Постанова № 47715398, 30.07.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" липня 2015 р. Справа № 917/506/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Бондаренко В.П., суддя Івакіна В.О.

при секретарі Пляс Л.Ф.

за участю представників:

позивача - Кожанов О.О. (дог. №10/12-07 від 16.06.2015 р.)

відповідача - не з'явився

3-ої особи - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ПАТ "Банк Форум" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Форум" - Ларченко І.М. (вх.№3565Х/1-8) на рішення господарського суду Харківської області від 02 червня 2015 року у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк Форум", м. Київ, в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Форум" - Ларченко Ірини Миколаївни

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Центр Полтава", м. Харків

про стягнення 4 603337,33 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ПАТ "Банк Форум" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Форум" - Ларченко І.М., звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просив стягнути з ТОВ "Альфа Центр Полтава" заборгованість за кредитним № 0004/10/25-KLI від 20.01.2010 р. в розмірі 4 603 337,33 грн., з яких прострочена заборгованість по поверненню кредитних коштів - 3 960 518,40 грн., прострочена заборгованість зі сплати процентів - 642 818,93 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 02.06.2015 р. у справі №917/506/15 (суддя Шарко Л.В.) в задоволенні позову відмовлено.

ПАТ "Банк Форум" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Форум" - Ларченко І.М. з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, вважаючи, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин справи. Просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Копія ухвали суду від 03.07.2015 р. про прийняття апеляційної скарги до провадження, що була направлена на адресу відповідача повернулась з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".

Колегія суддів вважає, що судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. за №75.

Нез'явлення в судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи, тому справа розглядається відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, вислухавши в судовому засіданні уповноваженого представника позивача, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.07.2010 р. між АКБ "ФОРУМ" (банк) та ТОВ "Полтава Моторс" (позичальник) був укладений кредитний договір № 0004/10/25-KLI, у відповідності до якого позивач (Банк) взяв на себе зобов'язання надати (позичальнику) кредитні кошти у формі відновлювальної кредитної лінії для поповнення обігових коштів та на погашення заборгованості згідно договору поруки з максимальним лімітом заборгованості в сумі 5000000 грн. строком до 21.07.2011 р.(а.с. 16-10).

До вказаного договору сторонами були укладені додаткові угоди: №1 від 23.07.2010 р., №2 від 11.11.2010 р. (а.с. 20-21), якими змінено номера рахунків для обліку процентів та сплати кредитних коштів.

В забезпечення повернення кредитних коштів за кредитним договором та сплати відсотків, 22.07.2010 р. між АКБ "ФОРУМ" (кредитор) та ТОВ "Альфа Центр Полтава" (поручитель) був укладений договір поруки №0004/10/25-KLI/KLI/S -3, у відповідності до умов якого поручитель поручається перед кредитором за виконання ТОВ "Полтава Моторс" зобов'язань за кредитним договором № 0004/10/25-KLI від 22.07.2010 р. та додаткових угод, за умовами якого боржник зобов'язаний повернути кредиторові кредитні кошти в сумі 5000000 грн., з строком до 21 липня 2011 року (а.с. 21).

На виконання вимог чинного законодавства України та умов кредитного договору банк виконав свої зобов'язання за кредитним договором, надавши позичальнику кредитні кошти згідно з його заявками.

ТОВ "Полтава Моторс" зобов'язань за кредитним договором № 0004/10/25-KLI від 22.07.2010 р. не виконало, заборгованість станом на 20.01.2015 р. склала 4603337,33 грн.

У зв'язку з невиконанням боржником зобов'язань за кредитним договором банк звернувся до суду з позовом про стягнення з поручителя - ТОВ "Альфа Центр Полтава" заборгованості в сумі 4603337,33 грн.

В обґрунтування позову посилається на приписи ст. ст. 16, 553-559, 1046, 1048-1050, 1054 Цивільного кодексу України.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції зазначив про відсутність правових підстав для його задоволення, оскільки позивач не надав доказів звернення до відповідача з вимогою про погашення простроченої заборгованості та процентів за кредитним договором протягом одного року від дня настання строку виконання зобов'язання за кредитним договором, тому зобов'язання відповідача є припиненими.

Колегія суддів погоджується з висновками господарського суду з огляду на таке.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч. 1 ст. 629 цього ж Кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

У відповідності до п. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Так, згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Частинами 1, 2 ст. 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Отже, порука є спеціальним заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання, чим обумовлюється додатковий характер поруки стосовно основного зобов'язання.

Приписами ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України передбачено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Відповідно до п. 4.1 договору поруки, порука припиняється з припиненням зобов'язань за кредитним договором.

Частиною 1 ст. 251 та ч. 1 ст. 252 Цивільного кодексу України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення, і визначається він роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а не посиланням на подію, яка має неминуче настати.

Вказівкою на подію, яка має неминуче настати, визначається термін - певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Таким чином, умова договору поруки про припинення поруки після повного виконання позичальником своїх кредитних зобов'язань за кредитним договором не може вважатися встановленим сторонами договору поруки строком припинення поруки, оскільки це не відповідає вимогам ст. 252 Цивільного кодексу України.

Таким чином, умови договору поруки про його дію до повного припинення зобов'язань боржника не свідчать про те, що цим договором установлено строк припинення поруки в розумінні статті 251 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним судом України у постанові від 17 вересня 2014 року у справі № 6-53 цс14. Суд дійшов висновку про те, що "строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову), кредитор вчиняти не може.

Кінцевим строком виконання основного зобов'язання за кредитним договором договір № 0004/10/25-KLI є 21.07.2011 р., строк дії кредитного договору не було пролонговано сторонами

Згідно з пунктом 4.1 договору поруки порука припиняється, якщо кредитор протягом одного року від настання строку виконання зобов'язань за кредитним договором не пред'явить вимоги до поручителя.

Таким чином з 22.07.2011 р. по 21.07.2012 р. банк мав право звернутись до поручителя з відповідною вимогою.

Позивач з вимогою (вих. №16735/3.1) звернувся до поручителя 25.12.2014 р. вже після спливу строку, встановленого договором поруки (а.с. 37).

Таким чином, як вірно зазначив суд першої інстанції, позивач не скористався правом наданим ст.ст. 554 та 559 Цивільного кодексу України та не пред'явив своєчасно (відповідно до п. 4.1 договору поруки протягом року від дня настання строку виконання основного зобов'язання, яке настало 21.07.2011 р.) вимогу (позов) про погашення заборгованості за кредитним договором та договором поруки.

З огляду на наведене, колегія суддів зазначає про правомірність висновку господарського суду Харківської області про те, що зобов'язання відповідача є припиненими, тому правові підстави для задоволення позову відсутні.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Апеляційні вимоги не підтверджені належними доказами, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому у суду апеляційної інстанції відсутні правові підстав для їх задоволення.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Харківської області від 02.06.2015 р. у справі № 917/506/15 прийняте при належному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та у відповідності до норм матеріального і процесуального права і підстави для його скасування відсутні, в зв'язку з чим, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 22, 85, 91, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 02.06.2015 р. у справі № 917/506/15 залишити без змін.

Повна постанова підписана 31.07.2015 р.

Головуючий суддя Пелипенко Н.М.

Суддя Бондаренко В.П.

Суддя Івакіна В.О.