділом примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції в м. Києві, від 04 червня 2013 року №35728996, винесені Підрозділом примусового виконання рішень ВДВС Головного управління юстиції у Херсонській області, були накладені арешти на все майно ОСОБА_3, в тому числі на нерухоме: житловий будинок з господарськими і побутовими будівлями (365,2 кв.м.) на земельній ділянці (9,58 сот.) АДРЕСА_1, НОМЕР_1, яке є предметом іпотеки, відповідно до іпотечного договору від 05 вересня 2006 року №2101/0906/88-002, укладеного між акціонерним комерційним банком «ТАС-Комерцбанк» (банк) та ОСОБА_3 (позичальник).

В подальшому, ПАТ «Сведбанк», який виступає правонаступником ВАТ «Сведбанк», яке в свою чергу виступає правонаступником акціонерного комерційного банку «ТАС-Комерцбанк» були відступлені права вимоги заборгованості по кредитних договорах ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс», що підтверджується договором факторингу №15 від 28 листопада 2012 року.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що накладення арешту на майно у виконавчому провадженні не є актом звернення стягнення на майно, а є дією спрямованою на забезпечення можливості звернення стягнення на майно у майбутньому, а також те, що стягнення коштів за рахунок предмета іпотеки можливо лише у випадку порушення боржником основного зобов'язання та залишок коштів після задоволення вимог іпотекодержателя використовується для задоволення вимог інших стягувачів.

Таким чином, факт накладення арешту на предмет іпотеки не може порушувати переважне право іпотекодержателя на звернення стягнення на майно, що перебуває в іпотеці. Крім того, позивачем доказів та пояснень на підтвердження факту звернення до відповідачів щодо зняття арешту з майна, що перебуває в нього у іпотеці, а саме: житловий будинок з господарськими і побутовими будівлями (365,2 кв.м.) на земельній ділянці (9,58 сот.) АДРЕСА_1,НОМЕР_1, що належить ОСОБА_3 не надано.

З аналізу норм закону України «Про виконавче провадження» вбачається, що право державного виконавця на накладення арешту на майно боржника не обмежено перебуванням такого майна у іпотеці та не встановлено обов'язку державного виконавця при накладенні арешту на майно боржника здійснити перевірку відсутності обтяження зазначеного майна іпотекою.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем дотримано вимоги Закону України «Про виконавче провадження» при винесенні постанов про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 12 січня 2012 року №30586353, від 26 березня 2014 року №42456968, від 23 травня 2014 року №43417060, від 28 січня 2015 року №46217472, винесені ВДВС Дніпровського районного управління юстиції у м. Києва, від 12 вересня 2012 року №34226173, від 09 грудня 2013 року №41005947, винесені Відділом примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції в м. Києві, від 04 червня 2013 року №35728996, винесені Підрозділом примусового виконання рішень ВДВС Головного управління юстиції у Херсонській області, відповідно до яких накладено арешт на все майно ОСОБА_3, в тому числі на нерухоме: житловий будинок з господарськими і побутовими будівлями (365,2 кв.м.) на земельній ділянці (9,58 сот.) АДРЕСА_1, НОМЕР_1, яке є предметом іпотеки, відповідно до іпотечного договору від 05 вересня 2006 року №2101/0906/88-002, натомість, позивачем не надано доказів щодо порушення відповідачем Закону України «Про виконавче провадження» під час прийняття зазначених постанов, а також доказів щодо звернення боржника до державного виконавця з клопотанням про зняття арешту з майна, яке перебувало у позивача в іпотеці та на яке було накладено арешт, тому оскаржувані постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження є правомірними, прийнятими на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, а тому не підлягають скасуванню.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор плюс" - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 травня 2015 р. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.М.Грищенко

Судді І.О.Лічевецький

В.Е.Мацедонська

Повний текст рішення виготовлено 27.07.2015р.

Головуючий суддя Грищенко Т.М.

Судді: Лічевецький І.О.

Мацедонська В.Е.