Постанова № 47759449, 21.07.2015, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 липня 2015 р. Справа №805/2464/15-а

приміщення суду за адресою: 84112, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 2

час прийняття постанови:

Постановлена у нарадчій кімнаті

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Маслоід О.С.

при секретарі судового засідання Аржанові А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Костянтинівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області

до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (м. Костянтинівка)

про стягнення фінансових санкцій, -

за участю

представників сторін: від позивача ОСОБА_2

від відповідача не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Костянтинівська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Донецькій області (надалі позивач) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (надалі відповідач) про стягнення фінансових санкцій згідно рішення від 06.11.2014 року № 4401-0514-21-18 у сумі 50800 грн.

Позивач у судове засідання не з`явився, про час, дату та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином. До суду надав клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження без участі його представника. Позивач обґрунтовує позовні вимоги наступним. 06.11.2014 року стосовно відповідача прийнято рішення про застосування фінансових санкцій у сумі 74600 грн., яке було оскаржено відповідачем в адміністративному порядку та частково скасовано у сумі 23800 грн. На теперішній час фінансові санкції у сумі 50800 грн. відповідачем не сплачені.

Відповідач у судовому засіданні проти позову заперечував та пояснив, що вважає вказане рішення незаконним, оскільки під час проведення перевірки місця торгівлі ані відповідач, ані її син не були присутні.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та заслухавши пояснення представника відповідача, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідач зареєстрований у якості фізичної особи-підприємця 12.09.2006 року, номер запису 2 269 000 0000 002634, РНОКПП НОМЕР_1. Знаходиться на обліку позивача, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків від 23.04.2015 року.

06.11.2014 року на підставі акту перевірки від 23.10.2014 року позивачем прийнято рішення про застосування фінансових санкцій за № 4401-0514-21-18, яким до відповідача застосовані фінансові санкції у загальній сумі 74600 грн.

Вказане рішення було оскаржено відповідачем в адміністративному порядку. Рішенням про результати розгляду скарги від 27.02.2015 року за № 18.38/Х/99-99-100/02-25 ДФС України залишила без змін рішення позивача з урахуванням рішення, прийнятого за розглядом первинної скарги, яким рішення від 06.11.2014 року частково скасовано у сумі 23800 грн.

Крім цього, ДФС України зазначила, що з урахуванням строків давності рішення позивача від 06.11.2014 року може бути оскаржено до суду у порядку, визначеному чинним законодавством.

Під час судового розгляду справи представник відповідача пояснив суду, що у судовому порядку вказане рішення не було оскаржено, причин не звернення до суду із таким позовом суду не навів.

18.03.2015 року позивачем складено податкову вимогу за № 183-25 на суму 50800 грн., яка отримана відповідачем 24.03.2015 року.

Під час судового розгляду справи представник відповідача підтвердив факт отримання вказаної податкової вимоги та пояснив суду, що вимога також не була оскаржена у судовому порядку без зазначення причин не звернення до суду.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобовязаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

П.п. 191.1.2, 191.1.4., 191.1.22. ст. 191 Податкового кодексу України (надалі ПК України) передбачено, що контролюючі органи виконують, зокрема, такі функції: контролюють своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів; здійснюють контроль за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням субєктами господарювання установлених законодавством обовязкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), проведення розрахункових операцій, а також за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, наявністю торгових патентів; здійснюють погашення податкового боргу, стягнення своєчасно ненарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску та інших платежів;

Згідно із п.п. 20.1.19., 20.1.34. п. 20.1. ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право, зокрема, застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобовязань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України встановлено, що податковий борг це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно зі п. 87.2 ст. 87 ПК України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Відповідно до ст. 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

П. 38.1.ст. 38. ПК України встановлено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на незаконність рішення про застосування фінансових санкцій від 06.11.2014 року, з огляду на наступне.

Як вже зазначалося, відповідачем було оскаржене вказане рішення в адміністративному порядку, воно є частково скасованим у сумі 23800 грн., але на момент звернення позивача до суду із цим позовом та розглядом справи по суті рішення від 06.11.2014 року у сумі 50800 грн. є чинним.

Предметом цієї справи є лише стягнення коштів за рішенням податкового органу, яке набрало законної сили і є чинним. Правомірність вказаного рішення не є предметом розгляду судом саме по цій справі.

Під час судового розгляду справи суд звертав увагу представника відповідача на те, що вказане рішення не оскаржене у судовому порядку.

У рішенні ДФС України також зазначено про можливість оскарження у судовому порядку рішення про застосування фінансових санкцій від 06.11.2014 року.

Але у судовому засіданні представник відповідача зазначив про можливість закінчення судового розгляду цієї справи.

У відповідності до вимог ст.. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Суд також зазначає, що кожен користується своїми правами на власний розсуд.

З наведенного вбачається, що протягом тривалого часу відповідач не скористався своїм правом щодо оскарження рішення про застосування фінансових санкцій до суду, тобто не вжив заходів щодо захисту своїх прав, хоча був обізнаний про можливість звернення до суду. Поважних причин не звернення до суду не навів.

Доказів погашення відповідачем зазначеної заборгованості станом на день розгляду спору не надано.

У відповідності до вимог ст.. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Враховуючи вищевикладене та керуючись Конституцією України, Податковим кодексом України, ст. 94, 162, 167, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, 85103 Донецька обл.., м. Костянтинівка, вул.. Трудова, 409) на користь державного бюджету рахунок 31111106700058, код платежу 21081103, ГУДКСУ у Донецькій області, код ЄДРПОУ 37890775, МФО 834016 борг (фінансові санкції) у сумі 50800 грн.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені у судовому засіданні 21.07.2015 року у присутності представника відповідача.

Зазначена постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення виготовлено 27 липня 2015 року.

Суддя Маслоід О.С.