Постанова № 47760995, 19.01.2010, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

19 січня 2010 року Справа № 2а-6730/09/0870

За позовом: Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя, вул. Леппіка, 34, м. Запоріжжя, 69063

до: субєкта підприємницької діяльності фізичної особи підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 69063

про стягнення 792, 07грн.

У складі головуючого судді Нечипуренко О.М.

при секретарі судового засідання Бриль А.В.

за участі представників сторін:

від позивача - не прибув

від відповідача не прибув

Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м. Запоріжжя у звернулась до суду з адміністративним позовом до субєкта підприємницької діяльності фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати єдиного податку у розмірі 792,07 грн.

10.12.2009 відкрито провадження у адміністративній справі № 2а-6730/09/0870 та призначено судове засідання на 23.12.2009. Розгляд справи, в порядку ст. 128 КАС України, відкладався на 19.01.2010.

Представники сторін у судове засідання 19.01.2010 не прибули, про причини неявки суд не повідомили. Відповідач витребуваних судом документів не надав та проти позову не заперечив.

Разом з тим, копія ухвали про відкриття провадження у справі разом із позовною заявою та доданими до неї документами, отримані відповідачем (уповноваженою ним особою - матірю) 16.12.2009, про що свідчить поштове повідомлення. Судова ж повістка про виклик до суду на 19.01.2010, повернулись до суду із відміткою поштового відділення «за отриманням не прибув».

Місцезнаходження відповідача визначається відповідно до вимог ст. 93 Цивільного кодексу України в редакції Закону №2452-IV від 03.03.2005 року.

Приймаючи рішення за відсутності відповідача, суд бере до уваги те, що відповідач не надав суду відомостей про зміну свого місця знаходження (перебування), тощо.

До повноважень судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до статті 128 КАС України, неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи.

За таких обставин, на підставі ст.128 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу по суті без участі представників сторін за наявними у ній матеріалами.

У відповідності до ст.41 КАС України під час судового розгляду адміністративної справи здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: комплексом «Камертон».

У засіданні 19.01.2010, судом, відповідно до ст.160 КАС України, проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми законодавства, оцінивши надані представником позивача докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до Закону України Про державну податкову службу в Україні від 04.12.1990р. №509-ХІІ податкові органи здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), контролю за валютними операціями, контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, а також контролю за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності та ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів.

Контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обовязкових платежів) здійснюють органи, перелік яких визначено у ст. 2 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181 Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами. Відповідно до цього Закону контролюючим органом є:

Податкові органи щодо справляння податків і зборів (обовязкових платежів), які направляються до бюджетів та державних цільових фондів.

Крім цього, п.п.10.1.1 п.10.1 ст.10 Закону України Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами встановлено, що податковий орган здійснює погашення податкового боргу, по-перше, шляхом стягнення коштів, а за їх недостатності шляхом продажу інших активів платника.

Як свідчать матеріали справи, відповідач має податковий борг зі сплати єдиного податку у розмірі 792,07 грн., який виник у звязку із несплатою, визначеної законодавством ставки єдиного податку за вересень грудень 2007. А тому, зважаючи на часткову, у розмірі 7,93 грн., сплату . заборгованість відповідача перед бюджетом складає 792,07 грн. З метою погашення податкового боргу відповідачу направлено першу та другу податкові вимоги, які залишені останнім без задоволення.

Згідно п.п.1.2., 1.3 ст.1 Закону України Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами, податкове зобовязання та податковий борг є зобовязання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, або у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Відповідно до п.п.4.1.1 п.4.1. ст.4 цього Закону платник податків самостійно обчислює суму податкового зобовязання.

Пункт 5.1 вищеназваного Закону зазначає, що податкове зобовязання, самостійне визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобовязання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

Згідно п.5.4 Закону України Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Як вказано у пункті 1.7 статті 1 Закону України Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами активами платника податків є кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що належать юридичній або фізичній особі за правом власності або повного господарського відання.

Відповідно до пункту 5 статті 48 Закону України Про власність, положення щодо захисту права власності поширюються також на особу, яка хоч і не є власником, але володіє майном на праві повного господарського відання.

Стаття 41 Конституції України встановлює застереження, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження обєктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Згідно п.п.3.1.1. п.3.1.ст.3 Закону України Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобовязань забезпечення боргу. У разі, якщо такого платника податків визнано банкрутом, черговість задоволення претензій кредиторів визначається законодавством про банкрутство.

За результатом розгляду спору, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя про стягнення з субєкта підприємницької діяльності фізичної особи підприємця ОСОБА_1 заборгованості зі сплати єдиного податку у розмірі 792,07 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 94, 98, пункту 3 Розділу VII Прикінцеві та перехідні положення КАС України у справах, в яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. ст. 94, 158, 160, 162, 163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя до субєкта підприємницької діяльності фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про стягнення 792, 07 грн., задовольнити.

2. Стягнути з субєкта підприємницької діяльності фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_1) суму заборгованості по єдиному податку у розмірі 792 (сімсот девяносто дві гривні) 07 коп. на користь місцевого бюджету у Жовтневому районі м. Запоріжжя (ЄДРПОУ 34677124, банк ГУДКУ у Запорізькій області, МФО 813015. Видати виконавчий лист.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала

Постанову у повному обсязі, відповідно до вимог ст. 160 КАС України, оформлено і підписано 12.02.2010.

Суддя (підпис) О.М. Нечипуренко