Ухвала суду № 47754196, 11.02.2013, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22-ц/791/266/13 Головуючий в І інстанції: Майдан С.І. Категорія:5 Доповідач: Вейтас І.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2013 року лютого місяця 11 дня колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого:ОСОБА_1 Суддів:ОСОБА_2 ОСОБА_3 При секретарі:ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Комсомольського районного суду м.Херсона від 12 червня 2012 року в справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про визнання житлового будинку обєктом права спільної сумісної власності подружжя та його поділ, -

встановила:

В серпні 2010 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6, вказуючи що з 04.01.1986 року перебував з відповідачем у зареєстрованому шлюбі. В період шлюбу ОСОБА_6 - 18.11.1994 року згідно нотаріально-посвідченого договору подарували житловий будинок, розташований за адресою м.Херсон, с.Куйбишева, вул..Степова, буд №2. Крім того, відповідачці було подаровано житловий будинок, що розташований в м.Херсоні по вул..Центральній, буд. №1, що підтверджується нотаріально-посвідченим договором дарування від 14.10.2003 року. Згідно рішення виконавчого комітету Комишанської селищної ради Комсомольського району м.Херсона № 34 від 06.03.2007 року ліквідовану поштову адресу буд.1, вул..Центральна, с.Куйбишева, м.Херсон та приєднано до домоволодіння за адресою: м.Херсон, с.Кубишево, вул..Степова, 2а. Позивач вказує, що їхнє подружжя за рахунок спільних коштів з отриманням відповідних дозволів та погоджень на місці вказаного житлового будинку фактично збудовало новий житловий будинок. Оскільки належний відповідачці житловий будинок за час шлюбу істотно збільшився у своїй вартості внаслідок їх спільних трудових та грошових затрат, просив визнати житловий будинок, що розташований за адресою: м.Херсон, с.Кубишево, вул..Степова, 2а обєктом права спільної сумісної власності подружжя та поділити між ними в натурі.

Рішенням Комсомольського районного суду м.Херсона від 12.06.2012 року в задоволенні позову відмовлено за необґрунтованістю.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_5, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, що мають значення для справи, порушення судом норм права, просить скасувати рішення суду та постановити нове, яким задовольнити його позов в повному обсязі.

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу представник відповідача, вказує на безпідставність скарги та просить рішення суду залишити без змін.

Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав належних та допустимих доказів, що майно дружини за час їх шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат. Такий висновок суду є правильним, виходячи з наступного.

Судом встановлено і не оспорювалось сторонами, що ОСОБА_6 та ОСОБА_5 перебували в зареєстрованому шлюбі з 1986 року по 2010 рік (а.с.40).

Відповідно до договору дарування від 18 листопада 1994 року ОСОБА_6 було подаровано житловий будинок №2а по вул..Степова, с.Куйбишеве, м.Херсон. (а.с.8,9).

За договором дарування від 14 жовтня 2003 року ОСОБА_6 було подаровано житловий будинок № 1 з господарчими та побутовими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: м.Херсон, с.Куйбишеве, вул..Центральна (а.с.10).

Рішенням виконавчого комітету Комишанської селищної ради комсомольського району м.Херсона № 34 від 06.03.3007 року ліквідовано поштову адресу м.Херсон, сел..Куйбишеве, вул..Центральна, 1 та приєднано до домоволодіння за адресою м.Херсон, сел.. Куйбишеве, вул..Степова, 2-а, що належить ОСОБА_6 (а.с.15).

Відповідно до ч.1 ст.24 КпШС України, чинного на час виникнення спірних правовідносин, майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку спадкування, є власністю кожного з них.

Відповідно до ст.25 КпШС України, якщо майно, яке було власністю одного з подружжя, за час шлюбу істотно збільшилося у своїй цінності внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя або їх обох, воно може бути визнане судом спільною сумісною власністю подружжя.

Аналогічні норми передбачені ч.1 ст.62 СК України, чинного на час припинення шлюбних відносин, якщо майно дружини, чоловік за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду обєктом права спільної сумісної власності подружжя.

Як слідує з матеріалів справи, у житловому будинку, що був подарований відповідачу, без затвердженого проекту було здійснено прибудови нежиле приміщення А№ переобладнане в житлове, реконструкції а№, літ аІ, літ аі, здійснено з`єднання житлового будинку з літньою кухнею, з сараєм, прибудована мансарда. Збудовані господарські будівлі: гараж літ. Ж, баня літ. З, сараї літ. Є, літ. К, навіс літ І, які відповідно до положень ст..186,381 ЦК є приналежністю головної речі (будинку).

Перепланований та реконструйований житловий будинок не був введений відповідачем в експлуатацію, як це передбачено законодавством.

Колегія суддів не погоджується з поясненнями наданими експертом ОСОБА_7 під час розгляду справи апеляційним судом, про те, що після будівництва прибудов, що стали одним цілим з житловим будинком та реконструкції житлового будинку його не потрібно вводити в експлуатацію, оскільки вони не ґрунтуються на законі та не відповідають матеріалам справи.

Відповідно до відмітки в технічному паспорту на спірний житловий будинок, що складений 10.09.2007 року Херсонським державним БТІ, план будинку без акту прийому будинку до експлуатації є недійсним (а.с.112,113).

Відповідно до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації обєктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики № 127 від 24.05.2001 року з послідуючими змінами та доповненнями, після одержання інформації про прийняття в експлуатацію обєкта будівництва у примітку раніше проставленого штампа уноситься запис номера та дати документа про прийняття в експлуатацію (абз.49 п.3.2. розділу 3).

Відповідно до положень ч.2 ст.331 ЦК України якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом обєктів, як визначено частиною другою пункту першого Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом обєктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2004 року № 1243, полягає у підтвердженні державними приймальними комісіями готовності до експлуатації обєктів нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту будівель, споруд. Згідно з п.29 зазначеного порядку датою введення в експлуатацію закінченого будівництвом обєкта є дата затвердження акта державної приймальної комісії при прийняття в експлуатацію цього обєкта органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування, що утворив комісію.

Враховуючи наведене, слід зробити висновок, що відповідач не набула права власності на майно, яке позивач просить визнати спільною сумісною власністю та провести його поділ.

Згідно пункту 2.3. наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18.06.2007 року № 55, не підлягають поділу обєкт нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) обєкти нерухомого майна.

Крім того, колегія суддів вважає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, що вартість будинку істотно збільшилась внаслідок його трудових або грошових затрат, або їх обох. Саме по собі здійснення ремонтних робіт позивачем, про що зазначали свідки позивача під час розгляду справи судом першої інстанції, не є тим фактором, який свідчить про трудові або грошові затрати, які призвели до збільшення вартості майна, тоді як відповідач заперечує факт, що здійснення перебудов проводилось за рахунок коштів позивача чи спільних коштів подружжя, та його особистим трудовим внеском.

Зважаючи на наведені обставини, колегія суддів вважає, що підстав для скасування рішення суду немає, оскільки воно постановлено правильно, у відповідності до вимог норм матеріального та процесуального права, в межах заявлених вимог, на підставі наданих доказів, досліджених в судовому засіданні.

Керуючись ст. 303, п.1 ч.1 ст. 307, ст.ст. 308, 315 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Комсомольського районного суду м.Херсона від 12 червня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: