Ухвала суду № 47758689, 29.07.2015, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 760/12079/15-ц

Провадження № 2/760/5327/15

У Х В А Л А

про залишення зустрічної позовної заяви без руху

29 липня 2015 року м. Київ

Солом'янський районний суд м. Києва у складі судді Шевченко Л. В.,

за участю секретаря судового засідання Бугайчука О. Р.,

за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4, третьої особи ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_6, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_7, третя особа: державний нотаріус Першої київської державної нотаріальної контори Марцинкевич Лілія Анатоліївна, про визнання права власності на 3/5 частини квартири, визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину та скасування рішення державного реєстратора,

в с т а н о в и в:

У провадженні суду знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_6, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_7 до ОСОБА_3, треті особи: Опікунська рада Солом'янського району м. Києва, ОСОБА_5, про вселення, встановлення порядку користування квартирою та усунення перешкод у користуванні майном.

У судовому засіданні представник відповідача подав зустрічний позов, у якому просить:

- визнати за ОСОБА_3 право власності на 3/5 частини квартири АДРЕСА_1;

- визнати свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 25.09.2015 під реєстровим № 7-769, видане П'ятою київською державною нотаріальною конторою ОСОБА_8 недійсним;

- визнати свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 23.01.2014 за реєстровим № 17-15, видане П'ятою київською державною нотаріальною конторою ОСОБА_8 недійсним;

- скасувати рішення державного реєстратора Марцинкевич Л. А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 10157315 від 22.01.2014.

Розглянувши матеріали зустрічної позовної заяви, суд вважає, що зустрічну позовну заяву належить залишити без руху з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 124 ЦПК «зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред'явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 119 і 120 цього Кодексу».

Зустрічна позовна заява не відповідає вимогам, встановленим статтею 119 ЦПК, зокрема, щодо сплати судового збору.

Позивач за зустрічним позовом додав до зустрічної позовної заяви квитанцію № 65693571 від 28.07.2015 про сплату судового збору в розмірі 243,60 грн. Відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір» це є оплатою за подання позовної заяви майнового характеру за мінімальною ставкою.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», ставка судового збору за подання позовної заяви майнового характеру складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати.

У зустрічній позовній заяві позивач зазначив ціну позову 24 360 грн. Однак, з свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 22.01.2014 випливає, що ринкова вартість 3/5 частини квартири становить 302 674,45 грн. відповідно до Звіту про незалежну оцінку квартири, виданого ТОВ «Укрекспертиза» від 30.10.2013.

Таким чином, ціна зустрічного позову складає 302 674,45 грн., а розмір судового збору відповідно 3 026,74 грн.

Згідно з частиною третьою статті 6 Закону України «Про судовий збір» «за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у своїй постанові № 10 від 17.10.2014 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» роз'яснив, що «якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше самостійних вимог немайнового характеру, пов'язані між собою, судовий збір сплачується окремо з кожної із таких вимог (або загальною сумою)…» (пункт 13).

Позивач подав цивільний позов, в якому об'єднав одну вимогу майнового характеру та дві самостійні вимоги немайнового характеру, однак оплатив судовий збір лише в розмірі 243,60 грн.

Отже, позивачу належить доплатити судовий збір у розмірі 3 270,34 грн. (за вимогу майнового характеру та за одну вимогу немайнового характеру: 3026,74+243,60) Реквізитами для сплати судового збору є: розрахунковий рахунок № 31212206700010, утримувач коштів ГУДКСУ у Солом'янському районі м. Києва, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38050812, банк отримувача: ГУ ДК у м. Києві, код банку отримувача (МФО) 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001, призначення платежу 22030001; 050, «судовий збір».

Щодо позовної вимоги про скасування рішення державного реєстратора Марцинкевич Л. А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 10157315 від 22.01.2014, суд зазначає таке.

Так, стаття 16 ЦПК передбачає, що «не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом».

Пленум Вищого адміністративного суду України у пункті 8 постанови №8 від 20.05.2013 з наступними змінами і доповненнями «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів» роз'яснив, що «відповідно до абзацу другого частини першої статті 2 Закону України від 1 липня 2004 року N 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон N 1952-IV) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом статті 9 цього Закону державний реєстратор є державним службовцем, крім випадку, коли державним реєстратором є нотаріус.

Повноваження державного реєстратора, передбачені цим Законом, з видачі та прийому документів можуть виконувати посадові особи органів місцевого самоврядування, адміністратори центрів надання адміністративних послуг, нотаріуси.

Відповідно до частини другої статті 30 цього Закону дії або бездіяльність державного реєстратора, державного кадастрового реєстратора, нотаріуса, державного виконавця можуть бути оскаржені до суду. Суди повинні мати на увазі, що під діями також слід розуміти рішення, прийняті зазначеними суб'єктами владних повноважень з питань реєстрації.

Спори, які виникають у цих відносинах, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства».

З цією позицією погодився і Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, який у листі від 07.02.2014 «Про судову практику розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні» зазначив, що «державний реєстратор є державним службовцем, крім випадку, коли державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт. Тобто держава в цій частині делегує нотаріусам владні повноваження. Тому судам при розгляді позовів щодо оскарження дій або бездіяльності нотаріуса як державного реєстратора прав на нерухоме майно слід пам'ятати, що це справи адміністративної юрисдикції згідно з п. 8 постанови пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року N 8 "Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів"» (пункт 4).

Отже, позовна вимога про скасування рішення державного реєстратора Марцинкевич Л. А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 10157315 від 22.01.2014 підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а тому не може бути об'єднана з позовними вимогами, поданими в порядку цивільного судочинства.

У пункті 7 постанови № 2 від 12.06.2009 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» Пленум Верховного Суду України роз'яснив, що «позовна заява подається до суду в письмовій формі і за змістом повинна відповідати вимогам статті 119 ЦПК. У зв'язку з цим суди мають звертати особливу увагу, зокрема, на те, що у позовній заяві повинні не лише міститися позовні вимоги, а й бути викладенні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину».

У зустрічній позовній заяві позивач просить визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 23.01.2014 за реєстровим № 17-15, видане П'ятою київською державною нотаріальною конторою ОСОБА_8. Однак як доказ додає свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 22.01.2014.

Тобто, зміст заявлених позовних вимог не відповідає викладу обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Відповідно до частини другої статті 124 ЦПК «до зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог, встановлених частиною першої цієї статті, застосовуються положення статті 121 цього Кодексу».

Згідно з частиною першою статті 121 ЦПК «суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали».

Враховуючи вищезазначене, зустрічну позовну заяву належить залишити без руху, встановивши спосіб усунення недоліків шляхом подання нової, належним чином оформленої зустрічної позовної заяви, її копій та копій доданих до неї документів відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, а також належного доказу сплати судового збору.

Керуючись статтями 119, 121, 124 ЦПК, суддя

у х в а л и в:

Зустрічну позовну заяву зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_6, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_7, третя особа: державний нотаріус Першої київської державної нотаріальної контори Марцинкевич Лілія Анатоліївна, про визнання права власності на 3/5 частини квартири, визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину та скасування рішення державного реєстратора - залишити без руху.

Надати строк для усунення недоліків до 11 години 45 хвилин 31 липня 2015 року.

Роз'яснити, що у разі невиконання вимог, зазначених в ухвалі, зустрічна позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Л. В. Шевченко