Ухвала суду № 47715957, 31.07.2015, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

№ 201/2281/15 ц

провадження 2-п/201/86/2015

УХВАЛА

31 липня 2015 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

у складі: головуючого

судді Антонюка О.А.

при секретарі Дашкевич Х.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську заяву територіальної громади в особі Дніпропетровської міської ради про скасування заочного рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до територіальної громади міста в особі Дніпропетровської міської ради про встановлення факту та визнання права власності на 3/4 частини квартири в порядку спадкування за заповітом, -

ВСТАНОВИВ:

11 лютого 2015 року до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська надійшла позовна заява ОСОБА_1, в якій позивач просив суд встановити факт того, що ОСОБА_2, яка померла 10 лютого 2007 року, проживала з 29 липня 2004 року по день своєї смерті однією сімєю з ОСОБА_3 АДРЕСА_1 та визнати за ОСОБА_3 право власності на 3/4 частини квартири АДРЕСА_2 в порядку спадкування за заповітом, позовні вимоги не змінювалися, не доповнювалися і не уточнювалися.

Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 квітня 2015 року позовні вимоги були задоволені повністю.

10 липня 2015 року територіальна громада в особі Дніпропетровської міської ради звернулася до суду з заявою про перегляд заочного рішення суду від 17 квітня 2015 року, посилаючись на незаконність винесення такого рішення, не відповідність висновків суду матеріалам справи та порушення процесуальних норм при винесенні ухвали про заочний розгляд справи і винесення заочного рішення.

Представник заявника в судовому засіданні вимоги заяви підтримав, просив скасувати вказане заочне рішення суду і призначити справу до розгляду в загальному порядку, задовольнивши їх заяву в повному обсязі.

Інші учасники спору в судове засідання не зявилися, про день та час слухання справи і заяви повідомлялися належним чином, про причини неявки суду не повідомили. Вказаним, на думку суду, не заперечували проти заяви і вважали можливим розгляд справи за їх відсутності. Суд вважає можливим розгляд заяви за відсутності вказаних осіб відповідно до ст. ст. 169, 231 ЦПК України.

Зясувавши думку сторін, оцінивши надані і добуті докази, перевіривши матеріали справи, суд вважає заяву не обґрунтованою і не підлягаючою задоволенню.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Судом встановлено, що дійсно Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська 17 квітня 2015 року була розглянута цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до територіальної громади міста в особі Дніпропетровської міської ради про встановлення факту та визнання права власності на 3/4 частини квартири в порядку спадкування за заповітом, заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 квітня 2015 року позовні вимоги були задоволені в повному обсязі.

У відповідності до ст. 224 ЩІК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідач територіальна громада в особі Дніпропетровської міської ради, скориставшись своїм правом, яке передбачено ст. ст. 228-232 ЦПК України, звернулася до суду з заявою про перегляд заочного рішення. Обставини, викладені в заяві цього відповідача є не обґрунтованими з огляду на наступне.

В своїй заяві представник територіальної громади в особі Дніпропетровської міської ради зазначає, що в справі був відсутній спір з ними у позивача, останній вибрав неналежний спосіб захисту, безпідставне було стягнення з них судових витрат, не згодні і по суті рішення позивач пропустив строк на прийняття спадщини, порушені права інших мешканців будинку, про час та день судового розгляду даної цивільної справи належним чином не були повідомлені, про що свідчить відсутність в матеріалах справи такого повідомлення, яке було б ними отримано.

Але судом встановлено, що згідно загальновідомих фактів місце знаходження цього відповідача є конкретним і визначеним: пр. К. Маркса, 75 в м. Дніпропетровську, саме на вказану адресу цьому відповідачу направлялися повістки про слухання справи 23 березня, 06 і 17 квітня 2015 року та інш., відповідач повинен був їх отримувати, оскільки про поданий позов знав, до суду поверталися повідомлення про отримання відповідачем повісток і повідомлень суду про слухання справи а. с. 30 33, 38, 40, представник відповідача і особисто отримував повістки, є поштові реєстри про відправлення таких повідомлень про слухання справи, в тому числі і на 06 і 17 квітня 2015 року.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобовязані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. Уразі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо особа за цією адресою більше не проживає або не знаходиться. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобовязані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не зявилися в судове засідання без поважних причин.

Після неодноразових переносів та відкладень в слуханні справи, в тому числі і через неявки без поважних причин в судове засідання і цього відповідача (06 квітня 2015 року), 17 квітня 2015 року судове засідання відбулося, справа розглянута по суті і винесено рішення.

Згідно ч. 1 ст. 232 ЦПК заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Ознайомившись зі змістом заяви територіальної громади в особі Дніпропетровської міської ради про перегляд заочного рішення від 17 квітня 2015 року, суд вважає, що причини неявки в судове засідання, що відбулося 17 квітня 2015 року не є поважними та заява не містить доказів, що мають істотне значення для правильного вирішення спору. Так в цій заяві про перегляд рішення відповідач вказує про те, що йому не було відомо про час та дату судового засідання посилаючись на те, що про рішення він дізнався тільки пізніше 29 травня 2015 року. Але вказане не відповідає дійсності, оскільки відповідач не повідомляв суду про зміну місця мешкання та реєстрації, в заяві про перегляд заочного рішення суду вказана таж адреса місця знаходження і реєстрації відповідача, що і в позові та повістках про виклик його в судові засідання. Окрім того, твердження відповідача про те, що судова повістка про виклик в судові засідання ним не отримані, не відповідає дійсності і є лише припущенням відповідача нічим не підтвердженим, оскільки повістка отримана а. с. 40, про що є поштове повідомлення і отримана завчасно 10 квітня 2015 року.

Отже, суд робить висновок про те, що відповідач по справі був своєчасно належним чином повідомлений про слухання справи 17 квітня 2015 року і в інші дні слухання цієї справи.

Після розгляду судом справи по суті і винесення заочного рішення суд повинен був належним чином повідомити відповідача про розгляд справи та направити йому копію винесеного рішення для відома і можливості реалізації свого права в разі незгоди з рішенням оскаржити його в передбаченому законом порядку і визначені законом строки. Вказане судом було виконано.

Таким чином, заява територіальної громади в особі Дніпропетровської міської ради ґрунтується на припущеннях, які нічим не підтверджуються, що в свою чергу суперечить ст. 60 ЦПК України, яка говорить про те, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

З урахуванням викладеного, можливо зробити висновок про те, що підстави для скасування заочного рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 квітня 2015 року відсутні.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.

Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають обєктивні підстави вважати, що заява не підлягає задоволенню.

Не може суд прийняти до уваги позицію відповідача стосовно наполягання на своїй заяві про перегляд заочного рішення суду, оскільки вона спростовується вищенаведеним і нічим обєктивно не підтверджується.

При таких обставинах суд вважає можливим заяву територіальної громади в особі Дніпропетровської міської ради про скасування заочного рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до територіальної громади міста в особі Дніпропетровської міської ради про встановлення факту та визнання права власності на 3/4 частини квартири в порядку спадкування за заповітом залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 8, 19, 55, 124 Конституції України, ст. ст. 3, 10, 11, 57-61, 158, 209, 210, 212, 218, 228 - 232 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву територіальної громади в особі Дніпропетровської міської ради про скасування заочного рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до територіальної громади міста в особі Дніпропетровської міської ради про встановлення факту та визнання права власності на 3/4 частини квартири в порядку спадкування за заповітом залишити без задоволення.

Заочне рішення по вказаній цивільній справі може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Суддя -