Постанова № 47715342, 28.07.2015, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" липня 2015 р.Справа № 923/862/15Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Лавриненко Л.В.

суддів: Жекова В.І., Філінюка І.Г.

при секретарі судового засідання - Мельник Ю.М.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління ДФС у Херсонській області

на ухвалу Господарського суду Херсонської області від 05.06.2015 р. про повернення заяви про порушення справи про банкрутство без розгляду

по справі № 923/862/15

за заявою Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління ДФС у Херсонській області

до боржника Приватного підприємства "Золото Ланів" м. Херсон

про банкрутство

за участю представників:

від Державної податкової інспекції у м. Херсоні - не з'явився

від Приватного підприємства "Золото Ланів" м. Херсон - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 13.07.2015 р. по справі № 923/862/15 прийнята до провадження та призначена до розгляду апеляційна скарга Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління ДФС у Херсонській області на ухвалу Господарського суду Херсонської області від 25.05.2012 р. по справі № 5016/661/2012(13/44).

Учасники процесу належним чином повідомлені про час і місце засідання господарського суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Апеляційна скарга розглянута в межах процесуального строку, визначеного ст. 102 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 05.06.2015 р. по справі № 923/862/15 повернута без розгляду заява Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління ДФС у Херсонській області про порушення справи про банкрутство Приватного підприємства "Золото Ланів" м. Херсон.

Ухвала місцевого господарського суду мотивована тим, що орган державної податкової служби, надавши докази існування податкового боргу, доказів відкриття виконавчого провадження щодо стягнення цієї заборгованості не представив.

Крім того, в порушення ч. 7 ст. 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" органом державної податкової служби не надано доказів надсилання боржнику копії заяви та доданих до неї документів. При цьому місцевим господарським судом не прийнято до уваги доданий до заяви опис вкладення, як доказ виконання кредитором вимог зазначеної вище норми, оскільки відповідний документ не містить відбитку календарного штемпеля підприємства поштового зв'язку "Укрпошта".

Державна податкова інспекція у м. Херсоні Головного управління ДФС у Херсонській області з ухвалою Господарського суду Херсонської області від 05.06.2015 р. по справі № 923/862/15 не погодилась та звернулась до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційної скаргою, в якій просить вказану ухвалу скасувати, справу № 923/862/15 направити на новий розгляд.

В апеляційній скарзі орган державної податкової служби зазначає, що процедура погашення податкового боргу регулюється Податковим кодексом України. Органи державної виконавчої служби до процедури примусового виконання судових рішень про стягнення коштів в рахунок погашення податкового боргу не залучаються.

В силу приписів ст. ст. 42, 95 Податкового кодексу України, ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" та Бюджетного кодексу України органи доходів та зборів є органам стягнення, тому дії щодо примусового стягнення податкового боргу є виконавчим провадженням, тобто завершальною стадією судового провадження.

Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку про скасування оскарженої ухвали суду, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно з приписами ст. 4-1 ч. 2 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон).

Частиною 3 ст. 10 Закону передбачено, що справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно становлять не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Безспірні вимоги кредиторів - грошові вимоги кредиторів, підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, і постановою про відкриття виконавчого провадження, згідно з яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону до заяви про порушення справи про банкрутство додаються, зокрема, рішення суду про задоволення вимог кредитора, що набрало законної сили; відповідна постанова органу державної виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження з виконання вимог кредитора.

Згідно з ч. 7 даної норми, до заяви кредитора додаються також копія виконавчого документа; до заяви кредитора - органу державної податкової служби чи інших органів, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, додаються докази вжиття заходів до отримання відповідної заборгованості у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону господарський суд повертає заяву про порушення справи про банкрутство без розгляду, якщо, зокрема, заявник - кредитор не подав доказів неспроможності боржника виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами в розмірі, визначеною частиною третьою статті 10 цього Закону, протягом трьох місяців після відкриття виконавчого провадження, якщо інше не передбачено цим Законом.

Як вбачається з матеріалів справи, Державна податкова інспекція у м. Херсоні Головного Управління ДФС у Херсонській області подала до господарського суду Херсонської області заяву про порушення провадження у справі про банкрутство Приватного підприємства "Золото Ланів" м. Херсон.

На підтвердження безспірності грошових вимог ініціюючого кредитора до заяви додані постанови Херсонського окружного адміністративного суду від 23.10.2013р. по справі № 821/3778/13-а та від 27.06.2014 р. по справі № 821/1857/14, якими з Приватного підприємства "Золото Ланів" м. Херсон стягнули пеню за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД в сумі 788 540,06 грн. та податковий борг з податку на прибуток в сумі 9 601 936,68 грн.

Повертаючи без розгляду подану заяву, суд першої інстанції керувався приписами ч. 3 ст. 10, ст. 11, ст. 15 Закону та виходив з того, що зазначеним Законом не передбачено виключень (в тому числі й для органів податкової служби) щодо можливості порушення провадження у справі про банкрутство без відкриття виконавчого провадження за наявним судовим рішенням.

Суд апеляційної інстанції з таким висновком погодитися не може, оскільки його зроблено без врахування спеціальних норм матеріального та процесуального права, які визначають порядок примусового виконання судового рішення про стягнення податкового боргу, і які підлягали застосуванню при вирішенні питання про наявність або відсутність підстав для прийняття до розгляду заяви податкового органу про порушення провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 Закону провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Так, ч. 1 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у випадках, передбачених законом, рішення судів та інших органів щодо стягнення коштів виконуються органами доходів і зборів, банками та іншими фінансовими установами.

Згідно з п. 41.2 ст. 41 Податкового кодексу України, органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень.

Порядок стягнення податкового боргу платників податків регулюється статтями 95-99 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно з абзацом першим п. 95.3 ст. 95 Податкового Кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Механізм виконання судових рішень про стягнення грошових коштів у рахунок погашення податкового боргу передбачений главою 12 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, який передбачає оформлення інкасового доручення для примусового стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу. Відповідно до п. 12.4 зазначеної Інструкції, судове рішення, на підставі якого з платника податків стягуються кошти, до банку не подається. Натомість реквізити відповідного судового рішення зазначаються в самому інкасовому дорученні.

Абзацами другим та третім п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу.

Отже, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами апеляційної скарги, стосовно того, що аналіз положень Закону України "Про виконавче провадження" та Податкового кодексу України дає підстави для правового висновку про те, що примусове виконання рішення суду про стягнення грошових коштів в рахунок погашення податкового боргу платника податків - юридичної особи за законом покладено виключно на контролюючи органи (органи доходів і зборів) за визначеною Податковим кодексом України процедурою, без залучення до неї органів державної виконавчої служби.

Таким чином, виходячи з приписів ст. 95 Податкового кодексу України, частини третьої ст. 10, частини сьомої ст. 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", доказами на підтвердження безспірності грошових вимог ініціюючого кредитора - органу доходів і зборів, є рішення суду про стягнення грошових коштів у рахунок погашення податкового боргу, що набрало законної сили, інкасові доручення для примусового стягнення коштів в дохід бюджету у рахунок погашення податкового боргу та докази вжиття відповідних заходів до отримання відповідної заборгованості за процедурою, визначеною Податковим кодексом України.

Як результат, постанова органу державної виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження у такому випадку до заяви органу доходів і зборів про порушення провадження у справі про банкрутство не додається, оскільки списання коштів з рахунків боржника здійснюється відповідно до умов і порядку, визначених Податковим кодексом України, а не Законом України "Про виконавче провадження".

Така правова позиція зазначена у постанові Верховного суду України від 29.04.2015 р. по справі № 920/629/14.

Перебіг трьохмісячного строку, визначеного ч. 3 ст. 10 Закону починається з моменту прийняття банком платника (боржника) інкасового доручення для примусового стягнення грошових коштів в рахунок погашення податкового боргу, оформленого стягувачем (контролюючим органом) на підставі рішення суду, що набрало законної сили.

Також, судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для повернення заяви з огляду на відсутність належних доказів надсилання останньої на адресу боржника, оскільки такі висновки суперечать матеріалам справи, а саме описом вкладення у цінний лист, який було додано заявником до заяви.

На даному описі вкладення міститься найменування поштового відділення, а саме Херсон 28, а також підпис уповноваженої особи.

Судова колегія зазначає, що за наявності сумніву у достовірності доказу на підтвердження направлення на адресу боржника заяви з додатками, суд першої інстанції не позбавлений права і можливості у порядку підготовки до розгляду справи витребувати у заявника такі докази.

Враховуючи вищевикладене, під час вирішення питання про прийняття зазначеної заяви до розгляду, суду першої інстанції слід врахувати наведене, перевірити наявність відповідних доказів вжиття заходів стягнення податкової заборгованості у спосіб, передбачений Податковим кодексом України, після чого, прийняти рішення про наявність або відсутність підстав для прийняття заяви про порушення справи про банкрутство до розгляду.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103-106 ГПК України, Одеський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного Управління ДФС у Херсонській області - задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Херсонської області від 05.06.2015р. по справі № 923/862/15 - скасувати.

Справу № 923/862/15 направити до Господарського суду Херсонської області на стадію прийняття заяви про порушення справи про банкрутство.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Л. В. Лавриненко

Судді В. І. Жеков

І. Г. Філінюк