Постанова № 47759237, 15.07.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2015 р. Справа № 804/7845/15

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за поданням Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Держаної фіскальної служби у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будіндустріясервіс» про підтвердження адміністративного арешту майна платника податків, -

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Держаної фіскальної служби у Дніпропетровській області 25 червня 2015 року звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із поданням до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будіндустріясервіс», у якому заявлено вимогу про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Будіндустріясервіс» (код ЄДРПОУ 33878246).

В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що працівники податкової інспекції не були допущені до проведення документальної позапланової виїзної перевірки за наявності передбачених законом підстав. А відтак, з метою забезпечення виконання платником податків своїх зобов'язань, позивачем прийнято рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

У судовому засіданні 15 липня 2015 року, зважаючи на неявку відповідача, судом ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження з урахуванням вимог статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані документи і матеріали, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивачем 24.06.2015 року прийнято наказ № 529 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Будіндустріясервіс», який було вручено ліквідатору ОСОБА_1.

24.06.2015 року позивачем складені направлення № 423, № 426 на проведення перевірки, які предявлені ліквідатору ОСОБА_1, яким було здійснено запис в направленнях щодо відмови від проведення перевірки у звязку з відсутністю первинних документів.

25.06.2015 року працівником ДПІ складено Акт № 2381/2205/33878246, яким було засвідчено відмову у допуску посадової особи ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська до проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Будіндустріясервіс».

25.06.2015 року на підставі недопуску підприємства до проведення перевірки підрозділом податкового контролю, якому було доручено провести перевірку, за формою та процедурою, передбаченими Порядком застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженим наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 №568 (далі - Порядок) подано звернення про накладення адміністративного арешту.

Судом також встановлено, що 25.06.2015 року за результатами розгляду звернення заступником начальника ДПІ ОСОБА_2 було прийнято рішення про застосування адміністративного арешту відносно ТОВ «Будіндустріясервіс», яке направлено на адресу відповідача з повідомленням про вручення.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість дій заявника щодо застосування повного адміністративного арешту відповідача на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, проаналізувавши положення законодавчих актів, якими врегульовані спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (далі - ПК України), органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з 75.1. ст. 75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до п. 78.1 ст. 78 ПК України, документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності таких підстав: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються можливі порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту (п. 78.1.1.); отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону (п. 78.1.11).

Про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки (п. 78.4. ст. 78 ПК України).

Згідно з вимогами п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України, посадові особи органу державної податкової служби мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (об'єкта), перевірка якого проводиться (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється), мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби;

- копії наказу про проведення перевірки;

- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Згідно підпунктів 16.1.9 та 16.1.13 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України, платники податків зобов'язані не перешкоджати законній діяльності посадової особи контролюючого органу під час виконання нею службових обов'язків та виконувати законні вимоги такої посадової особи; допускати посадових осіб контролюючого органу під час проведення ними перевірок до обстеження приміщень, територій (крім житла громадян), що використовуються для одержання доходів чи пов'язані з утриманням об'єктів оподаткування, а також для проведення перевірок з питань обчислення і сплати податків та зборів у випадках, встановлених цим Кодексом.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови (п. 81.2. ст. 81 ПК України).

Підпунктом 20.1.5 пункту 2.1 статті 20 Податкового кодексу України встановлено, що у разі відмови платника податків (його посадових осіб або осіб, які здійснюють готівкові розрахунки та/або проводять діяльність, що підлягає ліцензуванню та/або патентуванню) від проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки), передбаченої абзацом першим цього пункту, або ненадання для перевірки документів, їх копій (за умови наявності таких документів) застосовуються заходи, передбачені статтею 94 цього Кодексу.

Відповідно до п. 94.1. ст. 94 ПК України, адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу (п.п. 94.2.1.- 94.2.3. п. 94.2 ст. 94 ПК України).

Порядок застосування адміністративного арешту майна платника податків затверджено наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 року № 568 (далі - Порядок № 568).

Пунктом 3.1. Порядку № 568 передбачено, що арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: 1) платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; 2) фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; 3) платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу доходів і зборів;

Згідно з п. 4.1. Порядку № 568, керівник органу доходів і зборів (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених розділом III цього Порядку, та на підставі звернення про застосування адміністративного арешту майна платника податків (додаток 1) відповідного підрозділу, який у межах своїх повноважень встановлює такі обставини, приймає рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків (додаток 2).

Обґрунтованість арешту майна, накладеного рішенням керівника (його заступника) органу доходів і зборів, має бути перевірена судом протягом 96 годин. У такому випадку рішення керівника (його заступника) органу доходів і зборів подається до суду протягом 24 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють таке звернення до суду. Строк, визначений цим пунктом, не включає добові години, що припадають на вихідні та святкові дні (п. 4.2. Порядку № 568).

Рішення про застосування арешту майна платника податків надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається особисто під розписку: 1) платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна; 2) іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження (п. 4.3. Порядку № 568).

Необхідно звернути увагу, що при прийнятті норми про можливість застосування адміністративного арешту майна платника податків зокрема в разі недопуску такою особою працівників податкових органів до проведення перевірки законодавець виходив з того, що застосування арешту є особливим видом забезпечення повноти та об'єктивності проведення податкової перевірки, оскільки ухилення платника податків від проведення перевірки може вказувати на його бажання приховати певні докази, що вказують на його недобросовісність.

В свою чергу, запровадження судової перевірки обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків вказує на необхідність контролю за діями податкового органу та захист прав платника податків від можливих зловживань з боку податкового органу.

Специфіка виконання податковими органами своїх повноважень та особливості ведення господарської діяльності окремих платників податків викликають необхідність у оперативності застосування адміністративного арешту майна та перевірки його обґрунтованості.

Отже, саме з метою оперативної перевірки наявності підстав для застосування адміністративного арешту і гарантування як прав та інтересів платника податків так і належного здійснення повноважень податковими органами законодавцем передбачено право податкових органів звертатись до суду із поданням про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків. Саме тому ст.183-3 КАС України встановлює особливий, оперативний, порядок розгляду такого подання та імперативно приписує необхідність негайного виконання судового рішення за результатами такого розгляду.

Перевірка обґрунтованості накладення адміністративного арешту передбачає встановлення судом наявності підстав для застосування адміністративного арешту, визначених пунктом 94.2 статті 94 ПК України.

Предметом перевірки є відповідність рішення керівника податкового органу (його заступника) про накладення адміністративного арешту на майно платника податків умовам, за яких таке рішення може бути ухвалено.

Як свідчать матеріали справи, посадові особи ДПІ за наявності наказу на проведення перевірки №529 від 24.06.2015 року та направлень на перевірку від 24.06.2015 року № 423 та № 426 року не були допущені до проведення позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Будіндустріясервіс», про що був складений акт від 25.06.2015 року № 2381/2205/33878246.

Судом встановлено, що позивачем дотримано процедуру розгляду та вирішення питання про застосування повного адміністративного арешту майна ТОВ «Будіндустріясервіс», визначених положеннями ст. 94 Податкового кодексу України та Порядком застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 року № 568.

При цьому, суд зазначає, що відсутність первинних документів у товариства не є підставою для не допуску перевіряючих до перевірки для здійснення ними своїх безпосередніх обов'язків.

Крім того, на час розгляду подання, рішення Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Держаної фіскальної служби у Дніпропетровській області від 25.06.2015 року, направлення на проведення перевірки та/або наказ на проведення перевірки відповідачем не оскаржені ані в адміністративному, ані у судовому порядку, у той час, як положеннями Податкового кодексу України передбачене таке право платника податків у разі незгоди з винесенням вказаних документів.

Отже, приймаючи до уваги викладене, враховуючи правомірність рішення позивача від 25.06.2015 року, а також те, що відповідачем не надано будь - яких обґрунтованих пояснень щодо підстав відмови у допуску посадових осіб ДПІ до перевірки, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню шляхом підтвердження обґрунтованості рішення про застосування адміністративного арешту платника податків.

Керуючись статтями 128, 58-163, 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Подання Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Держаної фіскальної служби у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будіндустріясервіс» про підтвердження адміністративного арешту майна платника податків - задовольнити повністю.

Підтвердити обґрунтованість адміністративного арешту майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Будіндустріясервіс» (код ЄДРПОУ 33878246).

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя ОСОБА_3