Постанова № 47759481, 23.07.2015, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2015 р. Справа № 805/1072/15-а

приміщення суду за адресою: 84112, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 2

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Давиденко Т.В.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Азовський машинобудівний завод»

до відповідача ОСОБА_1 обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області

про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки)

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство «Азовський машинобудівний завод» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування вимоги від 04.02.2015 року № Ю-1 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування в сумі 657593 грн. 17 коп.

Доводи позовної заяви обґрунтовує тим, що, як вважає позивач, приймаючи вимогу, яка оскаржується, відповідач діяв з перевищенням повноважень та не у спосіб, визначений чинним законодавством.

Зазначає, що Указом Президента України від 14.04.2014 року № 405/2014 введене в дію Рішення РНБО України від 13.04.2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України».

Згідно пп. 8 п. 4 ст. 11 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення АТО» внесені зміни до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування», за загальними правилами яких на час проведення АТО субєкти господарювання звільняються від обовязків щодо сплати єдиного внеску до закінчення антитерористичної операції.

Вказує на те, що, оскільки ПАТ «Азовський машинобудівний завод» знаходиться на території, де здійснюється антитерористична операція, воно звільнене від сплати єдиного внеску на час проведення АТО в розумінні зазначеної норми.

Враховуючи наведене, просить адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

В запереченнях на позовну заяву відповідачі вказали на її безпідставність та зазначив, що вимога, яка оскаржується, прийняте в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством.

Наполягає на тому, що на позивача у справі покладений обовязок своєчасно та в повному обсязі сплачувати суми податків, зборів та обовязкових платежів, рішення, яке оскаржується, прийняте по факту встановленого порушення, тому, як вважає відповідач, підстав для його скасування немає.

Наполягає на тому, що дія Розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року № 1053-р, якою визначена територія, на якій здійснюється АТО, зупинена Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року № 1079-р, тому, як вважає відповідач, оскільки на теперішній час вищезазначена територія не визначена, на позивача покладений обовязок зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Враховуючи наведене, просить у задоволені адміністративного позову відмовити у повному обсязі.

Представник позивача у судове засідання не зявився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи без його участі.

Згідно ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи наведене, суд розглядає позовну заяву в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, заперечень, суд встановив.

ПАТ «Азовський машинобудівний завод» зареєстроване в якості юридичної особи, включене до Єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (ЄДРПОУ 32954671), місцезнаходження: 87400, АДРЕСА_1, як вбачається з Виписки з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - піприємців (а.с. 9-10).

Згідно довідки від 02.07.2012 року № 3066/10/18-013-9 ПАТ «Азовський машинобудівний завод» перебуває на обліку у ОСОБА_1 МДПІ як платник податків з 22.12.2004 року № 146 (а.с. 11).

04.02.2015 року ОСОБА_1 ОДПІ прийняла вимогу № Ю-1 про сплату ПАТ «Азовський машинобудівний завод» боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску в сумі 657593 грн. 17 коп. (а.с. 13).

Як встановлено сдом, підтверджено матеріалами справи та не заперечується сторонами у справі, 27.11.2014 року ПАТ «Азовський машинобудівний завод» звернулось до ОСОБА_1 ОДПІ з заявою на звільнення від виконання своїх обовязків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування», а сам від нарахування, утримання сплати єдиного внеску та подання звітності (а.с. 20).

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом, позивач просить скасувати вимогу про сплату боргу, оскільки вважає її такою, що прийнята з перевищенням повноважень та не у спосіб, визначений чинним законодавством України.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до п.п. 41.1.1 п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби є органи державної податкової служби.

Відповідно до п. 31 ст. 1 Закону України «Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що формує податкову і митну політику (в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів, єдиного внеску) та забезпечує її реалізацію (центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), та його територіальні органи.

Таким чином, відповідачі у справі - субєкти владних повноважень, на яких чинним законодавством покладені владні управлінські функції стосовно контролю у сфері податкових взаємовідносин.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Пунктом 10 зазначеної норми Закону визначено, що страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.

Згідно абз. 1 п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Тобто, позивач в розумінні зазначених норм Закону є страхувальником та на нього покладений обовязок нараховувати та сплачувати єдиний внесок на загальнообовязкове державне пенсійне страхування.

Пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону України «Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону України «Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» на платника єдиного внеску покладений обовязок своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Статтею 9 Закону України «Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначені порядок обчислення і сплати єдиного внеску, зокрема, сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування.

Платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Наряду з викладеним, суд враховує наступне.

Указом Президента України від 14.04.2014 року № 405/2014 введене в дію рішення РНБО України від 13.04.2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України» та розпочате проведення Антитеррористичної операції на території Донецької і Луганської областей.

Тимчасові заходи для забезпечення підтримки субєктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення визначає Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

Абзацем 2 статті 1 зазначеного Закону визначено, що територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Розпорядженням від 30.10.2014 року № 1053-р Кабінет Міністрів України затвердив перелік населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція, підпунктом 13 пункту 1 додатку до якого смт. Мангуш Першотравневого району Донецької області віднесене до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція.

Як зазначалось раніше, позивач зареєстрований та здійснює свою господарську діяльність на адміністративній території смт. Мангуш Першотравневого району Донецької області.

Статтею 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» визначено, що на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобовязань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» доповнено пунктом 93 такого змісту:

платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обовязків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені статтями 25, 26 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» за невиконання обовязків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до зазначених платників єдиного внеску, не застосовуються.

Відповідно до ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.

Дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення.

Закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Як встановлено судом, позивачем 27.11.2014 року до органу доходів і зборів за основним місцем обліку надана заява про звільнення від нарахування, утримання сплати єдиного внеску та подання звітності.

Згідно абз. 1 ст. 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

На час вирішення справи Президентом України Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не приймався, тобто, період проведення АТО триває.

Суд вважає неправомірним посилання відповідача на розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року № 1079-р, яким зупинена дія розпорядження Кабінету Міністрів від 30.10.2014 року № 1053-р, згідно якої затверджений перелік населених пунктів, оскільки, відповідно до рішень Київського окружного адміністративного суду від 08.01.2015 року у справі № 826/18330/14 та від 26.01.2015 року у справі № 826/18327/14 Розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року «Про зупинення дії розпорядження КМ України від 30.10.2014 року № 1053» визнано нечинним.

Тобто, на час здійснення антитерористичної операції позивач звільнений від сплати сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та до нього не застосовуються відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені статтями 25, 26 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» за невиконання обовязків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції.

Оскільки структурний підрозділ позивача зареєстрований та здійснює свою господарську діяльність на адміністративній території, де здійснюється антитерористична операція, період проведення антитерористичної операції триває, нормою прямої дії Закону встановлено, що субєкти господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, звільнені від обовязків своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок та на час проведення відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені статтями 25, 26 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» за невиконання обовязків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до зазначених платників єдиного внеску, не застосовуються, суд вважає, що, направляючи вимогу, яка оскаржується, відповідач діяв з перевищенням повноважень та не у спосіб, визначений чинним законодавством України.

Згідно ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано суду жодного доказу правомірності дій щодо направлення вимоги, яка оскаржується, в розумінні зазначеної норми Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Пунктом 1 частини 2 зазначеної норми Закону визначено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Оскільки під час розгляду справи встановлена протиправність вимоги органу владних повноважень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Податковим кодексом України, Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування», Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення АТО», ст. 2, ст. 7 - 15, ст. 17-20, ст. 69-72, ст. 86, ст. 94, ст. 128, ст. 158 - 163, ст. 167, ст. 185, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Азовський машинобудівний завод» до ОСОБА_1 обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування вимоги від 04.02.2015 року № Ю-1 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування в сумі 657593 грн. 17 коп. задовольнити повністю.

Вимогу ОСОБА_1 обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області від 04.02.2015 року № Ю-1 про сплату Приватним акціонерним товариством «Азовський машинобудівний завод» боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску в сумі 657593 грн. 17 коп. скасувати.

Присудити з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Азовський машинобудівний завод» витрати, повязані зі сплатою судового збору, в сумі 487 грн. 20 коп.

Постанова Донецького окружного адміністративного суду може бути оскаржена в апеляційному порядку. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Давиденко Т.В.