Ухвала суду № 47763988, 22.07.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22-ц/796/ 7775 /2015 Головуючий у 1-ій інстанції - Сирбул О.Ф.

Доповідач - Поливач Л.Д.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого: Поливач Л.Д.

суддів: Шахової О.В., Головачова Я.В.

при секретарях Боярській І.І., Бугай О.О.

за участю осіб: представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Старокиївській банк» до ОСОБА_3 про стягнення боргу;

за апеляційною скаргою ОСОБА_3, поданою представником ОСОБА_2

на рішення Дарницького районного суду м.Києва від 09 квітня 2015 року

в с т а н о в и л а:

Рішенням Дарницького районного суду м.Києва від 09.04.2015 року позов ПАТ «Старокиївській банк» до ОСОБА_3 про стягнення боргу за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Старокиївській банк» заборгованість за кредитним договором №02/980/К/011 від 26.02.2009 р. в розмірі 2 815 953,76 грн. 76 коп., в тому числі процентів за користування кредитними коштами в розмірі 1 928 486,07 грн., пеню за несвоєчасну сплату кредиту - 2 857,24 грн., пеню за несвоєчасну сплату процентів - 610 165,11 грн., штраф за недотримання умов кредитного договору в розмірі 274 445,34 грн. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 3 654,00 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2, діючи в інтересах ОСОБА_3, подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові в повному обсязі. Посилається на незаконність ухваленого судом рішення, порушення норм процесуального та матеріального права, невідповідність висновку суду дійсним обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення спору.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги на доводи представників відповідача про те, що розрахунок заборгованості позичальника здійснено невірно. Він є необґрунтованим та недоведеним.

Судом першої інстанції не враховано твердження відповідача щодо того, що умова п.4.4. Кредитного договору (штраф у розмірі 5%) суперечить засадам рівності учасників цивільних відносин та є нікчемною.

Суд першої інстанції не звернув уваги на підстави зупинення провадження у справі до розгляду справи №752/294/15-ц у Голосіївському районному суді м. Києва.

Судом першої інстанції не було враховано, те що пеню за несвоєчасну сплату процентів за період з 08.11.2013 р. по 04.06.2014 р. банком нараховано неправомірно.

В суді апеляційної інстанції представник відповідача ОСОБА_2 підтримала подану апеляційну скаргу, посилаючись на доводи, викладені в ній. Представник позивача ПАТ «Старокиївський банк», відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать відповідні розписки. Банк не повідомив суду причини неявки свого представника. За таких обставин, колегія суддів розцінила їх як неповажні та дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника позивача, у відповідності до вимог ч.2 ст.305 ЦПК України. Неявка відповідача в судове засідання не чинить суду перешкод у розгляді справи по суті, тому суд вважав за можливе розглянути справу за його відсутності.

Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухваленого рішення в цій частині, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Як вбачається з матеріалів справи, 26 лютого 2009 року між публічним акціонерним товариством «Стракиївський банк» та ОСОБА_3 було укладено Кредитний договір №02/980/К/011.

Згідно пункту 1.1. Кредитного договору позивач надав відповідачу кредит в національній валюті у сумі 5 488 906,73 грн. з кінцевим терміном погашення заборгованості по 25 лютого 2010 року, а відповідач зобов'язувався повернути банку кредит та сплатити за користування кредитом 14 процентів річних.

Банком, на виконання умов пункту 2.1. Кредитного договору, позичальнику було відкрито позичковий рахунок № НОМЕР_1 для видачі кредиту та його обліку.

Позивач виконав свої зобов'язання за Кредитним договору, перерахував кошти кредиту на поточний рахунок, що підтверджується меморіальним ордером № 5761/1 від 26 лютого 2009 року та виписками з особових рахунків.

Неодноразово між банком та відповідачем укладались додаткові угоди, якими продовжувався термін користування кредитними коштами.

04.06.2013 року між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду № 8 до Кредитного договору, якою термін користування кредитом було продовжено до 03 червня 2014 року.

Пунктом 2.5. Кредитного договору передбачено, що при розрахунку процентів користування кредитом використовується метод «факт/факт».

Відповідно до п. 4.2. Кредитного договору, за прострочення строків сплати процентів, визначених п. 2.6. цього Договору, позичальник сплачує Кредитору пеню від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення, виходячи з розміру подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період, за який нараховується пеня.

Пункт 4.3. Договору у випадку прострочення Позичальником терміну повернення Кредиту, визначених п.1.1. цього Договору, а також у випадках, визначених п.п. 2.8.3., 3.2.3 цього Договору Позичальник сплачує Кредитору проценти та кредит, розмір яких зазначений у п. 1.1. цього Договору, а також пеню від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення, виходячи з розміру подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період, за який нараховується пеня.

Відповідно до пункту 4.4. Договору у випадку порушення Позичальником вимог п.п. 3.3.5 - 3.3.13 цього Договору Позичальник сплачує Кредитору штраф у розмірі 5 (п'ять) процентів від суми Кредиту за кожний випадок.

Як вбачається з виписки з особового рахунку НОМЕР_1 ОСОБА_3 заборгованість по сумі отриманого кредиту погашена повністю 05.06.2014 року (а.с. 17).

Відповідно до п. 2.6. нараховані проценти сплачується Позичальником протягом перших семи календарних днів наступного місяця, що слідує за місяцем нарахування процентів, шляхом внеску в касу Кредитора або шляхом безготівкового перерахування платіжним дорученням на рахунок Кредитора, вказаний в п. 2.5. цього Договору та одночасно з остаточним погашенням Кредиту при остаточному погашенні Кредиту Позичальник зобов'язаний в першу чергу сплатити проценти за фактичний строк користування Кредитом.

Як вбачається з наданого розрахунку, умови кредитного договору, щодо сплати процентів за користування кредитом, відповідач порушував, у зв'язку з чим виникла заборгованість.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення заявлених ПАТ «Старокиївський банк» позовних вимог, виходячи з наступного.

Так, згідно із ст.ст.525, 526 ЦК України, зобов'язання мають виконуватися належним чином та в установлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Згідно ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за Кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові, у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування.

Згідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до довідки про нарахування та сплату відсотків за кредитним договором № 02/980/К/011 від 26.02.2009 р. станом на 07 листопада 2014 року, позивач надає розрахунок нарахування відсотків з 26.02.2009 р. по 04.06.2014 р. (а.с.61).

З урахуванням строків позовної давності суд стягнув з відповідача нараховані відсотки за користування кредитом за період з листопада 2011 року по 04.06.2014 року у розмірі 1 928 486,07 грн. У відповідності до п.4.3 Кредитного договору, суд обґрунтовано стягнув з відповідача пеню за несвоєчасну сплату кредиту у розмірі 2 857,24 грн. (прострочено один день), обґрунтовано стягнув пеню за несвоєчасну сплату процентів - 610 165,11 грн. у відповідності до п.4.2 Кредитного договору, обґрунтовано стягнув штраф за недотримання умов кредитного договору в розмірі - 274 445, 34 у відповідності до вимог п. 4.4 Кредитного договору грн., а всього суд стягнув 2 815 953,76 грн. Зазначені суми суд стягнув з відповідача на користь банку у відповідності до вимог закону та умов кредитного договору, оскільки саме на таких умовах сторони уклали кредитний договір.

Відповідач не надав суду доказів, які б спростовували правильність зазначеного розрахунку, як не надав суду і доказів сплати ним процентів за користування кредитом крім сум врахованих банком у розрахунку - 585 282,88 грн., а саме у березні 2009 року відповідач сплатив банку 6 316,00 грн. процентів за користування кредитом, у квітні 2009 року - 65 262,36 грн., у січні 2010 року - 513 701,52 грн., що в сумі складає саме 585 282,88 грн. (а.с. 19-22, 61-62).

Апелянт не надав суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що кредитний договір, будь в якій його частині, є нікчемним. Недійсним кредитний договір судом не визнавався.

Отже, твердження апелянта про незаконність ухваленого судом рішення, порушення норм процесуального та матеріального права, невідповідність висновку суду дійсним обставинам справи, неповне з'ясування обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи, на думку суду є необґрунтованими, а обставини, на які він посилається - недоведеними та не підтверджені належними та допустимими доказами по справі, оскільки доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Справу було розглянуто судом на підставі встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та належних письмових доказів.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального закону. Підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія не знаходить.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст.307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, подану представником ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Дарницького районного суду м.Києва від 09 квітня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий:

Судді: