Ухвала суду № 47726382, 17.03.2011, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа № 22-ц-1192/ 2011р. Головуючий 1 інст. Пашнєв В.Г.

Категорія:стягнення заборгованості Доповідач Кірсанова Л.І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2011 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого судді: Кірсанової Л.І.

суддів: Пилипчук Н.П.., ОСОБА_1,

при секретарі Козир Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 20 грудня 2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 акціонерного товариства «ПроКредит Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_5 ОСОБА_3 акціонерного товариства «ПроКредит Банк», 3-особа ОСОБА_2, про визнання договору поруки недійсним,

ВСТАНОВИЛА:

В травні 2009 року позивач ОСОБА_6 акціонерне товариство «ПроКредит Банк» звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості. В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 25.09.2008 року між ЗАТ «ПроКредит Банк» (правонаступником за усіма правами та обов'язками є ОСОБА_6 акціонерне товариство «ПроКредит Банк») та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №203.29083, відповідно до якого, кредит надано на наступних умовах: сума кредиту - 50 000,00 грн., процентна ставка - 28% річних, строком на 36 місяців. Відповідно до кредитного договору позичальник зобов'язується здійснювати своєчасне погашення кредиту та сплачувати інші платежі передбачені цим договором. Однак ОСОБА_2 порушив умови кредитного договору, не забезпечивши своєчасне погашення кредиту, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 51 653,80 грн. з тривалою затримкою у погашенні. Строк прострочення погашення кредиту на день подачі позову становить 71 днів. Відповідно до кредитного договору позичальник зобов'язаний достроково погасити кредит та інші платежі передбачені договором протягом п'яти банківських днів з дня відправлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту. Вимогу про повне дострокове погашення кредиту №1429/3 від 04.11.2008 р. відповідач проігнорував. Згідно договору поруки, ОСОБА_2 та поручитель ОСОБА_4 відповідають перед АТ «ПроКредит Банк» як солідарні боржники. У зв'язку з виникненням заборгованості за кредитним договором позивач надіслав поручителю ОСОБА_4 вимогу про виконання зобов'язань за договором поруки №1428/3 від 04.11.2008 р., яка поручителем не була виконана та до даного моменту кредит залишається непогашеним. У червні 2010 року представник позивача уточнив позовні вимоги, вказавши заборгованість за кредитом станом 07.06.2010 року у розмірі 119 874,33 грн. У зв'язку з чим представник позивача просить стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_4 на користь АТ «ПроКредит Банк» заборгованість за кредитом та нарахованими відсотками та пені за кредитним договором в розмірі 119874 грн. 33 коп, а також стягнути з відповідачів судові витрати на користь АТ «ПроКредит Банк» в сумі 1198 грн. 75 коп.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, його інтереси в судовому засіданні представляв представник ОСОБА_7, який проти позовних вимог заперечував, посилаючись на те що отримані відповідачем ОСОБА_8 кредитні кошти були частково видані готівкою, а сума в розмірі 23 929.30 грн. була внесена в рахунок погашення основного боргу (капіталу) за кредитом, таким чином зроблений позивачем розрахунок не відповідає дійсності,

Відповідач ОСОБА_4 в судове зсідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, причини не явки суду не відомі.

26.06.2009 року до суду був поданий позов ОСОБА_5 до ОСОБА_4. АТ «ПроКредит Банк», 3-особа - ОСОБА_2 про визнання договору поруки №6790-ДП1 недійсним, який був об'єднаний в одне провадження разом з первісним. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_5 посилається на те, що її чоловік - ОСОБА_4 уклав договір поруки без її згоди, що очевидно порушує інтереси її сім'ї, так як у випадку невиконання зобов'язання, стягнення може бути звернене і на майно поручителя, яке є їх спільним сумісним майном.

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 20 грудня 2010 року позов ОСОБА_3 акціонерного товариства «ПроКредит Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості - задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 акціонерного товариства «ПроКредит Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 119 874 (сто дев'ятнадцять тисяч вісімсот сімдесят чотири) грн. 33 коп. Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 акціонерного товариства «ПроКредит Банк» судовий збір в сумі 599 грн, 38 коп. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду цивільної справи в сумі 15 (грн. 00 коп.

Відмовлено в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 до ОСОБА_5 ОСОБА_3 акціонерного товариства «ПроКредит Банк», ОСОБА_2, про визнання договору поруки недійсним .

Вказане рішення оскаржив ОСОБА_2 Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, на неповне зясування обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи , просить рішення скасувати та відмовити позивачу в задоволенні позову до нього. В обґрунтування доказів апеляційної скарги посилається на ті ж доводи, що і в суді першої інстанції.

ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вказане рішення не оскаржили.

В запереченнях на апеляційну скаргу ЗАТ «ПроКредит Банк» просить апеляційну скаргу відхилити та рішення районного суду залишити без змін.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, що зявились в судове засідання, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що вона не підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З матеріалів справи убачається, що , між ЗАТ «ПроКредит Банк» та відповідачем ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 203.29083 від 25.09.2008 року, відповідно до якого кредит надано на наступних умовах: сума кредиту - 50 000,00 грн, процентна ставка - 28% річних, строком на 36 місяців. Відповідно до кредитного договору позичальник зобов'язується здійснювати своєчасне погашення кредиту та сплачувати інші платежі передбачені цим договором.

Відповідач ОСОБА_2 не виконав своїх зобов'язань за кредитним договором, не здійснив своєчасне погашення кредиту, відсотків за користування ним, внаслідок чого у нього утворився борг перед позивачем з тривалою затримкою в погашенні.

В забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_2М, 25.09.2008 року між ЗАТ «ПроКредит Банк» та відповідачем ОСОБА_4 був укладений договір поруки №2.6790-ДП1 .

06.11.2008 року позивачем було відправлено відповідачу ОСОБА_4 вимогу про виконання зобов'язань за договором поруки. Однак ці вимоги не були виконані і погашення на підставі договорів поруки не відбулося.

Відповідачем ОСОБА_2 були порушені зобов'язання за кредитним договором, а відповідачем ОСОБА_4 були порушені зобов'язання за договором поруки, в результаті чого виникла прострочена заборгованість за кредитним договором, яка станом 07.06.2010 року складає 119 874,33 грн., з яких борг по капіталу - 48 195,90 грн, проценти по графіку - 16 893,87 грн, проценти за фактичне користування простроченим капіталом - 4073,46 грн, пеня - 50 711,10 грн.

Доводи представника відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні апеляційного суду про те, що частина кредитних коштів в розмірі 23 929,30 грн. була перерахована для погашення основної заборгованості (капіталу) та про те, що позивачем не надано належних доказів настання терміну дострокового повернення кредиту не відповідають дійсності з наступних підстав.

З пояснень представника позивача в апеляційному суді вбачається, що 27.11.2006 р. між ЗАТ «ПроКредит Банк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 2.18808 на суму 50000 грн.

09.09.2008 року ОСОБА_2 звернувся до ЗАТ «ПроКреит Банк» з метою укладення нового кредитного договору, при цьому за кредитним договором № 2.18808 від 27.11.2006 року у нього існувала заборгованість в сумі 23929, 30 грн.

25.09.2008 року ОСОБА_2 звернувся з заявою , в якій просив про дострокове погашення заборгованості по кредиту згідно кредитного договору № «.18808 від 27.11.2006 року з датою погашення 25.09.2008 р.

25.09.2008 року на кредитному комітеті було прийнято рішення задовольнити заяву ОСОБА_2 на отримання кредиту в сумі 50 000 грн., для задоволення особистих потреб та дострокового погашення заборгованості за кредитним договором № 2.18808 від 27.11.2006 року в сумі 23 929,30 грн. Таким чином, 25.09.2008 року був укладений кредитний договір № 203.29083, відповідно до якого ОСОБА_2 було перераховано на його поточний рахунок суму 49 250,00 гривень (сума кредиту за винятком комісії за видачу кредиту (п.З).

Надана сума кредиту була використана ОСОБА_2 наступним чином:

25 102,00 грн. була отримана ОСОБА_2 готівкою (заява на видачу готівки № 10317719/9895451/21833623/1448 від 25.09.2008р.).

23 929,30 грн. були використані в рахунок дострокового погашення заборгованості за кредитним договором № 2.18808 від 27.11.2006 року (меморіальний ордер № 10316968/9894367/21830222/1259 від 25.09.2008р.).

750 грн. комісія за видачу кредиту згідно Кредитного договору № 203.29083 від 25.09.2008р. (меморіальний ордер № 10316965/9894365/21830214/1259 від 25.09.08р.)

17,88 грн. погашення відсотків за кредитним договором № 2.18808 від 27.11.2006 року (меморіальний ордер № 10316968/9894368/21830224/1259 від 25.09.08р.)

200,82 грн. плата за обслуговування рахунку при отримані готівкових коштів (договір № РИ.84852-2671 про обслуговування поточного рахунку в ЗАТ «ПроКредит Банк» від 12.06.2006р., тарифи розрахунково-касового обслуговування фізичних осіб).

Всі доводи представника відповідача в апеляційному суді щодо помилковості розрахунку позивача ґрунтуються на тому, що ОСОБА_2 начебто погасив суму заборгованості за виданим кредитом в сумі 23929,30 грн. в день видачі кредиту, 25.09.2008 року. Але як зазначено вище, дану суму було перераховано в якості погашення заборгованості відповідача по іншому кредиту.

В зв»язку з наведеним всі доводи, що ґрунтуються на зазначеній обставині, не можуть бути прийняті судовою колегією до уваги, тому що дана обставина не відповідає дійсності, суперечить вимогам закону та зазначеним матеріалам справи.

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України. Згідно з п.3.2.1. Кредитного договору №.203.29083 Кредитор праві вимагати дострокового погашення кредиту у випадку прострочення грошових зобов'язань за договором більш ніж 3 банківських дні. Крім того, відповідно до п.3.6. Кредитного договору при простроченні погашення грошових зобов'язань більш ніж ЗО (тридцять) календарних днів Позичальник зобов'язаний повністю достроково погасити кредит не пізніше ніж через 3 банківські дні з дати настання тридцятого дня прострочення незалежно від того, чи Кредитор пред'явив йому вимогу.

Дата останнього платежу ОСОБА_2 за кредитом - 25.12.2008 р, сума платежу - 0,78 грн, станом на 15.09.2010 року загальний термін прострочення складає 629 днів. Отже, відповідно до положень законодавства та кредитного договору АТ «ПроКредит Банк» як кредитор мав право на дату подання позову, та має право на даний час вимагати від відповідачів дострокового погашення кредиту.

Крім того, посилання представника відповідача ОСОБА_2 на Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» стосовно того, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюються за згодою сторін, але розмір пені, обчислюється від суми простроченого зобов'язання та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла за період, за який сплачується пеня, є неправильним, так як суб'єктами зазначених у Законі правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності і цей перелік є вичерпним. Кредитний договір № 203.29083 від 25.09.2008р. був укладений з фізичною особою - ОСОБА_2, а тому дані конкретні правовідносини не підпадають під дію вказаного Закону.

Також відповідно до листа Національного банку України від 22.11.1999р. № 14- 013/3003:

«Договірні правовідносини між суб'єктами підприємницької діяльності регулюються Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне використання грошових зобов'язань»».

Посилання представника відповідача на Лист НБУ «Про зміни до вказівок НБУ від 16.03.1994р. № 111 у частині нарахування банком пені по прострочених кредитах та несплачених процентах за користування кредитами» № 185 від 02.09.1994р., не відповідає вимогам чинного законодавства.

Відповідно до ст. 56 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб. Нормативно-правові акти Національного банку видаються у формі постанов Правління Національного банку, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку. Вони не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України і не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони згідно з законом пом'якшують або скасовують відповідальність.

Згідно з ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Тобто, відповідно до вимог чинного законодавства сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Крім того, районний суд правильно відмовив ОСОБА_5 в задоволенні зустрічного позову про визнання договору поруки не підлягає задоволенню, оскільки підставою для визнання недійсності є недодержання в момент його вчинення стороною вимог, які встановленні ч.ч. 1-3,5,6 ст. 203 ЦК України. Однак в момент укладення договору поруки вказані вимоги законодавства були виконані повністю, у зв'язку з чим підстав для визнання цього договору недійним немає. Крім того, відповідно до ст.65 ч.1 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності за взаємною згодою. Для укладання одним з подружня договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Однак договір поруки не створює обов'язків для будь-яких інших осіб, крім сторін за цим договором, він є забезпеченням виконання зобов'язань позичальника, а не розпорядженням майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно умов договору та вимог ЦК України.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо в зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк,

Відповідно до ч.2 ст.554 ЦК України разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно ч.1 ст.543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-якого з них окремо.

За таких обставин судова колегія вважає, що відповідачами ОСОБА_2, ОСОБА_4 не виконані їх зобов'язання за укладеними з позивачем договорами, у зв'язку з чим з них підлягає солідарному стягненню сума заборгованості по кредитному договору у розмірі 119 874 грн. 0З коп.

Доводи апеляційної скарги фактично повторюють доводи відповідача в суді першої інстанції та не спростовують висновків рішення суду, яке постановлено з додержанням вимог матеріального та процесуального права, є законним та обґрунтованим. Підстав для його скасування або зміни судова колегія не вбачає.

Відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п.1 ч. 1 ст. 307, 308, 313- 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 20 грудня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду кримінальних та цивільних справ в 20 денний термін з дня набрання законної сили.

Головуючий: Судді: