Вирок № 47720896, 30.07.2015, Лисичанський міський суд Луганської області

№ 415/4517/15-к

№ 1-кп/415/407/15

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.07.15 року Лисичанський міський суд Луганської області

у складі головуючого судді Березіна А.Г.

за участю секретаря Болотової І.В.

прокурора Литвинюк О.В.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду Луганської області кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодруженого, не працюючого, судимого 22.03.2002 року Лисичанським міським судом за ст.ст.185 ч.3, 190 ч.2, 70 КК України до 3 років позбавлення волі на підставі ст.75 КК України з випробуванням на 2 роки, 20.02.2003 року Лисичанським міським судом за ст.ст.185 ч.2, 71 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, 04.07.2011 року Лисичанським міським судом за ст.185 ч.2 КК України до 2 років позбавлення волі на підставі ст.75 КК України з випробуванням на 1 рік 6 місяців, 24.03.2013 року Лисичанським міським судом за ст.ст.198, 71 КК України до 2 років 1 місяця позбавлення волі, звільнений на підставі ухали Брянківського міського суду від 28.05.2014 року умовно-достроково на невідбутий строк 6 місяців 16 днів, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4,

у скоєнні злочину, передбаченого ст.185 ч.2 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

Наприкінці березня 2015 року в денний час, більш точні дата та час в ході слідства не встановлені, обвинувачений ОСОБА_1, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, знаходячись в квартирі 3 будинку 20 на вулиці Свердлова міста Лисичанська, повторно таємно викрав обігрівач масляний «ТЕРМІЯ 0920» вартістю 250 грн., 4 виделки вартістю 57,6 грн., 3 виделки вартістю 27 грн., з ложки вартістю 30 грн., 2 ложки вартістю 16 грн., ополоник вартістю 9 грн., чим заподіяв потерпілій ОСОБА_2 матеріальну шкоду на суму 389,6 грн.

Наприкінці квітня 2015 року в денний час, більш точні дата та час в ході слідства не встановлені, ОСОБА_1, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, знаходячись в квартирі 3 будинку 20 на вулиці Свердлова міста Лисичанська, повторно таємно викрав мяку набивну дитячу іграшку вартістю 70 грн., дитячу іграшку вартістю 140 грн., чим заподіяв потерпілій ОСОБА_2 матеріальну шкоду на суму 210 грн.

До суду надійшов обвинувальний акт з угодою про примирення, укладеною 20 липня 2015 року, між потерпілою ОСОБА_2 та підозрюваним ОСОБА_1, згідно якої підозрюваний визнає себе винним у вчиненні таємного викрадення чужого майна (крадіжки), повторно, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ст. 185 ч.2 КК України, остаточно примирився з потерпілою, жодних претензій остання до ОСОБА_1 не має. Сторони погоджуються на призначення покарання ОСОБА_1 за ст. 185 ч.2 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 роки із звільненням від відбування покарання з випробуванням.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 зазначив, що він розуміє надані йому законом права, розуміє наслідки укладення та затвердження угоди про примирення, визначені ст. 473 КПК України, характер пред'явленого обвинувачення, та вид покарання, який до нього буде застосований в результаті затвердження угоди про примирення судом, та наполягає на затвердженні угоди про примирення.

Від потерпілої ОСОБА_2 надійшла заява, в якій вона просить затвердити зазначену угоду без її участі.

Суд, проаналізувавши надані матеріали, вислухавши пояснення обвинуваченого, думку прокурора, який вважає, що угода про примирення може бути затверджена судом, дійшов наступного висновку.

Як вбачається з наданих матеріалів, дії обвинуваченого ОСОБА_1 обґрунтовано кваліфіковані як кримінальне правопорушення, передбачене ст. 185 ч.2 КК України, - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), повторно. Обвинувачений свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав в повному обсязі.

Встановлено, що укладення угоди про примирення між потерпілою та підозрюваним є добровільним. Зміст та порядок укладення угоди відповідає вимогам ст.ст. 469, 471 КПК України.

Умови угоди про примирення не суперечать вимогам кримінального процесуального закону, міра покарання визначена в межах санкції ч. 2 ст. 185 КК України, а тому не суперечить інтересам суспільства. Підстав для відмови в затвердженні угоди про примирення, передбачених ч.7 ст.474 КПК України, не встановлено.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для затвердження угоди про примирення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 374-376, 475 КПК України, суд

З А С У Д И В :

Затвердити угоду про примирення, укладену 20 липня 2015 року між потерпілою ОСОБА_2 та підозрюваним ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 12015130240001426 за обвинуваченням ОСОБА_1 у скоєнні злочину, передбаченого ст. 185 ч.2 КК України.

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.185 ч.2 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням на 1 (один) рік.

На підставі ст.76 КК України покласти на ОСОБА_1 обовязки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, періодично зявлятися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави (отримувач банк ГУДКСУ в Луганській області УДКСУ в місті Лисичаньску р/р 3111715700051 МФО 804013 ідентифікаційний код одержувача 37800278) судові витрати за проведення експертизи в сумі 1075 (одна тисяча сімдесят пять) грн. 20 коп.

Речові докази: обігрівач, сім виделок, пять ложок, ополоник, дві іграшки - передати потерпілій ОСОБА_2

Вирок може бути оскаржений потерпілим, обвинуваченим, прокурором виключно з підстав, передбачених ч.3 ст. 394 КПК України, до Апеляційного суду Луганської області через Лисичанський міський суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя А.Г.Березін