Вирок № 47743242, 31.07.2015, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/2372/15-к

ВИРОК

іменем України

"31" липня 2015 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі головуючого судді Дробинського О.Е.,

при секретарі Однораз Т.А.,

з участю прокурора Воровського П.П.,

потерпілої /цивільного позивача/ ОСОБА_1,

обвинуваченого /цивільного відповідача/ ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Вознесенську кримінальне провадження по обвинуваченню:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працює, сімейний стан не одружений, зареєстрованого за місцем проживання та фактично мешкає за адресою: Миколаївська область, Вознесенський район, село Шевченко, вулиця Шевченка, будинок №21 не маючого судимості відповідно до п.1 ст.89 КК України,

в скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України.

В С Т А Н О В И В:

23 квітня 2015 року біля 20 годин 00 хвилин в селі Шевченко Вознесенського району Миколаївської області по вулиці Перемоги, в районі житлового будинку №34, обвинувачений ОСОБА_2 на грунті виниклих неприязних відносин, з метою умисного спричинення тілесних ушкоджень, умисно наніс удар рукою в область голови потерпілій ОСОБА_1, від якого вона втратила рівновагу та впала на землю, після чого обвинувачений ОСОБА_2 схопив обома руками потерпілу за волосся та ударив її кілька разів головою об асфальтно бетонне покриття проїжджої частини вулиці, чим спричинив потерпілій ОСОБА_1 тілесні ушкодження у вигляді струсу головного мозку з забійною раною в області потилиці, які за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоровя.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину визнав частково та підтвердив факт скоєння ним цього злочину, але не підтверджував, що він схопив обома руками потерпілу за волосся та ударив її кілька разів головою об асфальтно бетонне покриття, а доводив, що він лише наніс один удар рукою в область голови потерпілій ОСОБА_1, від якого вона втратила рівновагу та впала на землю.

Потерпіла ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснила, що 23 квітня 2015 року біля 20 годин 00 хвилин в селі Шевченко Вознесенського району Миколаївської області вона проходила по вулиці Перемоги, в районі житлового будинку №34, де зустрілася з обвинуваченим ОСОБА_2. При зустрічі з обвинуваченим ОСОБА_2 між ними виникла сварка на грунті виниклих неприязних відносин, під час якої обвинувачений ОСОБА_2 умисно наніс її удар рукою в область голови, від якого вона втратила рівновагу та впала на землю, після чого обвинувачений ОСОБА_2 схопив обома руками її за волосся та ударив кілька разів її голову об асфальтно бетонне покриття. Внаслідок цих дій обвинуваченого ОСОБА_2 її були спричинені тілесні ушкодження в виді струсу головного мозку з забійною раною в області потилиці.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_3 пояснила, що вона не була очевидцем події, під час якої обвинувачений ОСОБА_2 спричинив тілесні ушкодження потерпілій ОСОБА_1. Але ввечері 23 квітня 2015 року вона надавала медичну допомогу ОСОБА_1, в якої була розбита голова в області потилиці, та потерпіла ОСОБА_1 роповіла її, що цього ж вечора 23 квітня 2015 року біля 20 годин 00 хвилин в селі Шевченко Вознесенського району Миколаївської області вона проходила по вулиці Перемоги, в районі житлового будинку №34, де зустрілася з обвинуваченим ОСОБА_2. При зустрічі з обвинуваченим ОСОБА_2 між ними виникла сварка, під час якої обвинувачений ОСОБА_2 умисно наніс її удар рукою в область голови, від якого вона втратила рівновагу та впала на землю, після чого обвинувачений ОСОБА_2 схопив обома руками її за волосся та ударив кілька разів її голову об асфальтно бетонне покриття. Внаслідок цих дій обвинуваченого ОСОБА_2 потерпілій ОСОБА_1 були спричинені тілесні ушкодження в виді струсу головного мозку з забійною раною в області потилиці.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснила, що вона була очевидцем події, під час якої обвинувачений ОСОБА_2 спричинив тілесні ушкодження потерпілій ОСОБА_1. Тобто вечором 23 квітня 2015 року біля 20 годин 00 хвилин в селі Шевченко Вознесенського району Миколаївської області вона проходила по вулиці Перемоги, в районі житлового будинку №34, та бачила як в даному місці зустрілися між собою обвинувачений ОСОБА_2 та потерпіла ОСОБА_1. При зустрічі між ними виникла сварка, під час якої обвинувачений ОСОБА_2 умисно наніс удар рукою в область голови потерпілої ОСОБА_1, від якого вона втратила рівновагу та впала на землю, після чого обвинувачений ОСОБА_2 схопив обома руками її за волосся та ударив кілька разів її голову об асфальтно бетонне покриття проїжджої частини вулиці Перемоги.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні дала показання аналогічні показанням свідка ОСОБА_4.

Крім показів самого обвинуваченого ОСОБА_2, потерпілої ОСОБА_1 та свідків, його вина в межах обвинувального акту, повністю підтверджується висновком судової медичної експертизи № 188 від 21 травня 2015 року, згідно якого у потерпілої ОСОБА_1 мали місце струс головного мозку з забійною раною шолови в ділянці потилиці. Тілесні ушкодження виникли від дії тупих предметів, та відносяться до легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоровя та виникли до звернення потерпілої ОСОБА_1 в лікарню, куди вона була госпіталізована 24 квітня 2015 року в 16 годин 55 хвилин. /а.к.п. 23 25/.

Таким чином аналіз та оцінка приведених в сукупності доказів приводять суд до переконання доведенності вини ОСОБА_2, і тому його умисні дії підлягають кваліфікації в судовому засіданні за ч.2 ст.125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоровя.

Доводи обвинуваченого ОСОБА_2 в судовому засіданні в частині того, що він не підтверджував, факт того, що він схопив обома руками потерпілу ОСОБА_1 за волосся та ударив її кілька разів головою об асфальтно бетонне покриття, суд знаходить не спроможними, та такими, що суперечать доказам за кримінальним провадженням, дослідженим в судовому засіданні.

Суд знаходить належними та допустими докази, які були досліджені в судовому засіданні за кримінальним провадженням, які відповідно до ст.85 КПК України, прямо підтверджують існування обставин, щодо вчинення умисного злочину, передбаченого ч.2 ст.125 КК України обвинуваченим ОСОБА_2, відносно потерпілої ОСОБА_1, та доводять інші обставини, які мають значення для доказування в цьому кримінальному провадженні.

Суд також критично оцінює показання обвинуваченого ОСОБА_2 в частині, які ним не підтверджені, за фактом, коли він схопив обома руками потерпілу ОСОБА_1 за волосся та ударив її кілька разів головою об асфальтно бетонне покриття.

Показання обвинуваченого ОСОБА_2 і цій частині суперечать всім іншим матеріалам кримінального провадження, та не можуть бути прийняті судом для обгрунтування вироку по кримінальному провадженні. Часткове визнання своєї вини в судовому засіданні обвинуваченим ОСОБА_2, щодо умисного спричинення легких тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_1, які спричинили її короткочасний розлад здоровя, суд вважає спробою обвинуваченого ОСОБА_2 помякшити свою відповідальність за ч.2 ст.125 КК України, а також відсутністю у обвинуваченого ОСОБА_2 критичного аналізу своїх умисних дій відносно потерпілої ОСОБА_1.

Обставин, які б пом`якшували, або б обтяжували покарання обвинуваченому ОСОБА_2 судом не встановлено.

При визначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_2 суд враховує характер та ступінь тяжкості скоєного ним злочину, який є злочином невеликої тяжкості, умови життя обвинуваченого, його стан здоров`я та вік, соціальне та матеріальне становище, особу обвинуваченого.

З урахуванням всіх обставин кримінального провадження, враховуючи тяжкість злочину, його наслідки та інші обставини кримінального провадження, суд дійшов висновку, що повинно бути призначено покарання в виді громадських робіт, в межах, передбачених санкцією ч.2 ст.125 КК України.

Суд вважає, що даний вид покарання в виді громадських робіт, відносно обвинуваченого ОСОБА_2 буде необхідним та достатнім для його виправлення, та попередження вчинення ним нових злочинів, відповідно до ст.65 КК України.

Що стосується заявленого цивільного позову потерпілої ОСОБА_1 про стягнення на її користь з обвинуваченого ОСОБА_2 заподіяної матеріальної та моральної шкоди, суд вважає, що позовні вимоги потерпілої ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, з врахуванням вимог ст. ст.127 - 129 КПК України. При цьому суд також виходить з положень Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів №13 від 02 липня 2004 року. /а.к.п. 3/.

Що стосується цивільного позову в інтересах держави, предявленого прокурором в порядку ч.3 ст.128 КПК України до обвинуваченого ОСОБА_2 про стягнення на користь фінансового управління Вознесенської міської ради витрат, повязаних із стаціонарним лікуванням у комунальному закладі охорони здоровя потерпілої ОСОБА_1, суд вважає, що даний цивільний позов в інтересах держави, підлягає повному задоволенню. /а.к.п. 14 - 15/.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 369-380 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

ОСОБА_2 визнати винним в скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.125 КК України та призначити йому покарання в виді 200 /двісті/ годин громадських робіт.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 задовольнити частково, стягнути на користь потерпілої ОСОБА_1 з обвинуваченого ОСОБА_2 2500 /дві тисячі п`ятсот/ гривень в рахунок відшкодування спричиненої матеріальної шкоди та 5000 /пять тисяч/ гривень в рахунок відшкодування заподіяної моральної не майнової шкоди, а всього 7500 /сім тисяч п`ятсот/ гривень.

Цивільний позов в інтересах держави, предявлений прокурором задовольнити повністю, стягнути на користь фінансового управління Вознесенської міської ради, р/р 31419544700007 в ГУДКУ Миколаївської області, МФО 826030, ОКПО 23406957, код 24060300 з обвинуваченого ОСОБА_2 2127 /дві тисячі сто двадцять сім/ гривень 43 копійки, в рахунок відшкодування витрат, повязаних із стаціонарним лікуванням у комунальному закладі охорони здоровя потерпілої ОСОБА_1.

Апеляційні скарги на вирок можуть бути подані до апеляційного суду Миколаївської області через Вознесенський міськрайонний суд на протязі 30 /тридцяти/ днів з дня проголошення вироку, а засудженим в той же строк, з моменту вручення йому копії вироку.

Суддя: О. Е. Дробинський