Постанова № 47762290, 24.07.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 липня 2015 року 810/2304/15

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скрипки І.М., секретар судового засідання Приходько Н.І., за участю:

представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мол-Енергопром» до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

2 червня 2015 року до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Мол-Енергопром» (ТОВ «Мол-Енергопром», товариство) із позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (ДПІ, Інспекція) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14 січня 2015 року №0000062201/17.

Зазначали, що твердження відповідача про безтоварність операцій між позивачем і його контрагентом не відповідає дійсності. Звертали увагу на наявність у підприємства усіх необхідних і належно оформлених первинних документів, що підтверджують реальність операцій. Вказали на порушення порядку проведення перевірки, зокрема і несвоєчасне повідомлення про її проведення. Наголошували, що висновки за наслідками перевірки позивача ґрунтуються на актах про неможливість проведення зустрічної звірки інших платників податку і не підтверджуються належними доказами.

Посилаючись на невідповідність висновків Акта перевірки реальним обставинам здійснення позивачем господарської діяльності, згідно з вимогами чинного законодавства, у тому числі Податкового кодексу України, просили визнати оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним та скасувати його.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судові засідання 20 липня 2015 року та 24 липня 2015 року не зявився, про дату, місце і час розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно; подав клопотання про розгляду справи за відсутності представника податкового органу.

У письмових запереченнях, поданих 18 червня 2015 року, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Стверджував, що виявлені у ході перевірки порушення належним чином відображені в Акті і є достатньою підставою для прийняття оскаржуваного рішення про збільшення суми грошового зобовязання позивача із податку на додану вартість та стягнення штрафних санкцій. Посилався на акти неможливості проведення зустрічної звірки контрагентів позивача.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши інші докази, зокрема письмові, що містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову, виходячи із такого.

Як видно з Акта від 28 листопада 2014 року №3787/10-16-22-01/34910903 (а.с.11-39), у період з 19 листопада 2014 року по 21 листопада 2014 року проведено позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Мол-Енергопром» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах із ТОВ «Дрім Білдінг» за період з 1 липня 2014 року по 31 липня 2014 року та з ТОВ «Гетьман» за період з 1 серпня 2014 року по 31 серпня 2014 року.

За висновками цього Акта, на переконання посадових осіб ДПІ, підприємством порушено вимоги пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 187.1 статті 187, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пунктів 201.6, 201.7, 201.8 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість у сумі 69421 грн.

Такі висновки обґрунтовано констатацією податковим органом відсутності фактичного здійснення господарської діяльності позивача із ТОВ «Дрім Білдінг» та ТОВ «Гетьман». Це твердження обумовлене посиланням на відомості із Акта ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 8 вересня 2014 року №2725/26-55-22-08/38913080 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Дрім Білдінг» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за липень 2014 року» та Акта ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 1 вересня 2014 року №2634/26-55-22-07/32416270 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Гетьман» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 1 квітня 2014 року по 31 серпня 2014 року», зокрема про відсутність за місцезнаходженням таких субєктів господарювання.

На підставі Акта перевірки позивача 14 січня 2015 року відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000062201/17, згідно якого ТОВ «Мол-Енергопром» збільшено суму грошового зобовязання із податку на додану вартість на 69421 грн. за основним платежем і на 34710,50 грн. за штрафними санкціями (а.с.10).

Щодо порядку проведення перевірки, суд зазначає таке.

Як видно із матеріалів справи, у тому числі і Акта, документальна позапланова невиїзна перевірка товариства проведена на підставі наказу №654 від 19 листопада 2014 року та направлення на перевірку №561 від 19 листопада 2014 року, розпочата у той же день.

На сторінці 2 Акта перевірки зазначено, що з метою проведення перевірки було здійснено виїзд на податкову адресу (08702, АДРЕСА_1) ТОВ «Мол-Енергопром» для вручення наказу ДПІ від 19 листопада 2014 року №654 та направлення на перевірку №561 від 19 листопада 2014 року головним державним ревізором - інспектором відділу організації та супроводження перевірок платників податків управління податкового аудиту ДПІ в Обухівському районі ГУ Міндоходів у Київській області ОСОБА_2. Вказано, що за податковою адресою посадові особи, які відповідають за фінансово - господарську діяльність ТОВ «Мол-Енергопром», не знаходяться, про що складено акт про відсутність посадових осіб від 19 листопада 2014 року №193/10-16-22-01 та акт про неможливість вручення наказу і направлення від 19 листопада 2014 року №194/10-16-22-01; крім того, передано службову записку №468/7/10-16-22-01 від 20 листопада 2014 року та запит до ОУГУ Білоцерківської ОДПІ від 20 листопада 2014 року №59 на встановлення фактичного місцезнаходження ТОВ «Мол-Енергопром».

Разом із тим, суд констатує, що така перевірка проведена на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України норми якого встановлюють, що документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

За правилами пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам органу державної податкової служби право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Суд звертає увагу, що згідно із витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 1 липня 2015 року ТОВ «Мол-Енергопром» знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. При цьому, будь-яких записів щодо відсутності товариства за вказаною адресою у такому витягу не має.

Крім того, суд враховує, що запити про надання документальних підтверджень та пояснень направлялись Інспекцією засобами поштового звязку на адресу місцезнаходження ТОВ «Мол-Енергопром» (а.с.97,101), отримані таким товариством, на них надавалися відповіді (а.с.98-100,102-103).

При цьому, з урахуванням викладеного, суд не вважає оформлення акта про відсутність посадових осіб позивача та акта про неможливість вручення наказу і направлення товариству достатніми для констатації факту виконання передумов для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, оскільки норми пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України встановлюють обовязковість надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення. У той же час, у досліджуваному випадку жоден із названих видів сповіщення не виконано. Крім того, названий законодавчий припис передбачає вручення (направлення) повідомлення про проведення перевірки, у цьому ж випадку такий документ не надано ні до суду, ні зазначено його як такий, що був у наявності у акті про неможливість вручення наказу та направлення.

Таким чином, оскільки докази належного повідомлення позивача про перевірку до початку її проведення - відсутні, то суд доходить висновку про порушення порядку проведення перевірки, що дає підстави вважати висновки такої перевірки про порушення позивачем податкового законодавства передчасними.

Щодо висновків Акта перевірки.

Як вбачається із матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Мол-Енергопром» є юридичною особою, зареєстроване 29 січня 2007 року, тобто є субєктом господарської діяльності.

Основним видом діяльності підприємства є діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту (а.с.66).

У ході судового розгляду встановлено, що 21 серпня 2014 року між ТОВ «Мол-Енергопром» (покупець) та ТОВ «Гетьман» (постачальник) укладено договір купівлі-продажу №33 (а.с.151-152), за умовами якого постачальник зобовязується поставити у власність покупця обладнання для використання його в господарській діяльності, а покупець - прийняти вказане обладнання і сплатити за нього на умовах договору. Предметом поставки є обладнання для харчової промисловості. Якість та комплектність обладнання, що поставляється, повинна відповідати вимогам визначеним у технічній документації на обладнання та специфікації до цього договору. Загальна сума договору складає 56643,90 грн. із врахуванням податку на додану вартість. Оплата здійснюється покупцем за договірною ціною шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок постачальника. Сума оплати складає 100% від загальної суми договору та повинна бути перерахована на рахунок постачальника не пізніше 45-х (сорока пяти) робочих днів з дати підписання договору, шляхом безготівкового банківського переказу на рахунок постачальника. Доставка товару проводиться за рахунок постачальника протягом 3-ох (трьох) робочих днів після підписання договору. Поставка товару здійснюється на умовах встановлених міжнародними правилами тлумачення термінів «IHKОTEPMC-2010» в редакції 2010 року в тлумаченні терміну DDP (delivered duty paid), з урахуванням положень договору. Приймання-передача обладнання між сторонами здійснюється на підставі відповідної супровідної документації: видаткової накладної, довіреності, податкової накладної. Право власності переходить до замовника з моменту одержання ним обладнання та видаткової накладної.

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем подано до суду завірені належним чином копії наступних документів:

- податкова накладна №729 від 21 серпня 2014 року (а.с.46);

- видаткова накладна №ГМ-0001412 від 21 серпня 2014 року (а.с.47);

- рахунок-фактура №ГМ-0001477 від 21 серпня 2014 року (а.с.48);

- товарно-транспортна накладна №Р21 від 21 серпня 2014 року (а.с.153);

- банківська виписка (а.с.181).

Крім того, 29 серпня 2014 року між ТОВ «Мол-Енергопром» (покупець) та ТОВ «Гетьман» (постачальник) укладено договір купівлі-продажу №34 (а.с.148-150), згідно якого постачальник зобовязується поставити у власність покупця обладнання для використання його в господарській діяльності, а покупець - прийняти вказане обладнання і сплатити за нього на умовах договору. Предметом поставки є обладнання для харчової промисловості. Якість та комплектність обладнання, що поставляється, повинна відповідати вимогам визначеним у технічній документації на обладнання та специфікації до цього договору. Загальна сума договору складає 340080,00 грн. із врахуванням податку на додану вартість. Оплата здійснюється покупцем за договірною ціною шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок постачальника. Умови оплати, поставки та приймання товару за цим договором є такими ж, як і за названим вище договором №33 від 21 серпня 2014 року.

З метою засвідчення виконання умов вказаного договору позивачем подано до суду завірені належним чином копії наступних документів:

- податкова накладна №398 від 29 серпня 2014 року (а.с.43);

- видаткова накладна №РН-0001056 від 29 серпня 2014 року (а.с.44);

- рахунок-фактура №ГМ-0001112 від 29 серпня 2014 року (а.с.45);

- товарно-транспортна накладна №Р28 від 22 вересня 2014 року (а.с.154);

- банківська виписка (а.с.182).

Крім того, позивачем надано копії договору відповідального зберігання майна, укладеного 29 серпня 2014 року між ТОВ «Мол-Енергопром» та ТОВ «Гетьман», акта приймання-передачі майна (а.с.157-159).

На засвідчення подальшої реалізації придбаного у ТОВ «Гетьман» товару за вказаними вище договорами подано копії видаткової накладної, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, податкових накладних, банківські виписки (а.с.155-156, 183-184, 188-189).

Також, 2 липня 2014 року, між ТОВ «Мол-Енергопром» (замовник) та ТОВ «Дрім Білдінг» (підрядник) укладено договір будівельного підряду (а.с.164-167), за умовами якого підрядник зобов'язується провести ремонт складського приміщення за адресою: м. Київ, вулиця Харківське шосе 19, офіс 3011 в строк і в порядку, визначених договором, відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові фронт робіт в строк 5 днів, прийняти закінчені ремонтні роботи в строк і в порядку, визначених договором, та оплатити їх. Склад та зміст проектно-кошторисної документації: кошторис. Ціна робіт (ремонту) за договором включає в себе компенсацію витрат підрядника та належну йому винагороду. Ціна робіт (ремонту) визначається у твердому кошторисі, що є складовою частиною проектно-кошторисної документації та складає 19800 грн. із врахуванням податку на додану вартість, за домовленістю сторін.

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем подано до суду завірені належним чином копії наступних документів:

- акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0001290 (а.с.40);

- податкова накладна №247 від 21 липня 2014 року (а.с.41);

- рахунок-фактура №СФ-0001376 від 21 липня 2014 року (а.с.42).

З метою засвідчення проведення розрахунків із ТОВ «Дрім Білдінг» та оплати вартості наданих послуг за вказаним вище договором позивачем надано банківські виписки (а.с.185-186).

Крім того, позивачем надано фотокопії приміщень, у яких проводилися будівельні роботи, як матеріальний вираз наданих послуг за вказаним договором (а.с.197-200).

Судом зясовано, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Мол-Енергопром» перед підписанням досліджуваних у цій справі договорів, з метою запобігання укладенню правочину із недобросовісним суб'єктом господарювання, учинило низку дій щодо перевірки правосуб'єктності та добросовісності ТОВ «Дрім Білдінг» та ТОВ «Гетьман», зокрема отримало копії виписки із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відомості з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, витягу з реєстру платників податку на додану вартість, ліцензії на провадження господарської діяльності, повязаної із створенням обєктів архітектури (а.с.49-57).

Як доказ відображення операцій із ТОВ «Дрім Білдінг» та ТОВ «Гетьман» у бухгалтерському обліку подано картки рахунку: 631 за період з 1 серпня 2014 року по 30 вересня 2014 року та за період з 1 липня 2014 року по 11 вересня 2014 року (а.с.160-163, 193-194).

Також представником товариства «Мол-Енергопром» подано до суду письмові пояснення щодо економічного ефекту від операцій із ТОВ «Гетьман» та ТОВ «Дрім Білдінг» (а.с.176-177). Вказано, що придбаний у ТОВ «Гетьман» товар був реалізований, у звязку із чим позивач отримав прибуток від таких господарських операцій у сумі 12901,28 грн. Зазначено і те, що надані послуги за договором, укладеним із ТОВ «Дрім Білдінг», використані у господарській діяльності товариства «Мол-Енергопром», зокрема, з метою належного виконання договірних зобовязань останнього із ОСОБА_3, на підтвердження чого подано копію договору оренди нежитлового приміщення (а.с.190-192).

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

За визначенням у пункті 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів і послуг місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість передбачено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).

За приписами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За нормами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У силу положень статей 185, 187, 198, 200, 201 Податкового кодексу України право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за сукупності таких елементів: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового звязку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обовязкові реквізити).

З метою встановлення факту здійснення господарської операції судом зясовувалися, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарських операцій; установлення спеціальної податкової правосубєктності їх учасників; звязок між фактом придбання товарів, понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України встановлено презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обовязків платників податків.

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення податкового кредиту з податку на додану вартість; податковий кредит вважається сформованим правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

При цьому, з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України, саме на контролюючі органи покладається обовязок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій визначено первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та підтверджують їх здійснення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (стаття 9 Закону України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні»).

Витрати для цілей визначення податкового кредиту і об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів, робіт чи послуг або в разі якщо придбані товари, роботи чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Суд зазначає, що податкове повідомлення-рішення, на підставі якого визначаються податкові зобов'язання платника податків, приймається податковим органом за результатами безпосередньої оцінки фінансово-господарських документів, активів та інших обставин господарської діяльності особи, з дотриманням визначеної законом процедури, висновки податкового органу не можуть ґрунтуватися на неперевірених припущеннях чи суб'єктивних думках посадових осіб інших податкових органів, а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

Наявність певної інформації, одержаної від інших підрозділів податкової служби чи з інформаційних систем державної податкової служби, що не оформлена рішеннями суб'єкта владних повноважень і не є юридичним фактом, утворює лише підставу для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не є беззаперечним доказом того факту, що в дійсності платнику податків його контрагентом ніякі товари не постачались, послуги не надавались, роботи не виконувались.

З дослідженого Акта перевірки позивача убачається, що представники Інспекції в основу своїх висновків про порушення позивачем податкового законодавства поклали виключно думку посадових осіб іншого податкового органу щодо діяльності контрагентів позивача ТОВ «Дрім Білдінг» та ТОВ «Гетьман».

Суд звертає увагу, що обовязок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення податкового законодавства є персоніфікованим. Визначення податкових зобовязань платнику податків не може ставитись у пряму залежність від виконання податкових обовязків його контрагентом. Тобто, в основу притягнення позивача до податкової відповідальності не може бути покладено висновки Актів про неможливість проведення зустрічної звірки його контрагентів без фактичного встановлення порушень податкового законодавства самим позивачем.

Суд враховує і вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Судом зясовано, що позивачем вжито необхідних заходів щодо перевірки наявності податкової правосуб'єктності у своїх контрагентів та їх спроможності виконувати зобовязання за відповідними договорами.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, на момент вчинення та виконання господарських договорів ТОВ «Дрім Білдінг» та ТОВ «Гетьман» були належним чином зареєстрованими юридичними особами, мали право укладати правочини, були зареєстровані платниками податку на додану вартість, мали право виписувати податкові накладні, ТОВ «Дрім Білдінг» отримало ліцензію на провадження господарської діяльності, повязаної із створенням обєктів архітектури.

Суд звертає увагу, що відповідач жодних заперечень щодо форми і змісту наданих позивачем податкових накладних та первинних документів у ході судового розгляду справи - не висловив. Доказів, які б вказували на недійсність чи підробку таких документів або їх невідповідність нормативно-правовим актам Інспекція суду не надала.

Також суд наголошує, що відповідачем не було надано доказів на підтвердження обґрунтованості висновків у Акті перевірки.

Суд, на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності, встановив, що факт здійснення операції з поставки товарів, надання послуг (виконання робіт), оплати їх вартості, відображення у бухгалтерському обліку, використання у господарській діяльності товариства «Мол-Енергопром» підтверджується документально.

У той же час, доводи податкового органу про нереальність договорів ґрунтуються на припущеннях.

Таким чином, висновки податкового органу про заниження позивачем податкового зобовязання із податку на додану вартість у ході судового розгляду не підтвердились.

Суд, до того ж, ще раз звертає увагу на ту обставину, що відповідачем порушено порядок проведення перевірки.

За приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У частині третій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено загальні критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, на дотримання яких адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За правилами частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Це покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Суд зазначає, що у цьому випадку податковий орган не довів правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а позивач, у свою чергу, надав достатні докази в обґрунтування правомірності діяльності із контрагентами ТОВ «Дрім Білдінг» та ТОВ «Гетьман», та дотримання вимог законодавства при визначенні зобовязань із податку на додану вартість.

На підставі викладеного та оцінюючи у сукупності встановлені обставини і перевівши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову у повному обсязі.

Як встановлює частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у сумі 1827,00 грн. згідно платіжного доручення №65248 від 20 травня 2015 року, доказів понесення інших судових витрат не надано. Тому судові витрати щодо сплати судового збору у вказаній сумі підлягають присудженню на користь позивача.

Керуючись статями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 128, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області №0000062201/17 від 14 січня 2015 року.

Стягнути із Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мол-Енергопром» судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Скрипка І.М.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 29 липня 2015 р.