Постанова № 47759246, 01.08.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2014 р. Справа № 804/4984/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОСОБА_1 при секретаріОСОБА_2 за участю: представників позивача представника відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Привільнянське хлібозаготівельне підприємство» до Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування припису, -

ВСТАНОВИВ:

09.04.14 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Привільнянське хлібозаготівельне підприємство» (далі позивач) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області (далі відповідач) про визнання протиправним та скасування припису № 4-2570-11-3 від 21.03.2014 р.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що в період з 24.02.2014 р. по 17.03.2014 р. 21.03.2014року Державною екологічною інспекцією у Дніпропетровській області було проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами. Порушення, виявлені в ході перевірки викладені в Акті перевірки від 21.03.2014 р. На підставі зазначеного Акта перевірки відповідачем складений припис № 4-2570-11-3 від 21.03.2014 р. щодо усунення порушень, встановлених в ході перевірки. Позивач вважає, що зазначений припис є протиправним та підлягає скасуванню з огляду на те, що висновки контролюючого органу щодо встановлених порушень з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «Привільнянське хлібозаготівельне підприємство» норм природоохоронного законодавства є надуманими та не відповідають фактичним обставинам справи.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити із вказаних у ньому підстав.

Відповідач - Державна екологічна інспекція у Дніпропетровській області проти задоволення позову заперечував, подав до суду письмові заперечення, які приєднані до матеріалів справи (т. 1 а.с. 146-148, 156-161). В судовому засіданні представники відповідача, посилаючись на законодавчі підстави своїх дій, діяльність в межах закону та наданих повноважень, вважають оскаржуваний припис правомірним, у зв'язку з чим, просили суд в задоволенні позовних вимог відмовити.

Вивчивши доводи позову та заперечень, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд при винесені постанови виходить з наступних підстав та мотивів.

В ході розгляду справи судом встановлено, що в період з 24.02.2014 р. по 17.03.2014 р. посадовими особами Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області на підставі наказу від 15.01.2014 р. № 79-П та направлення на перевірку № 4-295-11-3 від 15.01.2014 р., проведена планова перевірка дотримання вимог природоохоронного законодавства Товариства з обмеженою відповідальністю «Привільнянське хлібозаготівельне підприємство», розташованого за адресою: Дніпропетровська область, Солонянський район, село Жданове, вул. Шосейна, буд. 1.

За результатами перевірки складено Акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами від 21.03.2014 р., за висновками якого встановлено, що діяльність ТОВ «Привільнянське хлібозаготівельне підприємство» здійснюється із порушеннями вимог ст. ст. 96, 125, 126, 164 Земельного кодексу України, ст. 35 Закону України «Про охорону земель», ст. ст. 10, 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», ст. ст. 202 24, 55 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст. ст. 8, 11 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», ст. ст. 25, 40, 44, 70, 105 Водного кодексу України, ст. ст. 7, 17, 26, 27, 32, 33 Закону України «Про відходи» (т. 1 а.с. 18-38).

На підставі Акта перевірки, відповідно до статті 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та Положення про державну екологічну інспекцію в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України № 429 від 04.11.2011 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 25.11.2011 року за № 134/20085, з метою усунення порушень природоохоронного законодавства, виявлених під час перевірки дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, державними інспекторами з ОНПС складено припис № 4-2570-11-3 від 21.03.2014 р. (т. 1 а.с. 39-42).

Згідно вимог припису від позивача вимагалося наступне:

1. Дотримуватись вимог природоохоронного законодавства України при здійсненні діяльності підприємства;

2.Користування земельною ділянкою здійснювати за наявністю правовстановлюючих документів, оформлених згідно вимог чинного законодавства;

3. Розробити інвентаризацію джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря;

4. Діяльність підприємства, повязану з викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря, здійснювати за наявністю дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря;

5. Статистичну звітність складати відповідно з вимогами чинного законодавства;

6. Розрахунок податкового зобовязання з екологічного податку здійснювати відповідно з вимогами чинного законодавства;

7. Організувати ведення первинного обліку у сфері охорони атмосферного повітря, водопостачання та водовідведення та обліку використання води на підприємстві;

8. Виробити та зареєструвати паспорти ГОУ у відповідності до Правил технічної експлуатації установок очистки газу, затверджених наказом Мінприроди від 06.02.2009 р. № 52;

9. Вирішити питання щодо зберігання та очищення зливових стічних вод підприємства згідно вимог природоохоронного законодавства;

10. Не припускати скидання зливових вод з території підприємства по рельєфу місцевості;

11. Запровадити контроль за якістю і кількістю скинутих у водні обєкти стічних вод;

12. Налагодити контроль за станом заглиблених ємкостей та їх можливим негативним впливом на підземні водоносні горизонти та грунти;

13. Провести інвентаризацію відходів підприємства;

14. Визначити склад і властивості відходів, що утворюються та погодити згідно вимог чинного законодавства ступінь їх небезпечності для навколишнього природного середовища та здоровя людини;

15. Розробити та погодити згідно вимог чинного законодавства нормативи граничних показників утворення відходів у техногенних процесах та нормативи питомих показників утворення відходів;

16. Діяльність, повязану з утворенням та розміщенням відходів виробництва здійснювати за наявності дозволу на розміщення відходів, ліміту та утворення та розміщення відходів (або декларації про утворення відходів);

17. Розробити та погодити технічні паспорти відходів (ТПВ) на всі види відходів, що утворюються на підприємстві;

18. Розробити та погодити згідно вимог чинного законодавства реєстрові картки ОУВ;

19. Організувати ведення первинного поточного обліку кількості відходів, що утворюються на підприємстві за формою 1-ВТ;

20. Забезпечити передачу відходів на утилізацію чи видалення спеціальним організаціям в повному обсязі відповідно з вимогами чинного законодавства;

21. Запровадити моніторинг місць утворення, зберігання і видалення відходів;

22. Місця тимчасового зберігання відходів обладнати згідно вимог чинного законодавства;

23. Не допускати розміщення відходів в несанкціонованих місцях;

24. Надати на розгляд Держекоінспекції в повному обсязі копії документів, що розглядаються в ході інспекційної діяльності згідно переліку питань.

Як свідчать матеріали справи, підставою для винесення оскаржуваного припису №4-2570-11-3 від 21.03.2014 р. слугували висновки, викладені в Акті перевірки стосовно того, що:

- на момент перевірки відсутні документи, що підтверджують право користування земельною ділянкою за адресою: вул. Шосейна, 1, с. Жданове Солонянського району Дніпропетровської області, що є порушенням ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України;

- матеріали інвентаризації джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та відповідно на викиди не в повному обсязі відповідають фактичному стану підприємства по кількості та переліку джерел утворення викидів, що експлуатуються на ТОВ «Привільнянське хлібозаготівельне підприємство», а саме, один заточний верстат та один свердлильний верстат в приміщенні механічної майстерні; журнали первинної облікової документації у сфері атмосферного повітря не ведуться, статистична звітність по формі 2-ТП (повітря) складається недостовірно, розрахунок податкового зобовязання з екологічного податку складається недостовірно, що є порушенням вимог ст.ст. 10, 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», ст. 24 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»;

- в 2013 році дані, наведені в статзвітності № 4 МТН «Звіт про залишки та використання енергетичних матеріалів і продуктів перероблення нафти» перевищують дозволені обсяги використання природного газу, які зазначені в матеріалах інвентаризації на підставі яких отримано дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря; на підприємстві експлуатується пилогазоочисне обладнання (ГОУ) на яке на момент перевірки не розроблені паспорти, що є порушенням ст.ст. 10, 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря»;

- госппобутове водопостачання підприємства здійснюється з мереж КП «Солонянське ЖКУ» згідно Договору про надання послуг водопостачання для водовідведення від 04.11.2013 р. № 66. Водовідведення госппобутових стічних вод здійснюється у вигріб. Договір з актами виконаних робіт щодо подальшої передачі рідких побутових відходів на момент перевірки не надано, що є порушенням, ст. 202 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст. ст. 8, 11 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», ст. ст. 44, 105 Водного кодексу України;

- контроль за станом заглибленої ємкості та її впливом на грунти не здійснюється, що є порушенням вимог ст. 104 Земельного кодексу України; в ході візуального обстеження встановлено, що територія не в повній мірі обладнана твердим суцільним покриттям, зливо приймальники відсутні, очисні споруди стічних зливових вод відсутні, відведення стічних вод здійснюється по рельєфу місцевості. Журнали первинної облікової документації у сфері охорони водних ресурсів не ведуться, статзвітність за формою 2-ТП (водокористування) не складається, контроль якості та кількості зливових стічних вод підприємством не проводиться, що є порушенням ст. 24 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст.ст. 25, 40, 44, 70, 105 Водного кодексу України, ст. 35 Закону України «Про охорону земель», ст. 96 Земельного кодексу України;

- підприємством не виконані вимоги постанови Кабінету Міністрів України від 31.08.1998 р. № 1360 «Про затвердження Порядку ведення реєстру обєктів утворення, оброблення та утилізації відходів», а саме, інвентаризація джерел утворення відходів відсутня, їх склад і властивості не визначено, технічні паспорти відходів відсутні, реєстрові картки обєктів утворення відходів відсутні, статистична звітність у сфері поводження з відходами складається не в повному обсязі, дозвіл на розміщення відходів та ліміти на утворення та розміщення відходів відсутні, що є порушенням ст.ст. 7, 17, 26, 27, 32, 33 Закону України «Про відходи», ст. 24, 55 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»;

- первинний поточний облік кількості відходів, які утворюються на підприємстві (за формою 1-ВТ) не ведеться, що є порушенням ст. 17 Закону України «Про відходи»;

- на момент перевірки підприємством надано Договір на вивезення твердих побутових відходів, укладений з ТОВ «АкваТехПром» від 01.06.2013 р. № 53, однак Акти виконаних робіт на розгляд не надано. Договори на передачу та утилізацію інших видів відходів з актами виконаних робіт відсутні, що є порушенням ст. 17 Закону України «Про відходи», ст. 202 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст.ст. 8, 11 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»;

- місця тимчасового зберігання відходів не обладнано, що є порушенням ст.ст. 17, 33 Закону України «Про відходи»;

- встановлено факт тимчасового зберігання відходів деревини, відходів будівельних матеріалів, гілля дерев, відходів металевих, тощо, що свідчить про порушення ст.ст. 17, 33 Закону України «Про відходи»; ст. 96, 164 Земельного кодексу України, ст. 35 Закону України «Про охорону земель»;

- на момент перевірки документи, які перевіряються в ході інспекційної перевірки надано не в повному обсязі, що є порушенням вимог ст. 202 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст.ст. 8, 11 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (т. 1 а.с. 18-38).

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість висновків Акту перевірки та винесеного суб'єктом владних повноважень на їх підставі спірного акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд зауважує на наступному.

Відносин у галузі охорони, використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання і ліквідації негативного впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, збереження природних ресурсів, генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інших природних комплексів, унікальних територій та природних об'єктів, пов'язаних з історико-культурною спадщиною врегульовані Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища».

Відповідно до ст.16 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» спеціальним органом, уповноваженими державними органами управління в галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів у республіці є спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, його органи на місцях та інші державні органи, до компетенції яких законодавством України та Автономної Республіки Крим віднесено здійснення зазначених функцій.

Відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію в Автономній Республіці Крим, областях, мстах Києва та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 14.09.2011 № 429 (далі - Положення), Інспекція здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог: законодавства про використання та охорону земель, законодавства про поводження з відходами щодо: дотримання вимог виданих дозволів на здійснення операцій у сфері поводження з відходами; дотримання вимог виданих лімітів на утворення та розміщення відходів; складання і ведення реєстру об'єктів утворення відходів та реєстру місць видалення відходів; перевезення небезпечних відходів територією України та транскордонних перевезень відходів; збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізації, знешкодження, видалення, захоронення відходів; ведення первинного обліку кількості, типу і складу відходів, що утворюються, збираються перевозяться, зберігаються, обробляються, утилізуються, знешкоджуються та видаляються, подання відповідної статистичної звітності в установленому порядку та паспортизації таких відходів; виконання вимог нормативно-технічної та технологічної документації, погодженої в установленому порядку, при виробництві продукції (крім дослідних зразків) з відходів чи з їх використанням; недопущення змішування та захоронення відходів, для утилізації яких в Україні існує відповідна технологія; дотримання правил і режиму експлуатації установок, виробництв з оброблення та утилізації відходів; дотримання правил зберігання, транспортування, знешкодження, ліквідації, захоронення пестицидів і агрохімікатів, токсичних хімічних речовин, небезпечних речовин; додержання вимог екологічної безпеки при транспортуванні, зберіганні, використанні, знешкодженні й похованні хімічних засобів захисту рослин, мінеральних добрив, токсичних речовин і відходів; своєчасності й повноти виконання заходів щодо захисту земель від засмічення відходами.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і його органів на місцях належать: здійснення комплексного управління в галузі охорони навколишнього природного середовища в республіці, проведення єдиної науково-технічної політики з питань охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів, координація діяльності міністерств, відомств, підприємств, установ та організацій в цій галузі; державний контроль за використанням і охороною земель, надр, поверхневих І підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони республіки, дотриманням заходів біологічної і генетичної безпеки щодо біологічних об'єктів навколишнього природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів у відкритій системі, а також за додержанням норм екологічної безпеки.

Відповідно змісту норм, закріплених в Положенні про Державне управління охорони навколишнього природного середовища в областях, містах Києві та Севастополі та Положення про Державну екологічну інспекцію в областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 19.12.2006 року № 548, з наступними змінами та доповненнями, Державна екологічна інспекція в областях, містах Києві та Севастополі (далі - Інспекція) є спеціальним підрозділом Мінприроди, який підзвітний та підконтрольний в частині здійснення державного контролю Державній екологічній інспекції. Інспекція в межах своїх повноважень забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами), екологічної та в межах своєї компетенції радіаційної безпеки на відповідній території.

Основні завдання Інспекції закріплені в п. 3 даного Положення та полягають в участь у межах своєї компетенції в реалізації державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів (земля, надра, поверхневі води, атмосферне повітря, тваринний та рослинний світ), поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами), небезпечними хімічними речовинами, пестицидами та агрохімікатами, екологічної та в межах своєї компетенції радіаційної безпеки на відповідній території та здійсненні державного контролю за додержанням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання, відтворення та охорону природних ресурсів, екологічну та в межах своєї компетенції радіаційну безпеку, поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами), небезпечними хімічними речовинами, пестицидами та агрохімікатами на відповідній території.

З метою реалізації покладених на неї завдань Інспекція здійснює державний контроль за: а) додержанням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання, відтворення та охорону природних ресурсів, екологічну та в межах своєї компетенції радіаційну безпеку, у сфері поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами), небезпечними хімічними речовинами, пестицидами та агрохімікатами місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органами виконавчої влади, суб'єктами господарювання, фізичними особами; б) додержанням правил, нормативів, стандартів у сфері охорони навколишнього природного середовища, екологічної та в межах своєї компетенції радіаційної безпеки, поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами); виконанням вимог висновків державної екологічної експертизи у сфері використання, відтворення та охорони природних ресурсів; додержанням умов виданих дозволів, лімітів та квот на спеціальне використання природних ресурсів, викиди та скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, транскордонне переміщення об'єктів рослинного та тваринного світу; в) забрудненням навколишнього природного середовища внаслідок викидів та скидів шляхом проведення інструментально-лабораторних вимірювань показників складу та властивостей, у тому числі забруднюючих речовин, у межах галузі атестації на право виконання цих вимірювань; г) додержанням вимог екологічної та в межах своєї компетенції радіаційної безпеки та інше.

Проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання ними вимог природоохоронного законодавства регламентується Порядком організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, який затверджений наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10 вересня 2008 р. № 464 (далі - Порядок №464). Згідно п.п. 1.2, 1.3, цей Порядок визначає процедуру проведення перевірок з питань здійснення державного контролю у сфері охорони навколишнього природного середовища та оформлення їх результатів та поширюється на державних інспекторів з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції в областях України та суб'єктів господарювання.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 № 877-V (далі - Закон № 877), заходи державного нагляду (контролю) - це планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.

Відповідно до п.п. 4.13, 4.22 Порядку № 464, за результатами проведеної планової або позапланової перевірки, в тому числі спільно з іншими органами державного нагляду (контролю), державним інспектором складається уніфікований акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства, що містить перелік питань для здійснення планових заходів державного нагляду (контролю), залежно від ресурсу, що перевірявся. На підставі акта, який складено за результатами перевірки, протягом п'яти днів з дня її завершення, у разі виявлення порушень вимог природоохоронного законодавства складається припис про усунення порушень вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Суд також зазначає, що згідно п. 8 ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 № 877-V, припис - обов'язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб'єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб'єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку. Таким чином, діюче спеціальне законодавство у сфері здійснення державного нагляду (контролю) чітко визначає суть припису виключно як письмову вимогу щодо усунення конкретних порушень вимог законодавства. Розширення такого визначення не передбачено.

Як свідчать матеріали справи, пункти № 1, 2, 4, 5, 6, 10, 16, 23 оскаржуваного припису №4-2570-11-3 від 21.03.2014 р., а саме: дотримуватись вимог природоохоронного законодавства України при здійсненні діяльності підприємства постійно; діяльність підприємства, повязану з викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря, здійснювати за наявністю дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря постійно; статистичну звітність складати відповідно з вимогами чинного законодавства до 20 числа місяця наступного за звітним періодом; розрахунок податкового зобовязання з екологічного податку здійснювати відповідно з вимогами чинного законодавства 40 днів з моменту закінчення звітного періоду; не припускати скидання зливових вод з території підприємства по рельєфу місцевості постійно; діяльність, повязану з утворенням та розміщенням відходів виробництва, здійснювати за наявності дозволу на розміщення відходів та ліміту на утворення та розміщення відходів (або декларації про утворення відходів) постійно; не допускати розміщення відходів в несанкціонованих місцях - постійно, є вимогами загального характеру, які лише дублюють загальнообов'язкові вимоги чинного природоохоронного законодавства.

Так, дотримання вимог законів (в тому числі і в природоохоронній сфері) є конституційним обовязком кожного. Зазначення у пунктах № 1, 2, 4, 5, 6, 10, 16, 23 припису обовязку субєкта господарювання дотримуватись норм природоохоронного законодавства, а не усунення порушень норм чинного законодавства, не відповідає по своїй суті поняттю «припис» у визначенні, наведеному в Законі України «Про засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Тобто, такі вимоги не можуть вважатися приписами, бо не містять вимог щодо усунення конкретних порушень та строків у які вони повинні бути усунені, у звязку із чим підлягають скасуванню.

Стосовно правомірності винесення пунктів 7, 9, 11, 12 припису № 4-2570-11-3 від 21.03.2014 р. щодо: організації ведення первинного обліку у сфері водопостачання і водовідведення та обліку використання води на підприємстві; вирішення питання щодо збирання та очищення зливових стічних вод підприємства згідно вимог природоохоронного законодавства; запровадження контролю за якістю і кількістю скинутих у водні обєкти стічних вод і забруднюючих речовин; налагодження контролю за станом заглиблених ємкостей та їх можливим негативним впливом на підземні водоносні горизонти та грунти терміном виконання до 01.07.2014 р., суд зазначає наступне.

Як свідчить з матеріалів акта перевірки від 21.03.2014 р., підставою для винесення вказаних пунктів припису слугували висновки контролюючого органу з приводу того, що в ході візуального обстеження території підприємства було встановлено, що територія не в повній мірі обладнана твердим покриттям, перехват зливових стічних вод не здійснюється, зливоприймальники відсутні, відведення зливових стічних вод здійснюється по рельєфу місцевості, що на думку перевіряючих осіб є порушенням норм ст. 44 Водного кодексу України, ст. 35 Закону України «Про охорону земель»; не ведеться первинний облік збору та використання вод та не подається статистична звітність за формою № 2-ТП (водгосп), що є порушенням ст. 44 Водного кодексу України; водовідведення госппобутових стічних вод здійснюється у вигрібну яму (заглиблена ємність), що може негативно впливати на стан підземних вод, що є порушенням вимог ст. 105 Водного кодексу України.

Надаючи правову оцінку вказаним пунктам припису, суд зазначає, що згідно зі ст. 1 Водного кодексу України, «вода стічна» вода, що утворилася в процесі господарсько побутової і виробничої діяльності (крім шахтної, карєрної і дренажної води(, а також відведена з забудованої території, на якій утворилася внаслідок випадання атмосферних опадів.

Згідно ст. 44 Водного кодексу України, водокористувачі зобов'язані використовувати ефективні сучасні технічні засоби і технології для утримання своєї території в належному стані, а також здійснювати заходи щодо запобігання забрудненню водних об'єктів стічними (дощовими, сніговими) водами, що відводяться з неї, вести контроль за якістю і кількістю скинутих у водні об'єкти зворотних вод і забруднюючих речовин.

Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затвердженими наказом Держбуду України від 19.02.2002 р. № 37 передбачено, що стічні води підприємств усі види стічних вод, що утворилися внаслідок їхньої діяльності після використання води в усіх системах водопостачання, а також поверхневі та дощові води з території підприємства.

Згідно Державних санітарних норм та правил утримання територій населених місць, затверджених наказом Міністерства охорони здоровя України від 17.03.2011 р. №145 встановлено, що відведення стічних вод, що утворилися в процесі господарсько побутової і виробничої діяльності (крім шахтної, карєрної і дренажної води) повинно здійснюватись централізованою системою водовідведення. Тобто, стічна зливова вода має каналізуватись, проте для цього має передбачатись наявність такої інженерної мережі в населеному пункті.

В судовому засіданні було встановлено, що на підприємстві дійсно відсутня зливова (дощова) централізована каналізаційна мережа, між тим, виходячи із норм вищенаведених нормативних актів, підприємство не зобовязано було здійснювати перехват зливових стічних вод та створювати зливоприймальники, оскільки будівництво каналізаційних інженерних мереж відноситься до компетенції комунальних служб органів місцевого самоврядування.

Суд також зазначає, що ст. 42 Водного кодексу України встановлено, що водокористувачами в Україні можуть бути підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи. Водокористувачі можуть бути первинними і вторинними. Первинні водокористувачі це ті, що мають власні водозабірні споруди і відповідне обладнання для забору води. Вторинні водокористувачі (абоненти) це ті, що не мають власних водозабірних споруд і отримують воду з водозабірних споруд первинних водокористувачів та скидають стічні води в їх системи на умовах, що встановлюються між ними.

Пунктом 7 частини 1 ст. 44 Водного кодексу України передбачено, що водокористувачі зобовязані здійснювати облік забору та використання вод, вести контроль за якістю і кількістю скинутих у водні об'єкти зворотних вод і забруднюючих речовин та за якістю води водних об'єктів у контрольних створах, а також подавати відповідним органам звіти в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законодавчими актами.

Відповідно до ст. 48 Водного кодексу України, спеціальне водокористування це забір води з водних обєктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні обєкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Привільнянське хлібозаготівельне підприємство» є юридичною особою, що зареєстрована 03.09.2009 року. Видами діяльності позивача за КВЕД, згідно даних ЄДР є: Код КВЕД 4 6.11 Діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами; Код КВЕД 4 6.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; Код КВЕД 4 6.90 Неспеціалізована оптова торгівля; Код КВЕД 52.10 Складське господарство (основний); Код КВЕД 52.2 4 Транспортне оброблення вантажів; Код КВЕД 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

В ході розгляду справи було встановлено, що позивач хоча і являється спеціальним водокористувачем, між тим, на підставі Договору № 59 від 01.04.2011 р. з ТОВ «Гольфстрім II» про надання послуг з централізованого постачання холодної води та Договору № 66 від 01.11.2013 р. з Комунальним підприємством «Солонянське ЖКУ» про надання послуг з водопостачання та водовідведення, являється споживачем наданих вказаними підприємствами послуг.

Суд також зазначає, що відповідно до п. 1.2. наказу Комітету статистики України № 230 від 30.09.1997 р. «Про затвердження форми державної статистичної звітності №2- ТП (водгосп), державному обліку підлягає використання вод промисловими, будівельними, транспортними, сільськогосподарськими та іншими підприємствами, організаціями і установами (надалі - водокористувачі) незалежно від їх відомчого підпорядкування і форм власності, джерел водопостачання і приймачів зворотних вод.

До них відносяться: - всі без винятку водокористувачі, що здійснюють скид

зворотних вод безпосередньо у поверхневі, підземні водні об'єкти, а також на поля фільтрації, накопичувачі, рельєф місцевості тощо, незалежно від обсягів скидів; - всі водокористувачі, що забирають з природних водних об'єктів 50 куб.м на добу і більше. Охоплення обліком менших за обсягами водокористувачів вирішується обласною державною адміністрацією за поданням регіональних управлінь (відділів)

комплексного використання водних ресурсів Держводгоспу України. Про прийняття такого рішення органи Держводгоспу України сповіщають водокористувача та його вищестоящу організацію; - підприємства, що забирають воду з комунального (відомчого)

водопроводу або інших водогосподарських систем і передають зворотні води комунальній (відомчій) каналізації при заборі ними 50 і більше кубічних метрів води на добу, а також водокористувачі, що мають оборотні системи водоспоживання загальною потужністю 1000 куб.м на добу і більше, незалежно від кількості забраної

свіжої води.

Судом встановлено, що позивачем здійснювався облік водокористування у відповідності до укладених договорів, що підтверджується Журналом обліку водокористування засобами вимірювання (т. 1 а.с. 180-193), відповідно до якого користування здійснювалось в обсягах, менших ніж 50 кубічних метрів на добу, що виключає обовязковість подання позивачем звітності за формою №2- ТП (водгосп).

У звязку з наведеним, суд вважає, що пункти 9 і 11 припису від 21.03.14 № 4-2570-11-3 є протиправними та підлягають скасуванню.

Що стосується п. 12 оскаржуваного припису, яким зобовязано налагодити контроль за станом заглиблених ємностей та їх можливим негативним впливом на підземні водоносні горизонти, суд зазначає, що вказаний пункт припису не свідчить про встановлені в ході перевірки конкретні порушення природоохоронного законодавства, а стосується лише можливого настання негативних наслідків від здійснення природокористування, що не узгоджується із загальним поняттям припису як обов'язкової для виконання у визначені строки письмової вимоги посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб'єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства.

У звязку з наведеним, суд вважає, що п. 12 припису від 21.03.14 № 4-2570-11-3 є також протиправним та підлягає скасуванню.

Стосовно правомірності винесення пунктів 3, 7, 8 припису від 21.03.14 № 4-2570-11-3, які стосуються усунення порушень норм Закону України «Про охорону атмосферного повітря» суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 10 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» підприємства, установи, організації та громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов'язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов'язані здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин.

Як свідчить з матеріалів акта перевірки від 21.03.2014 р., підставою для винесення вказаних пунктів припису слугували висновки контролюючого органу щодо відсутності інвентаризації двох джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, а саме, один заточний верстат та один свердлильний верстат в приміщенні механічної майстерні; не ведуться журнали первинної облікової документації у сфері атмосферного повітря у звязку із чим, статистична звітність по формі 2-ТП (повітря) складається недостовірно, розрахунок податкового зобовязання з екологічного податку складається недостовірно, що на думку відповідача є порушенням вимог ст.ст. 10, 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», ст. 24 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища».

В ході розгляду справи було встановлено, що заточний верстат та свердлильний верстат в приміщенні механічної майстерні на момент перевірки не експлуатувались позивачем та були списані ще в 2010 році, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів перевірки обладнання (т. 1 а.с. 144-145). За таких обставин, суд вважає, що зобовязання, визначені в п. 3 припису щодо необхідності проведення інвентаризації вказаних обєктів, як джерел викидів забруднюючих речовин є безпідставними.

Суд також зазначає, що в ході розгляду справи не знайшло свого підтвердження і висновок контролюючого органу щодо відсутності журналів первинної облікової документації у сфері атмосферного повітря та неправильного відображення статистичної звітності по формі 2-ТП (повітря) та розрахунку податкового зобовязання з екологічного податку.

Так, в матеріалах справи наявні копії Журналів обліку кількості забруднюючих речовин від стаціонарних джерел в яких відображено кількість викинутих у повітря забруднюючих речовин та Журнали обліку стаціонарних джерел забруднюючих речовин та їх характеристик в яких зазначено про концентрацію забруднюючих речовин, викинутих в атмосферне повітря (т. 1 а.с. 194-206). Та обставина, що вказані Журнали не відповідають встановленим формам, на думку суду, не свідчить про відсутність ведення такого обліку.

З матеріалів справи також вбачається, що позивачем до податкового органу подавались податкові декларації з екологічного податку за перевіряємий період (т. 1 а.с. 101-128) в якому були визначені суми податкових зобовязань з екологічного податку виходячи із фактичних обсягів викидів в атмосферне повітря забруднюючих речовин, які були здійснені позивачем в рамках наданих дозволів, у звязку із чим, п. 7 оскаржуваного припису «організувати ведення первинного обліку у сфері охорони атмосферного повітря» був прийнятий відповідачем безпідставно.

Стосовно обґрунтованості висновків відповідача з приводу того, що на підприємстві експлуатується пилогазоочисне обладнання (ГОУ) на яке на момент перевірки не розроблені паспорти, що є порушенням ст.ст. 10, 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», суд зазначає наступне.

Статтею 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" передбачено вимоги щодо регулювання викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарних джерел.

На виконання вищевказаної статті Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова від 29.11.2001р. № 1598, якою було затверджено Перелік найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, викиди яких в атмосферне повітря підлягають регулюванню.

Порядком проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосфері повітря стаціонарними джерелами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002р. № 302, встановлено, що дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами - це офіційний документ, який дає право підприємствам, установам, організаціям та громадянам підприємцям експлуатувати об'єкти, з яких надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші, за умови дотримання встановлених відповідних нормативів граничнодопустимих викидів та вимог до технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин протягом визначеного дозволі терміну. Дозвіл видається суб'єкту господарювання - власнику стаціонарного джерела викиду, з якого надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші.

Як свідчить з матеріалів справи, позивачем був отриманий Дозвіл Міністерства охорони навколишнього природного середовища України на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами на період з 06.10.2010 р. по 06.10.2015 р. (т. 1 а.с. 93), що свідчить про протиправність вимог, визначених в п. 8 оскаржуваного припису.

Щодо правомірності винесення пунктів 13, 14, 15, 17, 19, 20, 21, 22 припису № 4-2570-11-3 від 21.03.2014 р., суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про відходи», суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані:

- визначати склад і властивості відходів, що утворюються, а також за погодженням із спеціально уповноваженими органами виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища ступінь їх небезпечності для навколишнього природного середовища та здоров'я людини;

- на основі матеріально-сировинних балансів виробництва виявляти і вести первинний поточний облік кількості, типу і складу відходів, що утворюються, збираються, перевозяться, зберігаються, обробляються, утилізуються, знешкоджуються та видаляються, і подавати щодо них статистичну звітність у встановленому порядку;

- забезпечувати повне збирання, належне зберігання та недопущення знищення і псування відходів, для утилізації яких в Україні існує відповідна технологія, що відповідає вимогам екологічної безпеки.

Згідно ст. 26 Закону України «Про відходи», державному обліку та паспортизації підлягають в обов'язковому порядку всі відходи, що утворюються на території України.

Відповідно до вимог постанови КМУ від 01.11.99 № 2034 «Про затвердження Порядку ведення державного обліку та паспортизації відходів» цей Порядок встановлює єдині правила ведення державного обліку та паспортизації відходів, дія яких поширюється на підприємства, установи, організації всіх форм власності, громадян - суб'єктів підприємницької діяльності, діяльність яких пов'язана з утворенням відходів та здійсненням операцій поводження з ними (далі - підприємства).

У цьому Порядку терміни вживаються у такому значенні:

державний облік відходів - єдина державна система збирання, узагальнення, всебічного аналізу та зберігання відомостей про відходи під час їх утворення та здійснення операцій поводження з ними;

первинний облік відходів - реєстрація у формах первинних облікових документів (картки, журнали, анкети) відомостей про відходи під час їх утворення на підприємстві та здійснення операцій поводження з ними;

інвентаризація відходів - комплекс разових організаційно-технічних заходів з заявлення, ідентифікації, опису і реєстрації відходів, обліку обсягів їх утворення, утилізації та видалення, а також виявлення і обстеження місць утворення відходів і об'єктів поводження з ними;

ідентифікація відходів - віднесення відходів до певних категорій та класифікаційних груп, виходячи з їх походження, складу, стану, небезпеки для довкілля, здоров'я людини, технологічних можливостей утилізації, знешкодження.

Згідно ст. 32 Закону України «Про відходи», забороняється вести будь-яку господарську діяльність, пов'язану з утворенням відходів, без одержання від спеціально уповноважених органів виконавчої влади у сфері поводження з відходами лімітів на обсяги утворення та розміщення відходів.

Згідно ст. 37 Закону України «Про відходи», державний контроль у сфері поводження з відходами здійснюють спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища, з питань житлово-комунального господарства, з питань охорони здоров'я та інші спеціально уповноважені органи виконавчої влади.

Висновки посадових осіб екологічної інспекції щодо порушення позивачем природоохоронного законодавства з питань збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізація, знешкодження, видалення або захоронення відходів є безпідставними, оскільки підприємство такими видами діяльності не займається.

Так, судом встановлено, що основний вид діяльності позивача - складське господарство, у процесі якої утворюються лише побутові відходи, які позивач не збирає, не зберігає і не утилізує. Така діяльність не підлягає ліцензуванню. Ведення первинного обліку по видам відходів, наявність висновків державної екологічної експертизи, дозволів і лімітів за утворення, розміщення відходів згідно з нормами чинного законодавства в таких випадках не вимагається. Побутові відходи, що утворюються позивачем, вивозяться і утилізуються спеціалізованими підприємствами комунального господарства з якими позивач уклав відповідні договори, тому він особисто не повинен одержувати ніяких дозволів чи лімітів на утворення та розміщення таких відходів.

При цьому, сам Відповідач та його представники, а ні в акті перевірки, а ні в приписі, не зазначили, які ж саме відходи утворюються на підприємстві позивача, які на їх думку підлягають отриманню лімітів на їх утворення та утилізацію через свою небезпеку та приналежність їх до відповідного класу. Твердження посадових осіб відповідача про те, що в процесі господарської діяльності позивача утворюються відходи виробництва, не розкрито з точки зору конкретних фактів, не деталізовано і жодним чином не підтверджується. Тож, не зрозуміло взагалі, з якої причини Відповідачем зроблено висновок у акті перевірки, що позивачем не дотримано вимог постанови КМУ від 31.08.98 № 1360.

З приводу вимоги щодо ведення первинного обліку по всім видам відходів, які утворюються на підприємстві, за встановленою формою №І-ВТ, позивач зазначає, що дана вимога є безпідставною, оскільки він не веде облікову документацію за формою №1-ВТ, бо він не займається діяльністю, яка входить до переліку виробничих та технологічних процесів, не має технологічного устаткування, не використовує пакувальні матеріали та тару, що не включаються до складу твердих побутових відходів, не використовує інші матеріали, які підлягають обліку, а тому не зобов'язаний вести облікову документацію за формою №1-ВТ. Відповідач не належить до органів державної статистики і не має права вимагати від позивача надання статистичних звітів.

З приводу вимоги про обладнання місць тимчасового зберігання з заходів, згідно вимог чинного законодавства, то такі вимоги є безпідставними, адже позивач зберігає відходи в обладнаних для того контейнерах та урнах, які вивозяться спеціалізованими - підприємствами, на що у нього є відповідні договори, зокрема з ТОВ «АкваТехПром», тож у нього взагалі відсутні несанкціоновані місця тимчасового зберігання відходів.

Відносно вимог про визначення складу та властивостей відходів, обчислення та погодження, згідно вимог чинного законодавства, нормативів граничних показників утворення відходів, отримати дозволи на розміщення відходів та ліміти на утворення та розміщення відходів (пункти 14, 15 припису) суд також вважає їх протиправними, оскільки позивачем від здійснення господарської діяльності утворюються лише побутові відходи, вивезення і розміщення яких здійснюють спеціалізовані підприємства комунального господарства, з якими позивач має відповідні договори, а тому він звільняється від обовязку отримання лімітів утворення і розміщення відходів.

Суд також вважає протиправними пункти 17-18, 20-21 оскаржуваного припису, а саме, розробити та погодити технічні паспорти відходів (ТПВ) на всі види відходів, що утворюються на підприємстві; забезпечити передачу відходів на утилізацію чи видалення спеціальним організаціям в повному обсязі відповідно з вимогами чинного законодавства; запровадити моніторинг місць утворення, зберігання і видалення відходів, оскільки вказані вимоги стосуються лише відходів, які утворюються в результаті здійснення технологічних процесів. Позивачем же утворюються лише побутові відходи, у звязку із чим, оформлення дозвільних документів на поводження з ними законом не передбачено.

Суд також не погоджується із твердженням відповідача про те, що на момент перевірки позивачем не було надано в повному обсязі документи, що стосувались питань перевірки, що є, на думку інспекції, порушенням вимог ст. 202 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст.ст. 8, 11 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Так, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем була проведена виїзна планова перевірка позивача, яка передбачає в тому числі і дослідження всіх первинних документів, що стосуються діяльності підприємства. В ході розгляду справи відповідачем не було надано обґрунтованих пояснень з приводу того, які саме документи не були надані в ході перевірки та у звязку із чим вони не були витребувані у позивача в установленому порядку в ході самої перевірки. За таких обставин, вимога, викладена в п. 24 припису - «надати на розгляд Держекоінспекції в повному обсязі копії документів, що розглядаються в ході інспекційної діяльності згідно переліку питань» вже після проведення виїзної перевірки, є безпідставною та підлягає скасуванню.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, та перевіряє чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки в ході розгляду справи відповідачем не доведено в повному обсязі правомірність прийняття оскаржуваного рішення, припис № 4-2570-1-3 від 21 березня 2014 року Державної екологічної інспекції ц Дніпропетровській області підлягає скасуванню.

Судові витрати підлягають стягненню відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 158-163 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Привільнянське хлібозаготівельне підприємство» до Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування припису задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати припис Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області № 4-2570-11-3 від 21.03.2014 р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Привільнянське хлібозаготівельне підприємство» (код ЄДРПОУ 36244507, 52405 Дніпропетровська область, Солонянський район, с. Жданове, вул. Шосейна,1) судовий збір у розмірі 73,08 грн. (сімдесят три грн. 08 коп.).

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя ОСОБА_1