Рішення № 47718424, 29.07.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 215/2339/13-ц 22-ц/774/1021/К/15

Справа № 215/2339/13-ц Головуючий в першій

Провадження №22ц/774/1021/К/15 інстанції - ОСОБА_1

Категорія № 27 ( 4) Доповідач Ляховська І.Є.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2015 року м. Кривий Ріг

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Ляховської І.Є.,

суддів - Барильської А.П., Михайлів Л.В.,

при секретарі Петренко К.І.,

за участю - відповідача ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 16 квітня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки,-

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2013 року ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (надалі ТОВ «Кредитні ініціативи») звернулось із даним позовом, посилаючись на те, що 01.04.2008 року ВАТ «Сведбанк» та відповідач ОСОБА_2, уклали кредитний договір № 0308/0408/98-074, відповідно до умов якого Банк надав відповідачу кредит у сумі 64 800,00 доларів США, проте остання неналежно виконує взяті на себе зобов'язання, внаслідок чого станом на 01 лютого 2013 року виникла прострочена заборгованість в розмірі 825523 грн. 93 коп. 28 листопада 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та TOB «Факторингова компанія «Вектор Плюс» укладений договір факторингу. У свою чергу, 28 листопада 2012 року між TOB «Факторингова компанія «Вектор Плюс» та TOB «Кредитні ініціативи» також укладений договір факторингу. Згідно зазначених угод (договорів) відбулося відступлення права вимоги за Кредитним договором № 0308/0408/98-074 від 01.04.2008 року, що був укладений між ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк», та ОСОБА_2, на користь ТОВ «Кредитні ініціативи». На підставі викладеного позивач просив суд в рахунок погашення заборгованості відповідача ОСОБА_2 звернути стягнення на нежитлове приміщення № 41, вбудоване в перший поверх 5-ти поверхового житлового будинку під № 58, загальною площею 57,5 кв.м, по вул. 23 Лютого у м. Кривий Ріг, яке відповідач у забезпечення виконання своїх зобовязань передала Банку в іпотеку.

Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 16 квітня 2014 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Так, рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 листопада 2014 року скасовано рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 16 квітня 2014 року та ухвалено нове рішення про повне задоволення позовних вимог та звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості станом на 01.02.2013 року в розмірі 103280,86 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 825523 грн. 93 коп. (60105 доларів США - заборгованість за кредитом, що за курсом НБУ еквівалентно 480419 грн. 27 коп., 23827,71 доларів США - заборгованість по відсотках, що за курсом НБУ еквівалентно 190454 грн. 89 коп., 19348,15 доларів США - пеня, що за курсом НБУ еквівалентно 154649 грн. 77 коп.)

Проте ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 лютого 2015 року рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 листопада 2014 року скасовано, справа направлена на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Таким чином, предметом розгляду в даній справі є апеляційна скарга позивача - ТОВ «Кредитні ініціативи», який ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що судом першої інстанції не враховано всіх вимог кредитного договору, зокрема не враховано, що відповідно до п. 9.9 кредитний договір свою дію не припинив та дійсний до березня 2023 року. Судом не враховано, що відповідач систематично, впродовж чотирьох років, не вносила жодних місячних платежів, що відповідно до ч.2 ст. 1050 ЦК України позивач має право дострокового повернення частини позики, яка залишилася, та сплати відсотків, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 01 квітня 2008 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 0308/0408/98-074, відповідно до умов якого Банк надав боржнику кредит у сумі 64 800 доларів США із процентною ставкою 13,5% річних та кінцевим строком користування по 31 березня 2023 року включно, (а.с. 28-34).

З метою забезпечення належного виконання зобов'язання за кредитним договором № 0308/0408/98-074 від 01.04.2008 року ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2 уклали Іпотечний договір № 0308/0408/98-074-Z-l від 01.04.2008 року, відповідно до якого остання передала Банку в іпотеку нежитлове приміщення №41, вбудоване в перший поверх 5-ти поверхового житлового будинку під № 58, загальною площею 57,5 кв.м, по вул.. 23 Лютого в м. Кривий Ріг. Сторони оцінили предмет іпотеки у 81 000,00 доларів США, що за курсом НБУ на день укладення договору у еквіваленті становило 409 050 грн. (а.с. 46-47).

12 травня 2009 року додатковою угодою №1 до кредитного договору № 0308/0408/98-074 від 01.04.2008 року змінено графік погашення заборгованості - збільшено щомісячний платіж з 360 доларів США до 375 доларів США (а.с. 35-36).

25 листопада 2009 року між ПАТ «Сведбанк», як правонаступником ВАТ «Сведбанк», та відповідачем укладено договори про внесення змін та доповнень № 2 та № 3 до кредитного договору (а.с. 37-41, 42-43).

Відповідачем ОСОБА_2 узяті на себе кредитні зобовязання належним чином не виконувались.

28 листопада 2012 року між ПАТ «Сведбанк», який є правонаступником ВАТ «Сведбанк», та TOB «Факторингова компанія «Вектор Плюс» укладений договір факторингу (а.с. 9-15).

У свою чергу, 28 листопада 2012 року між TOB «Факторингова компанія «Вектор Плюс» та TOB «Кредитні ініціативи» укладений договір факторингу (а.с. 16-24).

Крім того, 28 листопада 2012 року, між TOB «Факторингова компанія «Вектор Плюс» та TOB «Кредитні ініціативи» укладений нотаріально посвідчений договір про передачу прав за іпотечним договором (а.с. 25 - 27).

Згідно зазначених угод (договорів) відбулося відступлення права вимоги за Кредитним договором № 0308/0408/98-074 від 01.04.2008 року, укладеним між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2, на користь ТОВ «Кредитні ініціативи».

14 грудня 2012 року TOB «Факторингова компанія «Вектор Плюс» та TOB «Кредитні ініціативи» письмово повідомили ОСОБА_2 про наявну заборгованість, яка станом на 28 листопада 2012 року складала: 60105,00 доларів США - заборгованість за кредитом, 22 023,81 доларів США - заборгованість по відсотках, 17 061,77 доларів США пеня (а.с. 80).

14 березня 2013 року позивач направив на адресу ОСОБА_2 повідомлення про усунення порушень та дострокове повернення кредиту, сплати нарахованих процентів за користування кредитом і нарахованих штрафних санкцій на загальну суму 825523,93грн. протягом 30 днів з дня отримання повідомлення (а.с. 52-53).

18 квітня 2013 року у звязку із невиконанням ОСОБА_2 зобовязань по поверненню кредитних коштів позивач звернувся до суду із зазначеним позовом та просив звернути стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення кредитної заборгованості, яка станом на 01 лютого 2013 року становить 103 280,86 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 825 523 грн. 93 коп. та скаладається із: 60 105 доларів США -заборгованість за кредитом, що за курсом НБУ еквівалентно 480419 грн. 27 коп., 23827,71 доларів США - заборгованість по відсотках, що за курсом НБУ еквівалентно 190454 грн. 89 коп., 19348,15 доларів США - пеня, що за курсом НБУ еквівалентно 154649 грн. 77 коп.

Заперечуючи проти позову, ОСОБА_2 посилалась на те, що станом на 17 листопада 2012 року кредитор ПАТ «Сведбанк» пропустив термін позовної давності, чим звільнив її від виконання зобовязань за кредитним договором № 0308/0408/98-074 від 01.04.2008 року з усіма додатками до нього, у тому числі за договором іпотеки № 0308/0408/98-074-Z-l від 01.04.2008 року (а.с. 64-65).

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції погодився із запереченнями відповідача та дійшов висновку про те, що позивач звернувся з позовом із пропуском строку позовної давності.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду, виходячи з наступного.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач ОСОБА_2, отримавши кредит 01 квітня 2008 року, за період з квітня 2008 року по 16 листопада 2009 року сплатила 34620грн. при отриманні кредиту та 126186грн. згідно графіку, а після листопада 2009 року не мала можливості здійснювати подальші платежі з вини Банку через припинення ним розрахунків та операцій.

Відмовляючи в позові, суд дійшов висновку про те, що станом на 17 листопада 2012 року кредитор ПАТ «Сведбанк» пропустив термін позовної давності з власної вини, а ТОВ «Кредитні ініціативи» свідомо 28 листопада 2012 року придбало прострочену заборгованість, у звязку з чим не має права вимагати її стягнення.

На думку колегії суддів, такий висновок не відповідає обставинам справи та вимогам діючого законодавства.

Відповідно до ст.528 ЦК України зобов'язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимогам ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 625 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 627 ЦК України зазначає, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як убачається із матеріалів справи, сторони в п. 9.9 кредитного договору дійшли згоди про те, що цей договір вступає в силу з моменту його укладання та діє до повного погашення кредиту, сплати процентів, можливих неустойок, відшкодування банку збитків, завданих порушенням цього договору, та повного виконання позичальником усіх інших умов цього договору.

Згідно п. 3.1 кредитного договору позичальник зобовязався здійснювати погашення заборгованості за кредитом у сумах та строки, що визначені в Додатку №1 до кредитного договору у вигляді фіксованих сум десятого числа кожного місяця до 31 березня 2023 року включно.

Відповідно до положень статей 1050, 1054 ЦК якщо договором встановлено обов'язок позичальника повернути кредит частинами (із розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів, належних йому від суми кредиту.

Згідно ст.. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Іпотекою, відповідно до ст.. 575 ЦК України, є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Статтею 589 ЦК України в разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Згідно положень ст.. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про іпотеку» взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя за іпотечним договором виникають з моменту його нотаріального посвідчення. У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Пунктом 5 вказаної статті передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Частиною 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі порушення основного зобов'язання іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Відповідно до положень ст. ст. 39 Закону України «Про іпотеку» суд вправі відмовити у задоволенні позову іпотекодержателя про дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав. У разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Як убачається із матеріалів справи, пунктом 12.1 укладеного сторонами іпотечногодоговору встановлено, що звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватися на підставі рішення суду.

Пунктом 19 цього договору передбачено, що строк позовної давності за будь-якими вимогами Іпотекодержателя, що випливають з цього Договору, встановлюються тривалістю десять років (а.с. 46-47).

Статтею 256 ЦК України визначено поняття позовної давності, згідно з якою це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч. 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути

збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної

давності укладається у письмовій формі.

Виходячи із системного аналізу норм ст. ст. 261, 530, 631 ЦК України, у разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України кредитор протягом всього часу до закінчення строку виконання останнього зобовязання (у справі, що переглядається 31 березня 2023 року) вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини позики, що підлягає сплаті разом з нарахованими процентами, а також стягнути несплачені до моменту звернення кредитора до суду з позовом, щомісячні платежі (з процентами) в межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. В останньому випадку, перебіг позовної давності буде починатись в залежності від закінчення строку сплати кожного із щомісячних платежів.

Оскільки умовами договору (графіком погашення кредиту) встановлені окремі самостійні зобовязання, які деталізують обовязок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обовязку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у справі № 6-116 цс 13, де розяснено, що у разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобовязання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами ст. 1048 ЦК України ), що підлягає сплаті. Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів.

Таким чином, оскільки за умовами укладеного сторонами договору погашення кредиту повинно здійснюватись позичальником частинами кожного 10 числа місяця, а процентів - кожного місяця не пізніше 10 числа, наступного за місяцем, в рахунок якого вносяться кошти, початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих зобовязань.

За правилами п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України період, за який нараховується пеня за прострочення виконання зобовязання, не може перевищувати одного року.

Правова природа пені така, що позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється по кожному дню (місяцю), за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Стаття 266 ЦК України передбачає, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Як встановлено судом, останній платіж на погашення кредитної заборгованості здійснений відповідачем 16 листопада 2009 року.

Позивач з даним позовом до суду звернувся 08 квітня 2013 року, а відповідачем заявлено про застосування позовної давності.

У звязку з наведеним при визначенні розміру заборгованості, в рахунок погашення якої може бути звернуто стягнення на заставлене майно, мають бути виключені суми, нараховані позивачем до 08 квітня 2010 року - за вимогами про стягнення заборгованості по кредиту та до 08 квітня 2012 року - за вимогами про стягнення пені.

Інші ж суми заборгованості, за якими термін позовної давності не сплив, суд першої інстанції мав визначити та вирішити питання щодо можливості звернення стягнення на предмет іпотеки, чого зроблено не було, у звязку з чим рішення суду має бути скасоване.

Як убачається із наявних у справі розрахунків, заборгованість ОСОБА_2 за кредитом, визначена в межах строку позовної давності, станом на 01 лютого 2013 року складає 91501, 32 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 731370грн.05коп., із яких: 56345,00 доларів США - заборгованість за кредитом, що за курсом НБУ еквівалентно 450365 грн.85 коп., 22685,44 доларів США - заборгованість по відсотках, що за курсом НБУ еквівалентно 180132 грн. 72 коп., 12470,88 доларів США - пеня, що за курсом НБУ еквівалентно 99679 грн. 74коп.

Як розяснено в п.п. 41, 42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин, при вирішенні спору про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має дати оцінку співмірності суми заборгованості за кредитом та вартості іпотечного майна, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав.

Оскільки вказане положення закону є оціночним, то суд має належним чином його мотивувати, співставити обставини зі змістом цього поняття, визначитись, чи не суперечить його застосування загальному змісту та призначенню права, яким урегульовано конкретні відносини (зокрема, про право на першочергове задоволення вимог за рахунок предмета застави), та врахувати загальні засади цивільного законодавства - справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3ЦК).

Резолютивна частини рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України "Про іпотеку", так і положенням пункту 4 частини першої статті 215ЦПК. Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).

Враховуючи вищенаведені розяснення та зважаючи на те, що предмет іпотеки є нежитловим приміщенням, колегія суддів вважає, що допущене боржником порушення основного зобов'язання завдає збитків іпотекодержателю, який протягом 5,5 років не отримує коштів, на які розраховував, розмір заборгованості, допущеної відповідачем, є співмірним із вартістю заставленого майна, тому наявні підстави для задоволення позовних вимог ТОВ «Кредитні ініціативи» та звернення стягнення на належний ОСОБА_2 предмет іпотеки - нежиле приміщення №41, вбудоване в перший поверх 5-ти поверхового житлового будинку під № 58, загальною площею 57,5 кв.м, по вул.. 23 Лютого в м. Кривий Ріг.

Заперечення відповідача та її представника ОСОБА_3 проти позову та апеляційної скарги щодо відсутності вини ОСОБА_2 у виникненні заборгованості через припинення Банком розрахунків та операцій після листопада 2009 року, не можуть бути взятими до уваги, оскільки АТ «Сведбанк» прийняло рішення про ліквідацію своєї регіональної мережі та закриття відділень з 31 жовтня 2012 року, про що заздалегідь письмово повідомило ОСОБА_2, надіславши на її адресу 29 вересня 2012 року повідомлення, пояснивши при цьому, що всі зобовязання за кредитним договором є чинними, та надавши номери телефонів, у тому числі безкоштовних, для отримання докладних розяснень щодо подальшої взаємодії з Банком (а.с. 77 78).

Докази того, що після 16 листопада 2009 року каса Банку була зачинена і ОСОБА_2 не мала змоги вносити чергові щомісячні платежі на погашення кредитного договору, відповідачем в порушення вимог ст..ст. 10, 27, 60 ЦПК України не надано.

Також безпідставними є посилання відповідача та її представника в суді апеляційної інстанції на те, що звернення стягнення на предмет іпотеки неможливе через не укладення позивачем, як фактором за договором факторингу, із відповідачем нового нотаріально посвідченого іпотечного договору, з огляду на наступне.

Як зазначалось вище, 28 листопада 2012 року між ПАТ «Сведбанк», який є правонаступником ВАТ «Сведбанк», та TOB «Факторингова компанія «Вектор Плюс» укладений договір факторингу.

У свою чергу, 28 листопада 2012 року між TOB «Факторингова компанія «Вектор Плюс» та TOB «Кредитні ініціативи» укладений договір факторингу (а.с. 16-24).

Крім того, 28 листопада 2012 року, між TOB «Факторингова компанія «Вектор Плюс» та TOB «Кредитні ініціативи» укладений нотаріально посвідчений договір про передачу прав за іпотечним договором (а.с. 25 - 27).

Згідно зазначених угод (договорів) відбулося відступлення на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» права вимоги заборгованості за кредитними договорами, укладеними з боржниками, зазначеними в реєстрі позичальників та в переліку кредитних договорів, право на вимогу якої належить банку, в тому числі й за кредитним договором № 0308/0408/98-074 від 01.04.2008 року, додатковими угодами до нього та договором іпотеки, які укладені з ОСОБА_2

На виконання пункту 2.4 договорів факторингу від 28 листопада 2012 року, в якому зазначено, що перехід від клієнта до фактора прав вимоги за договорами забезпечення відбувається в момент укладення договору(ів) щодо передачі права вимоги за договорами забезпечення, між ТОВ «ФК «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» 28 листопада 2012 року укладено договір про передачу прав за іпотечним договором (а.с. 25).

Частиною першою статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобовязується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобовязується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина перша статті 1078 ЦК України).

Договір факторингу є самостійним цивільно-правовим договором, який належить до групи договорів про надання фінансових послуг. Сторонами договору є фактор і клієнт (стаття 1079 ЦК України). Фактором може бути банк або фінансова установа, а також фізична особа ? підприємець, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції. Клієнтом може бути фізична або юридична особа, яка є субєктом підприємницької діяльності.

Зміст договору факторингу полягає у переході до фактора права вимоги до боржника, тобто останній зобовязаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові та у цьому повідомленні визначено грошову вимогу, яка піддягає виконанню, а також вказано фактора, якому має бути здійснено платіж.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 06 липня 2015 року у справі №6-166цс15 за позовом ТОВ «Кредитні ініціативи» про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Як убачається із матеріалів справи, таке письмове повідомлення надіслано відповідачеві 14 грудня 2012 року рекомендованим поштовим відправленням (а.с. 79 81).

У звязку з цим ОСОБА_2 зобовязана була здійснювати чергові щомісячні платежі на користь позивача, чого не виконувала, тому ТОВ «Кредитні ініціативи» набули право подачі позову про звернення на належний відповідачеві предмет іпотеки.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції необхідно скасувати у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права згідно п. 4 ч. 1 ст. 209 ЦПК України та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог, яким звернути стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості в меншому розмірі, ніж просив позивач, а саме в розмірі 91501, 32 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 731370грн.05коп., із яких: 56345,00 доларів США - заборгованість за кредитом, що за курсом НБУ еквівалентно 450365 грн.85 коп., 22685,44 доларів США - заборгованість по відсотках, що за курсом НБУ еквівалентно 180132 грн. 72 коп., 12470,88 доларів США - пеня, що за курсом НБУ еквівалентно 99679 грн. 74коп.

Згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

У звязку з цим з відповідача на користь позивача необхідно стягнути витрати по сплаті судового збору в розмірі 3441 грн.

Керуючись ст.ст.303,307, п.4 ч.1 ст.309, ст. 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» задовольнити частково.

Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 16 квітня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 по укладеному між нею та Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк» кредитному договору № 0308/0408/98-074 від 01 квітня 2008 року станом на 01 лютого 2013 року в розмірі 91501, 32 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 731370грн.05коп., із яких: 56345,00 доларів США - заборгованість за кредитом, що за курсом НБУ еквівалентно 450365 грн.85 коп., 22685,44 доларів США - заборгованість по відсотках, що за курсом НБУ еквівалентно 180132 грн. 72 коп., 12470,88 доларів США - пеня, що за курсом НБУ еквівалентно 99679 грн. 74коп., звернути стягнення на користь ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» на предмет іпотеки згідно договору іпотеки від 01 квітня 2008 року - нежиле приміщення №41, вбудоване в перший поверх 5-ти поверхового житлового будинку під № 58, загальною площею 57,5 кв.м, по вулиці 23 Лютого в м. Кривий Ріг, яке належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_5 01 квітня 2008 р. за реєстровим № 1113 та зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів, шляхом проведення прилюдних торгів згідно Закону України «Про виконавче провадження», за початковою ціною для його подальшої реалізації у розмірі 81000 (вісімдесять одна тисяча) доларів США.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» витрати по сплаті судового збору в розмірі 3441 (три тисячі чотириста сорок одну) гривню.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: І.Є.Ляховська

Судді А.П.Барильська

ОСОБА_6