Рішення № 47734, 20.06.2006, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

20.06.06 Справа№ 4/349-8/53

Господарський суд Львівської області у складі: судді Гутьєвої В.В.

при секретарі Габаковській Х.В.

розглянув матеріали справи за позовом: Закритого акціонерного товариства “Закарпатресурси”, м.Ужгород

до: Закритого акціонерного товариства “Львівський керамічний завод”, м.Львів

про стягнення 594 000,00 грн.

Представники:

від позивача: Маркусь М.І. - представник

від відповідача: Федчук Б.Б. –представник

Суть спору: Позов заявлено Закритим акціонерним товариством “Закарпатресурси”, м.Львів до Закритого акціонерного товариства “Львівський керамічний завод”, м.Львів про стягнення 10 300,00 грн. 23.05.2006 р. позивач подав заяву про збільшення позових вимог до 594 000,00 грн., яка була прийнята судом до розгляду.

Провадження у справі порушено 28.02.2006 р.

Представникам сторін роз’яснено їх права відповідно до ст.ст.20,22 ГПК України.

Причини відкладення розгляду справи викладено в ухвалах суду від 21.03.2006 р., 11-13.04.2006 р. та 23.05.2006 р.

Додатковою ухвалою від 14.06.2006 р. проведено заміну первісного відповідача належним відповідачем –його правонаступником ЗАТ “Львівський керамічний завод”.

Строк вирішення спору продовжувався ухвалою суду від 23.05.2006 р.відповідно до ст.69 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено 22.06.2006 р.

Представник позивача в судове засідання з’явився, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та у заяві про збільшення позовних вимог від 23.05.2006 р., а також у запереченнях від 23.05.2006 р. та 20.06.2006 р., зокрема: відповідач передав позивачу як засіб платежу простий вексель на суму 594 000,00 грн. зі строком платежу 1 січня 2004, станом на день звернення до суду вексель не був оплачений відповідачем; позовні вимоги до акцептанта погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу.

Представник відповідача в судове засідання з’явився, вимоги позивача відхилив повністю з підстав, наведених у відзивах № 432/7 від 12.04.2006 р. та б/н від 23.05.2005 р., зокрема: 15.09.1999 р. на виконання угоди про поставку керампродукції відповідач поставив позивачу керамічну продукцію на 594 000,00 грн. і позивач теж розрахувався з відповідачем простим переказним векселем № 683122480033 на суму боргу із строком платежу 1 січня 2004 р., відтак зобов’язання підлягає припиненню зарахуванням.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, вислухавши думку представників сторін, суд встановив.

15 січня 1999 р. ВАТ “Львівський керамічний завод”, правонаступником якого є ЗАТ “Львівський керамічний завод”, за актом про вексельний платіж та актом прийому-передачі передав ЗАТ “Закарпатресурси” як засіб платежу простий вексель № 73325105о461 на суму 594 000,00 грн. із строком платежу 1 січня 2004 р. Вказаний вексель не оплачений відповідачем - ЗАТ “Львівський керамічний завод”. Відповідно до ст. 77 Уніфікованого Закону про переказні векселі та прості векселі до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, зокрема, положення щодо позовної давності.

Відповідно до ст. 70 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі позовні вимоги до акцептанта, які випливають із переказного векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюютьсявід дати настання строку платежу.

Відтак перебіг строку позовної давності у спірних правовідносинах розпочався з 01.01.2004 р. (дата пред’явлення векселя до платежу) і міг сплинути лише 01.01.2007 р., а отже позов заявлено в межах строку позовної давності.

Посилання відповідача на те, що позов не підлягає до задоволення з огляду на те, що на момент видачі спірного векселя не діяла Женевська конвенція, якою затверджено Уніфікований закон про переказний та простий вексель 1937 року, а також те, що на підтвердження товарності спірного векселя позивачем не було надано суду договір, на виконання якого ВАТ “Львівський керамічний завод” проводив розрахунки спірним простим векселем не може бути взято судом до уваги з наступних підстав.

Станом на 15 січня 1999 р., тобто на момент видачі векселя вексельні відносини в Україні регламентувалися не тільки Положенням про переказний і простий вексель, а й Уніфікованим законом із застереженнями, з врахуванням яких СРСР приєднався до Конвенції 25.11.1936 р. Наведене обгрунтовується нормами ст.7 Закону України “Про правонаступництво України від 12.09.1991 р., Постанови Верховної Ради України від 12.09.1991 р. № 1545-ХІІ “Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР”. Крім того, Постановою ВРУ від 17.06.1992 р. № 2470-ХІІ “Про застосування векселів в господарському обороті України” було введено вексельний обіг в Україні з використанням простого і переказного векселя відповідно до Женевської конвенції 1930 р. До того ж, Положення про переказний і простий вексель повністю відтворює текст Уніфікованого закону про переказний і простий вексель, запроваджений Женевською конвенцією 1930 р., за винятком статтей 31, 38,48, в якизх знайшли своє відображення вказані у Додатку ІІ до Конвенції застереження, з урахуванням яких СРСР приєднався до Конвенції. Україна приєдналася до Женевської конвенції 1930 р., якою запроваджено Уніфікований закон, з урахуванням застережень, обумовлених в Додатку ІІ до цієї конвенції у відповідності до Закону № 826-ХІУ від 06.07.1999 р., а Конвенція з врахуванням зазначених моментів набрала чинності для України 06.01.2000 р. З 04.05.2001 р. набрав чинності Закон України “Про вексельний обіг в Україні”, що містить застереження з врахуванням яких Україна приєдналася до Конвенції. Відтак відносини щодо видачі векселя на момент його видачі регламентувалися як нормами Уніфікованого закону з врахуванням вказаних особливостей так і нормами Положення про переказний та простий вексель 1937 р.

На момент видачі векселя норма ст.4 Закону України “Про обіг векселів в Україні” (N 2374-ІІІ прийнятий 05.04.2001р. та діє з дати опублікування в газеті «Урядовий кур'єр»від 04.05.2001р.) про обов'язковість визначення в письмовому договорі умови про проведення розрахунків видачею векселя не було, а закон в силу положень Конституції України не має зворотної дії в часі.

Окрім того згідно ст.21 Закону України «Про цінні папери та фондову біржу” вексель - це цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю). З видачею векселя припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цивільно-правовою угодою та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем Таким чином сам факт наявності в позивача оригіналу спірного векселя №733251050461 виданого на його ім'я є доказом наявності боргу.

Стосовно припинення зобов'язаньня відповідача сплатити за векселем 594 000,00 грн. шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог між ЗАТ «Закарпатресурси»та ЗАТ «ЛКЗ», необхідно зазначити, що доводи викладені відповідачем в відзиві не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства. Правовою підставою для проведення зарахування однорідних зустрічних вимог є ст. 601 ЦК України. Відповідач посилається на наявність взаємних однорідних зобов'язань між позивачем та відповідачем, що випливають з простих векселів за №733251050461 та №683122480033, із однаковим строком платежу 01.01.2004р. Проте таке зарахування не можливе на сьогоднішній день з огляду на відсутність у відповідача дійсної на даний момент вимоги до позивача, оскільки вимога ЗАТ «ЛКЗ», яка випливала з векселя за № 683122480033 на суму 594 000,00 грн., який був емітований позивачем на даний момент є погашеною.

Погашення вказаної вимоги до позивача обумовлено тим, що на даний момент позивач знаходиться в процедурі ліквідації у відповідності до умов та порядку визначеного Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом», який є спеціальним законом, що регламентує, в тому числі повне або часткове, задоволення боржником вимог кредиторів. Оголошення про порушення господарським судом Закарпатської області справи про банкрутство ЗАТ «Закарпатресурси»було опубліковано в газеті «Голос України»в №25 (3274) від 10.02.2004р. У вказаному оголошені було зазначено, що претензії кредиторів приймаються протягом одного місяця з дня опублікування оголошення.

Згідно ч.1 ст.1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»визначено, що погашені вимоги кредиторів —це задоволені вимоги кредитора, вимоги, щодо яких досягнуто згоди про припинення, у тому числі заміну, зобов'язання або припинення зобов'язання іншим чином, а також інші вимоги, які відповідно до цього Закону вважаються погашеними.

Відповідно до ч. 1 ст.14 ЗУ “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство упродовж тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов’язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Як вбачається з матеріалів справи право вимоги в відповідача з простого векселя виникло 01.01.2004р. Публікація оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство позивача була проведена 10.02.2004р. Таким чином з огляду на положення діючого законодавства відповідач мав заявити про свою вимогу упродовж тридцятиденного строку з моменту публікації, тобто до 11.03.2004р, що ним зроблено не було.

Частиною 2 ст.14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»визначено, що вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, —не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Господарський суд Закарпатської області ухвалою за №16/342 від 05.04.04р. в результативній частині визначив, що вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними.

Таким чином на даний момент у відповідача по справі не має дійсних вимог до позивача, а відтак є неможливим зарахування вимоги, яка є погашеною.

Отже, відсутні будь-які підстави для проведення зарахування вимог.

Відтак вимоги позивача повністю обгрунтовані, доведені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 82, 84, 85, 116-118 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з відповідача –Закритого акціонерного товариства “Львівський керамічний завод” (79052, м.Львів, вул.Сяйво,12, р/р 26001301365312 в Залізничному відділенні Промінвестбанку м.Львова, МФО 325105, код 00293605, код ЄДРПОУ 00293605) на користь позивача –Закритого акціонерного товариства “Закарпатресурси” (88018, Закарпатська область, м.Ужгород, вул.Гойди, 10; р/р 26005012100003 в ККІБ “Коопінвестбанк”, м. Ужгород, МФО 312248, код ЄДРПОУ 22091670): 594 000,00 грн. –основного боргу, 5 940,00 грн. –державного мита та 118,00 грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Гутьєва В.В.