Ухвала суду № 47737452, 28.07.2015, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 130/540/15-ц Провадження № 22-ц/772/2405/2015Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1Категорія 59Доповідач Вавшко В. С.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" липня 2015 р. м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

ГоловуючогоОСОБА_2,суддів:ОСОБА_3, ОСОБА_4,При секретарі:ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 24 червня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_7 соціальної політики Вінницької обласної державної адміністрації, Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до ОСОБА_6 про повернення транспортного засобу та за зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 соціальної політики Вінницької обласної державної адміністрації, Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про визнання права власності на майно за набувальною давністю,

в с т а н о в и л а :

Рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 24 червня 2015 року позов ОСОБА_7 соціальної політики Вінницької обласної державної адміністрації, Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до ОСОБА_6 про повернення транспортного засобу задоволено.

Зобов`язано ОСОБА_6 повернути ОСОБА_7 соціальної політики Вінницької обласної державної адміністрації автомобіль ЗАЗ-110206, 2005 року випуску, кузов Y6D11020650408839, у повній комплектності, який був виданий інваліду війни ОСОБА_8

Зобовязано управління Державної казначейської служби України у Жмеринському районі та м. Жмеринці Вінницької області повернути Фонду соціального захисту інвалідів кошти в сумі 243 (двісті сорок три) грн. 60 коп. судового збору, що сплачені відповідно до квитанції № 10664345-1 від 26.03.2015 року ПАТ «Креді ОСОБА_9».

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_6 до ОСОБА_7 соціальної політики Вінницької обласної державної адміністрації, Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про визнання права власності на майно за набувальною давністю відмовлено.

Судові витрати у виді судового збору за подачу зустрічного позову компенсовано за рахунок держави.

На таке рішення ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій порушує питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_7 соціальної політики Вінницької обласної державної адміністрації і Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів та задоволення його зустрічного позову. Апеляційну скаргу мотивував тим, що суд першої інстанції невірно встановив усі суттєві обставини справи та невірно застосував норми матеріального права, що підлягали застосуванню до виниклих правовідносин сторін.

У судовому засіданні представники ОСОБА_6 підтримали апеляційну скаргу.

Представники позивачів ОСОБА_7 соціальної політики Вінницької обласної державної адміністрації і Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів заперечили щодо задоволення апеляційної скарги та вважають рішення суду першої інстанції законним.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено, що Протоколом засідання колегії Головного управління праці та соціального захисту населення Вінницької обласної державної адміністрації № 6 від 06.05.2005 р., на підставі п. 5 Постанови Кабінету Міністрів України № 999 від 08.09.1997 року було постановлено забезпечити позачергово безкоштовно автомобілем ОСОБА_8, інваліда війни 1 групи, яка перебувала на обліку для одержання автомобіля з 28.02.2001 року. До складу сімї ОСОБА_8 входив ОСОБА_10, інвалід загального захворювання 2 групи, що перебував на обліку для забезпечення автомобілем з 03.07.2003 р.

ОСОБА_8 було надано Головному управлінню праці та соціального захисту населення заяву-зобовязання, в якій зазначається, що Обласною МСЕК 28.02.2001 р. їй показаний автомобіль «Таврія», просить забезпечити її автомобілем «Таврія-1102» зі сплатою 7% його вартості та виплатою компенсації за бензин. Її також було повідомлено про те, що цей спецтранспорт видається для її користування і являється державним майном.

ОСОБА_8 через головне управління праці та соціального захисту населення видано за 7% вартості автомобіль «Таврія-1102», що підтверджено довідкою №04-589 від 09.05.2005 р.

16.03.2010 р. ОСОБА_8 померла, а виділений їй автомобіль ЗАЗ-110206, 2005 р.в., залишився в користуванні її чоловіка ОСОБА_6, який на час смерті проживав із нею та був зареєстрований в одному господарському дворі.

Вказані обставини визнані представником відповідача в судовому засіданні та сторонами не оспорювались.

Також судом встановлено, що ОСОБА_6 з 2007 року є інвалідом другої групи загального захворювання, пенсіонером, отримав медичні показання щодо забезпечення та керування коляскою з електроприводом, а з 16.02.2015 року йому надано першу групу інвалідності А загального захворювання .

Головним управління праці та соціального захисту населення Вінницької обласної державної адміністрації відповідачу ОСОБА_6 08.08.2012 р. за вих. № 04-687 надіслано лист, в якому повідомлялось про необхідність сплати залишкової вартості автомобіля «ЗАЗ-1102», 2005 року випуску, виданого інваліду ОСОБА_8, яка померла 16.03.2010 р., або повернути його Головному управлінню праці і соціального захисту населення. Також відповідача запрошено в термін до 01.09.2012 р. зявитись у Головне управління для вирішення цього питання по суті.

Довідкою-розрахунком про результати розрахунку ступеня зношення автомобіля визначено, що ступінь зношення автомобіля, виданого інваліду ОСОБА_8, становить 49,56%, а залишкова вартість спірного автомобіля становить 8353,59 грн.

Задовольняючи позов ОСОБА_7 соціальної політики Вінницької обласної державної адміністрації і Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_6 автомобіль ЗАЗ-110206, 2005 р.в., виділений ОСОБА_8, не повернув до Головного управління праці та соціального захисту населення, та не сплатив його залишкову вартість в сумі 8353,59 грн., права на залишення спірного автомобіля у його користуванні на час виникнення правовідносин не мав, оскільки не відносився до переліку осіб, які мають підстави для забезпечення автомобілем згідно з пунктом 3 Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженого постановою КМУ від 19.07.2006 року № 999, в редакції чинній на час виникнення правовідносин.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_6 знав про те, що спірний автомобіль не належить його померлій дружині ОСОБА_8 на праві приватної власності, оскільки перебуває у державній власності; ОСОБА_7 соціальної політики Вінницької обласної державної адміністрації листом № 04-687 від 08.08.2012 р. ОСОБА_6 було письмово повідомлено про необхідність повернення спірного автомобіля у володіння держави або сплатити залишкову вартість автомобіля та запропоновано звернутися до 01.09.2012 р. до позивача для вирішення даного питання. Оскільки ОСОБА_6 не вчинив дій, що пропонувались йому у зазначеному вище листі, суд прийшов до висновку про те, що в його діях по утриманню чужого майна відсутня ознака добросовісності, яка є обовязковою підставою для набуття права власності на майно за набувальною давністю.

Колегія суддів у повній мірі погоджується з висновками суду першої інстанції, як такими, що ґрунтуються на повно та всебічно зясованих і досліджених обставинах справи при правильно застосованих до виниклих правовідносин нормах матеріального права.

Суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що спірні правовідносини з приводу повернення наданого інваліду автомобіля, регулюються нормами Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженого постановою КМУ від 19.07.2006 року № 999, що підтверджено висновком Верховного суду України, викладеним у постанові від 16.05.2012 року під час розгляду справи №6-10цс12.

Пунктом 16 Порядку забезпечення інвалідів автомобілями (в редакції від 11.12.2009 р., що діяла на час смерті інваліда 16.03.2010 р.) визначено, що після смерті інваліда автомобіль, яким він був забезпечений головним управлінням соціального захисту або управлінням виконавчої дирекції, строк експлуатації якого більше ніж 10 років, залишається члену сім'ї, який на час смерті інваліда проживав та був зареєстрований за місцем проживання і реєстрації інваліда. Автомобіль, строк експлуатації якого менше ніж 10 років, після смерті інваліда залишається у користуванні його сім'ї, якщо в ній є інвалід, який: має підстави для забезпечення автомобілем згідно з пунктом 3 цього Порядку; проживав і був зареєстрований на час смерті інваліда за місцем його проживання і реєстрації; не має іншого автомобіля, у тому числі отриманого через головне управління соціального захисту або управління виконавчої дирекції. Іншому члену сім'ї померлого інваліда, який проживає та зареєстрований за місцем проживання і реєстрації інваліда, автомобіль, строк експлуатації якого менше ніж 10 років, залишається у разі сплати ним до спеціального фонду державного бюджету на рахунки, відкриті в органах Державного казначейства, а членом сім'ї померлого інваліда внаслідок трудового каліцтва - на рахунки відповідних управлінь виконавчої дирекції вартості одержаного автомобіля з урахуванням ступеня його зношення та суми, сплаченої за нього інвалідом. В іншому разі автомобіль повертається (вилучається) головному, районному управлінню соціального захисту або управлінню виконавчої дирекції у повному комплекті.

Оскільки на час смерті ОСОБА_8 строк експлуатації наданого їй автомобіля не перевищував 10 років, правильним є висновок суду про відсутність законних підстав для безоплатної передачі цього автомобіля члену сім'ї, який на час смерті інваліда проживав та був зареєстрований за місцем проживання і реєстрації інваліда, зокрема ОСОБА_6

Та обставина, що спірний автомобіль був виданий на сімю інваліда, як зазначено в Протоколі засідання колегії Головного управління праці та соціального захисту населення Вінницької обласної державної адміністрації № 6 від 06.05.2005 року, ніяким чином не змінює порядок набуття цього автомобіля членами родини інваліда після смерті останнього у разі, якщо строк експлуатації автомобіля на час смерті інваліда менше 10 років, як у цьому випадку. Тому колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги в цій частині. Також суд першої інстанції дійшов вірного висновку у тій частині, що ОСОБА_6 за медичним висновком на час та після смерті ОСОБА_8 не потребував забезпечення автомобілем, а тому з цих підстав спірний автомобіль не міг бути залишений у його власності.

За таких обставин, та з урахуванням факту несплати відповідачем ОСОБА_6 залишкової вартості автомобіля, суд дійшов законного та обґрунтованого рішення про задоволення первинного позову про повернення у державну власність автомобіля ЗАЗ-110206, 2005 р.в., виділеного ОСОБА_8

Доводи апеляційної скарги в частині добросовісного користування відповідачем спірним автомобілем понад пять років спростовуються дослідженими у судовому засіданні письмовими доказами, оцінку яким надав суд першої інстанції.

Так, Головним управлінням праці та соціального захисту населення Вінницької ОДА було попереджено ОСОБА_6 про порядок повернення чи залишення у його власності автомобіля, а також правові наслідки невиконання ним вимог п.16-18 Порядку забезпечення інвалідів автомобілями.

Факт невиконання законних вимог власника про повернення автомобіля відповідачем не спростовано, а тому суд першої інстанції правильно зазначив про відсутність ознак добросовісності користування ОСОБА_6 спірним автомобілем і, як наслідок цього, відсутність підстав для визнання за ним права власності на спірне майно за набувальною давністю в порядку ст.334 ЦК України.

За таких обставин, та в силу ст.308 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним та обґрунтованим, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування не має.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 24 червня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя : (підпис)

Судді :(підписи)

З оригіналом вірно :