Ухвала суду № 47763983, 14.07.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 2а

Справа № 22 -ц-796-8902/2015 р. Головуючий в 1 інстанції- Шевчук А.В.

Доповідач - Барановська Л.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«14» липня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі

Головуючого - Барановської Л.В.

Суддів - Качана В.Я., Прокопчук Н.О.

при секретарі Мікітчак А.Л.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 29.05.2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа: Cлужба у справах дітей Оболонської РДА в м. Києві про дозвіл на тимчасовий виїзд за кордон для відпочинку та оздоровлення малолітньої дитини без згоди батька.

Заслухавши доповідь судді Барановської Л.В., пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-

В С ТА Н О В И Л А :

У лютому 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 про надання дозволу на тимчасовий виїзд за кордон для відпочинку та оздоровлення їх малолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Зазначала, що відповідач є її колишнім чоловіком, шлюб між ними розірвано на підставі рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 04.01.2013 року. Після розірвання шлюбу їх спільний син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 залишився проживати разом з нею. Для здійснення поїздок за кордон на відпочинок та оздоровлення відповідно до чинного законодавства потрібна згодна обох батьків. При цьому, ОСОБА_1 свідомо та безпідставно чинить перешкоди у здійсненні матір»ю дитини заходів спрямованих на покращення здоров»я дитини, її фізичного, духовного та морального розвитку оскільки ухиляється від надання такої згоди, у зв'язку з чим інтереси дитини порушуються, і її права підлягають судовому захисту.

У відповідності до заяви про зменшення позовних вимог позивач просить ухвалити рішення, яким надати дозвіл на тимчасовий виїзд малолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 до Республіки Кіпр для відпочинку та оздоровлення на період з 01.08.2015 року до 31.08.2015 року в супроводі матері ОСОБА_2 без дозволу та супроводу батька ОСОБА_1

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 29.05.2009 року позовні вимоги задоволено.

Надано дозвіл на тимчасовий виїзд малолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 до Республіки Кіпр для відпочинку та оздоровлення на період з 01.08.2015 р. до 31.08.2015 р. в супроводі матері ОСОБА_2 без дозволу та супроводу батька ОСОБА_1.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 243 грн.60 коп. судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити, посилаючись на те, що суд не дав належної оцінки доказам по справі, неповно з'ясував обставини справи.

Апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Вінницького міського управління юстиції Вінницької області 21.11.2012 (актовий запис 1941).

Батьком дитини у свідоцтві про народження дитини записаний ОСОБА_1, матір'ю - ОСОБА_2

Судом встановлено та не заперечувалося учасниками процесу, що шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано на підставі рішення Вінницького міського суду Вінницької області.

Після розірвання шлюбу їх спільний син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 залишився проживати разом з позивачкою.

Як вбачається з матеріалів справи, що 01.08.2014 року ОСОБА_2 одружилася вдруге та змінила своє прізвище на «Бойчук».

Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в»їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і порядок розв'язання спорів у цій сфері регулюється Законом України «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України" від 21 січня 1994 року №3857-ХІІ.

Згідно ст. 3 зазначеного Закону перетинання громадянами України державного кордону України здійснюється при пред'явленні одного з документів, вказаних в ст. 2 цього Закону.

Відповідно до ст. 4 Закону України „Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України" оформлення проїзного документа дитини провадиться на підставі нотаріально засвідченого клопотання батьків або законних представників батьків чи дітей у разі потреби самостійного виїзду неповнолітнього за кордон. За відсутності згоди одного з батьків виїзд неповнолітнього громадянина України за кордон може бути дозволено на підставі рішення суду.

Згідно зі ст. 9 Конвенції про права дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1989 року - держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Крім цього, статтею 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Судом також встановлено, що відповідач відмовляється надавати згоду на виїзд малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до Республіки Кіпр для відпочинку та оздоровлення на період з 01.08.2015 року до 31.08.2015 року в супроводі матері ОСОБА_2, намагаючись спонукати таким чином позивача до відповідних поступок на його користь.

Суд обгрунтовано не заперечує право батька на спілкування та участь у вихованні дитини, проте реалізація такого права відповідачем, на думку суду, здійснюється недобросовісно і шкодить насамперед інтересам дитини.

Таким чином, процес вирішення будь-яких суперечок між батьками неповнолітніх дітей не повино негативним чином впливати на права та інтереси цих дітей.

Також з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 надано роздруківку з відомостями бронювання готелю за допомогою кредитної картки.

При цьому, посилання ОСОБА_1 на те, що дитина може не повернутися до України не підтверджено жодними належними та допустимими доказами і грунтується лише на припущеннях останнього.

Враховуючи вищевикладене суд прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, оскільки виїзд дитини за кордон на відпочинок та оздоровлення у супроводі матері мають тимчасовий характер, відповідають інтересам дитини, за своєю метою мають сприяти загальному розвитку та оздоровленню дитини .

Суд повно та всебічно з»ясував дійсні обставини справи, дав належну оцінку доказам.

Доводи апеляційної скарги висновків рішення суду не спростовують .

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

У х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, рішення Оболонського районного суду м. Києва від 29.05.2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді