Ухвала суду № 47718056, 21.07.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/1359/15 Справа № 204/7964/14-к Головуючий у 1 й інстанції - Григоренко Д. Ю. Доповідач - Тарабан Є.О.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 липня 2015 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Тарабана Є.О.

суддів: - Піскун О.П.

- Онушко Н.М.

за участю

секретаря судового засідання - Савлюка Д.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12014040680002065 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_4 на вирок Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровськ від 20 травня 2015 року стосовно

ОСОБА_4, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Дніпропетровськ, громадянина України, який не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України,

за участю

прокурора - Харів Н.А.

обвинуваченого - ОСОБА_4

ВСТАНОВИЛА:

Обвинувачений подав апеляційну скаргу на вирок Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровськ від 20 травня 2015 року, в якій не оспорюючи обставин вчинення кримінального правопорушення та доведеності його вини у вчиненні кримінального правопорушення, просив вирок суду першої інстанції змінити в частині призначеного покарання та застосувати до нього норми ст. 69 КК України.

Вимоги своєї апеляційної скарги обвинувачений обґрунтовує тим, що він свою вину повністю визнає, щиросердечно розкаюється, сприяв розкриттю злочину, має на утриманні батька пенсіонера, а також має ряд хронічних захворювань.

Оскаржуваним вироком ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, та призначено йому покарання у вигляді 2 років позбавлення волі.

На підставі ч.ч. 1 та 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання, призначеного за даним вироком , більш суворим, призначеним за вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровськ від 17 вересня 2014 року, визначено до відбування остаточне покарання у вигляді 3 років 6 місяців позбавлення волі, також вирішено питання про стягнення процесуальних витрат та вирішено долю речових доказів.

Згідно оскаржуваного вироку ОСОБА_4, будучи засудженим вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровськ від 17 вересня 2014 року за злочин, передбачений ч. 1 ст. 309 КК України, за епізодом злочинної діяльності від 11 липня 2014 року, повторно вчинив умисний злочин у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів.

30 липня 2014 року приблизно о 14 год. 00 хв. ОСОБА_4, маючи злочинний умисел на незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів без мети збуту, знаходячись біля будинку № 152 по вул. Робочій в місті Дніпропетровськ, повторно незаконно придбав у невстановленої досудовим розслідуванням особи рідину коричневого кольору масою 0,7850 г., що знаходилася в одноразовому медичному шприці, ємністю 2,0 мл., яка є особливо небезпечним наркотичним засобом - опієм ацетильованим, обіг якого заборонений, маса якого в перерахунку на суху речовину становить 0,0432 г., який повторно залишив незаконно зберігати без мети збуту.

Цього ж дня, тобто 30 липня 2014 року, приблизно о 14 год. 15 хв. біля будинку №158 по вул. Робочій в місті Дніпропетровськ за розпивання пива у невстановленому місці ОСОБА_4 був затриманий співробітниками міліції, які у тому ж місці, в присутності двох понятих, провели його особистий огляд, в ході якого у лівій кишені одягнутих на ньому шортів був виявлений та вилучений вищевказаний наркотичний засіб, який ОСОБА_4 незаконно повторно придбав та зберігав без мети збуту.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, доводи обвинуваченого, який вимоги своєї апеляційної скарги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, думку прокурора, яка вважала, що підстави для задоволення вимог апеляційної скарги обвинуваченого відсутні, в зв'язку з чим просила вирок суду першої інстанції залишити без змін, вивчивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги обвинуваченого задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Нормами ст. 404 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення за наявними в матеріалах кримінального провадження доказами в тій частині, в якій воно було оскаржено.

Висновки суду першої інстанції стосовно фактичних обставин вчиненого кримінального правопорушення, доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення та правильності правової кваліфікації його дій обвинуваченим в апеляційній скарзі не оспорюються. Інші учасники кримінального провадження апеляційних скарг не подавали.

За викладених обставин колегія суддів питання стосовно фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення та правильності правової кваліфікації його дій не перевіряє.

Перевіривши матеріали кримінального правопорушення в межах вимог апеляційної скарги обвинуваченого, колегія суддів апеляційного суду вважає доводи обвинуваченого в апеляційних скаргах про неправильне застосування судом першої інстанції закону про кримінальну відповідальність необґрунтованими.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах, встановлених у санкціях статті (санкції частини статті) Особливої частини того ж Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 53 КПК України, відповідно до положень Загальної частини того ж Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

Оскаржуваним вироком ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, і йому за вказаною нормою кримінального закону призначене покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки, тобто призначено мінімальне покарання, передбачене санкцією ч. 2 ст. 309 КК України.

При цьому суд першої інстанції зазначив, що при призначенні покарання враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого (за місцем проживання характеризується задовільно, раніше неодноразово судився), обставини, що пом'якшують покарання (щире каяття обвинуваченого), а також обставини, що обтяжують покарання (рецидив злочинів).

У суді апеляційної інстанції обвинувачений зазначив, що він не оспорює покарання, призначене йому за вчинення зазначеного вище злочину, однак просить застосувати норми ст. 69 КК України до покарання, призначеного за сукупністю злочинів (позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців).

Нормами ст. 69 КК України визначено, що за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України, або перейти до іншого більш м'якого покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України за цей злочин.

Оскільки під час розгляду судом першої інстанції даного кримінального провадження було встановлено наявність лише однієї обставини, яка пом'якшує покарання, відсутні навіть формально юридичні підстави для обговорення питання про можливість застосування норм ст. 69 КК України.

Оскаржуваним вироком на підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання (позбавлення волі на строк 2 роки), призначеного за даним вироком, більш суворим (позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців), призначеним за вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровськ від 17 вересня 2014 року, остаточно визначене до відбування покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців.

Вказаним вище вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровськ ОСОБА_4 покарання було призначене також без застосування норм ст. 69 КК України.

Згідно роз'яснень, які були надані Пленумом Верховного Суду України в абз. 5 п. 8 Постанови від 24 жовтня 2003 року № 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" з наступними змінами та доповненнями, щодо особи, винної у вчиненні декількох злочинів, суд може призначити більш м'яке покарання, ніж передбачене законом, окремо за кожний злочин або тільки за один із них і остаточно визначити покарання за правилами ст. 70 КК України. Застосування положень ст. 69 КК України щодо покарання (як основного, так і додаткового), призначеного за сукупністю злочинів чи за сукупністю вироків, є неприпустимим.

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано призначив обвинуваченому покарання без застосування норм ст. 69 КК України.

На думку колегії суддів, оскаржуваний вирок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, тобто відповідає вимогам ст. 370 КПК України, а тому підстави для його зміни або скасування відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів апеляційного суду

У Х В А Л И Л А :

Вимоги апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_4 залишити без задоволення, а вирок Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровськ від 20 травня 2015 року - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 3 місяців з моменту її проголошення, засудженим ОСОБА_4 - в той же строк з моменту отримання ним копії ухвали.

Судді: