Постанова № 47715498, 28.07.2015, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

28.07.2015 справа №908/2586/15-г

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів за участю представників сторін: від позивача: від відповідача:Марченко О.А. Бойченко К.І., Радіонова О.О. Сидоренко А.С., за довіреністю Б/Н від 18.04.2014 р. Не з'явився розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" , м. Київ на рішення господарського суду Запорізької області від15.06.2015р. (повний текст рішення підписано 02.07.2015р.) у справі№ 908/2586/15-г (суддя Серкіз В.Г.) за позовом доПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" , м. Київ Комунального підприємства "Токмак теплоенергія" Токмацької міської ради, м.Токмак, Запорізької області простянення 178 627,96 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - Позивач) звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Комунального підприємства "Токмак теплоенергія" Токмацької міської ради (далі - Відповідач) про стягнення 178 627,96 грн., з яких : пеня у розмірі 59 167,63 грн., 7% штрафу у розмірі 98 999,49 грн., інфляційні нарахування у розмірі 4 636,17 грн., 3% річних у розмірі 15 824,67 грн.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 15.06.2015 р. у справі № 908/2586/15-г позовні вимоги були задоволені частково, стягнуто з Відповідача на користь Позивача 4 636 грн. 17 коп. інфляційних втрат, 15 824 грн. 67 коп. 3% річних, 14 361 грн. 17 коп. пені, 9 899 грн. 95 коп. штрафу.

Рішення суду першої інстанції мотивоване доведеністю факту прострочення виконання зобов'язання Відповідачем по сплаті за поставлений природний газ у період жовтень-грудень 2012 р. Проте, виходячи з об'єктивної оцінки обставин справи, приймаючи до уваги фінансові труднощі Відповідача, розмір штрафних санкцій (пені) наслідкам порушення господарського зобов'язання, господарський суд Запорізької області вирішив за можливе скористатись наданим ч. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України правом та задовольнити частково клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки № 654 від 10.06.2015 р., зменшивши розмір пені до 14 361,17 грн., розмір штрафу - до 9 899, 95 грн. В частині стягнення штрафних санкцій у вигляді пені в сумі 44 806,46 грн. та у вигляді штрафу у сумі 89 099,54 грн. суд вирішив відмовити Позивачу в задоволенні позову.

Скаржник, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 15.06.2015 р. у справі № 908/2586/15-г в частині зменшення розміру пені та штрафу та прийняти нове рішення, яким позов в цій частині задовольнити в повному обсязі. Зокрема, скаржник вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин справи та визнанням встановленими недоведених обставин, що мають значення для справи. Також апелянт зазначає, що при розгляді даної справи суд дослідив лише ступінь виконання зобов'язання боржником, не виконавши при цьому вимоги закону щодо оцінки майнового стану сторін, які беруть участь у зобов'язанні та інших інтересів сторін, які заслуговують на увагу, що призвело до порушення ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 223 Господарського кодексу України.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 14.07.2015 р. було порушено апеляційне провадження із призначенням розгляду скарги на 28.07.2015 р.

Сторони були належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду скарги.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, проте надіслав до суду клопотання (№ 822 від 22.07.2015 р.), в якому просить суд розглянути справу без участі представника Відповідача за наявними в матеріалах справи документами у зв'язку із скрутним фінансовим становищем підприємства. Колегія суддів, розглянувши дане клопотання, задовольнила його.

Також Відповідачем було направлено відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 15.06.2015 р. у справі № 908/2586/15-г - залишити без змін.

Згідно з ст. ст. 44, 81-1 Господарського процесуального кодексу України було здійснено фіксацію судового засідання та складено протокол.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ Господарського процесуального кодексу України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає рішення суду першої інстанції винесеним з дотриманням встановлених до нього вимог, відтак - законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Матеріалами справи та судом встановлено, що між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України") (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Токмак теплоенергія" (Покупець) укладений договір купівлі-продажу природного газу № 12/489-ТЕ-13 від 28.08.2012 р.

Відповідно до умов п. 1.1 Договору, Продавець зобов'язався передати у власність Покупцю у 2012 р. природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього Договору.

Згідно п. 1.2 Договору, газ, що подається за цим договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями.

В п. 2.1 Договору Сторони погодили місяці та обсяги газу, що протягом вказаних місяців продається Продавцем Покупцю.

У п. 3.1.2 Договору, Покупець до 20 числа місяця, що передує місяцю поставки газу, надає Продавцю належним чином оформлену заявку на планові обсяги споживання газу на наступний місяць, підписану уповноваженою особою. Плановий обсяг поставки підтверджується Продавцем та доводиться до відома газотранспортних підприємств в електронному вигляді оператором ЄГЕСУ на відповідний місяць поставки.

За умовами п.3.3 Договору приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяги споживання газу Покупцем у відповідному місяці поставки встановлюються шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку Покупця.

Пунктом 3.4 Договору передбачено, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, Покупець зобов'язується надати Продавцю підписані та скріплені печатками Покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути Покупцю та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріплений печаткою або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акт є підставою для остаточних розрахунків між Сторонами.

Відповідно до п. 5.1 Договору ціна (граничний рівень ціни) на газ та послуги з його транспортування встановлюються Національною комісією регулювання електроенергетики України (НКРЕ).

За умовами п. 5.5 Договору, загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу.

Пунктом 11.1 Договору визначено, що він набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.08.2012 р. і діє в частині поставки газу до 31 грудня 2012 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Відповідно до умов п. 6.1 Договору оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Позивач належним чином виконав умови Договору та поставив протягом жовтня-грудня 2012 р. природний газ на загальну суму 1 742 037, 23 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 25.12.2012 р., від 30.11.2012 р., від 31.12.2012 р., які підписані обома сторонами.

Покупець перерахував на рахунок Позивача грошові кошти в якості оплати за поставлений природній газ в сумі 1 503 308, 19 грн., що підтверджується довідкою про операції та довідкою про сальдо Покупця.

27.12.2013р. між Позивачем (Кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю "Токмак теплоенергія" (первісний боржник) та Відповідачем (Новий боржник) був укладений договір № 13/4154 про переведення боргу.

Статтею 1 Договору про переведення боргу сторони визначили, що за цим договором за згодою Кредитора Первісний боржник переводить на Нового боржника свій борг, який виник у Первісного боржника перед Кредитором за Договором купівлі-продажу природного газу № 12/489-ТЕ-13 від 28.08.2012 р., укладеним між Первісним боржником та Кредитором, а Новий боржник приймає на себе борг Первісного боржника у цьому зобов'язанні та замінює Первісного боржника у зобов'язанні. Водночас, Кредитор підтверджує надання своєї згоди на заміну Первісного боржника у зобов'язанні Новим боржником та на укладення цього договору на встановлених у ньому умовах.

Статтею 2 Договору про переведення боргу сторони у п. 2.1 встановили, що сума боргу, яка переводиться на Нового боржника, станом на момент укладення договору становить 238 729,04 грн.

Статтею 3 Договору про переведення боргу сторони у п. 3.1 визначили, що за цим договором до Нового боржника переходять обов'язки Первісного боржника щодо сплати суми боргу, що встановлена у пункті 2.1 статті 2 цього договору, а також штрафних санкцій, інфляційних витрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням Первісним боржником своїх зобов'язань за Договором купівлі-продажу природного газу № 12/489-ТЕ-13 від 28.08.2012 р. Пунктом 3.2 Новий боржник зобов'язався перераховувати грошові кошти у сумі, зазначеній у п. 2.1 статті 2 цього договору, в порядку та на умовах, визначених Договором купівлі-продажу природного газу № 12/489-ТЕ-13 від 28.08.2012 р.

Статтею 4 Договору про переведення боргу сторони у пункті 4.1 встановили, що Новий боржник несе відповідальність за прострочення виконання зобов'язання у розмірах, передбачених договором купівлі-продажу природного газу № 12/489-ТЕ-13 від 28.08.2012 р.

У відповідності до статті 6 Договору про переведення боргу він набрав чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення їх підписів печатками Сторін, діє до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за договором.

30.01.2014 р. Відповідач перерахував на рахунок Позивача грошові кошти в якості оплати за поставлений природний газ в сумі 238 729, 04 грн., чим повністю сплатив основний борг за спожитий природний газ, що підтверджується довідкою про операції та довідкою про сальдо Відповідача.

Судом встановлено, що основний борг Відповідачем сплачено у повному обсязі, однак розрахунки за поставлений природний газ проводились невчасно.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Як встановлено господарським судом першої інстанції, в даному випадку підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір купівлі-продажу природного газу № 12/489-ТЕ-13 від 28.08.2012 р. та договір про переведення боргу № 13/4154 від 27.12.2013 р.

Як зазначено в ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена особа, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно з ч. 1 ст. 510 Цивільного кодексу України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Відповідно до ст. 520 Цивільного кодексу України, боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Статтею 521 Цивільного кодексу України передбачено, що форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 513 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Як вбачається з договору про купівлю-продаж № 12/489-ТЕ-13 від 28.08.2012 р. та з договору про переведення боргу № 13/4154 від 27.12.2013 р. сторонами дотримані всі вимоги ст. 513 Цивільного кодексу України відносно форми правочину про заміну боржника у зобов'язанні.

Згідно з ст. 522 Цивільного кодексу України новий боржник у зобов'язанні має право висунути проти вимоги кредитора всі заперечення, що ґрунтуються на відносинах між кредитором і первісним боржником.

Відповідачем не було зазначено жодних заперечень та спростувань щодо вимог кредитора, які ґрунтувалися на відносинах кредитора та первісного боржника.

Отже, до Відповідача перейшли права та обов'язки первісного боржника у зобов'язанні за договором купівлі-продажу від № 12/489-ТЕ-13 від 28.08.2012 р. в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, тобто станом на 27.12.2013 р. включно.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Як зазначено в ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідачем була здійснена оплата за договором купівлі-продажу 12/489-ТЕ-13 від 28.08.2012 р., однак з порушенням вказаних договором строків.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

За приписами ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Матеріали справи свідчать про неналежне виконання як Товариством з обмеженою відповідальністю "Токмак теплоенергія" взятих на себе зобов'язань по оплаті поставленого природного газу відповідно до договору купівлі-продажу № 12/489-ТЕ-13 від 28.08.2012 р., так і Відповідачем за договором про переведення боргу № 13/4154 від 27.12.2013 р.

Відповідно до п. 7.1 договору купівлі-продажу природного газу № 12/489-ТЕ-13 від 28.08.2012 р. встановлено, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим Договором.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Позивач заявляє вимоги щодо стягнення з Відповідача пені у розмірі 59 167 грн. 63 коп., 7% штрафу у розмірі 98 999 грн. 49 коп., інфляційних втрат у розмірі 4 636 грн. 17 коп. та три відсотка річних у розмірі 15 824 грн. 67 коп.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунок Позивача, апеляційна інстанція погоджується з висновками господарського суду щодо обґрунтованості та доведеності заявлених до стягнення з Відповідача інфляційних втрат у розмірі 4 367 грн. 17 коп. та 3% річних у розмірі 15 824 грн. 67 коп.

Згідно з ст. 611 Цивільного кодексу України одним з правових наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Підставою, яка породжує обов'язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов'язання, яке визначається ст. 610 Цивільного кодексу України, відповідно до якої порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В силу ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановлених законом або договором мір відповідальності.

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що у разі невиконання Покупцем умов пункту 6.1 цього Договору Продавець має право не здійснювати поставку газу Покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання Покупцем умов пункту 6.1 цього Договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити Продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штрафу в розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.

Розглянувши розрахунок Позивача, судова колегія дійшла висновку щодо обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 59 167 грн. 63 коп. та штрафу у розмірі 98 999 грн. 49 коп., а також підтримує позицію суду першої інстанції щодо можливості зменшення розміру нарахованої пені та штрафу, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 3 ст. 83 Господарського кодексу України господарський суд приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

Частина 3 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз зазначених статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.

Відповідно до п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011р. вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Оскільки, пеня є різновидом неустойки, яка має подвійну правову природу: одночасно є засобом забезпечення договірних зобов`язань для стимулювання їх виконання і мірою відповідальності за неналежне виконання зобов`язання (санкцією), як правового наслідку його порушення, тому вона має компенсаційний характер та її розмір повинен бути відповідним розміру понесених позивачем збитків.

Так, апеляційним судом та судом першої інстанції взято до уваги, що під час розгляду даної справи відповідач вжив заходів до виконання зобов'язання та оплатив суму основного боргу.

У зв'язку з зазначеним, враховуючи недоведеність позивачем збитків, яких він зазнав від дій (бездіяльності) Відповідача, а також беручи до уваги те, що позивачем нараховано 3% річних, апеляційний суд вважає, що місцевий суд правомірно скористався своїм правом і зменшив розмір пені та штрафу. Отже, стягненню з Відповідача підлягає пеня в розмірі 14 361 грн. 17 коп. та штраф у розмірі 9 899 грн. 95 коп.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що господарським судом в порядку ст. 43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.

Рішення господарського суду Запорізької області з урахуванням мотивів, зазначених апеляційним судом, відповідає фактичним обставинам справи, чинному законодавству.

Оскільки доводи апеляційної скарги не дають підстав стверджувати, що під час розгляду справи місцевим господарським судом допущені порушення норм матеріального або процесуального права, які передбачені ст. ст. 103, 104 Господарського процесуального кодексу України як підстави для скасування рішення, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від від 15.06.2015 р. у справі № 908/2586/15-г залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

У судовому засіданні 28.07.2015 р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови підписано 31.07.2015 р.

Головуючий Марченко О.А.

Судді: Бойченко К.І.

Радіонова О.О.