Рішення № 47748727, 14.07.2015, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 553/4106/14-ц Номер провадження 22-ц/786/1851/15Головуючий у 1-й інстанції Тимчук Р. І. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2015 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області у складі:

головуючого судді: Кузнєцової О.Ю.

суддів: Хіль Л.М., Чічіля В.А.

при секретарі Колодюк О.П.

за участі ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Прокурора Ленінського району м. Полтави Легеньковського ОСОБА_3 в інтересах Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міністерства доходів у Полтавській області

на рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 14 жовтня 2014 року

по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа Полтавська міська рада, про визнання договору купівлі-продажу таким, що відбувся та визнання права власності, -

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду із вказаним позовом та просив визнати таким, що відбувся договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 942 кв.м. за адресою вул. Панянка, 11-б у м. Полтава (кадастровий номер 5310136700:16:003:0086), укладений між ним та ОСОБА_5 і ОСОБА_6; визнати за ним право власності на вказану земельну ділянку

В обґрунтування позовних вимог вказував, що 21 березня 2014 року він передав ОСОБА_5, який діяв від власного імені та за довіреністю від імені ОСОБА_7 обумовлену заздалегідь суму в 180000 грн. в рахунок оплати вартості земельної ділянки за договором купівлі-продажу, а останній зобовязався зявитися до нотаріальної контори для посвідчення вказаного договору.

Проте, незважаючи на досягнення згоди щодо усіх істотних умов договору, ОСОБА_5 ухиляється від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 14 жовтня 2014 року позов ОСОБА_4 задоволено.

Визнано таким, що відбувся договір купівлі-продажу земельної ділянки між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 і ОСОБА_6, площею 942 кв.м. за адресою вул. Панянка, 11-б у м. Полтава (кадастровий номер 5310136700:16:003:0086), з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Визнано право власності за ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 942 кв.м. за адресою вул. Панянка, 11-б у м. Полтава (кадастровий номер 5310136700:16:003:0086), з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Вказане рішення місцевого суду в інтересах ДПІ у м. Полтаві ГУ Міністерства доходів у Полтавській області в апеляційному порядку оскаржив прокурор Ленінського району м. Полтави ОСОБА_8, посилаючись на те, що рішення місцевого суду стосується прав і обовязків ДПІ у м. Полтаві ГУ Міністерства доходів у Полтавській області та ухвалене с порушенням норм матеріального та процесуального права, просив скасувати його та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4

Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Судове рішення, ухвалене у справі, не відповідає вказаним вимогам.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5, який діяв від свого імені та за довіреністю від імені ОСОБА_7 дійшли згоди щодо укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 942 кв.м. за адресою вул. Панянка, 11-б у м. Полтава (кадастровий номер 5310136700:16:003:0086) за ціною 180000 грн. (еквівалент 15000 доларів США).

21 березня 2014 року ОСОБА_4 передав ОСОБА_5 180000 грн. по договору купівлі-продажу, а останній зобовязався зявитися до нотаріальної контори для нотаріального посвідчення договору, про що була складена розписка (а.с. 12).

В подальшому ОСОБА_5 відмовився від нотарівального посвідчення договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_4 місцевий суд виходив з того, що сторони досягли домовленості щодо усіх істотних умов договору та здійснили часткове його виконання, що є підставою для визнання його дійсним.

Колегія суддів не може погодитися з таким висновком місцевого суду.

Статтею 220 ЦК України передбачено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Таким чином, на підставі ч.2 ст. 220 ЦК України суд може визнати дійсним лише таки договір, який сторонами було укладено.

Проте, спірний договір є договором купівлі-продажу нерухомого майна, а відповідно до положень ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває у податковій заставі.

Відповідно до ч.1 ст. 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Згідно із ч.ч. 3,4 ст. 334 ЦК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Статтею 125 ЗК України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

При цьому, статтею 125 ЗК України встановлено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Таким чином, правочин, момент укладення якого повязується з державною реєстрацією, зокрема договір купівлі-продажу земельної ділянки, не може бути визнано дійсним на підставі ч.2 ст. 220 ЦК України, оскільки такий правочин є неукладеним, що було залишено місцевим судом поза увагою.

Така позиція повною мірою узгоджується з позиціями Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ та Верховного Суду України, висловлених в листі №24-150/0/4-13 від 28 січня 2013 року «Про судову практику застосування судами законодавства під час розгляду цивільних справ про захист права власності та інших речових прав» та у п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», у яких зазначено, що норма ч.2 ст. 220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до ст.ст. 210, 640 ЦК України повязується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними, а отже не створюють обовязків для сторін.

За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_4 не підлягають задоволенню.

Виходячи з викладеного, внаслідок порушення норм матеріального та процесуального права, місцевим судом ухвалено помилкове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_4, яке відповідно до ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.1, 5 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Таким чином, з ОСОБА_4 підлягає стягненню на користь держави витрати на сплату судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 900 грн.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.1,4, 314 ч.2, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Прокурора Ленінського району м. Полтави Легеньковського ОСОБА_3 в інтересах Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міністерства доходів у Полтавській області задовольнити.

Рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 14 жовтня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

У задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа Полтавська міська рада, про визнання договору купівлі-продажу таким, що відбувся та визнання права власності відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави (Отримувач УДКСУ у м. Полтаві. Код ЄДРПОУ: 38019510 Банк отримувача Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області. Код банку отримувача 831019 Розрахунковий рахунок 31217206780002 Код класифікації доходів бюджету 22030001) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 900 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене безпосередньо доВищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягомдвадцяти днівз дня набрання ним законної сили.

Головуючий: О.Ю. Кузнєцова

Судді Л.М. Хіль

ОСОБА_9

З ОРИГІНАЛОМ ЗГІДНО: