Постанова № 47759488, 29.07.2015, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2015 року м. Житомир

справа № 806/2356/15

категорія 5.1.1

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Семенюк М.М.,

суддів Токаревої М.С., Чернової Г.В.,

з участю секретаря судового засідання Лисайчука А.О.,

представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Державної фіскальної служби України, Володарсько-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Житомирській області про зобовязання вчинити дії,

встановив:

Позивач звернувся з позовом, в якому просить:

- зобов'язати Державну фіскальну службу України не вносити про Позивача інформацію до Державного реєстру фізичних осіб-платників податків;

- зобов'язати Державну фіскальну службу України зберегти за Позивачем форму обліку платника податків за прізвищем, іменем та по-батькові, роком народження та за місцем реєстрації;

- зобов'язати Володарсько-Волинську об'єднану державну податкову інспекцію ГУ ДФС у Житомирській області в подальшому здійснювати облік Позивача як платника податків за раніше встановленими формами обліку: без застосування цифрового ідентифікатора та без використання серії та номеру паспорта (за прізвищем, іменем та по-батькові, роком народження та за місцем реєстрації);

- зобов'язати Володарсько-Волинську об'єднану державну податкову інспекцію ГУ ДФС у Житомирській області не вносити про Позивача інформацію до Державного реєстру фізичних осіб-платників податків;

- зобов'язати Володарсько-Волинську об'єднану державну податкову інспекцію ГУ ДФС у Житомирській області проставити у паспорті Позивача відмітку про наявність права здійснювати будь-які платежі без цифрового ідентифікатора та завірити підпис відповідальної особи гербовою печаткою.

В обґрунтування позову зазначає, що є віруючою, сповідує православну релігію і через свої релігійні погляди не бажає, щоб її ім'я ототожнювалося з будь-яким цифровим замінником. Таке право закріплено ОСОБА_4 та чинним законодавством України. Для реалізації вказаного права зверталася до Відповідачів, але їй було протиправно відмовлено в оформленні її права здійснювати будь-які платежі без цифрового ідентифікатора.

Представник позивача заявлений позов підтримав повністю.

Представник відповідачів проти позову заперечив і пояснив, що визнає право позивача через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків. Разом з тим чинне законодавство передбачає, що за таких підстав облік позивача як платника податків можливий виключно в окремому реєстрі Державного реєстру фізичних осіб - платників податків за прізвищем, ім'ям, по батькові та серією і номером паспорта без використання реєстраційного номера облікової картки платника податків. Чинне податкове законодавство взагалі не передбачає окремого обліку платників податків лише за прізвищем, іменем та по-батькові, роком народження та за місцем реєстрації.

Проаналізувавши досліджені докази у сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо реєстрації фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, формування та ведення такого Державного реєстру і обліку осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків регулюються правовими нормами Податкового кодексу України та Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України 10.12.2013 N 779 (надалі-Положення N 779), що були чинні на день виникнення таких відносин.

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає ІНФОРМАЦІЯ_2 та зареєстрована в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків за діючим номером реєстраційної картки платника податків -НОМЕР_1.

Позивач в березні 2015 року зверталася із заявами до Державної фіскальної служби України та Володарсько-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Житомирській області щодо відмови від реєстраційного номера облікової картки платника податків та бажання перебувати на обліку як платник податків без застосування цифрового ідентифікатора та без використання серії та номеру паспорта, а лише за прізвищем, іменем та по-батькові, роком народження та за місцем реєстрації. Вказані звернення Позивача Відповідачами не були задоволені із мотивів, викладених у листах про результати розгляду звернень.

Сторони по справі визнають право позивача через її релігійні переконання відмовитися від реєстраційного номера облікової картки платника податків. Суть спору між сторонами по даній справі зведена виключно до наявності чи відсутності у Позивача права перебувати на обліку як платник податків без застосування цифрового ідентифікатора та без використання серії та номеру паспорта, а лише за прізвищем, іменем та по-батькові, роком народження та за місцем реєстрації, а у Відповідачів - обов'язку забезпечити реалізацію такого права Позивача щодо такого обліку.

Безспірно, відповідно до положень ст. 35 ОСОБА_4 України кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність.

Разом з тим згідно ч. 4 ст. 35 ОСОБА_4 України ніхто не може бути увільнений від своїх обов'язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань.

Питання формування та реалізації державної податкової політики з метою забезпечення обліку фізичних осіб - платників податків і зборів віднесені до повноважень Державної фіскальної служби України, як центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до вимог пп.19.1.9 п.19.1 ст.19-1, ст.63 і ст.70 Податкового кодексу України саме Відповідачі формують та ведуть Державний реєстр фізичних осіб - платників податків, Єдиний банк даних про платників податків - юридичних осіб, реєстри, ведення яких покладено законодавством на контролюючі органи.

Суд зазначає, що особливості податкового обліку фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків визначені податковим законодавством у правових нормах п.63.7 ст.63, ст.70 Податкового кодексу України. Облік фізичних осіб - платників податків, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган, ведеться в окремому реєстрі Державного реєстру фізичних осіб - платників податків.

За приписами вказаних правових норм законодавець для такого податкового обліку зазначив виключно дві умови, а саме:

- наявність повідомлення до відповідного контролюючого від такої фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків;

- відмітка в паспорті такої особи про її право не зазначати реєстраційний номер облікової картки платника податків в усіх податкових деклараціях (розрахунках, звітах), платіжних документах щодо податків і зборів, у фінансових документах, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Інших умов чинне податкове законодавство для податкового обліку вказаних фізичних осіб не передбачає. При цьому суд зазначає, що вказана правова норма не містить жодних обмежень щодо форми чи змісту відмітки в паспорті фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків.

В листах Відповідачів про результати розгляду звернень Позивача визнається право Позивача через свої релігійні переконання відмовитися від реєстраційного номера облікової картки платника податків. При цьому, Відповідачі зазначили, що така відмова може мати місце виключно в порядку, передбаченому Положення N 779, шляхом звернення Позивача із заявою-повідомлення за формою №1П, затвердженому як додаток №8 до вказаного Положення N 779, а облік таких осіб здійснюється серією і номером їх паспорта. Тобто, Відповідачі не відмовляли Позивачу в реалізації її права, але зазначали, що подальший облік Позивача як платника податків можливий виключно із зазначенням серії і номеру її паспорта

Суд вважає обґрунтованими доводи представника Позивача, що така позиція Відповідачів нівелює саму ідею не використовувати цифровий ідентифікатор при обліку фізичних осіб - платників податків, які через свої релігійні переконання відмовитися від реєстраційного номера облікової картки платника податків.

Крім того, суд зазначає, що в пункті 2 розділу VIII Положення N 779 прямо зазначено, що облік таких фізичних осіб ведеться в окремому реєстрі Державного реєстру за прізвищем, ім'ям, по батькові та серією і номером паспорта без використання реєстраційного номера облікової картки платника податків.

Відповідно до вимог Положення N 779, в повідомленні 1П така фізична особа окрім серії та номера паспорта зазначає свої прізвище, ім'я та по-батькові, рік народження та місце проживання (реєстрації).

Більш того, за приписами п.3 розділу X пошук у Державному реєстрі здійснюється за такою сукупністю відомостей: прізвище, ім'я, по батькові (за наявності останнього), число, місяць та рік народження, місце народження.

Аналіз зазначених вище правових норм свідчить, що на момент виникнення спірних правовідносин відсутній порядок та процедура обліку фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, без використання серії та номеру паспорта (за прізвищем, іменем та по-батькові, роком народження та за місцем реєстрації). Тобто Відповідачі не були наділені певними повноваженнями щодо такого обліку осіб виключно за прізвищем, іменем та по-батькові, роком народження та за місцем реєстрації.

В Основному Законі України визначено, що права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Слід наголосити, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. ОСОБА_4 України є нормами прямої дії, звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі ОСОБА_4 України гарантується.

Відповідно до ст. 9 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод - кожен має право на свободу думки, совісті та релігії. Свобода сповідувати свою релігію або переконання підлягає лише таким обмеженням, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах громадської безпеки, для охорони публічного порядку, здоров'я чи моралі або захисту прав і свобод інших людей.

В судовому засіданні представники Відповідачів не надали суду жодних доказів, що право Позивача через свої релігійні переконання перебувати на податковому обліку та здійснювати будь-які платежі без цифрового ідентифікатора виключно за прізвищем, іменем та по-батькові, роком народження та за місцем реєстрації, підлягає обмеженню в інтересах громадської безпеки, для охорони публічного порядку, здоров'я чи моралі або захисту прав і свобод інших людей.

Таким чином, права Позивача щодо її обліку державою як платника податків не можуть бути обмежені порівняно з іншими особами, в тому числі по причині відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Частиною 4 статті 8 КАС встановлено заборону відмови в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Отже, даний адміністративний спір повинен вирішуватись на підставі аналогії права, виходячи з його конституційних принципів і загальних засад.

В судовому засіданні встановлено, що до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків внесена інформація лише щодо реєстраційного номеру такої облікової картки позивача. Інша інформація відносно позивача за інформацією представників Відповідачів до такого реєстру не вносилася.

Зазначене свідчить, що право позивача відмовитися від реєстраційного номера облікової картки платника податків через свої релігійні переконання здійснювати будь-які платежі без цифрового ідентифікатора виключно за прізвищем, іменем та по-батькові, роком народження та за місцем реєстрації є порушеним і підлягає судовому захисту. В силу своїх релігійних переконань позивач підлягає податковому обліку лише в окремому реєстрі Державного реєстру фізичних осіб - платників податків.

На підставі викладеного суд приходить до висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог і необхідність їх задоволення шляхом зобов'язання Державну фіскальну службу України не вносити інформацію про позивача до Державного реєстру фізичних осіб-платників податків та здійснювати облік позивача, як платника податків, без застосування цифрового ідентифікатора та ведення обліку платника податків без використання серії та номера паспорту, а за прізвищем, іменем та по-батькові, роком народження та за місцем реєстрації в окремому реєстрі Державного реєстру фізичних осіб - платників податків.

За приписами п.8 розділу VIII Положення N 779 Володарсько-Волинська об'єднана державна податкова інспекція ГУ ДФС у Житомирській області, як контролюючий орган, наділена повноваженнями вносити до паспорта відмітку про наявність права здійснювати будь-які платежі без реєстраційного номера облікової картки платника податків. А тому підлягає задоволенню також позов в частині зобов'язання Володарсько-Волинську об'єднану державну податкову інспекцію ГУ ДФС у Житомирській області проставити в паспорті позивача відмітку про наявність права здійснювати будь-які платежі без цифрового ідентифікатора.

Позовні вимоги Позивача про зобов'язання Державну фіскальну службу України зберегти за Позивачем форму обліку платника податків за прізвищем, іменем та по-батькові, роком народження та за місцем реєстрації, не підлягають задоволенню, так як в суді безспірно встановлено, що така форма обліку за Позивачем раніше і на день розгляду справи взагалі не здійснювалася.

Враховуючи, що позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України, присуджуються їй у розмірі 219,24 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд

постановив:

Позов задовольнити частково.

Зобов'язати Державну фіскальну службу України не вносити інформацію про ОСОБА_3 до Державного реєстру фізичних осіб-платників податків.

Зобов'язати Державну фіскальну службу України здійснювати облік ОСОБА_3, як платника податків, без застосування цифрового ідентифікатора та ведення обліку платника податків без використання серії та номера паспорту, а за прізвищем, іменем та по-батькові, роком народження та за місцем реєстрації.

Зобов'язати Володарсько-Волинську об'єднану державну податкову інспекцію ГУ ДФС у Житомирській області проставити в паспорті ОСОБА_3 відмітку про наявність права здійснювати будь-які платежі без цифрового ідентифікатора.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Присудити ОСОБА_3 понесені ним судові витрати у розмірі 219,24 грн. з Державного бюджету України, зобовязавши орган Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строків апеляційного оскарження, якщо апеляційної скарги не було подано.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Судді: М.М. Семенюк

ОСОБА_5

ОСОБА_6

Повний текст постанови виготовлено: 31 липня 2015 р.