Постанова № 47759483, 29.07.2015, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2015 року м.Житомир справа № 806/2387/15

категорія 12.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Капинос О.В.,

секретар судового засідання Барібан А.І., Степанов П.В.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Лінійного відділу на станції Житомир УМВС України на Південно-Західній залізниці, Управління МВС України на Південно-Західній залізниці про визнання протиправним та скасування подання і наказу, зобовязання вчинити дії,

встановив:

В червні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати наказ т.в.о. начальника Управління Міністерства внутрішніх справ на Південно-Західній залізниці від 04.06.2015 року № 358 про притягнення до дисциплінарної відповідальності та наказ т.в.о. начальника Управління Міністерства внутрішніх справ на Південно-Західній залізниці від 05.06.2015 року № 51 про звільнення з органів внутрішніх справ. Також просить зобов"язати Управління Міністерства внутрішніх справ на Південно-Західній залізниці негайно поновити його на посаді та стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу із застосуванням індексу інфляції.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що вважає своє звільнення за п.64 "є" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом внутрішніх справ незаконним, оскільки не допускав порушення службової дисципліни. Зокрема вказав, що УМВС України Південно-Західній залізниці було неправомірно відмовлено йому в наданні відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 02.04.2015 року. Дану відмову ним оскаржено до Житомирського окружного адміністративного суду, яким в ході розгляду адміністративної справи № 806/1363/15 ухвалою від 12.05.2015 року вжито заходів забезпечення позову та заборонено Лінійному відділу на станції Житомир УМВС України на Південно-Західній залізниці вчиняти дії щодо притягнення ОСОБА_3 до відповідальності за час вимушеного прогулу до винесення остаточного рішення у справі. Також вважає, що ним не допущено прогулу, оскільки він не з"являється на службу через поважну причину, а саме здійснення ним догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала із зазначених в позові підстав, просила його задовольнити.

Представник відповідачів проти позову заперечив з підстав, викладених в письмовому запереченні. Зокрема пояснив, що Управлінням МВС України на ППЗ було проведено службове розслідування за фактом тривалого невиходу на службу оперуповноваженого ДСБЕЗ ЛВ на ст.Житомир лейтенанта міліції ОСОБА_3. В ході даного розслідування встановлено, що ОСОБА_3 у період з 05.05.2015 року по 03.06.2015 року на службу не виходив, будь-які документи, підтверджуючі законність відсутності на службі, Управлінню не надавав, чим порушив вимоги Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ. На підставі висновку службового розслідуванням 04.06.2015 року Управлінням було виданого наказ № 358, яким ОСОБА_3 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з ОВС та 05.06.2015 року наказом Управління № 51 о/с його звільнено з ОВС України за п.64 "є" (за порушення дисципліни) згідно Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України. Вважає, що вказані накази прийняті в межах повноважень та у спосіб, передбачений законом, а тому просив відмовити в задоволенні позовних вимог за безпідставністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд приходить до наступних висновків.

Встановлено, що ОСОБА_3 з 26.10.2012 року прийнятий на службу до органів внутрішніх справ та перебував на посаді оперуповноваженого ДСБЕЗ Лінійного відділу на станції Житомир Управління Міністерства внутрішніх справ на Південно-Західній залізниці (далі - Управління).

31.03.2015 року позивач звернувся до начальника Управління про надання відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Листом від 01.04.2015 року № 7/1352 ЛВ на ст. Житомир Управління МВС України на ППЗ у наданні цієї відпустки позивачу було відмовлено.

Не погоджуючись із даною відмовою позивач звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, яким 08.04.2015 року відкрито провадження у справі № 806/1363/15 (а.с.14). Також в ході розгляду даної справи судом винесено ухвалу від 12.05.2015 року про вжиття заходів забезпечення позову та заборонено Лінійному відділу на станції Житомир УМВС України на Південно-Західній залізниці вчиняти дії щодо притягнення ОСОБА_3 до відповідальності за час вимушеного прогулу до винесення остаточного рішення у справі (а.с.16).

Як пояснила в судовому засіданні представник позивача, останній не виходив на службу з 05.05.2015 року, оскільки здійснював догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

19.05.2015 року до керівництва УМВС України на Південно-Західній залізниці надійшов рапорт т.в.о. начальника на станції Житомир УМВС на ППЗ ОСОБА_4 про те, що оперуповноважений ОСОБА_3 тривалий час не виходить на службу.

За результатами розгляду рапорту начальником Управління видано наказ № 323 від 20.05.2015 року про признання службового розслідування даного факту (а.с. 49).

В ході службового розслідування встановлено, що з 23.04.2015 року по 01.05.2015 року відповідно до листка звільнення від службових обов"язків через тимчасову непрацездатність від 05.05.2015 року № 107 ОСОБА_3 перебував на стаціонарному лікуванні у СМЗ УМВС України в Житомирській області та мав приступити до роботи 05.05.2015 року.

Однак, з 05.05.2015 року по 04.06.2015 року оперуповноважений ДСБЕЗ ЛВ на ст.Житомир Управління ОСОБА_3 на службу не виходив та документів, які б підтверджували поважність причин невиходу на службу, до Управління не надав, про що складено відповідні акти (а.с. 66-85). Крім того, встановлено, що в цей період ОСОБА_5 за наданням медичної допомоги до медичних закладів за місцем проживання не звертався, на лікуванні не перебував (а.с. 86-98).

Також встановлено, що 05.05.2015 року ОСОБА_3 звернувся з рапортом до керівництва ЛВ на ст.Житомир Управління про надання йому чергової відпустки за 2015 рік. Однак у зв"язку з тим, що згідно графіка відпусток особового складу ЛВ на ст.Житомир Управління на 2015 рік відпустка ОСОБА_3 була запланована на вересень місяць, в наданні цієї відпустки було теж відмовлено (а.с.20-21, 58-59).

20.05.2015 року на адресу проживання позивача направлено рекомендований лист № 37/7-7487 щодо проведення службового розслідування за фактом тривалого невиходу на службу останнім. В даному листі ОСОБА_3 було запропоновано з"явитися до Управління для написання пояснення за вказаним фактом (а.с. 26).

Разом з тим, позивач до Управління для надання пояснень не прибув та листом від 25.05.2015 року повідомив про наявність ухвали суду про вжиття заходів забезпечення позову (а.с.27).

Крім того, 27.05.2015 року працівники інспекції з особового складу кадрового забезпечення спільно з працівниками юридичного забезпечення Управління в ході службового розслідування здійснили виїзд за місцем проживання позивача в м.Житомир для отримання пояснення від останнього про причини невиходу на службу. Однак, ОСОБА_3 відмовився надати пояснення з даного питання, про що працівниками Управління було складено акт відмови, який зареєстровано в канцелярії Управління за № 37/7-7926 (а.с.100-101).

Таким чином, в ході службового розслідування було встановлено, що оперуповноважений ДСБЕЗ ЛВ на ст.Житомир Управління МВС України на ППЗ ОСОБА_3 у період з 05.05.2015 року по 04.06.2015 року на службу не виходив без поважних причин, чим порушив вимоги пп.1,4,10 ч.1 ст.7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 року, п.4.1 розділу ІІІ наказу МВС України від 22.02.2012 року № 155 "Про затвердження Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України" та Присяги працівника органів внутрішніх справ України, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1991 року № 382.

За наслідками службового розслідування було складено відповідний висновок, який затверджений т.в.о начальника Управління на ППЗ 04.06.2015 року (а.с. 104-107).

За вчинення дисциплінарного проступку, який виразився у тривалому невиході на службу без поважних причин, наказом т.в.о. начальника Управління Міністерства внутрішніх справ на Південно-Західній залізниці від 04.06.2015 року № 358 на ОСОБА_3 накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ та наказом т.в.о. начальника Управління Міністерства внутрішніх справ на Південно-Західній залізниці від 05.06.2015 року № 51 позивача звільнено з органів внутрішніх справ за п.64 "є" (порушення дисципліни) у запас із постановкою на військовий облік відповідно Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (а.с.29-31).

Надаючи правову оцінку оскаржуваним наказам, суд виходить з наступного.

Порядок проходження служби в органах внутрішніх справ регулюється Законом України "Про міліцію", Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" та Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 р. № 114 (зі змінами і доповненнями).

Згідно з частиною 1 статті 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України службовою дисципліною є дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Статтею 2 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України визначено, що дисциплінарний проступок - це невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Тобто, підставами для дисциплінарної відповідальності є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях особи рядового або начальницького складу органів внутрішніх справ ознак дисциплінарного проступку, зокрема протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв'язку між ним і дією (бездіяльністю) порушника дисципліни.

Згідно пункту 8 статті 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни може накладатися такий вид дисциплінарного стягнення, як звільнення з органів внутрішніх справ.

За приписами ст. 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.

Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України.

Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.

Як вже зазначалося судом, матеріалами службового розслідування було встановлено, що оперуповноважений ДСБЕЗ ЛВ на ст.Житомир Управління МВС України на ППЗ ОСОБА_3 у період з 05.05.2015 року по 04.06.2015 року на службу не виходив та документів, які б підтверджували поважність причин невиходу на службу, до Управління не надав. Крім того, відмовився надати письмові пояснення працівникам Управління під час проведення службового розслідування.

В своєму адміністративному позові позивач, а також його представник в судовому засіданні вказують, що причиною невиходу на службу є здійснення ним догляду за дитиною до досягнення трирічного віку, на підтвердження чого надано довідки приватного підприємства "Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство № 4" від 03.04.2015 року № 577 та від 22.07.2015 року № 2482 (а.с. 148).

Однак, судом не приймаються до уваги дані доводи та докази позивача з огляду на таке.

Згідно статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу, зокрема, дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників.

Відповідно до п. 10 Розділу ІІ Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обов'язки громадян, передбачені Конституцією та іншими законодавчими актами, а їх права, обов'язки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням.

Судом не заперечується право позивача на визначені законодавством відпустки. Разом з тим, загально відомо, що відповідне рішення власника або уповноваженого органу про надання відпустки повинно бути оформлено відповідним розпорядчим документом (наказом), який і дає право працівнику вибути у відпустку.

В розумінні пункту 4 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України прогулом є відсутність на роботі працівника (в тому числі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Відповідно до пункту 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року "Про практику розгляду судами трудових спорів" (зі змінами і доповненнями) при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п. 4 ст. 40 КЗпП, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв'язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов'язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

Сторонами не заперечується та підтверджується матеріалами справи, що у наданні відпустки по догляду за дитиною та основної відпустки ОСОБА_3 було Управлінням було відмовлено, тобто позивач вибув у відпустку самовільно.

Таким чином, відсутність позивача на службі в період з 05.05.2015 року по 04.06.2015 року в розумінні вищевказаних правових норм вважається прогулом.

Відповідно до частини 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 4 статті 69 КАС України визначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Суд вважає, що належним та допустимим доказом правомірності перебування позивача у відпустці має бути лише відповідний наказ, а тому довідки приватного підприємства "Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство № 4" як доказ поважності причин невиходу на службу до уваги не приймаються. Інших доказів, які б спростовували факт порушення службової дисципліни, позивачем до суду не надано.

Таким чином, в ході розгляду справи знайшли своє підтвердження висновки Управління МВС України на ППЗ про порушення ОСОБА_3 службової дисципліни.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для визнання протиправним та скасування наказу т.в.о. начальника Управління МВС України на Південно-Західній залізниці від 04.06.2015 року № 358 про притягнення до дисциплінарної відповідальності та наказу т.в.о. начальника Управління МВС України на Південно-Західній залізниці від 05.06.2015 року № 51 про звільнення ОСОБА_3 з органів внутрішніх справ, а відтак позовні вимоги про зобов"язання Управління негайно поновити його на посаді та стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу із застосуванням індексу інфляції задоволенню не підлягають.

Щодо посилання позивача на порушення ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 12.05.2015 року про вжиття заходів забезпечення позову шляхом направлення начальником ЛВ на ст.Житомир подання від 04.06.2015 року, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи 22.05.2015 року за вх.№ 4149 до Управління МВС України на ППЗ надійшла заява позивача про те, що ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 12.05.2015 року в справі № 806/1363/13 вжито заходів забезпечення позову, а саме заборонено Лінійному відділу на ст. Житомир УМВС на ППЗ вчиняти будь-які дії щодо притягнення ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності за час вимушеного прогулу до винесення остаточного рішення у справі.

Разом з тим, суд звертає увагу на ту обставину, що відповідно до п. 1 Положення про Лінійний відділ на ст. Житомир, затвердженого наказом УМВС України на ППЗ від 18.0.2014 року № 237, визначено що Лінійний відділ є органом Міністерства внутрішніх справ України і підпорядковується Управлінню МВС України на Південно-Західній залізниці (а.с. 111-115).

Відповідно до п.6.5 даного Положення начальник ЛВ на ст.Житомир у межах повноважень вирішує питання проходження служби особами рядового і начальницького складу, призначення та звільнення працівників, які не мають спеціальних знань, накладення дисциплінарних стягнень та застосування заохочень або порушує відповідне клопотання перед керівництвом.

Пунктом 3.6 Положення про Управління МВС України на Південно-Західній залізниці, затвердженого наказом МВС України від 11.07.2009 року № 306, визначено, що одним із завдань Управління є організація роботи з питань кадрового забезпечення підпорядкованих підрозділів Управління, додержання законності в їх діяльності (а.с. 108-110).

Зокрема, пунктом 9.7 цього Положення передбачено повноваження начальника Управління на притягнення до дисциплінарної відповідальності підпорядкованих працівників.

Аналіз зазначених у цих положеннях норм дає підстави для висновку, що подання начальника Лінійного відділу є лише формою відповідного клопотання та не тягне за собою обов"язкового вжиття заходів дисциплінарного впливу.

Таким чином, оскільки питання притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників, які мають спеціальні звання, входить до виключної компетенції керівника Управління, дії Лінійного відділу не суперечать ухвалі Житомирського окружного суду від 12.05.2015 року. Тому, зазначені позивачем доводи до уваги судом не приймаються.

Також, в позовній заяві позивач посилається на порушення вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 17.08.1993 року № 110, зокрема, на порушення при внесенні запису про звільнення та пересилання трудової книжки поштою без його згоди.

Разом з тим, суд вважає ці доводи також безпідставними, оскільки такі порушення не спростовують висновку про вчинення дисциплінарного проступку позивачем та не можуть слугувати підставою для скасування спірних наказів. На думку суду, позивач має право оскаржити ці дії відповідача в окремому порядку.

Крім того, безпідставним є посилання позивача на звільнення його з органів внутрішніх справ без згоди профспілкової організації, оскільки як вбачається з довідки голови профспілкової організації ОСОБА_6 (а.с.120) ОСОБА_3 членом первинної профспілкової організації атестованих працівників Міністерства внутрішніх справ України не перебував.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 86,94,158-162,186,254 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

В позові ОСОБА_3 до Лінійного відділу на станції Житомир УМВС України на Південно-Західній залізниці, Управління МВС України на Південно-Західній залізниці про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, зобовязання вчинити дії та стягнення коштів відмовити.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.В. Капинос

Повний текст постанови виготовлено: 31 липня 2015 р.