Ухвала суду № 47764198, 29.07.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/3196/15 Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін О.А.

Суддя-доповідач: Гром Л.М.

У Х В А Л А

Іменем України

29 липня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді - Гром Л.М.;

суддів - Бєлової Л.В.,

Міщука М.С.,

при секретарі судового засідання: Мотилю В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Мустанг-Люкс» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 квітня 2015 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Мустанг-Люкс» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 квітня 2015 року в задоволенні позову Приватного підприємства «Мустанг-Люкс» відмовлено повністю.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції позивач звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалене у справі судове рішення скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з`явились у судове засідання, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Приватне підприємство «Мустанг-Люкс» зареєстровано у статусі юридичної особи 09.09.2014 р. Код з ЄДР 39384937. Адреса з ЄДР: 03134, м. Київ, Святошинський район, вулиця Сім'ї Сосніних, 9 офіс 705.

15.12.2014 р. між позивачем та ДПІ укладено договір про визнання електронних документів № 151220141, предметом якого є визнання податкової звітності, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних з ПДВ, інших звітних податкових документів, поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях.

До матеріалів справи позивачем надано копію податкової декларації з ПДВ за грудень 2014, де позивачем задекларовано, крім іншого, обсяг постачання 24 926 972 грн., ПДВ - 4 985 394 грн.

Також, встановлено, що відповідачем у прийнятті податкової декларації з ПДВ за грудень 2014, де позивачем задекларовано, крім іншого, обсяг постачання 24 926 972 грн., ПДВ - 4 985 394 грн. - відмовлено відповідно до квитанції від 17.01.2015 р. у зв'язку з тим, що можливо відсутній договір з ДФСУ.

Між тим, 05.01.2015 р. за № 5049/10/26-57-10-4 ДПІ сформовано повідомлення на адресу позивача «Про розірвання договору».

Як вбачається з фіскального чеку, вказане повідомлення направлено на адресу позивача 23.01.2015 р.

У повідомленні зазначається про розірвання договору, оскільки відповідно до довідки ГВПМ ДПІ від 30.12.2014 р. № 4554 встановлено відсутність підприємства за місцезнаходженням позивача. Тобто, як зазначено у повідомленні, позивачем надано недостовірну інформацію про місцезнаходження підприємства.

Крім того, ДПІ повідомило, що державному реєстратору направлено повідомлення ф. № 18-ОПП від 05.11.2014 р. для внесення змін до ЄДР.

Вважаючи дані дії ДПІ протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується колегія суддів.

Відповідно до пункту 45.2. ПК України податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Згідно частини 1 ст. 93 ЦК України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, останні містять низку копій конвертів про направлення на зареєстровану адресу позивача кореспонденції податковим органом. В усіх випадках кореспонденція повернута поштою із зазначенням «вибули», «адресат вибув», у т.ч. повернуто і повідомлення про розірвання договору.

Крім того, під час розгляду справи судом першої та апеляційної інстанції на адресу підприємства також направлялася поштова кореспонденція, яка була повернута суду без вручення підприємству з причин «вибули».

Також, до матеріалів справи надано довідку від 30.12.2014 р. про перевірку знаходження позивача за зареєстрованою адресою та встановлено відсутність позивача.

На підтвердження свого місцезнаходження позивачем була надана копія договору суборенди від 14.09.2014 р. між позивачем та ПП «Фаворит-Голд».

Разом з тим, судом першої інстанції було вірно зазначено, що наведене також не може вважатися безумовним доказом фактичного перебування позивача в орендованому приміщенні. При цьому, матеріали справи свідчать, що відсутні будь-які акти щодо надання послуг з оренди, а платежі за оренду сплачені лише 27.03.2015 р. декількома платежами, тобто вже після відкриття провадження у справі, що, однак, само по собі не доводить фактичного місцезнаходження позивача за зареєстрованою адресою. За договором з поштою взагалі не надано будь-яких платіжних документів на оплату послуг.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач за своїм місцезнаходженням фактично не знаходиться, а наявні: копії договору суборенди, договору з поштою (строком дії до 31.12.2014 р.) є лише атрибутами, за допомогою яких створювалась видимість (зовнішні ознаки) щодо реального місцезнаходження позивача за зареєстрованою адресою позивача та його фактичної та легітимної діяльності за такою адресою.

В свою чергу, доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства, а отже, не підлягають задоволенню.

Отже, судова колегія визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, враховуючи відповідні правові норми та встановлені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про застосування статті 200 КАС України.

Керуючись статтями 195, 196, 200, 205, 206 КАС України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Мустанг-Люкс» - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 квітня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Ухвала складена у повному обсязі 29.07.2015р.

Головуючий суддя Гром Л.М.

Судді: Міщук М.С.

Бєлова Л.В.