Рішення № 47742747, 27.07.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/5752/14-ц Головуючий у І інстанції Кабанячий Ю. В.Провадження № 22-ц/780/2252/15 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 19 27.07.2015

РІШЕННЯ

Іменем України

27 липня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді - Верланова С.М.,

суддів - Воробйової Н.С., Таргоній Д.О.,

при секретарі - Ромашині І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13 лютого 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про визнання правочину недійсним,

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2014 року ОСОБА_3 звернулася до суду із вказаним позовом, посилаючись на те, що з 18 вересня 2009 року по 28 лютого 2012 року вона перебувала із відповідачем ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі. Під час шлюбу у липні 2011 року вони за спільні кошти придбали автомобіль марки «Hyundai Sonata», 2011 року випуску, державний номер НОМЕР_1, вартістю 233100 грн., який було зареєстровано на ім`я ОСОБА_2 У листопаді 2012 року вона звернулася до суду із позовом до відповідача про поділ спільного майна подружжя. Під час розгляду даної справи у суді їй стало відомо, що 17 січня 2012 року ОСОБА_2 без її згоди відчужив спірний автомобіль ОСОБА_4 за ціною 98015 грн. 68 коп., договір купівлі-продажу оформлений довідкою-рахунком серії КІМ №701738.

Враховуючи, що даний правочин купівлі продажу автомобіля виходить за межі дрібного побутового та укладений ОСОБА_2 без письмової згоди ОСОБА_3, позивач на підставі ч.3 ст. 65 СК України просила визнати недійсною угоду купівлі-продажу автомобіля марки «Hyundai Sonata», 2011 року випуску, державний номер НОМЕР_1, укладений довідкою - рахунком від 17 січня 2012 року серії КІМ №701738 між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 Також позивач просила стягнути солідарно з відповідачів на свою користь витрати на правову допомогу у розмірі 4000 грн. та судовий збір у розмірі 243 грн. 60 коп.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13 лютого 2015 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Визнано недійсною угоду за довідкою-рахунком серії КІМ №701738 від 17 січня 2012 року про купівлю-продаж автомобіля марки «Hyundai Sonata», 2011 року випуску, кузов КТНЕС41ВАВА262419, державний номер НОМЕР_1, посвідчену Бориспільською філією товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Укравто» на імя ОСОБА_4 Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судові витрати в розмірі 243 грн. 60 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_3, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення осіб, які зявилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що договір купівлі-продажу автомобіля був укладений ОСОБА_2 без додержання вимог ч.3 ст.65 СК України, тобто без письмової згоди ОСОБА_3, а тому відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підлягає визнанню недійсним.

Такі висновки суду є правильними й такими, що ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.

Відповідно до п.п.12, 14 Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2009 року № 1200, п.8 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), довідка-рахунок підтверджує реалізацію транспортного засобу, тобто перехід права власності на транспортний засіб від продавця до покупця є оформленням договірних відносин купівлі-продажу транспортного засобу.

Згідно з ч. 1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є обєктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державноїреєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Згідно зі ст. 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

Відповідно до положень ст.ст.203, 215 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 18 вересня 2009 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, який рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28 лютого 2012 року було розірвано.

За час шлюбу у липні 2011 року подружжя придбало автомобіль марки «Hyundai Sonata», 2011 року випуску, кузов КТНЕС41ВАВА262419, державний номер НОМЕР_1, вартістю 233100 грн., який був зареєстрований на ім`я ОСОБА_2

17 січня 2012 року ОСОБА_2 продав вказаний вище автомобіль ОСОБА_4, що підтверджується довідкою-рахунком серії КІМ №701738, яка посвідчена Бориспільською філією товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Укравто» (а.с. 10-11) та свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії САК 367539 від 17 січня 2012 року, виданого Бориспільським РЕВ УДАІ ГУ МВС України у Київській області (а.с. 12).

Встановлено, що спірний автомобіль ОСОБА_2 відчужив без письмової згоди позивача на укладення договору щодо розпорядження спільним майном подружжя.

Встановивши вказані обставини, колегія суддів вважає, що суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що вказаний договір купівлі-продажу автомобіля був укладений ОСОБА_2 без додержанням вимог ч.3 ст.65 СК України, а тому відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підлягає визнанню недійсним.

При цьому, суд правильно не прийняв до уваги покази свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про те, що спірний автомобіль було відчужено за усною згодою позивача, оскільки відповідно до вимог ч.3 ст. 65 СК України для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

Доводи апеляційної скарги про те, що обставини продажу спірного автомобіля за згодою ОСОБА_3 встановлені рішенням апеляційного суду Київської області від 30 травня 2013 року, яким відмовлено у задоволенні вимог ОСОБА_3 про стягнення із ОСОБА_2 коштів, отриманих від продажу автомобіля, є необґрунтованими.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням апеляційного суду Київської області від 30 травня 2013 року за апеляційною скаргою ОСОБА_2 скасовано рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28 лютого 2013 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 45007 грн. 84 коп., отриманих від продажу автомобіля та ухвалено нове рішення в цій частині про відмову в задоволенні цих позовних вимог. При цьому, апеляційний суд виходив зі того, що спірний автомобіль поділу не підлягає, оскільки на час розгляду справи його у наявності сторін не було, тобто він був відчужений (а.с.29-30).

Колегія суддів вважає, що вказані обставини не спростовують висновків суду першої інстанції про те, що спірний договір купівлі-продажу автомобіля був укладений без додержання вимог, встановлених ч.3 ст. 65 СК України.

Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновків суду першої інстанції, та не можуть бути підставою для скасування рішення суду.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив обставини справи, надані сторонами докази, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини та дійшов правильного висновку про наявність підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу автомобіля.

Разом з тим, рішення суду першої інстанції в частині стягнення у солідарному порядку з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судового збору у розмірі 243 грн. 60 коп. підлягає зміні, оскільки такий порядок стягнення судових витрат цивільним процесуальним законодавством України не передбачено.

Колегія суддів вважає, що з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 підлягає стягненню судовий збір у рівних частинах по 121 грн. 80 коп., з кожного.

Рішення суду в частині відмови у стягненні витрат на правову допомогу не оскаржується, тому відповідно до положень ст.303 ЦПК України судом апеляційної інстанції не перевіряється.

Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 313, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13 лютого 2015 року в частині стягнення судового збору змінити.

Стягнути з ОСОБА_2та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3судовий збір у розмірі по 121 грн. 80 коп., з кожного.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді