Постанова № 47715263, 29.07.2015, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

29.07.2015 р. справа №908/1661/15-г

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Колядко Т.М.суддівМарченко О.А. , Бойченко К.І. за участю представників сторін: від позивача:Шипілов А.Ю. - за довіреністю, від відповідача:Сергієнко Ю.Р. - за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуПриватного підприємства "Альошина", смт. Біленьке, м.Краматорськ Донецької області на рішення господарського суду Запорізької області від18.05.2015 року по справі№908/1661/15-г за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "АТ Каргілл", м.КиївдоПриватного підприємства "Альошина", смт. Біленьке, м.Краматорськ Донецької областіпростягнення 1 101 184,30 грн.

В судовому засіданні 22.07.2015р.

оголошено перерву до 29.07.2015р.

Господарський суд Запорізької області (суддя Науменко А.О.) рішенням від 18.05.2015р. задовольнив позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Каргілл", м.Київ (далі - ТОВ «АТ Каргілл") та стягнув з Приватного підприємства "Альошина", смт. Біленке, м.Краматорськ Донецької області (далі - ПП «Альошина») 874 257,45 грн. основного боргу, 138 652, 17 грн. штрафу, 33 405 грн. пені, 4869,76 грн. 3% річних та 21 023,69 грн. судового збору.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій рішення господарського суду Запорізької області від 18.05.2015р. у справі №908/1661/15-г просить скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в частині стягнення заборгованості у розмірі 260 050 грн., в іншій частині позову відмовити, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, та порушення норм матеріального і процесуального права.

Зокрема, заявник в апеляційній скарзі посилається на те, що позивач в порушення умов спірного договору не виставив відповідачу рахунок-фактуру із зазначенням скоригованої ціни товару та безпідставно скоригував ціну на 18.02.2015р., чим змінив умови спірного договору в односторонньому порядку. До того ж, в матеріалах справи відсутні первинні документи, які б підтверджували факт здійснення коригування ціни поставленого товару.

Крім того, на думку апелянта, висновок Донецької Торгово-промислової палати, наданий суду першої інстанції, є належним доказом настання форс-мажорних обставин, які не були судом враховані.

Разом з апеляційною скаргою відповідач направив клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових документів. Колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні вказаного клопотання, оскільки апелянтом не обґрунтовано неможливість подання даних документів суду першої інстанції в порядку ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України.

В судових засіданнях 22.07.2015р. та 29.07.2015р. представники сторін підтримали свої доводи та заперечення.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.03.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "АТ Каргілл" (Постачальник) та Приватним підприємством "Альошина" (Покупець) укладено договір поставки № СVS 62185 (далі - Договір), відповідно до умов якого у порядку і на умовах, передбачених цим договором, постачальник зобов'язується поставити і передати у власність, а покупець прийняти та оплатити насіння зернових, олійних, технічних культур, засоби захисту рослин (ЗЗР), добрива згідно Специфікацій до цього договору (далі - Товар) (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п.п. 2.1, 3.1, 3.4 Договору, загальна кількість Товару, ціна, порядок розрахунків за окремий товар, а також необхідність забезпечення виконання зобов'язання покупця визначаються в Специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору. Ціна товару підлягає коригуванню у відповідності з п. 3.4. договору.

Умови та місце поставки товару вказуються у відповідній Специфікації на Товар. Передача Товару від постачальника покупцеві здійснюється за актом приймання-передачі (п. 4.2 Договору).

Сторонами було підписано специфікацію №1/62185 від 06.03.2014р., відповідно до умов якої: загальна вартість товару з ПДВ - 334 050 грн.; строк поставки товару - до 24.03.2014р.; термін сплати повної вартості товару - до 10.10.2014р.; а також умови оплати визначені згідно п. 3.4.3 Договору. У специфікації також визначені додаткові умови: у випадку, якщо покупець сплачує за простроченим рахунком - коригування остаточної ціни здійснюється одноразово на момент повної оплати за товар згідно виставленого рахунку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач на виконання умов Договору поставив відповідачу товар на загальну суму 334 050,00 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними та актами приймання-передачі мінеральних добрив (а.с. 21-23, 26-29).

Відповідач свого обов'язку з оплати товару своєчасно не виконав, 26.12.2014р. оплатив лише 24 000 грн., що підтверджується відповідною довідкою банку та платіжним дорученням (а.с. 31, 91). Решта боргу залишилась несплаченою.

Пунктом 3.4.3.3 Договору та умовами специфікації сторони передбачили коригування базової ціни товару, визначеної у специфікації, з врахуванням курсу доллара США.

У зв'язку з цим позивач, скоригував суму основного боргу на 18.02.2015р. (дата підготовки матеріалів для подачі позовної заяви) та 16.03.2015р. звернувся з позовом про стягнення з ПП «Альошина» боргу в сумі 924 257,45 грн., 33 405 грн. пені, 138 652,17 грн. штрафу та 4 869,76 грн. 3% річних.

Заявою від 07.05.2015р. позивач просив зменшити розмір позовних вимог у зв'язку з оплатою відповідачем 23.04.2015р. коштів у розмірі 50 000 грн. Вказана заява була прийнята господарським судом першої інстанції до розгляду.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що спірний Договір є договором поставки, за яким відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Так, статтею 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтями 526, 629 ЦК України та статтею 193 Господарського кодексу України передбачена обов'язковість виконання договору.

Суд першої інстанції погодився зі скоригованою позивачем на 18.02.2015р. ціною поставленого товару з посиланням на передбачений ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України принцип свободи договору, відсутність імперативних правових норм щодо заборони зміни ціни після укладення договору та на те, що визначення дати розрахунку (18.02.2015р.) є прерогативою позивача, оскільки порушені його права та охоронювані законом інтереси.

Апеляційний суд не може погодитись із вказаним висновком господарського суду Запорізької області з врахуванням наступного.

Відповідно до п. 3.4.3.3 Договору вказані у специфікації в гривнях ціни і вартість товару (тобто остаточна ціна і вартість товару) підлягають коригуванню на момент виставлення рахунку-фактури або дати фактичного зарахування коштів на банківський рахунок постачальника (у випадку сплати за простроченим рахунком), якщо курс Банку змінився більше ніж на 1% в порівнянні з курсом Банку на дату підписання відповідної Специфікації.

Згідно зі Специфікацією №1/62185 від 06.03.2014р. у випадку, якщо покупець сплачує за простроченим рахунком - коригування остаточної ціни здійснюється одноразово на момент повної оплати за товар згідно виставленого рахунку.

В матеріалах справи наявний один рахунок-фактура - №62185/11448 від 09.10.2014р. на суму 462 173,88 грн. (а.с. 30). Позивачем інших рахунків-фактур суду не надано, а коригування ціни товару на момент подання позовної заяви умовами спірного договору не передбачено та у формулах, за допомогою яких розраховується скоригована ціна, відсутній такий показник, як курс банку долара США на дату звернення з позовною заявою чи на дату складання позову.

Посилання суду першої інстанції на те, що визначення дати коригування на 18.02.2015р. є прерогативою позивача суперечить умовам договору поставки № СVS 62185 від 06.03.2014р.

Що стосується доводів апелянта, що стягненню підлягає сума боргу, вказана у Специфікації №1/62185 від 06.03.2014р. апеляційним судом до уваги не приймаються, оскільки пунктом 3.4.3.3 Договору передбачене коригування ціни і вартості товару на момент виставлення рахунку-фактури, до того ж, наявний в матеріалах справи рахунок-фактура №62185/11448 від 09.10.2014р. виставлений на останній день строку оплати повної вартості товару, передбаченого у Специфікації №1/62185 від 06.03.2014р. - до 10.10.2014р. В зазначеній Специфікації також визначено, що у випадку, якщо покупець сплачує за простроченим рахунком - коригування остаточної ціни здійснюється одноразово на момент повної оплати за товар згідно виставленого рахунку.

З огляду на вказане, апеляційний суд дійшов висновку, що відповідач мав оплатити поставлений товар за договором поставки № СVS 62185 від 06.03.2014р. за ціною, скоригованою відповідно до рахунку-фактури №62185/11448 від 09.10.2014р., а саме в сумі 462 173, 88 грн.

Таким чином, враховуючи часткову оплату відповідачем заборгованості, стягненню з ПП «Альошина» підлягає основний борг в сумі 388 173,88 грн. (462 173, 88 - 24 000 - 50 000 = 388 173,88 грн.).

Умовами п. 6.3 Договору передбачено, що у випадку прострочення оплати товару покупцем проти строків, вказаних у відповідній специфікації та договорі, покупець сплачує постачальнику неустойку в формі пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний день прострочення, але не більше 10% від загальної вартості товару. У випадку прострочення оплати товару покупцем більше, ніж на 30 (тридцять) календарних днів проти строків, вказаних у відповідній специфікації, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 30% від загальної простроченої суми.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Апеляційний суд, зробивши перерахунок суми пені, штрафу та 3% річних, наданий позивачем, погоджується з висновком суду першої інстанції, що стягненню підлягає пеня в розмірі 33 405 грн., штраф у розмірі 138 652,17 грн. та 3% річних в розмірі 4 869,76 грн.

Відповідач в апеляційній скарзі посилається на неможливість належного виконання зобов'язань за спірним договором внаслідок настання обставин непереборної сили у зв'язку з проведенням антитерористичної операції на території м. Слов'янська та м. Краматорська, посилаючись на висновок Донецької Торгово-промислової палати №2348/12.12-03 від 18.09.2014р. (а.с. 92-94).

Матеріали справи також містять листування між керівником ПП "Альошина" та Краматорським міським відділом головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Донецькій області щодо розмінування земельних ділянок площею 460 га (а.с. 88-89).

Відповідач вважає, що зазначені обставини непереборної сили є підставою для відмови у стягненні з нього штрафних санкцій та 3% річних.

Господарський суд Запорізької області зазначені доводи не прийняв до уваги, посилаючись на відсутність належного доказу непереборної сили - сертифікату Торгово-промислової палати України, як це передбачено ст. 10 закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції".

Колегія суддів апеляційної інстанції не може погодитись з таким висновком господарського суду з огляду на наступне.

Підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов"язання визначені у ст. 617 ЦК України.

Так, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів.

Частиною 2 ст. 218 ГК України також визначено, що не вважаються такими обставинами (дією непереборної сили), зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відсутність коштів у боржника взагалі не вважається неможливістю виконання грошового зобов"язання, яке б звільняло його від відповідальності. Про це прямо зазначено в ч. 1 ст. 625 ЦК України, яка регулює відповідальність за порушення грошового зобов"язання.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Стаття 233 Господарського кодексу України передбачає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішення суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Як необхідність використання права на зменшення розміру фінансових санкцій, так і розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Враховуючи часткову, в тому числі після винесення оскарженого рішення, оплату відповідачем заборгованості за договором поставки № СVS 62185 від 06.03.2014р., недоведеність позивачем збитків (їх розмір) від несвоєчасної оплати поставленого за спірним договором товару, майновий стан та інтереси сторін, співвідношення основного боргу (388 173,88 грн.) та штрафних санкцій (172 057,17 грн.), а також проведення антитерористичної операції на території Донецької області, де ПП «Альошина» провадить свою господарську діяльність, апеляційний суд дійшов висновку про зменшення розміру штрафних санкцій до 25% від заявленої суми.

Таким чином, стягненню з відповідача підлягають штрафні санкції в сумі 43 014,29 грн. (штраф - 34 663,04 грн., пеня - 8 351,25грн.)

На підставі викладеного апеляційна скарга ПП «Альошина» підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Запорізької області від 18.05.2015р. по справі № 908/1661/15-г підлягає частковому скасуванню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, - Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Альошина", смт. Біленке, м.Краматорськ Донецької області задовольнити частково.

Рішення господарського суду Запорізької області від 18.05.2015р. по справі №908/1661/15-г скасувати частково.

Викласти абзаци перший та другий резолютивної частини рішення господарського суду Запорізької області від 18.05.2015р. по справі №908/1661/15-г в наступній редакції:

«Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Альошина" (84318, Донецька область, м. Краматорськ, смт. Біленьке, вул. Архангельська, 255, код ЄДРПО: 34310991) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Каргілл" (01601, м. Київ, вул. Мечникова, буд. 3, код ЄДРПО: 20010397) 388 173,88 грн. основного боргу, 34 663,04 грн. штрафу, 8 351,25 грн. пені, 4 869,76 грн. 3% річних та 11 302,02 грн. судового збору».

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Каргілл" (01601, м. Київ, вул. Мечникова, буд. 3, код ЄДРПО: 20010397) на користь Приватного підприємства "Альошина" (84318, Донецька область, м. Краматорськ, смт. Біленьке, вул. Архангельська, 255, код ЄДРПО 34310991) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 2 260,34 грн.

Суду першої інстанції видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Т.М. Колядко

Судді: О.А. Марченко

К.І. Бойченко

Надруковано: 5 прим.

1. позивачу

2. відповідачу

3 у справу

4 ДАГС

5 г/с Запорізької обл.