Постанова № 47763681, 30.07.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 липня 2015 року № 826/10988/15

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Гарник К.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Інтерфарм» до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м.Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерфарм» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - відповідач) в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м.Києві від 17 березня 2015 року № 0002421504 та від 17 березня 2015 року № 0002431504.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 червня 2015 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/10988/15, закінчено підготовче провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 24 червня 2015 року.

В судовому засіданні 24 червня 2015 року позивач підтримав адміністративний позов, просив суд задовольнити його. Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував.

Відповідно до частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать, що Державною податковою інспекцією в Оболонському районі Головного управління ДФС у м.Києві проведено камеральну перевірку своєчасності сплати орендної плати за земельні ділянки, за результатом якої складено акт перевірки від 04 березня 2015 року № 164/15-04-13.

Перевіркою встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерфарм» пункту 57.1 статті 57 та статті 287 Податкового кодексу України.

На підставі вказаного акта перевірки податковим органом винесено податкові повідомлення - рішення:

№ 0002421504, яким за затримку на 88, 81, 79, 78, 72, 68, 64, 63, 61, 61, 60, 60, 59, 52, 52, 52, 51, 50, 49, 48, 47, 43, 42, 39, 37, 36, 33, 31, 29 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 231762,65 грн. Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерфарм» зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 46352,53 грн. за платежем - орендна плата з юридичних осіб;

№ 0002431504, яким за затримку на 30, 29, 21, 19, 16, 8, 4, 1 календарних дня сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 67563,00 грн. Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерфарм» зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 6756,30 грн. за платежем - орендна плата з юридичних осіб.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями контролюючого органу Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерфарм» оскаржило їх в адміністративному порядку до Головного управління ДФС у м. Києві.

За результатом адміністративного оскарження, податкові повідомлення - рішення від 17 березня 2015 року № 0002421504 та від 17 березня 2015 року № 002431504- залишено без змін, скаргу позивача - без задоволення (копія рішення Головного управління ДФС у місті Києві від 28 травня 2015 року № 8632/10/26-15-10-08-16).

Позивач не погоджується із вказаними податковими повідомленнями - рішеннями й зазначає, що визначені грошові зобов'язання були сплачені у встановлений Податковим кодексом України.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог з урахуванням вищенаведеного, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі -податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Пунктом 49.1 статті 49 Податкового кодексу України передбачено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Згідно підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює, зокрема, календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до пункту 49.5 статті 49 Податкового кодексу України у разі надсилання податкової декларації поштою, платник податку зобов'язаний здійснити таке відправлення на адресу відповідного органу державної податкової служби не пізніше ніж за десять днів до закінчення граничного строку подання податкової декларації, визначеного цією статтею, а при поданні податкової звітності в електронній формі, - не пізніше закінчення останньої години дня, в якому спливає такий граничний строк.

Пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Матеріали справи свідчать, що позивачем було подано до контролюючого органу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2012 рік, яка була зареєстрована в податковому органі за № 1750.

Під час проведення перевірки, контролюючий орган прийшов до висновку про несвоєчасність сплати податкових зобов'язань по орендній платі за земельні ділянки, задекларовані товариством в зазначеній декларації, а саме за жовтень - грудень 2012 року.

Проте, на спростування вказаних доводів відповідача, позивачем надано копії платіжних доручень від 12 листопада 2012 року, 30 листопада 2012 року та 26 грудня 2012 року, що підтверджують сплату орендної плати за земельні ділянки в період за жовтень - грудень 2012 року.

Разом з тим, в матеріалах справи наявна копія ухвали Господарського суду міста Києва від 27 квітня 2012 року по справі № 5011-15/5513-2012, зі змісту якої вбачається, що стосовно позивача було порушено провадження у справі про банкрутство, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та зупинено виконання позивачем грошових зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів, строк виконання яких настав до введення мораторію).

У газеті «Урядовий кур'єр» від 15 червня 2012 року № 106 було опубліковано оголошення про порушення справи № 5011-15/5513-2012 про банкрутство ТОВ «Інтерфарм».

У свою чергу, про введення мораторію на задоволення вимог кредиторів та зупинення виконання позивачем грошових зобов'язань щодо сплати податків і зборів позивач повідомив відповідача листом від 15 серпня 2012 року вих. № 140, до якого додав копію вказаної ухвали.

Згідно пункту 1.3 статті 1 Податкового кодексу України цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», з банків, на які поширюються норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», та погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.

Відповідно до абзацу 23 частини 1 статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником, стосовно якого порушено справу про банкрутство, грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Частиною 4 статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Згідно абзацу 4 пункту 17 та пункту 44 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 15 «Про судову практику у справах про банкрутство» за змістом статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію; їх виконання для боржника є обов'язковим, але пеня, штраф та інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що застосовуються до платника податків за порушення податкового законодавства, не нараховуються, оскільки ця норма визначає конкретний проміжок часу, який відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, але ніяк не пов'язаний із його суттю.

Відповідно до частини 1 статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Відтак, не нараховуються штрафні санкції (штрафи) та пеня за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів і обов'язкових платежів, про які йдеться у частині 4 статті 12 Закону, передбачені статтями 16 та 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». До інших санкцій за невиконання чи неналежне виконання цих зобов'язань, на які поширюється дія мораторію, слід віднести адміністративний арешт активів, передбачений статтею 9 зазначеного Закону.

Аналогічна правова позиція висловлена в ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2013 року № 826/1865/13-а.

Враховуючи вищевикладені обставини та норми діючого на момент виникнення спірних правовідносин законодавства, суд прийшов до висновку, що протягом процедури банкрутства позивача, а саме в період з жовтень по грудень 2012 року, до нього не повинні були застосовуватися штрафні санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

А відтак, висновки акту перевірки державної податкової інспекції в Оболонському районі головного управління ДФС у м. Києві від 04 березня 2015 року № 164/15-04-13 є необґрунтованими, а прийняті на підставі цього акту податкові повідомлення-рішення від 17 березня 2015 року № 0002421504 та від 17 березня 2015 року № 002431504 - протиправними.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи (стаття 69 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, Державною податковою інспекцією у Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття оскаржуваних рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерфарм» підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерфарм» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м.Києві від 17 березня 2015 року № 0002421504 та від 17 березня 2015 року № 0002431504.

3.Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерфарм» (04201, місто Київ, проспект М. Рокосовського, 8-Б, код ЄДРПОУ 22911541) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 коп.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник