Ухвала суду № 47756358, 30.07.2015, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 750/5036/14 Провадження № 22-ц/795/79/2015 Категорія -цивільнаГоловуючий у I інстанції -Рахманкулова І. П. Доповідач - Позігун М. І.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2015 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіПозігуна М.І.суддів:Вінгаль В.М., Харечко Л.К.при секретарі:Козлачковій Ю.В.за участю:апелянта ОСОБА_5 та її представника ОСОБА_6, прокурора Оліфір А.В., спадкоємця позивача ОСОБА_7, нотаріуса Моклигіної О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_9 на рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 18 листопада 2014 року у справі за позовом заступника прокурора м.Чернігова в інтересах ОСОБА_10 до ОСОБА_9 про визнання недійсним договору дарування частини квартири,

в с т а н о в и в:

В апеляційній скарзі ОСОБА_9 просить скасувати рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 18 листопада 2014 року, яким визнано недійсним договір дарування 3/4 частин квартири АДРЕСА_1, укладений 22.01.2014 року між ОСОБА_10 та ОСОБА_9, посвідчений державним нотаріусом Першої чернігівської державної нотаріальної контори Моклигіною О.С. та зареєстрований в реєстрі за № 2-53; скасовано реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо об'єкта нерухомого майна, а саме 3/4 частин квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_9, вчиненої на підставі зазначеного договору дарування, номер запису про право власності 4348024 від 22.01.2014 року; вирішено питання судових витрат; ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Незаконність рішення суду апелянт обґрунтовує невідповідністю висновків суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог фактичним обставинам справи, оскільки судом не було враховано, що при проведенні судово-психіатричної експертизи експертами не було взято до уваги довідку Чернігівської міської лікарні № 1 від 8 травня 2014 року, надану на запит начальника відділу прокуратури м. Чернігова, в якій зазначено, що дійсно ОСОБА_10 з 26.04.2012 року по 07.05.2012 року проходив лікування в ЧМЛ № 1 з діагнозом: ЦВХ при атеросклерозі, АГ, наслідки повторного ГПМК (16.09.2011 р.), але незважаючи на перелік захворювань, його було виписано до праці. Крім того, в даній довідці зазначено, що 04.01.2014 року ОСОБА_10 був оглянутий дільничним терапевтом ОСОБА_11, поводився адекватно, цікавився подальшим лікуванням, розпитував про нетрадиційні методи лікування. За доводами апелянта, мнестичні розлади у ОСОБА_10 виникли лише після останнього нападу 08.03.2014 року, а до цього він був цілком здоровою людиною. Також апелянт посилається, що без оцінки судом залишилися і покази свідка ОСОБА_12, згідно яких після укладення спірного договору дарування ОСОБА_10 написав нотаріально засвідчений заповіт на її сина, що свідчить про підстави виникнення поданого позову до суду.

В зв'язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 позивача ОСОБА_10 апеляційним судом до участі у справі було залучено його спадкоємця за заповітом ОСОБА_7

Заслухавши доповідача, учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд приходить до слідуючго висновку.

Судом встановлено, що згідно договору дарування від 22.01.2014 року, посвідченого державним нотаріусом Першої чернігівської державної нотаріальної контори Моклигіною О.С. та зареєстрованого в реєстрі за № 2-53, ОСОБА_10 передав у власність ОСОБА_9 3/4 частини квартири АДРЕСА_1, про що 22.01.2014 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис за № 4348024 про право власності ОСОБА_9

Задовольняючи позовні вимоги про визнання недійсним договору дарування 3/4 частин спірної квартири, суд виходив із того, що відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи № 632 від 27.10.2014 року, який узгоджуються з показами свідків та з іншими наявними в матеріалах справи доказами, ОСОБА_10 на час укладення договору дарування частини своєї квартири не усвідомлював значення своїх дій та не міг ними керувати, в зв'язку з чим суд і прийшов до висновку про наявність підстав для захисту порушеного права.

Такий висновок суду ґрунтується на матеріалах справи, яким суд дав оцінку з дотриманням положень ст. 212 ЦПК України.

Доводи апелянта про неврахування судом при прийнятті рішення даних, викладених в довідці Чернігівської міської лікарні № 1 від 08.05.2014 року не заслуговують на увагу, оскільки дана довідка було предметом дослідження під час проведення експертизи, про що зазначено на 4 стор. Висновку, і крім того, предметом дослідження були і медичні документи, які були підставою для видачі довідки, а також експертами досліджувалися покази свідка - лікаря ОСОБА_11

Згідно висновку судово-психіатричної експертизи при судово-психіатричному огляді у підекспертного на тлі постінсультних неврологічних органічних знаків, виявлені грубі інтелектуально-мнестичні порушення, що обумовлюють його органічно змінений розлад особистості із характерними порушеннями мислення, вольової активності, загальної працездатності, вираженими когнітивними порушеннями і дезорієнтацією в оточуючій дійсності. Вищезазначені зміни психіки підекспертного такі глибокі, тотальні та незворотні, що повністю позбавляли його здатності регулювати свою поведінку у соціумі, в тому числі і усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними під час складання договору дарування частини квартири 22.01.2014 року. За результатами судово-психіатричного огляду, дослідження матеріалів цивільної справи, медичних документів, характеристик на ім'я підекспертного, пояснень останнього від 29.09.2014 року експерти прийшли до висновку, що у ОСОБА_10 під час складання та підписання договору дарування 3/4 частини квартири 22.01.2014 року мали місце клінічні ознаки мультиінфарктної деменції (F01.1- за Міжнародною Класифікацією Хвороб 10-го перегляду), які позбавляли його здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними у вищезазначений період часу.

Відповідно до роз'яснень, викладених в п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", на випадки, коли особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння, тощо) поширюються правила ст. 225 ЦК України, згідно якої правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

За викладених обставин, доводи апеляційної скарги не дають підстав для її задоволення і скасування рішення суду, ухваленого з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_9 відхилити.

Рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 18 листопада 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: