Рішення № 47763977, 21.07.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/7620/2015 Головуючий у суді першої інстанції: Лазаренко В.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Білич І.М. Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2015 року колегія суддів судової палати по розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі

головуючого: судді Білич І.М

суддів Болотова Є.В., Поліщук Н.В.,

при секретарі Гречка Т.В.

за участю: представника позивача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Державного підприємства „УКРЕКО - ОЙЛ" на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 17 квітня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Державного підприємства „УКРЕКО - ОЙЛ" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків виплати, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_4 звертаючись у березні 2015 року до суду з вищевказаним позовом обґрунтовував свої вимоги тим, що він згідно наказу №13 06.08.2014 був прийнятий на роботу в ДП "Укреко-Ойл" на посаду начальника адміністративного відділу. 31.12.2014 у відповідності до наказу № 38 від 31.12.2014 року його звільнено з вказаної посади за п. 1 ст. 40 КзПП України. Після звільнення відповідач не провів з ним остаточного розрахунку, тому з урахуванням положень ст. 117 КЗпП України просив стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільненні за період з січня по лютий 2015 року в розмірі 12051,61 гривень. Також з посиланням на ст. 34 Закону України "Про оплату праці" просив стягнути з відповідача грошову компенсацію за несвоєчасну виплату заробітної плати за період з серпня 2014 року по січень 2015 року у розмірі 2038,07 гривень та нараховану але не виплачену заробітну плату у розмірі 28189,69 гривень.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 17 квітня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_4 було задоволено частково.

Стягнуто з Державного підприємства «УКРЕКО -ОЙЛ" на користь ОСОБА_4 заборгованість по заробітній платі в розмірі 24018, 88 гривень; компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати - 2038,07 гривень; середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні - 12051, 61 гривна, а всього: 38108, 56 гривень.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду представник відповідача подав апеляційну скаргу, де ставив питання щодо скасування рішення суду та постановлення нового про відмову позивачу у задоволенні заявлених позовних вимог . Вказуючи на неповноту судового рішення порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Представник позивача не визнала подану апеляційну скаргу. Представник апелянта підтримав скаргу та просив суд її задовольнити.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, вислухавши пояснення осіб що з'явилися у судове засідання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що подана апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Судом при розгляді справи було встановлено, що згідно наказу № 38 від 31.12.2014 ОСОБА_4 звільнено за п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Суд першої інстанції частково задовольняючи вимоги позивача з урахуванням положень ст. 116 та ст. 117 КЗпП України вказував на доведеність у судовому засіданні факту невиплати заробітної плати позивачу на час його звільнення, а відтак і порушення відповідачем термінів виплати заробітної плати, що дає підстави для нарахування компенсаційних витрат у відповідності до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.

Розглядаючи спір, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон який їх регулює.

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою апелянт вказував на те, що судом першої інстанції при постановленні рішення не було взято до уваги докази які надавалися ними на підтвердження перебування підприємства у скрутному фінансовому становищі як на час виникнення заборгованості так і на час розгляду справи у суді.

Зазначаючи при цьому, що судом також не було взято до уваги факт припинення Законами України «Про державний бюджет України « на 2014 та 2015 роки дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та затвердження КМУ особливого порядку проведення індексації грошових доходів населення.

Крім цього апелянт вказував на невірність обрахування позивачем, як суми середнього заробітку за час затримки розрахунку так і компенсації.

Колегія суддів вважає, що зазначені доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на нормах діючого законодавства та матеріалах справи.

Зазначаючи про невірність розрахунку, відповідач ( апелянт) у ході розгляду справи не надав суду розрахунків, які б підтвердили його доводи щодо невідповідності розрахунків позивача. Хоча у відповідності до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Наявність фінансових труднощів на підприємстві відповідача не звільняє останнього від сплати додаткових грошових коштів ( середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати).

Крім того, приймаючи рішення щодо стягнення суми компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, суд першої інстанції керувався нормами Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», а не нормативними документами про які зазначає апелянт, надаючи правове обґрунтування в рішенні суду щодо неможливості застосування даних норм Законів.

У той же час колегія суддів вважає, що постановлене судове рішення підлягає зміні в частині визначення судом на час постановлення судового рішення ( 17.04.2015 року) суми заборгованості по заробітній платі, виходячи з того що відповідачем 16.04.2015 року було перераховано на рахунок позивача кошти в розмірі однієї тисячі гривень у рахунок заробітної плати ( а.с. 95). А відтак сума заборгованості по заробітній платі зменшується з « 24 018, 88» гривень до « 23 018, 88» гривень, як і сума всієї заборгованості з « 38 108, 56» гривень до « 37 108, 56» гривень.

У іншій частині рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування з доводів викладених у апеляційній скарзі нема.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 305, 307, 309, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Державного підприємства „УКРЕКО - ОЙЛ" задовольнити частково.

Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 17 квітня 2015 року змінити в частині визначення суми заборгованості по заробітній платі.

Зменшивши її з 24018, 88 ( двадцяти чотирьох тисяч вісімнадцяти гривень 88 копійок) до 23 018, 88 ( двадцяти трьох тисяч вісімнадцяти гривень 88 копійок), зазначивши при цьому загальний розмір заборгованості : «всього» - 37 108, 56 ( тридцять сім тисяч сто вісім гривень п'ятдесят шість копійок).

У іншій частині рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 17 квітня 2015 року залишити без змін.

Рішення набирає чинності з моменту проголошення. Може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: