Ухвала суду № 47763994, 22.07.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22-ц/796/ 10039 /2015 Головуючий у 1-ій інстанції - Зарицька Ю.Л.

Доповідач - Поливач Л.Д.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого: Поливач Л.Д.

суддів: Шахової О.В., Головачова Я.В.

при секретарі Бугай О.О.

за участю осіб: представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Марунько Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» про стягнення пені;

за апеляційною скаргою ОСОБА_4, поданою представником ОСОБА_2

за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування», поданою представником Стоколос Володимиром Васильовичем

на рішення Подільського районного суду м.Києва від 08 червня 2015 року

в с т а н о в и л а:

Рішенням Подільського районного суду м.Києва від 08.06.2015 року позов ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «Страхова компанія «АХА Страхування» на користь ОСОБА_4 пеню в сумі 891 грн. 25 коп., судовий збір 243 грн. 60 коп., а всього стягнуто 1134 грн. 85 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2, діючи в інтересах ОСОБА_4, та Стоколос В.В., діючи в інтересах ПрАТ «СК «АХА Страхування», подали апеляційні скарги.

Представник позивача ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Посилається на незаконність, необґрунтованість ухваленого судом рішення, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції неправомірно застосував пеню у розмірі 0,01%, посилаючись на п.23.1 та безпідставно послався на п. 23.3 договору страхування. Договір страхування не пов'язував строк виплати страхового відшкодування із набранням рішенням суду законної сили. Відтак, договір страхування не передбачає зупинення перебігу прострочення виконання грошового зобов'язання на час розгляду судової справи, зокрема в результаті оскарження судових рішень. Зупинення виконання судом касаційної інстанції рішення суду не є зупиненням виконання грошового зобов'язання. Таким чином, прострочення виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань тривало не тільки у робочі дні, але і у вихідні дні, а також у всі дні протягом розгляду судом справи. Судом не враховано, що положення п. 23.3 договору страхування, які виключають застосування договірної пені, не виключає застосування іншої пені, передбаченої законом. Отже, судом не було визначено правильний розмір пені на підставі ч.5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів». В суд першої інстанції відповідачем було подано копію платіжного доручення, який не містить підписів та печатки платника, де отримувач коштів вказаний невірно. Крім того, суду було подано підробну копію платіжного доручення, де отримувач коштів вказаний вірно, проте цей документ складений у 2015 році, суперечить наданій самим відповідачем копії платіжного доручення. Також, дана копія платіжного доручення була прийнята судом після початку розгляду справи по суті, без вивчення поважності причин її неподання перед початком розгляду справи.

Представник відповідача Стоколос В.В. просить рішення суду скасувати, в частині задоволення позовних вимог, та ухвалити, в цій частині, нове рішення про відмову в їх задоволенні в повному обсязі. Посилається на незаконність ухваленого судом рішення, порушення норм процесуального та матеріального права.

Апелянт зазначає, що ОСОБА_4 звернулась із позовом до AT «СК «АХА страхування» на підставі договору про відступлення права вимоги від 17.02.2015 p., згідно з яким позивачкою отримано право вимоги стягнення пені, передбаченої ч. 5. ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», внаслідок порушення прав ОСОБА_6 як споживача послуг, що полягає у простроченні виплати страхового відшкодування за договором страхування наземного транспорту № 3031577 від 20.05.2010 р. у зв'язку із зникненням автомобіля Lexus RX 350, р.н. НОМЕР_1, 18.06.2010 р. в АДРЕСА_1.

Таким чином, ОСОБА_4 отримала від ОСОБА_6 права вимоги стягнення пені, передбаченої саме ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів»,

Як вбачається із позовної заяви, ОСОБА_4, в межах отриманого права вимоги за договором про відступлення права вимоги, просила стягнути із відповідача пеню за прострочення виконання зобов'язання за Договором страхування, розраховану саме на підставі ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів».

Згідно із ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Таким чином, ухвалюючи рішення про стягнення зі страхової компанії пені на підставі Договору страхування, судом першої інстанції було порушено ст. 11 ЦК України, суд вийшов за межі позовних вимог, що є підставою для скасування такого рішення.

В суді апеляційної інстанції представник позивача ОСОБА_2 підтримав подану ним в інтересах позивача апеляційну скаргу, посилаючись на доводи, викладені в ній, а також заперечував проти задоволення апеляційної скарги ПрАТ «СК «АХА Страхування». Представник відповідача МарунькоЛ.О. підтримала подану страховою компанією апеляційну скаргу, посилаючись на доводи, викладені в ній, а також заперечувала проти задоволення апеляційної скарги позивача. ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлялась відповідно до вимог закону. Колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за її відсутності.

Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційних скарг, перевіривши законність та обґрунтованість ухваленого рішення в цій частині, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають відхиленню.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 20 травня 2010 року ОСОБА_6 та ПАТ «СК «АХА Страхування» уклали договір страхування наземного транспорту - автомобіля «Lexus RX 350», належного позивачці.

18 червня 2010 року в період часу з 14 год. 30 хв. до 14 год. 56 хв. по вул. Саксаганського у м. Києві автомобіль був викрадений, по факту чого порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.289 КК України .

21 червня 2010 року ОСОБА_6 подала заяву до страховика про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування.

Листом від 6 серпня 2010 року ПАТ «СК «АХА Страхування» повідомило про відмову у виплаті страхового відшкодування з підстав невиконання ОСОБА_6 обов'язків зазначених у договорі та ненадання документів на право управління транспортним засобом (свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу).

Дані обставини стали підставою для звернення ОСОБА_6 з позовом до суду.

16 березня 2012 року рішенням Деснянського районного суду м. Києва було задоволено позов ОСОБА_6 Визнано страховим випадком подію, яка сталася 18 червня 2010 року по вул. Саксаганського в м. Києві із транспортним засобом «Lexus RX 350» д.н. НОМЕР_1, що належав ОСОБА_6 на праві власності, в частині стягнення страхового відшкодування на її користь було відмовлено з відсутністю погодження вигодонабувача.

Ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 10 липня 2012 року (а.с.16) та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 6 лютого 2013 року рішення Деснянського районного суду м. Києва від 16 березня 2012 року залишено без змін.

13 вересня 2013 року рішенням Деснянського районного суду м. Києві стягнуто з ПАТ «СК «АХА Страхування» на користь ОСОБА_6 287504 грн. 11 коп. страхового відшкодування.

15 січня 2014 року ухвалою Апеляційного суду м. Києва рішення Деснянського районного суду м. Києві від 13 вересня 2013 року було залишено без змін (а.с.24-25), відповідно рішення суду першої інстанції набрало законної сили.

В подальшому, рішення Деснянського районного суду м. Києва від 13 вересня 2013 року було оскаржене в касаційному порядку, ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 12.02.2014 року виконання рішення було зупинено, а 19 березня 2014 року ухвалою вказане рішення було залишено без змін.

В порядку виконання рішення суду, страхова компанія перерахувала грошові кошти на рахунок, визначений державним виконавцем 06.05.14 р.

13 жовтня 2014 року ОСОБА_6 за рішенням Деснянського районного суду м. Києві від 13 вересня 2013 року отримала страхове відшкодування у розмірі 287504 грн.

17 лютого 2015 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 було укладено договір про відступлення права вимоги. Відповідно до умов вказаного договору ОСОБА_4 набула право вимоги на суми пені, яка нараховувалась ПАТ «СК «АХА Страхування» за час прострочення виконання зобов'язання по сплаті страхового відшкодування.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для часткового задоволення заявлених ОСОБА_4 позовних вимог, виходячи з наступного.

Так, відповідно до ст. 8 Закону України «Про страхування» страхова компанія при настанні страхового випадку сплачує страхувальнику страхове відшкодування.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України та п. 3 ст. 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Ст. 992 ЦК України встановлено, що у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмір встановленому договором або законом.

Як вбачається з розрахунків позивачки, прострочку виплати страхового відшкодування нею нараховано з 13 березня 2013 p. на підставі ч.5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів».

Однак, в розділі 23 Договору страхування сторони погодили умови відповідальності сторін, а саме:

відповідно до п.23.2. страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення виплати страхового відшкодування шляхом сплати страхувальнику пені в розмірі 0,01% від суми несвоєчасного виплаченого страхового відшкодування за кожний робочий день прострочення здійснення страхового відшкодування;

відповідно до п.23.3. в разі вирішення питання про стягнення грошових коштів з винної сторони за даним договором в судовому порядку нарахування пені за час розгляду судової справи не здійснюється.

Таким чином, суд першої інстанції законно та обґрунтовано виходив саме з розміру пені, передбаченої договором - 0,01% за кожний робочий день прострочення здійснення страхового відшкодування, а крім того, суд законно та обґрунтовано не взяв до уваги період розгляду судами різних інстанції спору щодо стягнення страхового відшкодування, оскільки саме на таких умовах було укладено між ОСОБА_6 та страховою компанією договір страхування наземного транспорту № 3031577.

Кінцевою датою прострочки виплати страхового відшкодування суд вірно вважав - 06 травня 2014 року, оскільки відповідно до платіжного доручення №106235 від 06 травня 2014 року ПАТ «СК «АХА Страхування» перерахувало на відповідний рахунок ВДВС Подільського РУЮ у м. Києві 287504 грн. 11 коп. - суму страхового відшкодування (а.с. 136), а відтак своє зобов'язання відповідач фактично виконав 06 травня 2014 року.

Несвоєчасне перерахування коштів Відділом ДВС стягувачу, не тягне за собою відповідальності відповідача.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного та обґрунтованого висновку про те, що з ПАТ «СК «АХА Страхування» підлягає стягненню пеня, нарахована за період з 19 березня 2014 року (дата винесення ухвали Вищого спеціалізованого суду України) по 06 травня 2014 року (дата фактичної сплати страхового відшкодування), а саме за 31 робочий день, в сумі 891 грн. 25 коп. ( 31 х 0,01 : 100 х 287504,11 = 891 грн. 25 коп.).

ОСОБА_2 посилається на те, що платіжне доручення від 06.05.2014 року про перерахунок страховою компанією коштів у розмірі 287 504, 11 грн. не відповідає вимогам закону, але зазначені обставини не спростовують факт перерахування страховою компанією страхового відшкодування саме 06.05.2014 року до ВДВС Подільського РУЮ, оскільки у графі «Код отримувача» зазначено показник «34482497», який є кодом ЄДРПОУ відділу Державної виконавчої служби Подільського управління юстиції у м. Києві. Сам представник позивача ОСОБА_2 у скарзі на рішення та бездіяльність державного виконавця зазначав про те, що кошти страховою компанією було перераховано 06.05.2014 року (а.с. 83-86). Порушення судом порядку залучення доказів до справи не є порушенням норм процесуального права, які тягнуть за собою ухвалення судом незаконного рішення по суті спору.

В іншій частині позовних вимог суд першої інстанції обґрунтовано відмовив ОСОБА_4 у задоволенні позову.

Що стосується доводів страхової компанії про те, що у позивача ОСОБА_4 відсутнє право вимоги стягнення пені на підставі договору страхування, оскільки таке право їй не передавала ОСОБА_6, то колегія суддів не погоджується з такими доводами апелянта, оскільки вони не ґрунтуються на законі. Так, дійсно відповідно до договору про відступлення права вимоги від 17.02.2015 року (а.с. 28-29) ОСОБА_6 передала ОСОБА_4 належне їй право вимоги суми пені в розмірі 3 148 168, 08 грн., яка розраховується у відповідності до ч.5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів», але таке положення договору не свідчить про те, що ОСОБА_4 не має права на стягнення зі страхової компанії пені на підставі умов договору страхування, оскільки право вимоги, яке відступається за цим договором - це право вимагати і отримати суму пені. ОСОБА_6 мала право на отримання пені у відповідності до умов договору страхування наземного транспорту № 3031577 від 20.05.2010 року, а відповідно, це право вона передала ОСОБА_4 Стягнувши пеню у відповідності до умов договору страхування, суд першої інстанції не вийшов за межі позовних вимог, оскільки предметом позову ОСОБА_4 є стягнення пені. За законом пеня стягується судом на підставі умов договору страхування, а якщо такі умови договором не передбачено, пеня може бути стягнута на підставі Закону України «Про захист прав споживачів».

Отже, твердження апелянтів про незаконність, необґрунтованість ухваленого судом рішення, порушення норм матеріального та процесуального права, на думку суду є необґрунтованими, а обставини, на які вони посилаються - недоведеними та не підтверджені належними та допустимими доказами по справі, оскільки доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Справу було розглянуто судом на підставі встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та належних письмових доказів.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального закону. Підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційних скаргах, колегія не знаходить.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст.307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4, подану представником ОСОБА_2, апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування», подану представником СтоколосВолодимиром Васильовичем відхилити.

Рішення Подільського районного суду м.Києва від 08 червня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий:

Судді: