Рішення № 47716398, 23.07.2015, Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу

г Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області

Справа № 213/1243/15-ц

Номер провадження 2/213/690/15

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2015 року Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді : Мазуренко В.В., при секретарі судового засідання: Гусаровій О.С., за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривий Ріг цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Автофінанс», третя особа без самостійних вимог Відділ по захисту прав споживачів апарату міської ради і виконкому, про визнання договору недійсним та стягнення грошових коштів, -

ВСТАНОВИВ

До суду надійшов зазначений позов, відповідно до якого позивач просив визнати договір лізингу недійсним, та стягнути з відповідача грошові кошти за сплачений адміністративний збір в сумі 50000грн.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні позов підтримали, наддали пояснення аналогічні із викладеними в позовній заяві, а саме, що представники відповідача ввели в оману позивача при укладенні договору, зазначали, що протягом3х днів після укладення договору нададуть в користування предмет договору трактор. Також вказали, що представник відповідача при укладанні договору вказувала ціну 210000грн., але потім внесла суму 490000грн. Зазначили, що умови договору несправедливі. В п.10.15 вказано, що в разі змін обов,язків сторін, в разі незгоди позивача договір розривається та сплачені кошти не повертаються. У 12 розділі вказані жорстка відповідальність для позивача, та не вказана відповідальність відповідача. Договором не обумовлено місце поставки предмету договору трактора, не точно вказано де буде придбано трактор, вказано, що в автосалоні з яким є договір у відповідача. В п.8.1 вказано, що лізингові платежі беруться за курсом Райффайзен банку ОСОБА_2, але коли вони порівняли курси доллара до гривні, то курси різні. Проти заочного розгляду не заперечували.

Представник відповідача до суду повторно не з,явився, письмових заперечень не наддав, причини неявки не повідомив.

Представник третьої особи надав заяву про розгляд справи за відсутності їх представника.

Відповідно до ст.169 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності відповідачів на підставі матеріалів справи. Зі згоди сторін по справі, суд ухвалює рішення про заочний розгляд справи, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.

Вислухавши сторони, дослідивши письмові матеріали, суд дійшов наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 09 квітня 2015 року між лізингодавцем ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс» та лізингоодержувачем ОСОБА_1 був укладений договір фінансового лізингу № 001856, за умовами якого лізингодавець бере на себе зобов'язання придбати у власність предмет лізингу - транспортний засіб МТЗ 82,1, вартістю 490000 грн., та передати у користування лізингоодержувачу на строк і передбачених договором умовах, а позивач сплатив відповідачу авансовий внесок у розмірі 50000 грн..

Позивач вважає вказаний договір недійсним, так як його умови є несправедливими і порушують його права споживача, зокрема: лізингодавець бере на себе зобов'язання придбати предмет лізингу у власність, однак за п.5.4 не відповідає перед лізингоодержувачем за невиконання будь-якого зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета лізингу, його заміни, введення в експлуатацію, усунення несправностей протягом гарантійного строку, за цими зобов'язаннями відповідає продавець, при цьому у договорі лізингу відсутні будь-які відомості про продавця товару, його найменування та місцезнаходження, куди має звертатись споживач у випадку недоліків товару, що суперечить положенням ст. 808 ЦК України про солідарну відповідальність продавця та лізингодавця за зобов'язанням щодо продажу предмету договору лізингу у разі, якщо вибір продавця предмету договору лізингу був здійснений лізингодавцем; договором встановлена можливість зміни лізингодавцем вартості предмета лізингу та обов'язок лізингоодержувача одноразово доплатити різницю такої вартості до вже сплаченої суми авансових платежів, водночас у такому випадку споживачу не надано право в односторонньому порядку розірвати договір; за п.10.15 договору у разі зміни лізингових платежів, сторони укладають відповідну додаткову угоду до основного договору та підписують акт коригування вартості предмета лізингу. При цьому передбачено, що в разі відмови позивача від підписання такої додаткової угоди, лізингодавець має право розірвати договір в односторонньому порядку, вимагати повернення предмета лізингу, а сплачені платежі поверненню не підлягають. Розділом 12 договору встановлена жорстка відповідальність споживача перед лізингодавцем за невиконання будь-яких умов договору і водночас відсутня така відповідальність лізингодавця перед споживачем. Несправедливим також вважають п. 4.3 договору, за яким позивач зобов,язаний оглянути предмет лізингу в місці поставки протягом 3х днів з моменту повідомлення про адресу поставки, а за п.4.6 договору місце поставки точно не визначено.

Відповідно до ч. 1 ст. 806 ЦК України та ст. 1 Закону України«Про фінансовий лізинг» за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відносини, щовиникають у зв'язку з договором лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку та Законом України «Про фінансовий лізинг» (ч. 2 ст. 806 ЦК України та ч. 1 ст. 2 Закону України «Про фінансовий лізинг»).

За договором лізингу майновий інтерес лізингодавця полягає у розміщенні та майбутньому поверненні з прибутком грошових коштів, а майновий інтерес лізингоодержувачау можливості користуватися тапридбати предмет лізингу у власність.

Отже, договір фінансового лізингу поєднує в собі, зокрема, елементи договорів оренди та купівлі-продажу.

Згідно зі статтею 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингові платежі можуть включати: суму, що відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом та інші витрати пов'язані з виконанням договору лізингу.

Належне виконання лізингоодержувачем обов'язків зі сплати всіх лізингових платежів, передбачених договором лізингу, означає реалізацію ним права на викуп отриманого у лізинг майна.

Таким чином, на правовідносини, що складаються між сторонами договору лізингу щодо одержання лізингодавцем лізингових платежів у частині покупної плати за надання майна в майбутньому у власність лізингоодержувача, поширюються загальні положення про купівлю-продаж.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про фінансовий лізинг» істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару, встановлену в договорі. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до ст. 697 ЦК України договором може бути встановлено, що право власності на переданий покупцеві товар зберігається за продавцем до оплати товару або настання інших обставин.

Пунктами 1.7, 1.8 спірного договору передбачено, що предмет договору передається в користування лізингоодержувачеві протягом строку не більше 120 робочих днів з моменту сплати лізингоодержувачем на рахунок лізингодавця авансового платежу (50 % від вартості предмета лізингу, комісії за організацію та оформлення договору та комісії за передачу предмета лізингу. Лізингоодержувач має можливість сплачувати авансовий платіж впродовж12 місяців з моменту підписання договору. Авансовий платіж не може бути сплачений повністю лізингоодержувачем до сплати комісії за організацію.

Позивачем сплачено лише 10 % від вартості предмета лізингу, що є комісією за організацію договору лізингу, яка відповідно до договору не повертається.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. ч. 1 - 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про:

1) звільнення або обмеження юридичної відповідальності продавця (виконавця, виробника) у разі смерті або ушкодження здоров'я споживача, спричинених діями чи бездіяльністю продавця (виконавця, виробника);

2) виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника);

3) встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця;

4) надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору;

5) встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором;

6) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права розірвати договір із споживачем на власний розсуд, якщо споживачеві таке право не надається;

7) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права не повертати кошти на оплату ненаданої продукції у разі розірвання договору з ініціативи продавця (виконавця, виробника);

8) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права розірвати договір, укладений на невизначений строк із споживачем без повідомлення його про це, крім випадків, установлених законом;

9) установлення невиправдано малого строку для надання споживачем згоди на продовження дії договору, укладеного на визначений строк, з автоматичним продовженням такого договору, якщо споживач не висловить відповідного наміру;

10) установлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору;

11) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі;

12) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати характеристики продукції, що є предметом договору;

13) визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору;

14) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права визначати відповідність продукції умовам договору або надання йому виключного права щодо тлумачення договору;

15) обмеження відповідальності продавця (виконавця, виробника) стосовно зобов'язань, прийнятих його агентами, або обумовлення прийняття ним таких зобов'язань додержанням зайвих формальностей;

16) встановлення обов'язку споживача виконати всі зобов'язання, навіть якщо продавець (виконавець, виробник) не виконає своїх;

17) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права передавати свої права та обов'язки за договором третій особі, якщо це може стати наслідком зменшення гарантій, що виникають за договором для споживача, без його згоди.

В п 7. Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" № 9 від 06 листопада 2009 року роз'яснено, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. У разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.

Між сторонами було укладено цивільно-правовий договір з дотриманням усіх передбачених законодавством вимог, а для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві, внаслідок чого не встановив: на підставі яких саме ознак умови договору в цілому є несправедливими та чим вони завдають шкоди позивачеві.

Суд не може погодитись з позицією позивача, щодо обов'язкової наявності у договорі лізингу умови, яка вказує у кого саме буде придбано товар для лізингоодержувача,оскільки така умова не є істотноюдля договорів фінансового лізингу та не вимагається законодавством. Лізингодавець вправі обирати на свій власний розсуд продавця обраного товару. У визначеннях договору фінансового лізингу зазначено, що продавець означає юридичну чи фізичну особу суб'єкта підприємницької діяльності, найменування, адресу та реквізити якої зазначено в акті приймання-передачі предмета лізингу, який є предметом даного договору. Крім того, лізиногодавець на момент укладення договору не може передбачити в якого саме продавця буде придбаний товар, оскільки саме від лізингоодержувача залежить коли саме товар буде придбано, де саме забажає отримати товар тощо.

Умовами договору чітко передбачено, що лізингодавець зобов'язаний придбати обраний клієнтом товар та здійснити всі необхідні дії щодо його реєстрації та страхування, та лише тоді передати його у право користування та розпорядження лізингоодержувачу.

За наявності передбаченого Законом України «Про фінансовий лізин» права на розірвання договору лізингу, як у лізингодавця (ст. 10), так і у лізингоодержувача (ст. 11), безпідставне посилання позивача про ненадання споживачу в договорі права в односторонньому порядку розірвати договір у випадку зміни лізингодавцем вартості предмета лізингу з обов'язком одноразово доплатити різницю такої вартості до вже сплаченої суми авансових платежів та надання відповідачу такого права у разі відмови споживача від підписання додаткової угоди про зміну розміру лізингових платежів, з урахуванням того, що відповідачу таке право договором надано лише у разі неналежного виконання позивачем своїх договірних зобов'язань.

Статтею 10 договору чітко визначено поняття «Лізингові платежі» та вказані відповідні конкретні формули, на підставах яких були враховані конкретні суми, а складові лізингових платежів, їх суми та дати платежів, визначені в графіку лізингових платежів у додатках №№ 1, 2 до цього договору, які є невідємною його частиною. Договором чітко передбачено, в яких випадках встановлені суми можуть бути змінені, а саме з підстав, які не залежать від лізингодавця та передбачено, що у разі такої зміни між сторонами має бути підписана обов'язкова додаткова угода до договору, а також акт коригування вартості предмета лізингу.

Не може бути підставою для визнання недійсним договору і сама по собі відсутність в ньому відповідальності лізингодавця перед споживачем за невиконання чи неналежне виконання умов договору, оскільки за його умовами у випадку сплати лізингоодержувачем відповідних платежів у лізингодавця виникає обов'язок з власних джерел профінансувати придбання предмета лізингу (50% від його вартості) з передачею його в користування лізингоодержувачу, тобто лізингодавець несе відповідні ризики щодо повернення втрачених на придбання предмету лізингу коштів, збереження їх реальної вартості та отримання прибутку.

Крім того, за змістом п. 2 ч. 6 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» на вимогу споживача договір може бути визнаним недійсним у цілому лише у разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, але обов'язковість настання таких змін в укладеному сторонами договорі при визнанні його недійсним позивачем не доведена і судом не встановлена.

Суд критично відноситься до твердження позивача, що за домовленістю предмет лізингу йому обіцяли через 3 дні після укладення договору, оскільки це не відповідає договору, та не доведено в суді. Також суд критично відноситься до твердження, що його ввели в оману щодо вартості предмету лізинга та замість 210 тис. грн.. вказали 490000грн., оскільки позивач знайомився з договором бачив суми, які зазначались, бачив, що перший внесок розраховується саме від 490тис. грн., та бачив розмір щомісячних внескив, що також вирахувані з цієї суми. Щодо курсу валют, та роздруківці наданій позивачем, то суд не бере її до уваги, та вона є недопустимим доказом, оскільки не завірена належним чином, клопотань про запити до банківських установ для перевірки курсу валют не надходило.

За таких обставин позов не підлягає задоволенню. Судові витрати покласти на рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 10, 130, 197, 213,215, 224-226 ЦПК України, ст.ст. 203, 215, 509, 638, 692, 806, 808 ЦК України, ст.18 ЗУ про захист прав споживачів, ст.ст.2, 6, 10,11, 16 ЗУ про фінансовий лізинг

В И Р І Ш И В

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Автофінанс», третя особа без самостійних вимог Відділ по захисту прав споживачів апарату міської ради і виконкому, про визнання договору недійсним та стягнення грошових коштів відмовити.

Судові витрати покласти на рахунок держави.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу, протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте Інгулецьким районним судом м. Кривого Рогу за письмовою заявою відповідача, оформленою згідно вимог ст.229 ЦПК України, протягом 10 днів з дня отримання копії повного тексту рішення.

Дата складання повного тексту рішення 27.07.2015р.

Суддя: В.В.Мазуренко