Постанова № 47759646, 13.06.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2013 року 17-45Справа № 808/1134/13-а м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сіпаки А.В.

при секретарі Глінському А.А.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі адміністративну справу

за позовомКомунального підприємства «Управління капітального будівництва»

до Державної фінансової інспекції в Запорізькій області

про скасування вимоги

ВСТАНОВИВ:

31 січня 2013 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Комунального підприємства Управління капітального будівництва ( далі позивач) до Державної фінансової інспекції в Запорізькій області (далі відповідач), в якому просить визнати противоправною та скасувати п.17 вимоги від 29.08.2012 №08-06/14-14/8296 щодо усунення порушень фінансової дисципліни.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві та додаткових обґрунтуваннях. Просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив із підстав, викладених у письмових запереченнях на позов. Просив відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши подані документи, заслухавши пояснення учасників процесу, судом встановлені наступні обставини.

З 01.01.2011 по 01.04.2012 на виконання п.2.35 Плану контрольно - ревізійної роботи Державної фінансової інспекції України на II квартал 2012 року ревізійною групою Держфінінспекції в Запорізькій області, проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності в Комунальному підприємстві Управління капітального будівництва м. Запоріжжя за період з 01.01.2011 по 01.04.2012.

За результатами ревізії відповідачем пред'явлена вимога від 29.08.2012 №08-06/14-14/8296 щодо усунення порушень фінансової дисципліни, в тому числі:

відповідно до п.17 вимоги в ході ревізії встановлено, що у 2011 році КП «УКБ» м. Запоріжжя отримано плати за видачу висновків (дозволів) на відведення земельних ділянок на загальну суму 10882,03 грн., які зараховані на поточний рахунок підприємства та використані на покриття витрат фінансово-господарської діяльності, тоді як відповідно до п. 1 Тимчасового порядку надання платних адміністративних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2009 № 737 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 11.10.2010 № 915), діяльність по видачі вказаних висновків (дозволів) є адміністративною послугою, внаслідок надання якої, заінтересованим фізичним та юридичним особам надано або підтверджено певний юридичний статус та/або факт. З урахуванням викладеного, КП «УКБ» м. Запоріжжя в порушення п. 32 ст. 4 Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» від 23.12.2010 № 2857, п.п. 5 п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2009 № 737 «Про заходи щодо упорядкування адміністративних послуг» (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 11.10.2010 № 915) у 2011 році стягнуто плати за адміністративні послуги, яка не перерахована до державного бюджету на загальну суму 10882,03 грн.

Вважаючи указану вимогу протиправним позивач звернувся до суду.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.2 Закону України „Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" від 26.01.1993 №2939 (далі - Закон №2939) що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є, зокрема, здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурси необоротних та інших активів.

Відповідно до ч.2 вказаної норми державний фінансовий контролі реалізується державною контрольно-ревізійною службою через проведення державного фінансового аудита, перевірки державних закупівель та інспектування. У даному випадку було проведено перевірку Позивача шляхом інспектування.

Частиною 5 вищенаведеної статті передбачено, що інспектування здійснюється у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності контрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.

Органам Державної фінансової інспекції України згідно до ч.10 ст.10 Закону №2939 надано право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження т і використання активів. Зазначене також регламентовано ч.ч.2, 3 п.50 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 року №550 згідно якого, за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав, органи служби вживають заходів для забезпечення: звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства: застосування заходів впливу за порушення бюджетного законодавства.

Крім того, відповідно до п.2. ст.15 Закону №2939, законні вимоги посадових осіб Державної фінансової інспекції України є обовязковими для службових осіб об'єктів, що ревізуються.

В ході ревізії встановлено, що у 2011 році КП «УКБ» ОСОБА_3 отримано плати за видачу висновків (дозволів), що є адміністративною послугою, на відведення земельних ділянок на загальну суму 10 882,03 грн., які зараховані на поточний рахунок підприємства та використані на покриття витрат фінансово-господарської діяльності.

Відповідно до п. 1 Тимчасового порядку надання адміністративних послуг, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2009 № 737 (далі Порядок), адміністративна послуга - це послуга, яка є результатом здійснення суб'єктом повноважень щодо прийняття згідно з нормативно-правовими актами на звернення фізичної або юридичної особи адміністративного акта, спрямованого на реалізацію та захист її прав і законних інтересів та/або на виконання особою визначених законом обов'язків (отримання дозволу (ліцензії), сертифіката, посвідчення та інших документів, реєстрація тощо).

До адміністративних послуг належить:

видача ліцензій, дозволів та інших документів дозвільного характеру, сертифікатів, свідоцтв, атестатів, посвідчень;

реєстрація (фактів, суб'єктів, прав, об'єктів, у тому числі легалізація суб'єктів і актів (документів), нострифікація та верифікація);

інші види діяльності незалежно від назви, у результаті провадження яких заінтересованим фізичним та юридичним особам, а також об'єктам, що перебувають у власності, володінні чи користуванні таких осіб, надається або підтверджується певний юридичний статус та/або факт.

До адміністративних послуг не належить контрольна діяльність (проведення перевірки, ревізії, інспектування тощо), освітні, медичні та господарські послуги, які надаються органами виконавчої влади, державними підприємствами, установами та організаціями.

Як вбачається з матеріалів справи позивач надавав послуги щодо надання висновків відносно відведення земельних ділянок під нерухоме майно, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії умов вилучення земельних ділянок, рахунки-фактури та виписки з банку з відповідним цільовим призначенням платежу.

Надання таких послуг, як вбачається з аналізу вищезгаданих норм, підпадають під поняття адміністративних в розумінні п. 1 Порядку, оскільки здійснювались з метою забезпечення умов реалізації фізичними чи юридичними особами своїх субєктивних справ.

Крім того, слід зазначити, що Постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.2010 № 66 затверджено ОСОБА_3 визначення собівартості платних адміністративних послуг, п. 9 якої передбачено, що для визначення собівартості адміністративної послуги процес надання адміністративним органом такої послуги поділяється на такі етапи: інформування заявників про зміст послуги та порядок її надання; прийняття та реєстрація заяви про надання послуги; проведення процедур, передбачених порядком надання послуги; оформлення та видача адміністративного акта заявнику.

Судом встановлено, що позивачем у 2009 році була затверджена калькуляція № 2 вартості робіт по наданню платних послуг технічним відділом підприємства для оформлення документів на продовження права користування землею, яка є на сьогоднішній день дійсною та якою позивач користування при наданні послуг фізичним та юридичним особам. Процедура оформлення співпадає з положеннями п. 9 Постанови КМУ № 66, яка визначає саме ОСОБА_3 визначення собівартості платних адміністративних послуг.

Слід також звернути увагу, що пунктом 5 Порядку передбачено, що органи виконавчої влади можуть делегувати повноваження з надання адміністративних послуг лише бюджетним установам на підставі нормативно-правових актів.

Згідно із п.п. 5 п. 2 Тимчасового порядку надання адміністративних послуг, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2009 № 737 «Про заходи щодо упорядкування адміністративних послуг» (в редакції ПКМУ від 11.10.2010 № 915), Міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям вжити заходів до припинення з 1 січня 2010 р. надання адміністративних послуг підприємствами, установами та організаціями, що не мають статусу бюджетних установ, якщо інше не передбачено законодавчими актами або міжнародними договорами.

Аналізуючи вищезгадані норми слід зазначити, що Порядком визначено надання адміністративних послуг тим обєктам, яким такі повноваження надані. Позивач в даному випадку не являється бюджетною установою і йому органи виконавчої влади такі повноваження не делегували і відповідно з 1 січня 2010 року адміністративні послуги він не справі був надавати.

Суд не бере до уваги твердження позивача, що надання таких послуг є господарською діяльністю підприємства, оскільки Згідно до п.п.2.1, 2.2 п.2 Статуту КП „УКБ" м. Запоріжжя, затвердженого розпорядженням Запорізького міського голови від 14.01.2004 року №12-р та зареєстрованого у відділі реєстрації та єдиного реєстру Запорізької міської 19.01.2004 за №00110912, надано право на ведення господарської діяльності.

Видами господарської діяльності Позивача за КВЕД - 74.20.1 є Діяльність у сфері інжинірингу; 52.46.0 Роздрібна торгівля залізними виробами, фарбами та склом; 70.11.0 Організація будівництва об'єктів нерухомості для продажу чи здавання в оренду; 74.13.0 Дослідження кон'юктури ринку та виявлення суспільної думки; 74.15.0 Управління підприємствами.

Тобто, відповідно до Статуту Позивача основними напрямками предмету діяльності є інжинірингові та консалтингові послуги, спрямовані на планомірну реалізацію генеральних планів комплексного економічного та соціального розвитку міста, проектів розміщення будівництва та проектів детального планування міських районів, що підлягають забудові; виконання послуг з організації здійснення комплексної забудови житлових районів, громадо центрів, мікрорайонів з метою поліпшення обслуговування населення та шил напрямки.

Таким чином, надання висновків, дозволів умовами Статуту не передбачено та не віднесено до видів господарської діяльності.

Ураховуючи вище викладене, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч.3 ст.2 КАС України).

Частиною 1 ст. 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 158-163, 186 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя/підпис/ОСОБА_4

Постанова набрала законної сили 03.04.2014

СуддяА.В.Сіпака