Рішення № 47715002, 27.07.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" липня 2015 р.Справа № 922/3924/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Погорелової О.В

при секретарі судового засідання Шевляковій К.М.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Харківської філії ПАТ "Укртелеком", м. Харків до Зміївської районної державної адміністрації Харківської області, м. Зміїв про стягнення 17077,77 грн. за участю представників сторін:

позивача - Перхун Ю.М.

відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2015 року до господарського суду Харківської області з позовом до Зміївської районної державної адміністрації Харківської області (далі - відповідач) звернулось ПАТ "Укртелеком" в особі Харківської філії ПАТ "Укртелеком (далі - позивач). У позові останній просив суд стягнути з відповідача на свою користь 11833,93 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором про надання послуг електрозв'язку №470028, укладеного між сторонами 30.05.2005 року. Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 1314,42 грн. пені, 4719,66 грн. збитків від інфляції, 209,76 грн. 3% річних та витрати по оплаті судового збору у розмірі 1827,00 грн.

Ухвалою суду від 08.07.2015 року було порушено провадження у справі та її розгляд призначений на 22.07.2015 року об 11:15 год.

17.07.2015 року відповідачем до суду був поданий відзив на позовну заяву, в якому він суму заборгованості визнає, вказує на те, що відповідачем вжито усіх заходів, необхідних для належного виконання ним зобов'язань щодо сплати заборгованості за надані послуги та просить суд, відповідно до ст. 83 ГПК України, зменшити розмір пені.

Наданий відзив та додані до нього докази, досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 22.07.2015 року до 27.07.2015 року до 11:00 год.

22.07.2015 року представник позивача надав суду заяву в якій просить суд долучити до матеріалів справи витяги з ЄДР відносно позивача та відповідача.

Надана заява та додані до неї документи досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

Також, 22.07.2015 року представником позивача суду була подані заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій він вказує на те, що 02.07.2015 року відповідачем частина боргу у розмірі 4000,00 грн. була оплачена та просить суд в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 4000,00 грн. провадження у справі припинити та стягнути з відповідача 7833,93 грн. основного боргу, 1314,42 грн. пені, 4719,66 грн. збитків від інфляції, 209,76 грн. 3% річних та 1827,00 грн. витрат по оплаті судового збору.

Суд, дослідивши заяву та додані до неї документи, вислухавши представника позивача, а також враховуючи те, що, відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, а до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви, приймає надану заяву до провадження та продовжує розгляд справи з її урахуванням.

Як роз'яснено у п. 10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення", результати розгляду господарським судом заяв (клопотань) учасників судового процесу повинні зазначатися в мотивувальній, а не в резолютивній частині рішення суду, прийнятого по суті справи, за винятком тих випадків, коли суд вирішує питання про вжиття заходів до забезпечення позову (статті 67, 68 ГПК), відстрочку або розстрочку виконання рішення (стаття 121 ГПК).

Представник відповідача в судове засідання 27.07.2015 року не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить особистий підпис представника відповідача на повідомленні про дату, час та місце проведення наступного судового засідання.

Втім, 27.07.2015 року до канцелярії господарського суду представником відповідача було подане клопотання, в якому він просить суд справу розглядати без участі представника відповідача в судовому засіданні за наявними в ній матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, враховуючи приписи статті 22 ГПК України, вважає за можливе клопотання представника відповідача задовольнити.

Присутній в судовому засіданні представник позивача підтримав позов у повному обсязі та просив суд його задовольнити.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

30.05.2005 року між сторонами було укладено Договір про надання послуг електрозв'язку № 470028 (далі - Договір).

Відповідно до положень розділу 1 зазначеного Договору позивач надає послуги електрозв'язку, перераховані в Додатку 1 та Додатку 2 до Договору.

Відповідно п. 4.1 Договору, послуги, які надаються оплачуються за тарифами, затвердженими згідно з чинним законодавством. Пунктом 4.2 Договору встановлена система оплати з надсиланням рахунків.

Згідно п. 2.1.21 Договору позивач зобов'язаний не менше одного разу на місяць повідомляти відповідача про належну суму платежу.

На виконання вимог цих пунктів, позивач вчасно, кожного місяця направляв на адресу відповідача рахунки-акти за телекомунікаційні послуги (а.с. 23-41).

Пунктом 4.5. Договору визначено, що розрахунки за фактично отримані послуги електрозв'язку за кожний попередній місяць проводяться відповідачем протягом 10 днів з дня одержання рахунка, але не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідно до аб. 6 п. 116 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 11.04.2012 року, у разі неотримання рахунка (квитанції) до 10 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, або здійснення розрахунків без рахунка (квитанції) абонент має право звернутися до служби розрахунків оператора телекомунікацій для отримання інформації про належну до сплати суму та в разі потреби отримати рахунок (квитанцію).

Умовами п. 3.2.8 та п. 4.3 Договору передбачено, що відповідач зобов'язаний своєчасно оплачувати отримані послуги.

Проте, в порушення п. 4.5, п. 4.3 та п. 3.2.8 Договору, відповідач не вчасно та не в повному обсязі сплачував надані йому телекомунікаційні послуги. В результаті несвоєчасного та неналежного виконання відповідачем умов Договору та взятих на себе обов'язків за цим Договором, утворилась заборгованість у розмірі 11833,93 грн. за отримані телекомунікаційні послуги за період з червня 2014 року по травень 2015 року.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно п. 5 ст. 33 Закону України "Про телекомунікації", пункту 36 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2012 року № 295, споживач зобов'язаний виконувати умови договору та своєчасно оплачувати отримані телекомунікаційні послуги згідно діючих тарифів.

Cтаттею 68 Закону України "Про телекомунікації" встановлено, що розрахунки за телекомунікаційні послуги здійснюються на умовах договору про надання телекомунікаційних послуг між оператором, провайдером телекомунікацій та споживачем або без договору за готівкову оплату чи за допомогою карток тощо в разі одержання споживачем замовленої за передоплатою (авансованої) послуги за тарифами, затвердженими згідно із законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Виходячи з положень ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Тож, в силу положень ЦК України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором.

Отже, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання за договором про надання послуг електрозв'язку №470028 від 30.05.2005 року у розмірі 11833,93 грн. Разом з тим, судом встановлено, що після подачі позов до суду, відповідачем була часткова оплачена сума основної заборгованості у розмірі 4000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 507 від 01.07.2015 року (а.с. 86).

Відповідно до пункту 1-1 статті 80 ГПК України, суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для припинення провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 4000,00 грн. на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України. Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 7833,93 грн. основного боргу є такими, що задовольняються судом.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Кодексу. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до 5.8. Договору у разі несплати за надані послуги електрозв'язку понад установлений термін (з 21 числа місяця, що настає після розрахункового періоду) відповідач сплачує пеню в розмірі одного відсотка від затриманих платежів за кожну добу затримки, згідно з чинним законодавством.

Частиною 2 ст. 36 ЗУ "Про телекомунікації" встановлено, що у разі затримки плати за надані оператором, провайдером телекомунікаційні послуги споживачі сплачують пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України визначено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З наданого позивачем розрахунку пені вбачається, що позивачем вказаний розрахунок здійснено з урахуванням положень зазначених норм законодавства, та відповідачу правомірно нарахована пеня у розмірі 1314,42 грн.

Щодо клопотання відповідача про зменшення суми нарахованої пені в порядку ст. 83 ГПК України, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 83 ГПК України, суд господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Як роз'яснено у п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (з подальшими змінами та доповненнями), вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України).

Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та обставини, на які посилається відповідач у якості підстав для зменшення розміру нарахованої пені, враховуючи те, що відповідачем не доведена суду винятковість цих підстав, суд відхиляє клопотання відповідача про зменшення розміру пені.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 209,76 грн. та інфляційних втрат в розмірі 4719,66 грн., суд зазначає наступне.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Суд, перевіривши розрахунок позивача, період нарахування останнім вказаної суми 3% річних та інфляційних втрат, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 209,76 грн. та інфляційних втрат в розмірі 4719,66 грн. є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст. ст. 509, 525, 526, 530, 625, 901, 903 ЦК України; ст.ст. 173, 174, 179, 232, 343 ГК України; ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 43, 44-49, 75, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 4000,00 грн.

Позов задовольнити повністю.

Стягнути зі Зміївської районної державної адміністрації Харківської області (63404, Харківська область, м. Зміїв, вул. Леніна, 9, код 04059639, п/р 35212001000764 в ГУДКСУ у Харківській області, МФО 851011) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Харківської філії ПАТ "Укртелеком" (61002, м. Харків, вул. Іванова, 7/9, код 25614660, р/р 26009442935 у ВАТ "Райфайзен банк Аваль", МФО 380805) - 7833,93 грн. основного боргу, 1314,42 грн. пені, 4719,66 грн. збитків від інфляції, 209,76 грн. три відсотки річних та 1827,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 29.07.2015 р.

Суддя О.В. Погорелова